Рішення

від 18.12.2020 по справі 161/13262/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13262/20

Провадження № 2/161/3336/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу колективного гаража Жигулі про визнання права власності на гараж,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовною заявою до Кооперативу колективного гаража Жигулі (далі - відповідач, ККГ Жигулі ) про визнання права власності на гараж.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, за час свого життя придбала гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в ККГ Жигулі по вул. Говорова, 54 в м. Луцьку .

Спадкодавець ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, однак позивач наразі не може оформити своїх спадкових прав на майно, адже в неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на гараж, в наявних документах наявні розбіжності у написанні прізвища та імені померлої, а сам гаражний кооператив заперечує право власності позивача, оскільки не допускає до нього.

З наведених вище підстав позивач просить суд визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 в ККГ Жигулі по вул. Говорова, 54 в м. Луцьку .

Позивач у судове засідання не прибула, але її представник просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

У письмовому відзиві відповідач позов заперечує з тих підстав, що вже існує таке, що набрало законної сили рішення суду про відмову у визнанні за позивачем права власності на спірний гараж.

Крім того відповідач вказує, що ОСОБА_2 була виключена з членів кооперативу, оскільки не сплачувала відповідних внесків. Позивач не сплачувала також необхідних коштів на утримання гаража .

Також відповідач зробив заяву про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача у письмовій заяві просив суд відмовити у задоволенні позову, а судове засіданні проводити за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 08.04.1972 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Луцьким міським відділом РАГСу.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00022291948 від 07.03.2019 року, у вказаному Державному реєстрі міститься запис під № 173 від 08.04.1972 року, відповідно до якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_2 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Луцьким міським бюро РАГСу, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася заявниця - ОСОБА_1 . Її батьками вказані: ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_3 (мати) .

З копії рішення Луцького міського народного суду м. Луцька від 30.07.1984 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано, про що Луцьким міським відділом РАГСу було внесено відповідний актовий запис № 541 від 05.11.1984 року. При цьому графа, в якій зазначається, яке прізвище присвоюється колишньому подружжю після розірвання шлюбу, не заповнена .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Вернадським відділом РАГСу м. Москви на прізвище ОСОБА_2 .

23.02.2004 року рішенням Луцького міського суду у справі 2-1171/2004 про встановлення факту родинних відносин за заявою ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, а також являється матір`ю ОСОБА_1 .

Як вбачається із виписки з рішення Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 211 від 28.06.1975 року Про надання дозволу на встановлення металевих гаражів , було надано дозвіл, зокрема, ОСОБА_2 встановити тимчасово металевий гараж на раніше виділеній земельній ділянці в районі вул. Говорова, а також доручити управлінню головного архітектора міста Луцька видати будівельний паспорт .

На підставі вказаного рішення № 211 від 28.06.1975 року, ОСОБА_2 , як будівнику, 04.09.1975 року було видано паспорт вихідних даних для проектування № 5, для будівництва індивідуального гаража в м. Луцьку по вул. Говорова, 54 .

Рішенням Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 322 від 26.09.1975 року Про організацію кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомобілів, що знаходиться в особистій власності громадян міста за результатами розгляду матеріалів про утворення кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража під назвою Жигулі на 139 індивідуальних автомобілів по вул. Говорова 54 , було вирішено затвердити рішення зборів від 12.09.1975 року про організацію кооперативу Жигулі , його статут та списки громадян, які бажають вступити в кооператив, серед яких також вказана ОСОБА_2 .

Разом з тим, рішенням Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 397/1 від 13.10.1977 року Про організацію кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомобілів, що знаходяться в особистій власності громадян м. Луцька під назвою Жигулі , за результатами розгляду матеріалів про утворення кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража Жигулі на 200 індивідуальних автомобілів по вул. Говорова 54 було вирішено рішення зборів від 30.06.1977 року про організацію кооперативу, його статуту затвердити, разом з тим, рішення міськвиконкому від 26.09.1975 року № 322 визнано таким, що втратило силу.

По смерті дружини - ОСОБА_2 , гаражем № НОМЕР_1 в ККГ Жигулі продовжував користуватись ОСОБА_5 , який і сплачував членські внески до 2011 року, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, виписаними ККГ Жигулі на його ім`я .

Згідно Довідки № 3 від 08.12.2016 року, виданої Головою правління Кооперативу Колективний гараж Жигулі ОСОБА_9 , металевим гаражем під № НОМЕР_1 , що знаходиться на земельній ділянці ККГ Жигулі по вул. Говорова, 54 , володіла член кооперативу ОСОБА_2 , вступний внесок (35 рублів) сплачено. У 2014 році член кооперативу ОСОБА_2 була виключена з членів кооперативу за несплату членських внесків за 2011-2013 роки (Протокол № 26 від 01.06.2014 року) .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.09.2015 року, у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від 18.05.2015 року про видачу їй свідоцтва про право власності на спадщину за законом на гараж, який знаходиться у гаражному кооперативі Жигулі в м. Луцьку, що належав померлій ОСОБА_2 , було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.

В подальшому, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2019 року у цивільній справі №161/17306/18 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Кооперативу колективного гаражу Жигулі , ОСОБА_9 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно, усунення перешкод у користуванні майном, було відмовлено у задоволенні позову, в тому числі і в частині вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на гараж в порядку спадкування.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2020 року у цивільній справі №161/4056/20, яке набрало законної сили, встановлено факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючих документів, а саме:

- рішення виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих від 28 червня 1975 року № 211, яким надано дозвіл ОСОБА_2 встановити тимчасово металевий гараж на раніше виділеній ділянці в районі вул. Говорова, у м. Луцьку ;

- паспорта вихідних даних для проектування індивідуального гаража по вул. Говорова 54, м. Луцьк , виданого ОСОБА_2 , 04.09.1975 року №5.

Зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач продовжує заперечувати наявність у позивача спадкових прав на спірний гараж, у зв`язку з чим не визнає її права.

Надаючи свою правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд вважає за необхідне спростувати доводи відповідача про те, що судом вже розглядалися по суті вимоги позивача про визнання за нею права власності на спірний гараж.

Як слідує з тексту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2019 року у цивільній справі №161/17306/18 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Кооперативу колективного гаражу Жигулі , ОСОБА_9 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно, усунення перешкод у користуванні майном, судом дійсно було відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на гараж в порядку спадкування.

Однак, суд, ухвалюючи таке рішення, прямо зазначив, що позивачам для реалізації їх спадкових прав, першочергово необхідно встановити юридичний факт, що правовстановлюючі документи на гараж, який розташований у кооперативному колективі гаражу Жигулі , видані на ім`я ОСОБА_2 приналежні ОСОБА_2 .

Замість цього позивачами заявлено вимогу про встановлення факту того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, якій у власність було виділено спірний гараж.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач в подальшому звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження для встановлення факту належності правовстановлюючих документів, яка рішенням суду від 25 травня 2020 року у цивільній справі №161/4056/20 була задоволена.

Тобто, у цивільній справі №161/17306/18 суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його передчасністю.

Після ухвалення рішення у цивільній справі №161/4056/20 змінилися правові підстави для позову, адже відповідач, не зважаючи на встановлення у судовому порядку належності правовстановлюючих документів померлій ОСОБА_3 , продовжує заперечувати спадкові права її доньки на спірний гараж.

На думку суду з наведеного слідує, що хоча позов у цивільній справі №161/17306/18 та розглядуваній справі має той самий предмет та сторін, але він заявлений з інших підстав, які не були предметом дослідження суду раніше.

В такому випадку підстав для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд не вбачає та продовжує розгляд справи по суті.

Далі, відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР (чинного, на час відкриття спадщини), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Оскільки позивач є донькою померлої ОСОБА_2 , а у матеріалах спадкової справи відсутні відомості про складання останньою за життя заповіту, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Частиною першою статті 549 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи слідує, що 13 січня 2004 року, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивач подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини .

Одночасно, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права на спірний гараж, адже, як вже зазначав суд, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.09.2015 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.

До того ж, відповідач у справі категорично заперечує речові права позивача на спірне майно.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На думку суду, факт належності права власності на спірний гараж померлій ОСОБА_2 підтверджується сукупністю поданих суду доказів, зокрема:

1) випискою з рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих від 28 червня 1975 року №211, якою дозволено спадкодавцю встановити тимчасово металеві гаражі на раніше виділеній земельній ділянці в районі вул. Говорова (а.с.9);

2) паспортом вихідних даних на проектування №5 від 04 вересня 1975 року, який виданий на ім`я спадкодавця відділом в справах будівництва і архітектури виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих;

3) довідкою ККГ Жигулі від 08 грудня 2016 року про факт належності гаража спадкодавцю.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, для захисту спадкових прав позивача на спірний гараж, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, як єдиний спадкоємець першої черги, слід задовольнити позовні вимоги та визнати за нею право власності на це майно.

Ухвалюючи таке рішення суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірний гараж не є нерухомим майном, адже питання чи є гараж, як металева конструкція, рухомим чи нерухомим майном має вирішуватися за результатом його технічної інвентаризації, а для ухвалення рішення суду про визнання права власності на це майно, вказане питання правового значення не має.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 була виключена з членів ККГ Жигулі у зв`язку з несплатою внесків, оскільки, як слідує з тексту рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих, а також паспорту вихідних даних, ОСОБА_2 розмістила цей гараж як власний, а не як колективну власність кооперативу.

Організація власниками гаражів кооперативу, для належного їх обслуговування, та подальше виключення ОСОБА_2 з такого об`єднання, не впливає на обсяг її правомочностей на спірний гараж, як власника.

Слід зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за своєю організаційно-правовою формою відповідач зареєстрований саме як обслуговуючий кооператив, а не гаражно-будівельний.

Згідно положень статті 2 Закону України Про кооперацію , обслуговуючим є кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу .

За змістом п.2.1 статуту відповідача, метою його діяльності є не будівництво гаражів, а саме задоволення потреб членів кооперативу в зберіганні, ремонті та обслуговування транспортних засобів та в зберіганні особисто майна членів кооперативу.

За змістом пунктів 2.5, 3.1, 3.3 статуту будівництво гаражів на території кооперативу здійснюється його членами самостійно, з дозволу органів управління кооперативу (загальні збори, збори уповноважених) та під їх контролем.

Це означає, що кооператив не створений як гаражно-будівельний, не є власником і не був власником гаража спадкодавця, який вона будувала за власний кошт, а лише створений для обслуговування відповідних гаражів, зокрема для утримання прилеглої території, забезпечення благоустрою та охорони. Це ще раз підтверджує думку суду про те, шо виключення спадкодавця із членів кооперативу не впливало на обсяг її правомочностей, як власника гаража.

Наявне у пункті 5.8. статуту відповідача застереження про те, що у разі виключення з членів кооперативу за несплату членських внесків і при несплаті за утримання металевого гаража більше 5 років, прямо суперечить приписами ст.346 ЦК України, яке встановлює перелік підстав для припинення права власності на майно. У чинному цивільному законодавстві відсутня така підстава для припинення права власності на майно як виключення члена обслуговуючого кооперативу, а отже положення п.5.8 статуту відповідача не можуть бути застосовані.

Крім того суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач протягом тривалого часу не сплачує внесків кооперативу, не відшкодовує йому кошти на прибирання та обслуговування території, сплату земельного податку, забезпечення його діяльності та охорони, адже вказане не є підставою для припинення її права приватної власності, а може бути підставою для пред`явлення відповідачем позову про відшкодування понесених витрат на утримання та зберігання майна.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що позивач є громадянкою Російської Федерації, оскільки цивільні відносини спадкування регулюються однаково для всіх фізичних осіб, в незалежності від їх громадянства, підданства чи постійного місця проживання (резиденства).

Що стосується зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12.

Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

У пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам надано роз`яснення про те, що оскільки, позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

В розглядуваному випадку, як слідує з матеріалів справи, позов пред`явлено на підставі ст.392 ЦК України, адже між позивачем та відповідачем тривалий час не визначені відносини з приводу права власності на спірний гараж, а невизнання з боку відповідача правомочностей позивача на майно має триваючий характер, суд дійшов висновку, що на ці вимоги не поширюються правила про позовну давність.

На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_4 , який знаходиться на території Кооперативу колективного гаража Жигулі по вул. Говорова, 54 у м. Луцьку.

Стягнути з Кооперативу колективного гаражу Жигулі на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачем у справі є Кооператив колективного гаража Жигулі , м. Луцьк, вул. Говорова, 54, код ЄДРПОУ 20122610.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 грудня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк