Рішення

від 22.12.2020 по справі 910/1629/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/1629/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті"

про прийняття додаткового рішення

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

До Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікаліус"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн енд дизайн"

3) ОСОБА_1

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті"

про визнання переважного права, зобов`язання виконати зобов`язання за договором, зобов`язання укласти договори

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

про стягнення 581 205,34 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа": не з`явився

Від Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський": Іванюк В.І.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікаліус": Літвінов Є.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн енд дизайн": Літвінов Є.В.

Від ОСОБА_1 : Літвінов Є.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті": Літвінов Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.10.20. Господарським судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 910/1629/20.

29.10.20. від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 31.800,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу заяву передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

29.10.20. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 31.800,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу заяву передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.11.12. розгляд заяв призначено в судовому засіданні на 17.11.20.

17.11.20. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" подано письмові заперечення.

17.11.20., 08.12.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви по розгляду заяв до 08.12.20., 22.12.20.

В судовому засіданні 22.12.20. представники Літвінов Є.В. та Іванюк В.І. підтримали подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" заяву.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" явку свого повноважного представника в судове засідання 22.12.20. не забезпечив, однак, за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду заяви в судовому засіданні 22.12.20.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" про прийняття додаткового рішення судом встановлено викладене далі.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 13 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 31.800,00 грн., заявником надано: - Договір про надання юридичних послуг від 23.03.20.; - Додаток № 1 до нього, яким визначено, що як оплату послуг, що надає виконавець, клієнт повинен сплатити обґрунтовану винагороду, яка визначається шляхом множення кількості годин, потрачених на роботу зі справою клієнта; оплата клієнтом здійснюється протягом десяти календарних днів після виставлення рахунку; на дату підписання Договору ставка адвоката не включаючи ПДВ за ставкою 20% становить 2.500,00 грн.; - Заявку на надання послуг № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили надання комплексного супроводу представництва інтересів у Господарському суді міста Києва у справі № 910/1629/20, та визначено, що вартість послуг становить 31.800,00 грн та підлягає сплаті протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі; - рахунок на оплату № 200323_1_1 від 21.05.20. на суму 12.000,00 грн., рахунок на оплату № 200323_1_2 від 26.10.20. на суму 19.800,00 грн; - платіжне доручення № 109 від 19.06.20. на суму 12.000,00 грн; - Акт про надані послуги від 26.10.20. на суму 31.800,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4948, Наказ № 23 від 13.05.19. про прийняття на роботу до адвокатського об`єднання "КПД Консалтинг", ордер серія КВ № 214817 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на Мірошніченко І.В.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

В свою чергу, як вбачається з Акту про надані послуги, адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг" в особі адвоката Літвінова Є.В., зокрема надано послугу з підготовки письмових пояснень щодо позову ТОВ "Мокра справа", однак, вказані пояснення підписано не адвокатом, та жодних доказів, що означені пояснення були підготовлені саме адвокатом матеріали не містять.

Суд також враховує, що вид послуги зазначений у Акті про надані послуг як "Комплексний юридичний супровід під час розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/1629/20, у Господарському суді міста Києва" та складання заяви по ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/1629/20 та формування документів, що до неї додаються не може бути віднесено до складу витрат на правничу допомогу послуги, оскільки таке клопотання є правом сторони, реалізація якого має на меті покладення після вирішення спору по суті витрат на одну із сторін, і не впливає на саму суть спору та його вирішення.

В свою чергу, решта послуг згідно Акту про надані послуги зводиться до представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" у судових засіданнях, загальною тривалістю 11 годин 05 хв., що узгоджується з наявними у матеріалах справи протоколами судових засіданнях.

Разом з тим, з протоколів судових засідань у справі № 910/1629/20 вбачається, що представник заявника представляв інтереси одночасно усіх чотирьох третіх осіб у кожному із судових засідань одночасно маючи відповідні договірні відносини та відповідно в межах однієї справи для всіх виконував одну і ту ж роботу щодо підготовки до справи - ознайомлення, участь в засіданнях тощо, та в подальшому, Літвіновим Є.В. подано заяви про ухвалення додаткових рішень від кожної із третіх осіб.

У зв`язку з викладеним, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.19. у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі № 910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів не вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Враховуючи те, що адвокатом надавались послуги одночасно чотирьом третім особам в аналогічних правовідносинах, які відобразились в участі у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявністю підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6.906,25 грн, виходячи із того, що ставка адвоката за умовами Договору складає 2.500,00 грн., а адвокатом витрачено у сукупності для представництва чотирьох третіх осіб у судових засіданнях 11 год. 05 хв. (2.500,00 грн.*11 год. 05 хв./4 треті особи).

В іншій частині в сумі 24.893,75 грн заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (03039, місто Київ, вулиця Грінченка Миколи, будинок 18, літ."Б", приміщення автомийки; ідентифікаційний код: 37120239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" (03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, б. 18; ідентифікаційний код 38910734) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6.906 (шість тисяч дев`ятсот шість) грн. 25 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко