Постанова
від 21.12.2020 по справі 910/1144/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1144/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - К - Кобець О.С., адвокат (дов. від 20.10.2020),

відповідача - державного підприємства Адміністрація морських портів України - Ахмадулліна В.Р., в порядку самопредставництва,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) - Ахмадулліна В.Р., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту)

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2020 (суддя Головіна К.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (головуючий суддя: Мартюк А.І., судді: Пономаренко Є.Ю., Алданова С.О.)

у справі № 910/1144/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - К (далі - Товариство)

до державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська філія державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту, далі - Одеська філія Підприємства),

про зобов`язання виконати в натурі умови договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: спонукання відповідача виконати зобов`язання, передбачене підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 договору від 25.04.2017 на закупівлю/поставку товарів за результатами проведених торгів, а саме прийняти від позивача товар (пластмасові вироби/термопланшети, код, згідно ДК 021:2015 19520000-7) відповідно до Специфікації від 25.04.2017, що є додатком № 1 до договору в кількості 42 700 одиниці згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором, незалежно від надання замовлень на партію товару.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору від 25.04.2017 на закупівлю/поставку товарів за результатами проведених торгів, у зв`язку з нездійсненням відповідачем замовлення на постачання товару та неприйняття ним товару протягом строку дії зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2019 до участі у справі № 910/1144/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Одеську філію Підприємства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2020 зі справи № 910/1144/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, позов задоволено: зобов`язано Підприємство виконати підпункт 7.1.2 пункту 7.1 договору від 25.04.2017 на закупівлю/поставку товарів за результатами проведених торгів, а саме, прийняти від Товариства товар в кількості 42 700 одиниці (пластмасові вироби/термопланшети, код ДК 021:2015 19520000-7) відповідно до Специфікації від 25.04.2017, що є додатком № 1 до договору, згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором. З Підприємства на користь Товариства стягнуто судовий збір за розгляд позову, апеляційної скарги, касаційної скарги у загальній сумі 10 737,50 грн.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Одеська філія Підприємства (третя особа у справі) просить:

- передати справу № 910/1144/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що справа, на думку скаржника, містить виключну правову проблему;

- скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи та у задоволенні позову відмовити.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, скаржник зазначає про те, що передумовою для виникнення зобов`язання є вчинення дій, узгоджених сторонами у договорі (у даному випадку, здійснення замовлення Підприємством). За відсутності відповідної дії, у позивача відсутній обов`язок з поставки товару та, відповідно, у відповідача - з прийняття такого товару. Лише за умови виконання зобов`язання однією стороною, інша сторона, яка порушила умови договору, не звільняється від виконання зобов`язання. Зазначене питання не досліджено судами попередніх інстанцій, в результаті чого судами порушено приписи статей 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 236 ГПК України. Якщо момент виникнення у покупця обов`язку з прийняття товару є визначеним, зокрема, це фактична поставка товару, то момент виникнення у постачальника обов`язку з поставки товару на даний час є недослідженим, що спостерігається у відсутності судової практики, зокрема, висновків Верховного Суду.

Також скаржник зазначає про те, що строк дії договору не є припиненим, за умови виконання зобов`язання хоча б однією стороною, проте, в даному випадку, жодною із сторін не було вчинено дій, спрямованих на виконання договору, тобто, одностороннього виконання зобов`язання не відбулося. Внаслідок чого строк дії договору закінчився 31.12.2017. Тобто судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 631 ЦК України. Водночас питання припинення строку дії договору за умови, що жодною із сторін не було виконано дій щодо виконання умов договору, не досліджено судовою практикою, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відсутні висновки Верховного Суду й щодо питання застосування норми права (статті 607 ЦК України) у випадку припинення зобов`язання за договором, у зв`язку з неможливістю його виконання саме у подібних правовідносинах (реорганізація підприємства, законодавчий перерозподіл повноважень/функцій державних підприємств/установ, нормативне припинення існування предмета закупівлі у тому вигляді, який був передбачений на час укладення договору).

Судами не досліджено та не роз`яснено, яким чином поставка товару може здійснюватися без надання замовлення, порушено приписи статті 41 Закону України Про публічні закупівлі у чинній редакції (стаття 36 названого Закону у попередній редакції) та у непередбачений законодавством спосіб внесено зміни до умов договору, які не передбачені ним та щодо яких між сторонами не було досягнуто згоди. Згідно з приписами статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Висновки Верховного Суду щодо цього питання наразі відсутні.

Судами не враховано, що права та обов`язки сторін за договором є припиненими, оскільки строк дії договору закінчився, а після закінчення строку дії договору відсутні підстави для виникнення нового зобов`язання. За відсутності порушеного права позивача станом на час звернення з позовом до суду, відсутні й підстави для задоволення позову. Висновки Верховного Суду щодо цього питання у подібних правовідносинах відсутні.

Суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині рішення про задоволення позову, проте задовольнив лише частину позовних вимог, про які просив позивач (без вказівки незалежно від надання замовлень на партію товару ). Відповідно, у такому випадку, суд мав задовольнити позов частково.

Доводи інших учасників справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

Розгляд клопотань учасників справи

У касаційній скарзі скаржник звернувся до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що справа, на його думку, містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, щодо: моменту виникнення у постачальника обов`язку з поставки товару за наявності відкладальної обставини, яка може і не настати; припинення зобов`язань та строку дії договору за умови, що жодною із сторін не було вчинено дій, спрямованих на виконання договору; припинення зобов`язання у зв`язку з неможливістю його виконання через реорганізацію юридичних осіб та законодавчої зміни врегулювання предмета договору; права суду зобов`язувати сторону здійснювати свої права поза її волею; можливості суду вносити зміни до договору (предмет договору, умови поставки) у непередбачений законом спосіб.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд звертається до правової позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що аргументи і мотиви, викладені у його клопотанні, не є переконливими, доречними та достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, для того, щоб дійти висновку про наявність виключної правової проблеми у справі № 910/1144/19, відповідно, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, - відсутні.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За результатами розгляду тендерних пропозицій (оголошення про проведення відкритих торгів, ідентифікатор UA-217-01-25-000400-b), переможцем даної процедури закупівлі був визнаний позивач - Товариство.

25.04.2017 Товариством як постачальником та Підприємством як покупцем укладений договір на закупівлю/поставку товарів за результатами проведених торгів (далі - Договір).

Відповідно умов цього договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: термопланшети пластмасові вироби за кодом ДК 021:2015 19520000-7 (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна становить 2 455 250,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 491 050,00 грн.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Договору поставка товару здійснюється протягом терміну дії цього договору окремими партіями на підставі замовлення покупця. Покупець листом протягом 5 (п`яти) робочих днів після укладення цього договору повідомляє постачальника про відповідальну особу покупця, яка уповноважена надавати замовлення на партію товару.

Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 Договору покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар (партію товару) згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 Договору).

Згідно із Специфікацією до договору (додаток № 1 до Договору) сторони погодили поставку товару - пластмасових виробів/термопланшетів у кількості 42 700 штук загальною вартістю 2 946 300, 00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 Договору поставка товару здійснюється протягом терміну дії цього договору окремими партіями на підставі замовлення покупця. Покупець листом протягом 5 (п`яти) робочих днів після укладення цього договору повідомляє постачальника про відповідальну особу покупця, яка уповноважена надавати замовлення на партію товару.

Пунктом 5.4 договору встановлений порядок надання замовлень та приймання-передачі товару, а саме:

- поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення покупцем замовлення постачальнику на відповідну партію товару (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 Договору);

- замовлення на партію товару надається уповноваженою особою покупця, визначеною відповідно до пункту 5.3 цього договору (підпункт 5.4.2 пункту 5.4 Договору);

- замовлення на партію товару може надаватися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим надсиланням його оригіналу листом з повідомленням про вручення (підпункт 5.4.3 пункту 5.4 Договору);

- замовлення повинно містити наступне: найменування та комплектацію товару; одиниці виміру товару; кількість товару; загальну суму замовлення у гривнях з ПДВ; місце поставки товару; ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару (підпункт 5.4.4 пункту 5.4 Договору).

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 Договору сторони передбачили право покупця надавати замовлення на партію товару.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 Договору покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товару та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків та виробничої потреби покупця. У такому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що зміни у Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковою угодою до цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовлень на постачання товару (партії товару) протягом строку дії Договору від Підприємства, як покупця, на адресу Товариства, як постачальника, не надходило. Також відповідачем не була визначена відповідальна особа, яка уповноважена надавати постачальнику відповідні замовлення на поставку товару згідно з пунктом 5.3 Договору.

26.12.2017 та 06.02.2018 Товариство листами № 154 та № 2 повідомило Одеську філію Підприємства про готовність здійснити поставку товару та просило повідомити постачальника про відповідальну особу покупця, яка уповноважена надати замовлення на поставку партії товару. У цих листах постачальник просив покупця направити йому замовлення на товар. Вказані листи залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Зазначаючи про те, що ненадання відповідачем замовлень на поставку партії товару та неприйняття ним товару протягом строку дії договору є ухиленням від виконання останнім зобов`язань за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання відповідача виконати зобов`язання, передбачене підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 Договору, а саме, прийняти від позивача товар (пластмасові вироби/термопланшети, код, згідно ДК 021:2015 19520000-7), відповідно до Специфікації від 25.04.2017, що є додатком № 1 до договору в кількості 42 700 одиниці згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених Договором, незалежно від надання замовлень на партію товару.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: відповідач, підписуючи Договір та Специфікацію до нього взяв на себе зобов`язання прийняти від позивача товар - пластмасові вироби/термопланшети кількістю 42 700 одиниць протягом терміну дії Договору, проте за певних умов, а саме, надання замовлення на поставку товару (партії); при цьому направлення замовлення є правом покупця, яке має бути реалізоване ним в межах строку дії Договору, тобто, у період з 24.04.2017 по 31.12.2017, враховуючи те, що зобов`язання постачальника поставити товар має бути виконане протягом дії Договору; умови договору містять вичерпний перелік підстав відмови від товару та не передбачають такої підстави для відмови у прийнятті товару, як відсутність замовлення, що узгоджується із загальними принципами виконання господарських зобов`язань (обов`язковість та належність виконання); укладаючи Договір та погоджуючи його умови, Товариство, як постачальник за Договором (переможець публічних закупівель, з яким укладено договір про закупівлю згідно із Законом України Про публічні закупівлі ) мало виправдане очікування на виконання Договору, за результатами чого товар буде прийнятий покупцем та оплачений ним; Підприємство не скористалося своїм правом на зменшення обсягу закупівлі відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 Договору, не зверталося до позивача з пропозицією поставити товар у меншій кількості, ніж визначена у Договорі та відповідних змін до Договору у цій частині сторони не вносили; закінчення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, у зв`язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами у Договорі для його виконання.

Відповідно до приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму . До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Приписами статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як унормовано приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За доводами касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що підставами для касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах .

Скаржник вказує на відсутність висновків Верховного Суду стосовно: моменту виникнення у постачальника обов`язку з поставки товару за наявності відкладальної обставини, яка може і не настати; припинення зобов`язань та строку дії договору за умови, що жодною із сторін не було виконано дій щодо виконання умов договору; припинення зобов`язання у зв`язку з неможливістю його виконання через реорганізацію юридичних осіб та законодавчої зміни врегулювання предмета договору; права суду зобов`язувати сторону здійснювати свої права поза її волею; можливості суду вносити зміни до договору (предмет договору, умови поставки) у непередбачений законом спосіб.

Що до наведеного Суд зазначає таке.

За доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (зокрема, приписів статті 212 ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме, стосовно моменту виникнення у постачальника обов`язку з поставки товару за наявності відкладальної обставини, яка може і не настати. Щодо наведеного Суд зазначає, що відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено наявності за умовами Договору відкладальної обставини у розумінні приписів статті 212 ЦК України, з настанням якої було б пов`язане виконання зобов`язань за Договором .

Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 180 ГК України, 607, 627, 631 ЦК України, статті 36 Закону України Про публічні закупівлі ) у подібних правовідносинах, у випадку: припинення зобов`язань та строку дії договору за умови, що жодною із сторін не було виконано дій щодо виконання умов договору; припинення зобов`язання у зв`язку з неможливістю його виконання через реорганізацію юридичних осіб та законодавчої зміни врегулювання предмета договору; права суду зобов`язувати сторону здійснювати свої права поза її волею; можливості суду вносити зміни до договору (предмет договору, умови поставки) у непередбачений законом спосіб.

Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Приписи статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, направлення замовлення згідно з умовами Договору є правом покупця, яке мало бути реалізоване покупцем в межах строку дії Договору, тобто у період з 25.04.2017 по 31.12.2017. При цьому загальна кількість товару, ціна за одиницю та ціна Договору визначені сторонами у самому Договорі та Специфікації до нього. Визнання за покупцем необмеженого у часі права надавати або не надавати замовлення (замовлень) на партію товару за Договором фактично призводить до зміни ним умов Договору в односторонньому порядку або односторонньої відмови від виконання.

Припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов Договору чи ні. Наведеним спростовується довід скаржника про те, що права та обов`язки сторін за Договором є припиненими, оскільки строк дії Договору закінчився.

Посилання скаржника на припинення зобов`язання за Договором, у зв`язку з неможливістю його виконання (за доводами скаржника, внаслідок утворення Державної служби морського та річкового транспорту України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095, - відпала виробнича потреба у замовленні товару за Договором) обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 1095 Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України прийнята у вересні 2017 року, а право направити замовлення на поставку товару у відповідача виникло з квітня 2017 року, проте протягом цього періоду Підприємство замовлення на поставку товару не робило. Крім того, наведена обставина не є підставою для припинення зобов`язань та звільнення покупця від отримання товару за Договором.

Враховуючи те, що наявності у цій справі обставин припинення зобов`язання неможливістю його виконання судами попередніх інстанцій не встановлено, як і підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 607 ЦК України, відсутні підстави й для формування у даній справі висновку Верховного Суду щодо застосування норми права (статті 607 ЦК України) у випадку, коли існують обставини припинення зобов`язання за договором, у зв`язку з неможливістю його виконання.

Стосовно посилання скаржника на те, що судами не досліджено та не роз`яснено, яким чином поставка товару може здійснюватися без надання замовлення, доводу скаржника стосовно порушення судами приписів статті 41 Закону України Про публічні закупівлі у чинній редакції (стаття 36 названого Закону у попередній редакції) та посилання на те, що мало місце у непередбачений законодавством спосіб внесення судом змін до умов договору, які не передбачені ним та щодо яких між сторонами не було досягнуто згоди, у той час як висновки Верховного Суду з цього питання відсутні, Суд зазначає таке.

Так, відповідно до приписів статті 36 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Водночас спонукання Підприємства до виконання зобов`язання за Договором після закінчення строку дії такого Договору, відповідно після закінчення того періоду, коли відповідач міг реалізувати право на розміщення замовлення, тобто визначити кількість одиниць товару в конкретній партії та строку її (партії) поставки, проте в межах строку дії Договору, не є зміною істотних умов Договору про закупівлю після його підписання, як помилково вважає скаржник, безпідставно посилаючись на те, що суди зобов`язали сторону за Договором здійснювати свої права поза її волею (не враховуючи тих встановлених обставин, що відповідні зобов`язання відповідач за власною волею взяв на себе, уклавши Договір).

Безпідставним є й посилання скаржника на внесення судами змін до Договору у непередбачений законом спосіб, оскільки зазначене не відповідає дійсності. Так, скаржник не враховує зміст договору поставки та того, що покупець не наділений необмеженим у часі правом надавати або не надавати замовлення на партію товару за Договором і залишає поза увагою те, що з урахуванням закінчення строку дії Договору, постачальник має право вимагати від покупця виконання ним своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі, у тому числі, у судовому порядку.

З огляду на викладене, відсутні підстави для формування у даній справі висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у випадку, коли існують обставини внесення змін до договору (предмет договору, умови поставки) у непередбачений законом спосіб, оскільки існування таких обставин у цій справі не встановлено, а Підприємством не доведено.

Враховуючи те, що припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, у зв`язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами у Договорі для його виконання, - відсутні й підстави для формування висновку Верховного Суду за доводом скаржника, відповідно до якого права та обов`язки сторін за Договором є припиненими внаслідок закінчення строку дії Договору, а права позивача не є порушеними, оскільки зазначене не відповідає дійсності та встановленим судами обставинам справи.

Скаржник також зазначає про те, що суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині рішення про задоволення позову, проте задовольнив лише частину позовних вимог, про які просив позивач (без вказівки незалежно від надання замовлень на партію товару ). Отже, у такому випадку, суд мав задовольнити позов частково.

Що до наведеного, Суд зазначає таке.

Питання стосовно права покупця на надання замовлень на партію товару в межах строку дії Договору розглянуто судом у мотивувальній частині рішення, як і питання порушеного права позивача, наявність якого стала підставою для звернення з позовом до суду. Відсутність конкретизації у резолютивній частині судового рішення стосовно спонукання відповідача до виконання зобов`язання за Договором незалежно від надання ним замовлень на партію товару , не впливає на правильність такого рішення по суті спору. Крім того, скаржник є відповідачем у справі та, у даному випадку, не наділений правом вирішувати замість позивача, чи вважає останній свої права на обґрунтоване рішення та справедливий суд порушеними.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга Одеської філії Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Одеську філію Підприємства, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/1144/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Дата ухвалення рішення21.12.2020
Оприлюднено23.12.2020
Номер документу93701425
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/1144/19

Постанова від 21.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 30.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 21.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 19.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 30.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 02.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Рішення від 06.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 08.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 02.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні