Рішення

від 22.12.2020 по справі 938/368/20

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №938/368/20

Провадження № 2/938/173/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Чекан Н.М.

секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Рашковської Л.О.

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , яку представляє адвокат Рашковська Лена Олександрівна, до Голівської сільської ради, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Голівської сільської ради, в якій просить визнати право власності на спадкове майно - садибу АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 220,7 кв. м., погребу Б , стайні В , навісу Г , літньої кухні Д ., сараю Е , оборогу Є , кам`яної криниці №1, які належали її бабці ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця ОСОБА_4 , в зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої входить вищевказане нерухоме майно. Позивач, як вона стверджує, є спадкоємцем за законом і оскільки спільно проживала з спадкодавцем, то вважається такою, що прийняла спадщину. Інші спадкоємці спадщину не приймали.

Вказаний житловий будинок збудований у 1954 роціта будувався ще прадідом та дідом позивача. ЇЇ дід ОСОБА_1 помер у 2007 році. Правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на вказаний житловий будинок, відсутні у спадкодавця, оскільки на момент його побудови в 1954 році чинне на той час законодавство не встановлювало обов`язок щодо реєстрації права власності на домоволодіння, розташовані в сільській місцевості. У зв`язку з цим позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

05.08.2020 року провадження у зазначеній справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

05.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 22.12.2020 року з`явилися позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Рашковська Л.О., третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Представник відповідача - Голівської сільської ради у судове засідання не з`явився, від сільського голови Голівської сільської ради поступили до суду письмові заяви, в яких зазначається, що вказана сільська рада не заперечує проти даного позову та просить розглядати дану справу у відсутності її представника (а.с. 63, 91, 117, 139).

Третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, падала заяву (а.с.73), в якій просить слухати дану справу у її відсутності, оскільки вона виїжджає за межі України, позов просить задоволити та визнати право власності на спадкове майно за позивачем, яка є її дочкою.

Позивач, її представник та третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_2 у судовому засіданні просили позов задоволити та визнати право власності за ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких міркувань.

Ч.1 ст. 15 , ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, із змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Встановлено, що будівництво вказаного будинковолодіння закінчено в 1954 році (а.с.15, 22) та при житті належало покійному ОСОБА_1 (а.с.15), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право власності в Україні до моменту набрання чинності ЦК України з 01.01.2004 року регулювалися положеннями ЦК України 1963 року та Законом України "Про власність", який введено в дію з 15.04.1991 року.

Відповідно до положень ст.12 цього Закону було визначено, що громадянин набуває права власності на на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об`єктами права індивідуальної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ст. 13 Закону).

За таких обставин суд вважає, що спірний будинок був належним чином набутий у власність покійним ОСОБА_1 і на момент його смерті входив в об`єм спадкового майна.

При цьому суд переконаний, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути перешкодою для прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_1 , так як відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Дружина померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 постійно до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована у вказаному будинковолодінні (а.с.12).

Згідно з інформацією Верховинської районної нотаріальної контори (нотаріус Павлюк І.І.) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , 1929 року народження, його дружина ОСОБА_4 , 1929 року народження, одержала свідоцтво на право на спадщину за законом, а саме на грошовий вклад у філіалі Ощадбанку с. Голови Верховинського району; на інше спадкове майно після померлого ОСОБА_1 свідоцтва про праву на спадщину не видавалися (а.с.99).

Відповідно до інформації приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. нею не заводилася спадкова справа після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 (а.с.110).

У ч. 3 ст. 1268 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї, згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 , яка постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_1 на час відкриття його спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину, відсутність у неї свідоцтва про спадщину не позбавляє її, а після смерті - її спадкоємців, права на спадщину. Така правова позиція вказана Верховним Судом в постанові від 31.08.2020 року у справі №350/1850/17, провадження №61-42603св18.

Оскільки інші спадкоємці на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 з ним не проживали, свідоцтво про право на спадщину, яка стосується будинковолодіння АДРЕСА_1 , не отримували, то відповідно вказане майно не успадковували.

Таким чином, після смерті ОСОБА_1 саме його дружина ОСОБА_4 успадкувала будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с 8).

Судом встановлено, що згідно з відомостей зі спадкового реєстру від імені ОСОБА_4 , 1929 року народження, посвідчено 10.11.2008 року заповіт секретарем виконкому Голівської сільської ради за реєстровим №74 (а.с.156), відповідно до якого вона заповідає все своє майно своєму синові ОСОБА_2 , 1957 року народження.

Згідно з інформацією Верховинської районної нотаріальної контори (нотаріус Павлюк І.І.) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1929 року народження, спадкова справа не заводилася, спадкоємці не зверталися зі заявою про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини та на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом (а.с.99).

Відповідно до інформації приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. нею не заводилася спадкова справа після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.110).

У ході розгляду даної справи ОСОБА_2 - син померлої ОСОБА_4 , який є спадкоємцем за заповітом від 10.11.2008 року, пояснив, що йому відомо про наявність вказаного заповіту, однак, він, як спадкоємець, із заявою про прийняття спадщини не звертався, спадщину після смерті матері не приймав, не заперечує, щоб його племінниця ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, успадкувала майно його матері, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

У ст. 1268 ЦК України закріплено, що спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст.1270 ЦК України), яким є день смерті особи (ч. 1 ст.1220 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст.1272 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , у зв`язку з чим спадкування її майна здійснюється спадкоємцями за законом.

На день смерті ОСОБА_4 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею проживала тільки внучка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11), яка відповідно до ст. 1265 ЦК України є спадкоємцем за законом п`ятої черги, як інший родич спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Вона на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4 проживала з нею.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвами про одруження та про народження її матері ОСОБА_5 (а.с.82,84), а також свідоцтвами про народження та про одруження самої спадкоємниці (а.с. 80,9).

Інші спадкоємці за законом - ІНФОРМАЦІЯ_4 дітей померлої ОСОБА_4 під час розгляду цієї справи в суді подали заяви такого змісту:

-ОСОБА_2 , дядько, подав заяву про задоволення позову та про визнання права власності на спадкове майно за його племінницею ОСОБА_1 (а.с. 74, 162)

-ОСОБА_3 , мати, подала заяву про задоволення позову та про визнання права власності на спадкове майно за її донькою ОСОБА_1 (а.с.73)

- ОСОБА_6 , тітка, подала заяву, що вона не претендує на батьківський спадок та не заперечує, щоб спадкоємцем була її племінниця ОСОБА_1 (а.с. 118-119)

- ОСОБА_7 , тітка, подала заяву про те, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений законом 6-місячний термін про прийняття спадщини нею пропущено, звертатися до суду для продовження цього терміну не буде, на оформлення спадкових справ не претендує (а.с. 121-122)

-ОСОБА_8 , дядько, подав заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти оформлення за ОСОБА_1 спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 (а.с.138)

-ОСОБА_9 , дядько, подав заяву, що він відмовляється від спадщини на житловий будинок, господарські споруди та земельну ділянку, які знаходяться в с.Голови Верховинського району (а.с.126)

Враховуючи, що позивач, будучи спадкоємцем за законом після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 прийняла спадщину, однак не може оформити спадкові права з причин, що не залежать від її волі, то позовні вимоги слід задовольнити.

Таким чином, у інший спосіб позивач позбавлена можливості захисту свого майнового права на прийняття спадщини в цій частині, оскільки внаслідок смерті власника майна адміністративна процедура здійснення оформлення правовстановлюючих документів на будинковолодіння є унеможливлена.

Згідно з долученого до позовної заяви технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 17-23), вбачається, що вказане будинковолодіння складається з житлового будинку, позначеного на плані під літерою "А", який складається з веранди площею 4,8 кв. м., коридору площею 28 кв. м., кімнати площею 21 кв. м., кухні площею 17,3 кв. м., санвузла площею 5,2 кв. м., кладової площею 17,7 кв. м., кімнати площею 12,7 кв. м., кімнати площею 23,4 кв. м. на першому поверсі та коридору площею 37,4 кв. м., кімнати площею 15,2 кв. м., кімнати площею 14,7 кв.м., кімнати площею 23,3 кв. м. в мезоніні, а всього загальною площею 220,7 кв. м., погребу Б площею 21,1 кв.м., стайні В площею 58,5 кв.м., навісу Г площею 29,8 кв.м., літньої кухні Д площею 50,1 кв.м., сараю Е площею 28,3 кв.м., оборогу Є площею 31,7 кв.м., кам`яної криниці №1.

Разом з тим суд вважає, що в порядку спадкування до позивача перейшло право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а не садибу, як про це зазначено у позові, оскільки за змістом ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком та господарськими спорудами. Однак предметом даного позову є тільки житловий будинок, господарські будівлі та споруди.

Керуючись ст.ст. 11-13 , 81 , 259 , 264-265 , 268 ЦПК України , -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, позначеного на плані під літерою "А", який складається з веранди площею 4,8 кв. м., коридору площею 28 кв. м., кімнати площею 21 кв. м., кухні площею 17,3 кв. м., санвузла площею 5,2 кв. м., кладової площею 17,7 кв. м., кімнати площею 12,7 кв. м., кімнати площею 23,4 кв. м. на першому поверсі та коридору площею 37,4 кв. м., кімнати площею 15,2 кв. м., кімнати площею 14,7 кв.м., кімнати площею 23,3 кв. м. в мезоніні, а всього загальною площею 220,7 кв. м., погребу Б площею 21,1 кв.м., стайні В площею 58,5 кв.м., навісу Г площею 29,8 кв.м., літньої кухні Д площею 50,1 кв.м., сараю Е площею 28,3 кв.м., оборогу Є площею 31,7 кв.м., кам`яної криниці №1 та знаходяться в АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування та ім`я сторін, їх місце знаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 - місце знаходження с.Голови Верховинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04357331.

Суддя Чекан Н.М.