Постанова

від 21.12.2020 по справі 554/1781/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1781/20 Номер провадження 22-ц/814/2541/20Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Головка Дмитра Вікторовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція нерухомості Ла Віда до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція нерухомості Ла Віда про визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда звернулась до суду із зазначеним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь 205 056 грн. заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг, вирішити питання судових витрат.

Заявлені вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача п.1.1., 2.1., 3.1. договору про надання інформаційно - консультативних послуг від 06.08.2019 року.

У липні 2020 року адвокатом Головко Д.В., представником ОСОБА_1 , подано зустрічний позов до ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда , у якому заявлені вимоги: змінити умови кредитного договору № 014/81-1-0-00/14052 від 27.02.2015 року, укладеного між сторонами; визнати недійсним договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року, укладений між сторонами; відмовити в задоволенні первісного позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку, не є фахівцем в галузі права та не має юридичної освіти, а підписання спірного договору відбулось шляхом введення останньої в оману.

Окрім того, стверджувалося, що відповідач вдається до нечесної підприємницької практики, яка полягає в тому, що позивачу не надано достатньої інформації та не роз`яснено в повному обсязі умови договору та, зокрема, відповідальність за невиконання його умов.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги ТОВ АН Ла Віда задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АН Ла Віда заборгованість за договором про надання інформаційно-консультативних послуг в сумі 205 056 грн. та судові витрати у розмірі 3 075,84 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Головко Д.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно посилався на обставини і доводи, викладені у зустрічному позові, стверджуючи про те, що суд не дав їм неналежної оцінки.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція нерухомості Ла Віда та ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг (а.с.4-5).

Відповідно до п.1.1. Договору ОСОБА_1 висловила намір придбати нерухомість та підписати відповідний договір купівлі-продажу, ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда за дорученням відповідача зобов`язалося надати інформаційно-консультативні послуги при купівлі об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , що відповідала вимогам відповідача, а відповідач в свою чергу зобов`язався оплатити послуги, надані позивачем відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник зобов`язується оплатити виконавцю послуги в сумі 136 704 гривень. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в повному розмірі одночасно з підписанням договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості замовником.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що обов`язки Виконавця по Договору вважаються виконаними з моменту підписання договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості Замовником.

06 серпня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений попередній договір, згідно умов якого сторони ( ОСОБА_1 - покупець) зобов`язалися до 30 вересня 2019 року підписати і нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. посвідчений договір купівлі-продажу квартири і за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позов ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману,

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

За змістом статей 11, 18 ЗУ Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 ЗУ Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом ст.230 ЦК України у взаємозв`язку із загальним засадами цивільного судочинства щодо змагальності сторін, під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої ст.229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Отже, обравши способом захисту своїх прав визнання договору про надання інформаційно-консультативних послуг недійсним з підстав передбачених ст.230 ЦК України та ст.11, ст.18, ст.19 ЗУ Про захист прав споживачів , ОСОБА_1 зобов`язана довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

ОСОБА_1 не заперечує факту виконання ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда своїх обов`язків з надання інформаційно-консультативних послуг, придбання нею квартири, щодо якої такі послуги надані, і несплату коштів за надані послуги.

У підтвердження доводів про введення її в оману ОСОБА_1 стверджує, що вона є людиною похилого віку і у неї відсутня юридична освіта, а тому вона на момент укладення оспорюваного договору не могла самостійно зрозуміти його зміст, а працівники ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда у порушення вимог ЗУ Про захист прав споживачів не надали їй повної інформації щодо змісту укладеної угоди і наслідків її невиконання.

ОСОБА_1 відповідно до приписів ст.10 ЗУ "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" не може вважатися людиною похилого віку - на час укладення оспорюваного правочину вона мала повних 53 роки.

Відсутність юридичної освіти також не є обставиною, яка безумовно свідчить про те, що, підписуючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 не могла усвідомлювати (розуміти) його зміст або розуміла його помилково, неправильно, тощо.

Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року містить чіткі, зрозумілі і однозначні умови про вартість послуг, їх зміст, подію, з настанням якої виникає обов`язок сплатити вартість послуг, а також розмір неустойки (штрафу). Зазначені умови не допускають неоднозначного тлумачення та їх розуміння не потребує спеціальних (юридичних) знань.

Слід погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів існування обставин, з якими ст.18, ст.19 ЗУ Про захист прав споживачів і ст. 230 ЦК України пов`язують можливість ухвалити рішення про визнання правочину недійсним.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Головка Дмитра Вікторовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2020 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов