Постанова

від 07.07.2021 по справі 554/1781/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 554/1781/20

провадження № 61-1667св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Агенція нерухомості Ла Віда ,

представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представник відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, у складі судді Чуванової А. М., від 01 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М., від 21 грудня 2020 року .

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Агенція нерухомості Ла Віда (далі - ТОВ АН Ла Віда ) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 205 056, 00 грн заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг.

Свої вимоги ТОВ АН Ла Віда мотивувало тим, що 06 серпня 2019 року між ТОВ АН Ла Віда та ОСОБА_2 укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг. На виконання умов договору ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда надало ОСОБА_2 інформаційно-консультативні послуги при купівлі об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , що була придбана відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2019 року. Однак, сума коштів за послуги, надані позивачем при купівлі об`єкту зазначеного нерухомості у розмірі 136 704, 00 грн, відповідачкою сплачена не була, чим порушено положення пунктів 1.1, 2.1, 3.1 договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 06 серпня 2019 року.

Також позивач за первісним позовом посилається на те, що через невиконання відповідачем умов договору розмір неустойки (штрафу) становить 68 352, 00 грн. Всього на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню 205 056, 00 грн.

Із урахуванням зазначеного ТОВ АН Ла Віда просило позов задовольнити, стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 205 056, 00 грн заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг.

У липні 2020 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ТОВ АН Ла Віда про визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Свої вимоги позивачка за зустрічним позовом мотивувала тим, що вона є людиною похилого віку, не є фахівцем у галузі права та не має юридичної освіти, а підписання спірного договору відбулось шляхом введення її в оману. Позивачка стверджувала, що їй повідомили лише про намір надати консультативні послуги та те, що договір від 06 серпня 2019 року не буде нести будь-яких наслідків, а отже його можна вважати фіктивним. ОСОБА_2 вважала, що ТОВ АН Ла Віда порушує її права як споживача на ринку ріелторських послуг, зокрема порушує вимоги статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (продавець не повинен включати у договір із споживачем умови, які є несправедливими). Умови договору свідчать про наявний дисбаланс між правами та обов`язками позивача та відповідача на користь відповідача. Відповідач вдався до нечесної підприємницької практики, яка полягає у тому, що позивачу не надано та не роз`яснено у повному обсязі відповідальність за оскаржуваним договором. ОСОБА_2 також зазначила, що введення ТОВ АН Ла Віда її в оману завдало їй моральних хвилювань, чим заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50 000, 00 грн.

Із урахуванням зазначеного, позивачка за зустрічним позовом просила позов задовольнити: змінити умови кредитного договору № 014/81-1-0-00/14052 від 27 лютого 2015 року; визнати недійсним договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року; стягнути з ТОВ АН Ла Віда відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги ТОВ АН Ла Віда задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ АН Ла Віда заборгованість за договором про надання інформаційно-консультативних послуг у розмірі 205 056, 00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_2 скористалася інформацією, наданою їй позивачем, що фактично свідчить про отримання та прийняття нею інформаційно-консультаційних послуг від позивача у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і самого факту обману.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року містить чіткі, зрозумілі і однозначні умови про вартість послуг, їх зміст, подію, з настанням якої виникає обов`язок сплатити вартість послуг, а також розмір неустойки (штрафу). Зазначені умови не допускають неоднозначного тлумачення та їх розуміння не потребує спеціальних (юридичних) знань. Позивачкою за зустрічним позовом, не наведено належних, допустимих та достатніх доказів існування обставин, з якими статті 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , стаття 230 ЦК України пов`язують можливість визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

27 січня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року

і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм процесуального права, вказавши

у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Заявник стверджує, що ОСОБА_2 є людиною похилого віку, яка не має юридичної освіти, не є фахівцем у галузі права, отже вона фактично не розуміла про що йде мова в оскаржуваному правочині. При вирішенні спору судами не враховано положення статті 18 Закону України Про захист прав споживачів . Заявник наголошує, що ОСОБА_2 фактично змусили підписати оспорюваний договір, ввівши в оману, гарантуючи те, що підписання спірного договору не несе будь-яких наслідків окрім консультаційних зі сторони ТОВ АН Ла Віда . Суди проігнорували той факт, що ТОВ АН Ла Віда вдається до нечесної підприємницької практики, яка полягає у тому, що ОСОБА_2 не надано належної інформації та не роз`яснено в повному обсязі відповідальність за оскаржуваним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу за позовом ТОВ АН Ла Віда до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ АН Ла Віда про визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ АН Ла Віда посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень. Позивачкою за зустрічним позовом не підтверджено будь-якими доказами її безпідставне твердження про порушення ТОВ АН Ла Віда норм законодавства при укладенні та виконанні оспорюваного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 серпня 2019 року між ТОВ АН Ла Віда та ОСОБА_2 укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 06 серпня 2019 року ОСОБА_2 виразила намір придбати нерухомість та підписати відповідний договір купівлі-продажу, а ТОВ АН Ла Віда за дорученням ОСОБА_2 зобов`язалося надати інформаційно-консультативні послуги при купівлі об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , що відповідала вимогам ОСОБА_2 , яка в свою чергу зобов`язалася оплатити послуги, надані ТОВ Агенція нерухомості Ла Віда відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник зобов`язується оплатити виконавцю послуги у розмірі 136 704, 00 грн. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в повному розмірі одночасно з підписанням договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості замовником.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що обов`язки виконавця по договору вважаються виконаними з моменту підписання договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості замовником.

Пунктом 5.1 сторони передбачили неустойку у розмірі 50 % вартості послуг виконавця у випадку несвоєчасного виконання замовником зобов`язань з оплати грошових коштів.

Згідно попереднього договору від 06 серпня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зобов`язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, що являє собою квартиру АДРЕСА_1 . Сторони зобов`язуються до 30 вересня 2019 року включно підписати та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу квартири. Сторони визначають, що ціна зазначеної квартири, за якою продавці зобов`язуються продати, а покупець купити квартиру, становить 4 556 000 грн, що на момент підписання вказаного договору становить суму, еквівалентну 178 000 доларів США згідно поточного комерційного курсу продажу доларів США в пунктах обміну валют м. Києва. З моменту укладення цього попереднього договору продавець зобов`язується не змінювати умов продажу квартири, у тому числі ціну продажу нерухомості.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1753 від 29 серпня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О. Ю.

У встановлений договором строк ОСОБА_2 не виконала умови договору від 06 серпня 2019 року належним чином, а саме не здійснила оплату суми коштів за послуги, надані позивачем при купівлі об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 136 704 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що оспорений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року містить чіткі, зрозумілі та однозначні умови щодо вартості послуг, моменту, з настанням якого у замовника виникає обов`язок сплатити вартість послуг, а також умови про розмір неустойки (штрафу).

ОСОБА_2 у встановлений договором строк не виконала взятих на себе зобов`язань, не здійснила оплату вартості послуг, наданих позивачем при купівлі квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 136 704 грн, а тому позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовано визнано судами такими, що підлягають до задоволення.

Підписуючи спірний договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06 серпня 2019 року, ОСОБА_2 погодилася з усіма

його умовами, заперечень щодо цих умов не заявляла. Суди встановили, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону.

Підстав для застосування статтей 18, 19 Закону України Про захист

прав споживачів (ведення нечесної підприємницької діяльності ТОВ АН Ла Віда або включення до договору несправедливих умов) судами не встановлено. Позивачка за зустрічним позовом не довела введення її в оману під час укладення оспорюваного договору, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору і власноручно його підписала 06 серпня 2019 року. Після цього 29 серпня 2019 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Позов про визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 06 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала після того, як не виконала його умов, що стало підставою для звернення кредитора до суду.

Вказаним обставинам, з урахуванням віку позивачки, вчинених нею юридично значимих дій, надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Посилання заявниці на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій посилалися на обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович