Постанова

від 21.12.2020 по справі 320/5420/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5420/18 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н" до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "В-Н" з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Новальської Ю.А. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56579946 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 117 740,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Новальської Ю.А. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56580328 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 96 831,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вимоги державного виконавця про стягнення виконавчого збору є погашеними у процедурі банкротства на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі №911/1059/17, а тому винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору, на думку позивача, є протиправним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою та посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що вимоги державного виконавця про стягнення виконавчого збору є погашеними у процедурі банкрутства, оскільки останнім не заявлялось конкурсних вимог до боржника на суму виконавчого збору в установлений законом строк. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є 1) фактичне виконання виконавчого документа (тобто виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом); 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Водночас, у спірних правовідносинах вказані обставини відсутні, оскільки відповідачем не було стягнуто на користь стягувача сум, визначених у наказах, виданих Господарським судом Київської області та не проводилось жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання вказаних документів.

За наведених обставин позивач вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не з`явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про причини неявки суду не повідомили, заяв/клопотань до суду не надходило.

За наведених обставин та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, судовою колегією ухвалено рішення здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області від 29.03.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 53660132 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.02.2017 № 911/4053/16 про стягнення з ТОВ "В-Н" на користь ТОВ "МС 3000" боргу у сумі 968 310,00 грн (т. 1, а.с.222-223).

03.04.2017 державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області у ВП №53660132 було винесено постанову про стягнення з ТОВ "В-Н" виконавчого збору у сумі 96 831,00 грн. (т. 2, а.с.23).

Крім того, постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області від 29.03.2017 відкрито виконавче провадження ВП №53660246 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 №911/3999/16 про стягнення з ТОВ "В-Н" на користь ТОВ "Рима Логістик" боргу у сумі 1 177 400,00 грн (т. 2, а.с. 224-225).

03.04.2017 державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області винесено постанову ВП № 53660246 про стягнення з ТОВ "В-Н" виконавчого збору у сумі 117 740,00 грн (т. 2, а.с.58).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1059/17 за заявою ТОВ "В-Н" про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 911/1059/17 задоволено заяву ТОВ "В-Н" про затвердження мирової угоди від 27.02.2018 б/н та затверджено угоду по справі № 911/1059/17 про банкрутство ТОВ "В-Н" в поданій редакції від 16.02.2018, що схвалена рішенням комітету кредиторів Боржника від 16.02.2018 №2КК. Закрито провадження у справі №911/1059/17 про банкрутство. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17. Вказано, що вимоги конкурсних кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н" (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (том 1, а.с 218-221).

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 911/1059/17 постановами державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області від 25.07.2018 ВП №5366246 та від 31.05.2018 № 53660132 закінчено відповідні виконавчі провадження.

У подальшому, постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області 12.06.2018 відкрито виконавче провадження № 5657994 про стягнення з ТОВ "В-Н" виконавчого збору у сумі 1 177 400,00 грн. згідно постанови від 03.04.2017 № 53660246 (т. 1, а.с. 211-212).

Постановою від 12.06.2018 державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГУТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження № 56580328 про стягнення з ТОВ "В-Н" виконавчого збору у сумі 96 831,00 грн згідно постанови від 03.04.2017 № 53660132 (т. 1, а.с. 213-214).

Вважаючи постанови від 12.06.2018 про відкриття виконавчих проваджень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Разом з тим, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не оскаржені позивачем у визначений законодавством строк, окрім того і не оспорюються у даній справі з підстав незаконності та/або порушення процедури їх прийняття.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов від 12.06.2018 про відкриття виконавчих проваджень № 56579946 та № 56580328 про стягнення з позивача виконавчого збору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Предметом спору у цій справі є правомірність стягнення державним виконавцем з позивача виконавчого збору шляхом виконання виконавчих документів від 03.04.2017 у ВП № 53660246 та ВП № 53660132 з огляду на те, що ухвалою суду затверджено угоду по справі про банкрутство ТОВ "В-Н" та закрито провадження у справі про банкрутство, а виконавчі документи за вимогами конкурсних кредиторів до ТОВ "В-Н", які не були заявлені в установлений ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк або відхилені господарським судом, визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень зазначеної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 26 ЗУ № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Положеннями 4 ст. 4 вказаного Закону визначено перелік підстав за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, державним виконавцем 12 червня 2018 року було відкрито виконавчі провадження № 56579946 та № 56580328 по виконанню постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 03.04.2017 у ВП № 53660246 та ВП № 53660132.

Положеннями ст. 27 ЗУ № 1404-VIII регламентовано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Водночас, у ч. 7 вказаної норми визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як стверджує позивач, встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, виконавчі провадження у ВП № 53660246 та ВП № 53660132 були закінчені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 ЗУ № 1404-VIII, а саме внаслідок затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Так, в ухвалі від 27.02.2018 по справі № 911/1059/17 Господарським судом Київської області зазначено, що згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши умови мирової угоди, судом було встановлено, що мирова угода ґрунтується на наданні Боржнику розстрочки сплати заборгованості перед кредиторами ТОВ Рампа Логістик у сумі 1177400 грн. і ТОВ МС 3000 у сумі 968310 грн. на 10 років після затвердження судом мирової угоди, шляхом здійснення виплат рівними частинами кожного календарного року, про що детально зазначено у п. 3.5. Мирової угоди.

Разом з цим, відповідно до змісту резолютивної частини вказаної ухвали судом було задоволено заяву ТОВ В-Н про затвердження мирової угоди від 27.02.2018 б/№ та затверджено Мирову угоду по справі № 911/1059/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н в поданій редакції від 16.02.2018, що схвалена рішенням комітету кредиторів Боржника від 16.02.2018 № 2КК. Закрито провадження у справі № 911/1059/17 за заявою боржника ТОВ В-Н про банкрутство. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17. Вимоги конкурсних кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

У постанові від 09.10.2019 по справі № 804/8290/16 Верховний Суд вказав, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Укладення мирової угоди не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу.

Відповідна правова позиція за ідентичних обставин справи наведена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 804/8289/16.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що факт виконання рішення державним виконавцем і дії, спрямовані на фактичне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н , не мали місця, оскільки сума з боржника на користь кредиторів в примусовому порядку стягнута не була, з урахуванням того, що між кредитором і боржником були погоджені умови погашення боргу.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець не має законних підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчих провадженнях № 53660132 та № 53660246.

При цьому, колегія суддів зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не оскаржувались постанови про стягнення виконавчого збору у вказаних виконавчих провадженнях від 03.04.2017, оскільки позивачем визнається той факт, що зазначені постанови були винесені державним виконавцем правомірно. Водночас, у спірних правовідносинах виконавчий збір за цими виконавчими провадженнями не підлягає стягненню з боржника, оскільки між кредитором і боржником були самостійно погоджені умови погашення боргу.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17 вимоги конкурсних кредиторів до ТОВ В-Н (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Отже, з наведеного слідує, що після прийняття Господарським судом Київської області зазначеного рішення відповідач не мав правових підстав приймати до виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03.04.2017 прийняті у виконавчих провадженнях № 53660132 та № 53660246, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17 ці документи було визнано такими, що виконанню не підлягають.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта та наявними у справі доказами.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 272, 287, 308, 311-313, 317, 321-322, 328-329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н" задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Новальської Ю.А. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56579946 про стягнення виконавчого збору у сумі 117 740,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Новальської Ю.А. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56580328 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 96 831,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович