Рішення

від 22.12.2020 по справі 947/28103/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/28103/19

Провадження № 2/947/418/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі Грабовій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Об`єднання громадян Автостоянка Світофор про визнання права власності на індивідуальний гараж, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на індивідуальний гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 40,5кв.м., основною площею 22,1кв.м., допоміжною площею 18.4кв.м. розташований на земельній ділянці площею 0,0026га, посилаючись на те, що у 2000 році позивач побудував одноповерховий гараж з підвалом, загальною площею 40,5кв.м. на земельній ділянці площею 0,0026га, яка належить йому на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV - ОД № 030902 від 22 червня 2000р., з цільовим призначенням для розміщення індивідуального гаражу розташованої на території об`єднання громадян Автостоянка Світофор за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 .

06.05.2019року позивач звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо прийняття у експлуатацію гаражу, але листом управління за № 01-16/967д/д від 16.05.2019 року його повідомлено, що окремо побудовані гаражі, які не входять до господарських (присадибних) будівель, не відносяться до переліку прийняття в експлуатацію, збудованих без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, об`єктів нерухомого майна. Враховуючи неможливість в позасудовому порядку захистити своє порушене право, ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно ч.2. ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою про заочний розгляд справи.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача - адвокат Колосовська Л.Л. до судового засідання не з`явилась про час та місце його проведення повідомлена належним чином, звернулась до суду з заявою, в якій просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до судового засідання не сповістив, будь-яких письмових заяв та клопотань до суду з приводу розгляду справи не надав. Відповідач правом на надання відзиву не скористався, доводи позовної заяви не спростовано.

Відповідач Об`єднання громадян Автостоянка Світофор до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до судового засідання не сповістив, надав до суду заяву в якій зазначив про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, рішенням №20 13 сесії ХХІІІ скликання від 28 квітня 2000 року Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про передачу земельних ділянок у приватну власність безкоштовно для розміщення індивідуальних гаражів, громадянам - членам Об`єднання громадян Автостоянка Світофор було вирішено: 1. Передати у приватну власність безкоштовно земельні ділянки, передані раніше у користування громадян для розміщення індивідуальних гаражів; 2. Видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам згідно п.1 цього рішення.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 будучи членом Об`єднання громадян Автостоянка Світофор отримав державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ТІ № 377-18 від 22 червня 2000р. IV - ОД № 030902 на земельну ділянку 0,0026га, яка розташована на території об`єднання громадян Автостоянка Світофор , бокс 7, гараж № НОМЕР_1 для розміщення індивідуального гаражу.

На вказаній земельній ділянці позивачем у 2000 році було побудовано гараж з підвалом, загальною площею 40,5кв.м.

На підставі рішення Одеської міської ради від 09.11.2005року №4858-VI в Адресному реєстрі м. Одеси була зареєстрована адреса належній позивачу земельної ділянки - АДРЕСА_2 , бокс 7, гараж № НОМЕР_1 .

08.08.2016 року земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5110136900:17:001:0076, а 03.11.2016 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: 17342069 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , кадастровий номер: 5110136900:17:001:0076, площа 0,0026га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів.

24.04.2019року ПП Земельно-житловий центр Ресурс був виготовлений технічний паспорт на гараж, згідно з яким гараж загальною площею 40,5кв.м. складається з: І поверх приміщення 1 гараж, загальною площею 22,1кв.м.; підвал приміщення 2, загальною площею 18,4кв.м.

З метою введення у експлуатацію побудованого гаража позивач 06.05.2019року звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. За наслідками розгляду порушеного питання управління надало відповідь за № 01-16/967д/д від 16.05.2019р., що окремо побудовані гаражі, які не входять до господарських (присадибних) будівель, не відносяться до переліку прийняття в експлуатацію, збудованих без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, об`єктів нерухомого майна.

22.07.2019 року позивач звернувся до судового експерта Митнікова Г.П. для проведення будівельно-технічного експертного дослідження будівлі зазначеного гаражу. Згідно з Висновком №015/19 експертного будівельно-технічного дослідження від 07.08.2019 року будівля гаражу, зведена на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:17:001:0076, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо).

Таким чином, оскільки будівництво гаража було проведено ще у 2000 році, і на даний час позивач не має відповідної документації, яка давала б йому право виконувати будівельні роботи та затвердженого в установленому порядку проекту, суд приходить до висновку, що гараж має статус самочинно збудованого об`єкту. Окрім того, усі можливі заходи його узаконення у позасудовому порядку позивачем вичерпано.

За змістом ст. 331 ЦК України, ст.30-1 Закону України Про планування і забудову територій , ст.18 Закону України Про основи містобудування , визнанню права власності на новостворене нерухоме майно повинно передувати прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, на які набуває право власності. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України.

Згідно з вимогами пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України). Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також відповідно до положень ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 ЦК України).

Частина 5 ст.376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо не порушує права інших осіб.

Постанова Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) наголошує, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі №727/720/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 127/18746/15-ц.

При таких обставинах та враховуючи те, що позивач самочинно побудував гараж на належній йому на праві власності земельній ділянці, яка була виділена саме для цих цілей; він не порушує нормативних містобудівних вимог, придатний до нормальної експлуатації і може використовуватись за призначенням; питання щодо прийняття гаража в експлуатацію було предметом розгляду компетентного державного органу, а іншого шляху оформлення права власності на гараж, ніж звернення з відповідним позовом до суду, у позивача немає - суд приходить до висновку, що його вимоги про визнання права власності на гараж є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 право власності на індивідуальний гараж АДРЕСА_1 , загальною площею 40,5кв.м., основною площею 22,1кв.м., допоміжною площею 18.4кв.м. розташований на земельній ділянці площею 0,0026га (кадастровий номер 5110136900:17:001:0076).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Огренич І. В.