Рішення

від 05.04.2021 по справі 120/7958/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2021 р. Справа № 120/7958/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представників позивача Кондратюка Миколи Михайловича, Корнійчука Дмитра Анатолійовича,

представника відповідача Обревко Тетяни Петрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ВН 13436/1572/ПД/АВ-ФС від 24 листопада 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період з 09 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2020 року головними державними інспекторами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро", за результатами якого 20 жовтня 2020 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ВН 13436/1572//ПД/АВ.

Під час інспекційного відвідування виявлено порушення товариством частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягають у неукладенні з чотирнадцятьма працівниками трудових договорів, хоча такі працювали у товаристві.

На підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Вінницькій області 24 листопада 2020 року винесено постанову №ВН 13436/1572/ПД/АВ-ФС, якою на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро накладено штраф у розмірі 700000 гривень.

Не погодившись із винесеною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Так, на думку позивача, відповідачем під час проведення інспекційного відвідування допущено ряд порушень, що стосуються процедури його проведення. Зокрема, у позовній заяві йдеться про те, що інспекційне відвідування проведено без достатніх правових підстав, а також без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду; відповідачем при складанні акту інспекційного відвідування та припису не дотримано встановлених форм таких документів; органом держпраці не дотримано строку проведення інспекційного відвідування та невчасно надіслано акт інспекційного відвідування товариству; відповідачем порушено права об`єкта відвідування щодо надання заперечень на акт інспекційного відвідування; відповідачем також не повідомлено позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Окрім того, відповідачем при винесенні постанови, що оскаржується, не враховано того, що громадяни, які згадуються у акті інспекційного відвідування, виконували у товаристві різну роботу на підставі договорів підряду.

Відтак, позивач вважає, що постанова, якою на позивача накладено штраф, є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом із позовною заявою подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, заяву про забезпечення позову, заяву про виклик свідків, а також клопотання про витребування доказів.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд ухвалою від 21 грудня 2020 року відмовив у її задоволенні.

Іншою ухвалою від 21 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд її здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 січня 2021 року о 14 год. 00 хв.

18 січня 2021 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, за результатами розгляду якої суд ухвалою від 20 січня 2021 року задовольнив таку шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" в розмірі 700000 гривень.

В ході підготовчого судового засідання 25 січня 2021 року судом за результатами розгляду клопотання представника відповідача про долучення до адміністративної справи відзиву на позовну заяву постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задоволено таке клопотання.

Також під час підготовчого засідання 25 січня 2021 року судом розглянуто заяву про виклик свідків, за результатами розгляду якої ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у її задоволенні. Окрім того, розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів, за результатами якого судом без виходу до нарадчої кімнати задоволено таке лише в частині витребування у відповідача доказів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України). Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами Держпраці та її територіальними органами. Відтак, відповідно до підпункту 3 пункту 5 вказаного Порядку та на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 до Генерального прокурора України відповідачем видано наказ про проведення інспекційного відвідування та направлення на проведення інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Дніпро" складено акт №ВН 13436/1572/ПД/АВ від 20 жовтня 2020 року, у якому зафіксовано виявлені в ході інспекційного відвідування порушення. Також складено вимогу про надання документів №ВН 13436/1572/ПД від 15 жовтня 2020 року, припис про усунення виявлених порушень №13436/1572/ПД/АВ/П від 20 жовтня 2020 року та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ВН 13436/1572/ПД/АВ/П/П99 від 20 жовтня 2020 року.

З приводу виявлених в ході інспекційного відвідування порушень відповідач зазначив, що у зерноскладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" в період з 01 липня 2020 року по 16 жовтня 2020 року працювали чотирнадцять громадян, серед яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; в період з 10 серпня 2020 року по 16 жовтня 2020 року - ОСОБА_7 ; в період з 07 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Однак, з цими працівниками не були укладені трудові договори. У зв`язку із виявленими порушеннями 24 листопада 2020 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області винесено постанову №ВН 13436/1572/ПД/АВ-ФС, якою на товариство накладено штраф у розмірі 700000 гривень за порушення абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

25 січня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наведено спростування окремих доводів відповідача, що наведені ним у відзиві на позов.

Разом із відповіддю на відзив подано заяву про виклик свідків та клопотання про витребування доказів.

02 лютого 2021 року представником відповідача подано додаткові докази.

10 лютого 2021 року представником позивача подано додаткові докази.

11 лютого 2021 року під час підготовчого засідання представником позивача підтримано раніше подану заяву про виклик свідків, проте за результатами розгляду такої суд ухвалою, що постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у її задоволенні. Також судом розглянуто клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залишено без задоволення.

Також 11 лютого 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24 лютого 2021 року.

Проте, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яремчука К.О. 24 лютого 2021 року розгляд справи не відбувся.

В судовому засіданні 05 квітня 2021 року представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

У зв`язку із надходженням до Управління Держпраці у Вінницькій області від Офісу Генерального прокурора звернення громадянина ОСОБА_1 відповідачем на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, видано наказ про проведення інспекційного відвідування юридичної особи сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро".

у період з 09 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2020 року головними державними інспекторами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро", за результатами якого 20 жовтня 2020 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ВН 13436/1572//ПД/АВ.

Під час інспекційного відвідування виявлено порушення товариством частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Так, в ході інспекційного відвідування встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" використовувало найману працю чотирнадцяти працівників, серед яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , без укладення із ними трудових договорів.

На підставі акту інспекційного відвідування відповідачем 24 листопада 2020 року винесено постанову про накладення на товариство штрафу №ВН 13436/1572/ПД/АВ-ФС у розмірі 700000 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законі про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із пунктом 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27 березня 2015 року, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Отже, Управління Держпраці у Вінницькій області у системі органів виконавчої влади є уповноваженим територіальним органом для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю фізичними та юридичними особами.

Визначаючись з приводу того, чи дотримано відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, суд враховує наступне .

Одним із аргументів представника позивача, що вказує на недотримання відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, є розгляд анонімного звернення, адже органом держпраці не встановлено дійсне місце проживання громадянина ОСОБА_1 , який звернувся до Генерального прокурора із заявою.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Проте, звернення ОСОБА_1 відповідає вказаним положенням закону, а тому таке не можна розцінювати як анонімне.

Більше того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язок адресата будь-якого звернення з`ясовувати, чи таке не є анонімним.

Водночас, відповідно до частини 7 статті 5 Закону України Про звернення громадян письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону (частина 8 статті 5 Закону України Про звернення громадян ) .

Судом встановлено, що у заяві ОСОБА_1 відсутня дата його підписання, що з урахуванням приписів частини 8 статті 5 Закону України Про звернення громадян є підставою для повернення такого звернення.

Стосовно тверджень позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування та проведення такого без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду, то суд зважає на таке.

Принципи, засади та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац 3 статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

При цьому, особливості здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначені Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (надалі - Порядок №823).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

За приписами пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Отже, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поділяє заходи державного нагляду (контролю) на планові та позапланові, а Порядок №823, у свою чергу, деталізує форму здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин, якою є інспекційне відвідування.

Посилання представника позивача на недотримання відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, адже перед початком такого не було отримано погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, про яке йдеться у частині 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", слід оцінити критично, оскільки інспекційне відвідування проводилося не на підставі абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону.

Водночас, підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №823, підпунктом 3 якого однією із таких передбачено наявність рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Саме на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 і проводилося інспекційне відвідування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро .

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем підставно проведено інспекційне відвідування об`єкта відвідування.

Суд не бере до уваги посилання позивача про недотримання відповідачем форми вимоги про надання/поновлення документів №ВН 13436/1572/ПД від 15 жовтня 2020 року, оскільки вказана вимога не є предметом оскарження у цій справі.

Щодо порушення строку проведення інспекційного відвідування та незабезпечення права позивача на надання заперечень до акту інспекційного відвідування, то слід врахувати таке.

Відповідно пунктів 16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Згідно із пунктом 18 вказаного Порядку, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За приписами пункту 23 Порядку №823, у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, доводи позивача щодо несвоєчасного направлення акту інспекційного відвідування спростовуються наявним у матеріалах справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема й акту, з описом вкладення від 21 жовтня 2020 року, оскільки таким підтверджується надіслання акту інспекційного відвідування на адресу позивача наступного дня після складання такого акту.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у направленні на проведення інспекційного відвідування зазначено, що таке відвідування має здійснюватися з 07 жовтня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, а у акті інспекційного відвідування вказано, що таке проводилося з 09 жовтня по 20 жовтня 2020 року, що свідчить про необгрунтованість тверджень щодо недотримання строку проведення такого.

Окрім того, безпідставними слід визнати міркування позивача стосовно позбавлення його права надати зауваження до акту інспекційного відвідування, адже, як встановлено судом, органом держпраці надіслано акт інспекційного відвідування у строк, визначений Порядком №823.

Не знайшли свого підтвердження також посилання позивача на неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу, враховуючи наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Згідно з пунктом 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями пункту 4 цього Порядку регламентовано, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Якщо відсутні підстави для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Таким чином, доводи позивача щодо неповідомлення директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" про розгляд справи та про прийняте рішення спростовуються наведеними вище приписами, оскільки Порядком №509 не передбачено розгляд такої справи з повідомленням об`єкта відвідування. Водночас, Порядком №509 визначено, що відповідній особі направляється лист про те, що матеріали, які є підставою для притягнення до відповідальності, надійшли до уповноваженої особи. Судом встановлено, що таке повідомлення надсилалося позивачу 27 листопада 2020 року за адресою здійснення господарської діяльності позивачем.

Відтак, доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування є безпідставними.

Надаючи правову оцінку постанові серії ВН №13436/1572/ПД/АВ-ФС, що прийнята 24 листопада 2020 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області, суд враховує наступне.

Так, судом встановлено, що вказана постанова прийнята у зв`язку із виявленим в ході інспекційного відвідування порушення вимог частини 1 статті 21 та частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягає у неукладенні з чотирнадцятьма працівниками трудових договорів, хоча такі працювали у товаристві.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За приписами статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, трудовим законодавством визначено особливості укладення трудового договору, з моменту оформлення якого між роботодавцем та працівником виникають трудові відносини.

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Враховуючи наведені вище норми права, можливо дійти висновку, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно - правовим договором.

Водночас, варто звернути увагу на тому, що відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України. Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бити з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на свій власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами.

В ході судового розгляду судом досліджувалися договори підряду №№2, 3, 4, 5, 6 що укладені 01 липня 2020 року між позивачем (Замовник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Підрядники) відповідно. Предметом цих договорів є виконання підрядниками роботи в сільськогосподарському виробництві в порядку та на умовах, визначених цими договорами, а позивач (Замовник) в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити роботу у встановлені договорами вартість та строки. Вказаними договорами визначено термін виконання роботи - з 01 липня по 16 жовтня 2020 року. Вартість договору становить суму в залежності від фактично виконаних робіт. Також цими договорами передбачено, що оплату вартості робіт Замовник проводить пропорційно об`єму та вартості фактично виконаних робіт Підрядником згідно акту виконаних робіт.

Також судом встановлено, що 10 серпня 2020 року між позивачем (Замовник) та ОСОБА_7 (Підрядник) укладено договір підряду № 7, предметом якого визначено виконання підрядником роботи в сільськогосподарському виробництві в порядку та на умовах, визначених цим договором, а позивач (Замовник) в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити роботу у встановлені договором вартість та строки. Договором визначено термін виконання роботи - з 10 серпня по 16 жовтня 2020 року. Вартість договору становить суму в залежності від фактично виконаної роботи. Також цим договором передбачено, що оплату вартості робіт Замовник проводить пропорційно об`єму та вартості фактично виконаних робіт Підрядником згідно акту виконаних робіт.

Крім того, 07 вересня 2020 року між позивачем (Замовник) та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (Підрядники) укладено договори підряду № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 відповідно. Предметом цих договорів є виконання підрядниками роботи в сільськогосподарському виробництві в порядку та на умовах, визначених цими договорами, а позивач (Замовник) в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити роботу у встановлені договорами вартість та строки. Вказаними договорами визначено термін виконання роботи - з 07 вересня по 16 жовтня 2020 року. Вартість договору становить суму в залежності від фактично виконаних робіт. Також цими договорами передбачено, що оплату вартості робіт Замовник проводить пропорційно об`єму та вартості фактично виконаних робіт Підрядником згідно акту виконаних робіт.

На виконання вимог вказаних договорів в підтвердження того, що робота виконана, виконавцем складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконаних робіт, що підписані позивачем та особами, з якими укладені договори на виконання робіт. Вказані акти містять детальну інформацію щодо предмету виконуваної роботи, періоду її виконання, обсягу виконаної роботи та її вартість.

Таким чином, аналіз наведених вище договорів свідчить про те, що ними встановлено кінцеві терміни, в межах яких виконавці зобов`язані виконати визначені договорами роботи, що є однією з ознак цивільно-правового договору, адже трудовим договором не встановлюється кінцевий термін виконання виконавцями певних робіт.

Також предметом усіх досліджуваних договорів було виконання певної роботи, кінцевий результат якої визначався загальною вартістю виконаної роботи та приймався на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконаних робіт.

Окрім того, досліджені договори не передбачають того, що для виконавців встановлювався графік роботи (режим роботи), що є характерним для договорів цивільно-правового характеру.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені договори містять ознаки цивільно - правових угод, що унеможливлює застосування до позивача фінансових санкцій на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, адже цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці; у зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними громадянами припинилися; укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутніми на виробництві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відтак, за наведених обставин позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 10500 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1330 від 10 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 10500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, то варто врахувати наступне.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката надано договір про надання правової допомоги №13, що укладений 09 грудня 2020 року між директором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" Кондратюком Миколою Михайловичем та адвокатом Корнійчуком Дмитром Анатолійовичем, додаткову угоду № 1 від 09 грудня 2020 року до договору про надання правничої допомоги №13 від 09 грудня 2020 року, копію акту наданих послуг №24 від 10 грудня 2020 року, а також платіжне доручення №1328 від 10 грудня 2020 року.

Зі змісту договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2020 року слідує, що його предметом є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором щодо захисту його інтересів в усіх судових органах, правоохоронних органах, органах державної влади перед фізичними та юридичними особами публічного та приватного права на території України та поза її межами з питань цивільної, адміністративної, господарської, кримінальної юрисдикції та з питань загального представництва в інших установах незалежно від форм власності.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що вартість наданих послуг визначається в індивідуальному порядку в залежності від категорії та складності справи та оформляється через додаткову угоди (Додаток 1). Правова допомога вважається наданою після підписання акту наданих послуг (Додаток 2) та оплачується протягом двох днів, в іншому випадку нараховується пеня у розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення.

10 грудня 2020 року позивачем за договором про надання правничої допомоги № 13 від 09 грудня 2020 року та акту наданих послуг № 24 від 10 грудня 2020 року сплачено 17400 гривень.

10 грудня 2020 року сторонами договору підписано акт наданих послуг №24. Цей акт підтверджує те, що в рамках виконання умов договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2020 року адвокатом надано клієнту наступні юридичні послуги:

- консультація (витрачено 2 години);

- складання адвокатського запиту № 01 від 09 грудня 2020 року (витрачено 1 годину);

- попереднє вивчення матеріалів перевірки Управління Держпраці у Вінницькій області (витрачено 3 години);

- вивчення судової практики, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції по справі, надання консультацій (витрачено 4 години);

- опитування свідків (витрачено 2 години);

- збір доказів на спростування акту перевірки та незаконності оскаржуваної постанови (витрачено 3 години);

- ознайомлення з доводами відзиву та долученими доказами, підготовка контраргументів (витрачено 3 години);

- підготовка клопотань про долучення доказів та направлення їх до суду (витрачено 2 години);

- опитування свідків (витрачено 2 години);

- підготовка до судових засідань та представництво інтересів позивача (витрачено 4 години);

- опитування свідків (витрачено 2 години).

Також цей акт підтверджує те, що загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до договору становить 34800 гривень.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 34800 гривень є досить завищеними.

Так, посилання у акті наданих послуг №24 та у додатковій угоді №1 від 09 грудня 2020 року до договору про надання правничої допомоги №13 від 09 грудня 2020 року на те, що адвокатом витрачено шість годин часу на опитування свідків є необґрунтованими, адже, як свідчать матеріали справи, такі не містять доказів допиту свідків. Відтак, такі посилання не підтверджені жодним доказом.

Окрім того, в ході судового розгляду свідки також не допитувалися.

Також, згідно із актом наданих послуг №24 три години часу було витрачено на ознайомлення з доводами відзиву та долученими доказами, підготовку контраргументів. Водночас, відповідь на відзив, що подана представником позивача, є подібною за своїм змістом до позовної заяви, а тому посилання у розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги, на те, що адвокатом витрачено три години часу на підготовку контраргументів судом оцінюються критично.

Крім того, наданими документами підтверджується те, що представником позивача надавались послуги у вигляді консультації, попереднього вивчення матеріалів перевірки Управління Держпраці у Вінницькій області, на що було витрачено по 2 години часу. Також, на вивчення судової практики, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, надання консультацій було витрачено 4 години часу.

Однак, на переконання суду, перелічені послуги охоплюються поняттями опрацювання законодавчої бази та вивчення судової практики, адже переслідують єдину мету.

Наведене свідчить про недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34800 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Крім того, варто звернути увагу на те, що гонорар адвоката у розмірі 34800 гривень визначено у договорі про надання правової допомоги, що укладений 09 грудня 2020 року. Отже, перед початком надання правової допомоги сторони уже знали, які види послуг будуть надані адвокатом (яка робота ним буде проведена), скільки часу буде витрачено на такі послуги (роботи) тощо, що, на думку суду, неможливо передбачити.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, на переконання суду, на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, які є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих ним послуг, а також із складністю справи.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 258 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 24 листопада 2020 року №ВН13436/1572/ПД/АВ-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (місцезнаходження: 22246, Вінницька обл. Погребищенський р-н, с. Мончин, вул. Центральна, 61; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03729871)

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 37; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39845483)

Рішення суду у повному обсязі складено 15.04.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович