Ухвала

від 21.12.2020 по справі 120/7958/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

21 грудня 2020 р. Справа № 120/7958/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" про забезпечення позову, поданої одночасно з пред`явленням позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду разом із позовною заявою надійшла заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (надалі - СТОВ "Дніпро") про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, яким є постанова Управління Держпраці у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу, до набрання судовим рішенням законної сили.

Подана заява обґрунтована тим, що 24 листопада 2020 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області на підставі акта інспекційного відвідування від 20 жовтня 2020 року №13436/1572/ПД/АВ прийнято постанову про накладення на СТОВ "Дніпро" штрафу в сумі 700000 гривень за порушення статті 265 Кодексу законів про працю України. Проте, заявник стверджує, що під час інспекційного відвідування мали місце численні процедурні порушення, серед яких такі: інспекційне відвідування здійснювалося без повідомлення уповноваженого представника СТОВ "Дніпро", а тому підстави проведення такого заявнику не відомі; акт інспекційного відвідування представнику товариства своєчасно не був вручений; повідомлення щодо розгляду справи про накладення штрафу товариству не направлялося, що унеможливило подання зауважень. Відтак, заявник вважає постанову про накладення штрафу протиправною. Водночас, оскаржувана постанова є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якого орган державної виконавчої служби вправі вчиняти примусові дії щодо його виконання (зокрема, накласти арешт на рахунки товариства, стягнути витрати на виконавче провадження, ініціювати реалізацію майна товариства). За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу до набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснити без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву СТОВ Дніпро про забезпечення позову, суд зважає на таке.

Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.

Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. Такі підстави є самостійними та не залежать одна від одної.

Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Згідно з Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Слід наголосити на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову особливого дослідження потребують підстави забезпечення позову, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є підтвердження тих обставин, на які посилається заявник, шляхом надання доказів.

У поданій заяві про забезпечення позову йдеться про те, що постанова Управління Держпраці у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, на підставі якого органом державної виконавчої служби можуть вчинятися примусові дії щодо виконання такої постанови.

Однак, заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів, які б підтверджували звернення до виконання виконавчого документа, що унеможливлює пересвідчитися у наведених доводах.

При цьому, варто врахувати, що згідно з частиною 9 статті 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, визначено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Відтак, постанова Управління Держпраці у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС про накладення на юридичну особу штрафу є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо виконання такого виконавчого документа.

Однак, у постанові органу Держпраці про накладення штрафу від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС йдеться про можливість пред`явлення її до виконання протягом трьох місяців з дня винесення та визначено присічний строк пред`явлення постанови до виконання - до 24 лютого 2021 року.

Таким чином, посилання заявника як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову на те, що примусове виконання вказаної постанови призведе до зупинення господарської діяльності СТОВ "Дніпро", невиплати заробітної плати працівникам товариства є лише його припущеннями, оскільки не надано доказів про вчинення органом державної виконавчої служби виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого документа.

Більше того, на переконання суду, вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, допустимо за умови, що вчиняються дії щодо стягнення коштів на підставі такого виконавчого документа.

Окрему увагу слід звернути на те, що у поданій СТОВ "Дніпро" заяві про забезпечення позову не конкретизовано, у зв`язку із наявністю якої підстави, визначеної частиною 2 статті 150 КАС України, слід вжити заходи забезпечення позову, а саме лише посилання на такі підстави не може вважатися достатньо обгрунтованим для вжиття відповідних заходів.

Твердження заявника про допущення відповідачем процедурних порушень під час проведення інспекційного відвідування не може однозначно свідчити про очевидну протиправність постанови від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС, якою на товариство накладено штраф.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що заявником не обґрунтовано наявність жодної із підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також не надано доказів в підтвердження наведених у заяві обставин, що виключає можливість вжиття таких заходів.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович