Постанова
від 08.12.2020 по справі 921/623/19
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа №921/623/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді - доповідача): Т.Б.Бонк

судді С.М.Бойко

Г.Г.Якімець

секретар судового засідання Харів М.

з участю представників учасників процесу:

від позивача : адвоката Пушкар С.В. (ордер на надання правової допомоги №1011181 від 05.11.2020), Кудінової Т.І. (довіреність №1406/юр від 14.06.2020, Положення про Єпархіальну раду РО Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви )

від відповідача: адвоката Покотило Ю.В. (ордер на надання правової допомоги №1010468 від 18.11.2020);

третіх осіб: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуринфортеця", б/н від 17.09.2020 (вх. № місцевого суду 95 від 18.09.2020, вх. № апеляційного суду 01-05/2713/20 від 02.10.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.08.2020 (суддя Гевко В.Л., повний тест рішення складено 03.09.2020, м. Тернопіль)

у справі №921/623/19

за позовом Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуринфортеця", м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Тернопільська обласна державна адміністрація, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021,

2.Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації, 46001, м. Тернопіль, бульвар Т. Г. Шевченка, 6

про визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст.ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця" від 28.09.2016; - визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 (пункт 2 протоколу №2 від 31.10.2016) з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст.ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції :

У вересні 2019року Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ Джуринфортеця про:

-визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст.ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця" від 28.09.2016;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 (пункт 2 протоколу №2 від 31.10.2016) з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст.ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Релігійна організація Консисторія (Єпархіяльне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (далі-Консисторія, релігійна організація, попередник позивача) як орган єпархіального управління представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви, що входила до складу Української Автокефальної Православної Церкви (далі - УАПЦ). У зв`язку з прийняттям 15.12.2018 на Помісному Соборі Української Автокефальної Православної Церкви рішення про припинення діяльності релігійного об`єднання УАПЦ шляхом об`єднання та приєднання до новоутвореної Православної Церкви України (далі- ПЦУ) Консисторія змінила свою підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ та змінила свою назву на Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Позивач вказує, що після зміни у вересні 2017року керівництва Тернопільської єпархії проведено інвентаризацію документації єпархії, за результатами якої виявлено, що частина належного позивачу нерухомого майна незаконно відчужено на користь третіх осіб. На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на наступні обставини:

Відповідно до розпоряджень голови Тернопільської обласної державної адміністрації №362 від 10.08.2001 та №427 від 21.10.2002 Тернопільській єпархії УАПЦ було передано безоплатно у власність комплекс пам`яток архітектури місцевого значення-руїн палацу XVII-XIXст.ст. і костьолу 1716року для влаштування монастиря та залишки початку будівництва гідроелектростанції у с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області. На підставі рішень виконавчого комітету Нирківської сільської ради № від 22.01.2002 та №12 від 29.06.2016 Заліщицьким районним БТІ Тернопільської області було зареєстровано право власності за Тернопільською єпархією УАПЦ на руїни палацу XVII-XIX ст.ст. в цілому, руїни костьолу 1716року в цілому та залишки початку будівництва гідроелектростанції.

19.09.2016 архієпископ Тернопільський і Подільський ОСОБА_1 (ОСОБА_1), правлячий архієрей Тернопільської єпархії УАПЦ, керівник Консисторії, надав письмову згоду на внесення до статутного фонду ТОВ Джуринфортеця нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7 (далі- руїни палацу). В подальшому 28.09.2016 на підставі акту приймання-передачі майна керівник Консисторії передав у власність ТОВ Джуринфортеця як негрошовий майновий вклад до статутного капіталу товариства руїни палацу. 31.10.2016 загальні збори учасників ТОВ Джуринфортеця прийняли рішення, оформлене протоколом №2, про передачу у власність ТОВ Джуринфортеця як негрошовий майновий вклад до статутного капіталу руїни палацу. У зв`язку з чим позивач вказує, що в результаті внесення Тернопільською єпархією УАПЦ нерухомого майна (руїн палацу) до статутного капіталу відповідача відбулося припинення права власності позивача і набуття відповідачем права власності на передане майно, що свідчить про вчинення сторонами двохстороннього правочину, який сторони відобразили в декількох письмових документах: протоколі загальних зборів учасників ТОВ Джуринфортеця №2 від 31.10.2016 та акті приймання -передачі майна від 28.09.2016. В подальшому на підставі зазначеного акту ТОВ Джуринфортеця зареєструвало право власності на передане йому нерухоме майно.

Позивач вважає, що зазначений правочин було вчинено з порушенням ст.ст. 7, 13 ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації та чинних на момент його вчинення Статуту УАПЦ та Статуту релігійної організації, оскільки його було вчинено правлячим архієреєм без отримання відповідного рішення Єпархіальної ради та всупереч меті, цілям та завданням Консисторії щодо задоволення релігійних потреб віруючих сповідувати і поширювати християнську православну віру (відповідно до вказаних статутів релігійна організація може бути засновником підприємств та використовувати майно для передбачених статутами цілей, серед яких не передбачено види діяльності, які здійснює ТОВ Джуринфортеця ).

Також позивач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ Джуринфортеця від 31.10.2016 №2 в один день було здійснено передачу нерухомого майна Тернопільської єпархії до статутного капіталу товариства, а також було прийнято рішення про вихід і виключення Тернопільської єпархії зі складу учасників цього товариства, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісну направленість обох сторін, які здійснюючи заснування господарського товариства і вчиняючи правочин з передачі нерухомого майна, фактично не мали на меті здійснювати господарську діяльність з використанням цього майна за участі Тернопільської єпархії. У зв`язку з чим позивач вказує, що вчинення керівником Тернопільської єпархії оспорюваного правочину завдало позивачу матеріальної шкоди.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до рішення Тернопільського облвиконкому №15 від 25.01.1989 руїни палацу загальною площею 717кв.м є пам`яткою архітектури місцевого значення, щодо якої укладено охоронний договір №133 від 18.06.2003, умовами якого передбачено, що відчуження цього майна могло бути здійснене за умови отримання письмового погодження органу охорони культурної спадщини. Однак, згідно з листом Тернопільської ОДА від 27.03.2019 №03-1997 погодження на відчуження руїн палацу Консисторії не надавалось, що є порушенням ст. 18 ЗУ Про охорону культурної спадщини .

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016, оформлених протоколом №2 від 31.10.2016, щодо передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна руїн палацу XVII-XIX ст. позивач вказує, що таке рішення суперечить вимогам ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації , чинним на момент його вчинення Статуту УАПЦ та Статуту релігійної організації та ст. 18 ЗУ Про охорону культурної спадщини .

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності, у зв`язку з чим на підставі ст.ст.258, 267 ЦК України, просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.08.2020 у справі №921/623/19 позов задоволено. Визнано недійсним правочин з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця" від 28.09.2016, та визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 (пункт 2 протоколу №2 від 31.10.2016) з передачі РО "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7.

При прийнятті рішення суд першої інстанції, пославшись на попереднє письмове погодження представником попередника позивача (РО Тернопільська єпархія УАПЦ ) внеску засновника від 19.09.2016, заснування 28.09.2016 згідно з рішенням засновників ТОВ Джуринфортеця та його реєстрацію 29.09.2016, передачу нерухомого майна попередником позивача відповідачу по факту за актом приймання-передачі від 28.09.2016 та згідно з рішенням зборів учасників від 31.10.2016, дійшов висновку про вчинення сторонами дій, які свідчать про укладення між ними правочину, зміст якого полягав у внесенні попередником позивача вкладу до статутного капіталу відповідача. Разом з тим, з урахуванням того, що 31.10.2016, в один день, загальними зборами було прийнято рішення про передачу у власність ТОВ Джуринфортеця як негрошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкта нерухомого майна вартістю 382 578,00грн (п. 2 протоколу №2) та надано згоду про вихід та виключення РО Тернопільська єпархія УАПЦ зі складу учасників ТОВ Джуринфортеця із виплатою її частки в еквіваленті 382 578,00грн (п.3 протоколу), на підставі ст. 235 ЦК України суд дійшов висновку, що укладений сторонами правочин про внесення вкладу до господарського товариства є удаваним правочином, який містить ознаки прихованого договору купівлі-продажу нерухомого майна, при укладення якого не було дотримано вимог ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення такого договору. Разом з тим, суд вказав, що відчуження попередником позивача та передача майна в статутний капітал відповідачу суперечить законодавству в силу правового статусу церкви як неприбуткової релігійної організації, метою діяльності якої є задоволення релігійних потреб віруючих, а відтак таке порушення не впливає на юридичну кваліфікацію оспорюваного позивачем правочину ( чи як правочину із внесення вкладу до господарського товариства, чи правочину з купівлі-продажу нерухомого майна). Також суд встановив, що оспорюваний позивачем правочин вчинений з порушенням вимог ст. 18 ЗУ Про охорону культурної спадщини , оскільки при його вчиненні не було отримано письмового погодження органу охорони культурної спадщини, та відхилив як безпідставні посилання відповідача на укладений в подальшому 02.11.2017 Управлінням культури Тернопільської ОДА та ТОВ Джурнифортеця нового охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини №2003.

Проаналізувавши положення Статуту Консисторії щодо повноважень керівника на укладення оспорюваного правочину, суд вказав, що єпархіальний (правлячий) архієрей як керівник попередника позивача мав достатній обсяг цивільної дієздатності та повноваження на укладення правочинів від імені Консисторії та відхилив доводи позивача щодо необхідності погодження правочинів з Єпархіальною радою.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016, ( п.2 протоколу №2 від 31.10.2016), суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про передачу релігійною організацією у власність товариства нерухомого майна як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу учасниками товариства не було враховано, що представник попередника позивача, відчуживши майно, діяв всупереч меті, завданню та цілям позивача як релігійної організації (церкви), чим порушив визначений законом та Статутом релігійної організації порядок використання майна церкви. Суд вказав, що представник попередника позивача як представник церкви вправі був засновувати товариство та передавати йому майно, однак, лише з метою забезпечення діяльності церкви як релігійної неприбуткової і некомерційної організації, а не як було вчинено у даному випадку- шляхом передачі майна та одночасного виходу з товариства з отриманням вартості на таке майно, що на думку суду, свідчить про порушення права позивача на володіння, користування та розпорядження майном згідно з завданнями та метою діяльності церкви.

Суд відхилив посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним правочину, вказавши, що позов поданий в межах трьохрічного строку позовної давності, оскільки відповідно до поштового штемпеля позовна заява подана до суду 28.09.2019, в той час як спірний правочин вчинявся з 28 по 31 жовтня 2016року. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів суд вказав про застосування у даному випадку строку позовної давності тривалістю три роки, а не один рік згідно з п.8 ч.2 ст. 258 ЦК України ( в редакції ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , який набрав чинності 17.06.2018), оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли положення ст. 258 ЦК України, за якими для вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства застосовувалась позовна давність тривалістю три роки.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи :

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що оспорювані позивачем правочин та рішення загальних зборів вчинені та прийняті на виконання рішення засновників ТОВ Джуринфортеця про формування статутного капіталу товариства, оформленого протоколом від 28.09.2016, у зв`язку з чим вважає безпідставними висновки суду, що дії сторін щодо попереднього погодження внеску керівником позивача від 19.09.2016, заснування ТОВ Джуринфортеця згідно з рішенням від 28.09.2016 та передача попередником позивача нерухомого майна відповідачу за актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2016 свідчать про укладення сторонами правочину. При цьому зазначає, що таке обгрунтування судом зумовлює визнання усіх дій засновників будь-якого господарського товариства, пов`язаних з його утворенням та формуванням статутного капіталу, правочинами, а не виконанням рішень загальних зборів. Посилаючись на ст. 219 ЦК України, якою передбачено, що у випадку недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину (купівлі-продажу нерухомого майна) недійсним. Також скаржник вказує на суперечність висновків суду про те, що представник попередника позивача не вправі був відчужувати та передавати майно з метою отримати за це вигоду, його висновкам щодо відсутності у представника попередника позивача обмежень на самостійне укладення від імені консисторії спірного правочину. Крім того, стверджує, що відсутність погодження органу охорони культурної спадщини для вчинення спірного правочину не може бути самостійною підставою для задоволення позову, оскільки 02.11.2017 ТОВ Джуринфортеця та Управління культури Тернопільської ОДА уклали новий охоронний договір №2003, а відтак основна мета законодавства про охорону культурної спадщини щодо збереження пам`ятки архітектури досягнена.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач вказує, зокрема, що та обставина, що правочин щодо відчуження майна позивача в статутний капітал відповідача вчинено на виконання рішення засновників ТОВ Джуринфортеця від 28.09.2016 не впливає на визначення таких дій сторін як окремого правочину, оскільки такі дії відповідають ознакам правочину, визначеним ст. 202 ЦК України. Позивач вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про удаваність оспорюваного правочину та наявність підстав для визнання його недійсним, оскільки він суперечить вимогам законодавства щодо діяльності релігійних організацій та вимог ч 3 ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення сторін.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу Тернопільська ОДА (третя особа) просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що обласна адміністрація не надавала погодження на відчуження руїн палацу XVII-XIX ст.ст.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою суду від 06.11.2020 призначено розгляд справи в судовому засіданні 24.11.2020.

Ухвалою від 24.11.2020 розгляд справи відкладено на 08.12.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

Представники позивача підтримали доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Відповідно до розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 362 від 10.08.2001 (з урахуванням розпорядження № 427 від 21.10.2002) Тернопільській єпархії УАПЦ передано безоплатно у власність комплекс пам`яток архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а також залишки початку будівництва гідроелектростанції у с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області (том 1,а.с. 63-64).

Пунктом 5 вказаного розпорядження єпархію зобов`язано укласти з управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації охоронні договори на користування вказаними будівлями пам`яток архітектури .

На підставі рішення виконавчого комітету Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області № 3 від 22.01.2002 (з урахуванням змін, внесених рішенням виконкому № 12 від 29.06.2016) Заліщицьким районним БТІ Тернопільської області зареєстровано за Тернопільською єпархією УАПЦ право власності з видачею свідоцтва про право власності на руїни палацу 17-19 століть в цілому (реєстраційний запис № 263 у реєстрову книгу №2) (том 1,а.с. 60-61).

Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації (орган охорони культурної спадщини) та Тернопільською єпархією УАПЦ уклали охоронний договір на пам`ятку архітектури № 133 від 18.06.2003, за умовами якого єпархія взяла на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. ст. Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області (том 1.а.с. 145-147).

Відповідно до п.5 вказаного договору користувач (власник) зобов`язується використовувати приміщення палацу виключно для влаштування монастиря.

Здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління пам`ятки тільки після письмової згоди органу охорони.

21.03.2014 згідно з наказом Міністерства культури України № 175 проведена державна реєстрація Статуту Релігійної організації Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (надалі - Консисторія), код ЄДРПОУ 25347638 (том 1.а.с. 38-47).

Відповідно до п.1 статуту Консисторія є неприбутковою християнською православною релігійною організацією, яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляє Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви, що є частиною Української Автокефальної Православної Церкви.

Як юридична особа Консисторія має відокремлене майно та самостійний баланс, відкриває власні розрахункові, поточні, валютні та інші рахунки у банках України та за її межами, від свого імені самостійно здійснює юридично-правові дії, які не суперечать законодавству України та цьому Статуту, користується правами і має обов`язки згідно з чинним законодавством України і цим Статутом (п.8 Статуту).

Консисторія від свого імені набуває майнові й особисті немайнові права, може бути позивачем і відповідачем у суді, має печатку з власною назвою і символікою, емблему, бланки з власною символікою.

Згідно з п.9 Статуту Консисторія утворена та діє з метою задоволення потреб релігійних потреб віруючих сповідувати і поширювати християнську православну віру.

Відповідно до п.10 Статуту цілями Консисторії, зокрема, є представлення Єпархії в стосунках з церковною владою УАПЦ, іншими єпархіями УАПЦ, державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадський об`єднаннями та іншими підприємствами, установами й організаціями.

Згідно з п. 12.8 Статуту релігійної організації для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторія має право засновувати як окремі юридичні особи (що діють на підставі власних статутів) видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства.

Відповідно до п. 15 Статуту релігійної організації Консисторія діє під загальним керівництвом єпархіального (правлячого) архієрея, який за наступництвом влади від Святих Апостолів силою свого уряду має вищу загальну владу в Єпархії, яку здійснює при соборному співдіянні клиру й мирян.

Згідно з п. 20 Статуту як керівник Консисторії єпархіальний (правлячий) архієрей: приймає рішення про заснування підприємств, установ, організацій та закладів, передбачених пунктами 12.8 - 12.10 цього Статуту, а також засобів масової інформації; укладає цивільно-правові угоди (договори, контракти) з релігійними організаціями, державними органами, установами, організаціями та іншими юридичними та фізичними особами як в Україні так і за кордоном; здійснює відчуження (продаж, дарування, обмін тощо) майна, яке належить Консисторії на підставі права власності, якщо це не суперечить чинному законодавству з урахуванням Статуту УАПЦ розпоряджається майном Консисторії; приймає рішення та підписує відповідні правові акти (заяви, укази, розпорядження, доручення тощо), необхідні для забезпечення статутної діяльності Консисторії.

Відповідно до п. 28 Статуту кошти та майно використовуються для виконання мети, цілей та завдань Консисторії. Кошти або майно Консисторії не підлягають розподілу між засновниками Консисторії та не можуть використовуватися для вигоди засновників або будь-якого окремого представника Консисторії, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи у випадках, передбачених законодавством).

Відповідно до листа № 0927 від 19.09.2016 Архієпископ Тернопільський і Подільський ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), єпархіальний (правлячий) архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" дав свою згоду на участь релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" в товаристві з обмеженою відповідальністю Джуринфортеця (том 2,а.с. 117).

Згідно з листом №0928 від 19.09.2016 Архієпископ Тернопільський і Подільський ОСОБА_1 (ОСОБА_1), єпархіальний (правлячий) архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" дав свою згоду на передачу у власність ТОВ Джуринфортеця як негрошовий майновий вклад до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця" об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст.ст. реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 грн згідно з звітом про незалежну оцінку майна, проведеного 22.08.2016 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С. (том 1.а.с. 70).

28.09.2016 рішенням загальних зборів засновників, оформлених протоколом №1, було створено товариство з обмеженою відповідальністю Джуринфортеця (ТОВ Джуринфортеця ) з юридичною адресою: 48601, місто Заліщики, вулиця 40 років Перемоги,10 А (том 1.а.с. 69).

Засновниками вказаного товариства виступили ОСОБА_2 та Релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної православної Церкви в особі Архієпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), єпархіального (правлячого) архієрея релігійної організації Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви .

Згідно з протоколом відповідно до порядку денному збори одноголосно За вирішили:

1. Створити товариство з обмеженою відповідальністю "Джуринфортеця" (ТОВ "Джуринфортеця") з юридичною адресою: 48601, місто Заліщики, вулиця 40 років Перемоги,10 А , Заліщицький район, Тернопільська область.

2. Статутний капітал ТОВ "Джуринфортеця" сформувати для забезпечення діяльності Товариства, шляхом передачі Засновниками Товариству належного їм майна, як внесків до статутного капіталу, та затвердити в сумі 765 156.00 гривень, який поділений на частки, що розподіляються між Засновниками по 50 відсотків і відповідно становить 100 відсотків від Статутного капіталу Товариства.

3. Затвердити та підписати Статут ТОВ "Джуринфортеця".

4. Обрати директором ТОВ "Джуринфортеця" ОСОБА_4

5. Зареєструвати Статут ТОВ Джуринфортеця відповідно до чинного законодавства України.

28.09.2016 засновник (учасник) ТОВ "Джуринфортеця" релігійна організація Тернопільська єпархія УАПЦ в особі правлячого архієрея ОСОБА_1 передала за актом приймання-передачі у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 грн згідно з звітом про незалежну оцінку майна, проведеного 22 серпня 2016 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С., для подальшої передачі на баланс товариства (том 2,а.с. 118)

29.09.2016 проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ТОВ "Джуринфортеця" та зареєстровано Статут Товариства (том 2,а.с. 109).

Відповідно до п.1.1 Статуту ( в редакції станом на 29.09.2016, том 2,а.с.119-128) власниками та засновниками товариства є ОСОБА_2 та Релігійна організація "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви".

Пунктами 1.4., 1.5. Статуту визначено, що Товариство є самостійним господарюючим суб`єктом, має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права і несе визначені обов`язки, виступає в суді від свого імені, здійснює виробничу, комерційну, посередницьку та іншу господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству і цьому Статуту з метою одержання прибутку. Товариство має самостійний баланс, поточний та інші (в тому числі і валютний) рахунки в установах банків, відповідні штампи та бланки зі своєю назвою.

Діяльність Товариства будується на комерційних засадах при повному дотриманні принципу законності.

Згідно з п.3.1 Статуту метою діяльності товариства є забезпечення охорони та популяризація культурної спадщини, науково-дослідницька діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, видавнича, виставкова діяльність з метою подальшого одержання прибутку товариством, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація а підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників.

Предметом діяльності товариства є: здійснення комплексу науково-обгрунтованих заходів щодо реставрації, консервації, газифікації, а також пристосування та ремонту об`єктів культурної спадщини; надання туристично-екскурсійних послуг; здійснення масових заходів (зустрічі, свята, фестивалі, вечори відпочинку, концерти, вернісажі, презентації тощо); організація мережі автостоянок; виробництво та продаж сувенірної і художньої продукції, виробів народних промислів як в Україні так і за її межами; рекламна діяльність з метою популяризації туристичних можливостей регіону та України; виробництво та реалізація товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного, наукового та іншого призначення; торгівельна, торгівельно-посередницька, торгівельно-закупівельна діяльність; оптова то роздрібна торгівля товарами як власного виробництва так і товарами придбаними у інших юридичних і фізичних осіб (товарами народного споживання, продуктами харчування, алкогольними напоями, тютюновими виробами, парфумно-косметичними виробами, вироби побутової техніки та побутовими товарами, побутовими та промислово -електричними пристроями, комп`ютерами, програмними продуктами, книгами, нафтою, нафтопродуктами, паливо-мастильними матеріалами, світлими нафтопродуктами, виробами з чорних та кольорових металів, прокатом чорних металів, будматеріалами, хімічною продукцією, промисловим обладнанням, машинами, папером, деревиною та виробами з неї, гербіцидами, пестицидами, міндобривами, продовольчими товарами, лаками, медпрепаратами); організація та забезпечення діяльності оптово-роздрібної мережі магазинів та салонів реалізації різноманітної продукції та послуг; будівництво, ремонтні, реставраційні роботи та виготовлення будівельних матеріалів; - будівництво споруд (будівництво доріг і залізниць, комунікацій та інших споруд); - спеціалізовані будівельні роботи (знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні, водопровідні та інші будівельно - монтажні роботи; роботи із завершення будівництва; інші спеціалізовані будівельні роботи); розробка проектно-кошторисної документації для об`єктів будівництва, ремонтно-будівельних, монтажних та інших, проведення експертиз проектно-кошторисної документації, авторський нагляд за цими видами діяльності; заготівля зберігання, переробка лісу, виготовлення та реалізація виробів із лісу; виробництво меблів, столярних виробів, паркету та інших виробів, пов`язаних з переробкою деревини та каменю; виробництво, прокат, реалізація кіно, аудіо та відео продукції; виготовлення та розповсюдження друкованої та електричної продукції; комісійна торгівля за попереднім замовленням; організація та проведення виставок продаж, аукціонів, лотерей; - операції з нерухомим майном (купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; операції з нерухомим майном за винагороду тощо); інші види діяльності незаборонені діючим законодавством України (п.3.2 Статуту).

Відповідно до п. 7.1. Статуту розмір Статутного капіталу становить 765 156,00 грн. Засновники формують Статутний капітал протягом одного року від дати державної реєстрації Товариства.

Згідно з п. 7.4. Статуту засновник Товариства може вийти з числа Учасників та отримати згідно зі статутом належну частку у майні товариства або у грошовій формі.

24.10.2016 державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області Дрозд Світланою Петрівною проведено реєстрацію права власності за ТОВ Джуринфортеця на передане нерухоме майно (руїни палацу 17-19століть, які розташовані в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7) - номер запису про право власності 17150570.

Підставою для виникнення права власності вказано рішення Тернопільської єпархії УАПЦ №0928 від 19.09.2016, акт приймання-передачі від 28.09.2016, виданий засновниками товариства, та протокол загальних зборів засновників товариства №1 від 28.09.2016 (том 1,а.с. 65).

31.10.2016 відбулися загальні збори учасників ТОВ Джуринфортеця , рішення за результатами проведення яких оформлені протоколом № 2 від 31.10.2016 (том 2.а.с. 135-136).

На зборах присутні ОСОБА_2 (50% голосів) та Релігійна організація "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в особі Архиєпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 (ОСОБА_1) єпархіальний архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія УАПЦ" - 50% голосів, або 100% засновників.

На порядок денний вказаних загальних зборів було винесено розгляд таких питань:

- про обрання голови загальних зборів ТОВ "Джуринфортеця";

- про передачу у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7;

- про вихід із складу учасників ТОВ "Джуринфортеця" - Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" та виплату її частки в Статутному капіталі Товариства;

- про затвердження розміру, співвідношення і перерозподілу часток Учасників в Статутному капіталі ТОВ "Джуринфортеця" ;

- про затвердження змін та доповнень до Статуту, що викладений в новій редакції ;

- про надання повноважень директору ТОВ "Джуринфортеця" ОСОБА_2 щодо передачі у власність (на баланс) ТОВ "Джуринфортеця" нежитлової будівлі - (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7), та на виплату Релігійній організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" її частки в Статутному капіталі Товариства;

- про надання повноважень директору ТОВ "Джуринфортеця" ОСОБА_2 на державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту ТОВ "Джуринфортеця".

По усіх питаннях порядку денного присутніми учасниками проголосовано "За" одноголосно.

Загальними зборами учасників ТОВ Джуринфортеця прийняті наступні рішення:

- по п.2 порядку денного - передати у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу Товариства об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 гривень, що становить 50 відсотків від статутного капіталу Товариства.

- по п. 3 порядку денного - надати згоду на вихід та виключити Релігійну організацію Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви із складу учасників ТОВ Джуринфортеця . Виплатити Релігійній організації Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви її частку у Статутному капіталі ТОВ Джуринфортеця , а саме: грошові кошти еквівалентні вартості переданого майна до Статутного капіталу Товариства в розмірі - 382 578,00 грн.

Також, 31.10.2016 Релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви та ОСОБА_2 уклали договір про передачу частки учасника у статутному капіталі ТОВ Джуринфортеця (том 2,а.с. 137).

Відповідно до п.1 вказаного договору Релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви зобов`язується передати, а ОСОБА_2 прийняти і оплатити 50 % корпоративних прав ТОВ Джуринфортеця .

Під корпоративними правами, зазначеними у п.1 договору, розуміють право власності на статутний капітал товариства, на товариство (право володіння, користування, розпорядження ним), на управління товариством, на призначення посадових осіб і працівників, на отримання прибутку від господарської діяльності.

01.11.2016 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ Джуринфортеця , згідно з п.1.2 якого власником та засновником товариства є ОСОБА_2 (том 2.а.с. 129, 138-146).

Рішенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України від 15.12.2018 утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано Предстоятеля - Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

06.01.2019 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України було надано автокефальний статус.

Перед проведенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України, 15.12.2018 було також проведено Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви, яким прийнято рішення припинити діяльність релігійного об`єднання - Української Автокефальної Православної Церкви шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту УАПЦ, припинити діяльність всіх органів церковного управління УАПЦ.

Таким чином, вся повнота Української Автокефальної Православної Церкви увійшла до складу новоствореної помісної автокефальної церкви - Православної Церкви України.

У зв`язку з цим, релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви - Консисторія (Єпархіальне Управління) (попередник позивача), змінило підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінило назву юридичної особи на "Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", єпархіальні збори Управління затвердили Статут в новій редакції, що був зареєстрований Наказом Міністерства культури України № 330 від 19.04.2019 (том 1,а.с. 49-57).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Статуту Управління є адміністративно-виконавчим органом (управлінням) Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

19.09.2017 року (Указ від 22 вересня 2017 року) Архієпископ ОСОБА_3 (ОСОБА_3) призначений єпархіальним (правлячим) архієреєм Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та на даний час є керівником Тернопільсько-Бучацькою єпархією Православної Церкви України (том 1,а.с. 59).

Керуючий Тернопільською єпархією Архієпископ ОСОБА_3 звернувся до Начальника ГУНП в Тернопільській області полковника поліції Богомола О.М. із заявою №21/03-18 від 29.03.2018 про вчинення кримінального правопорушення , у якій зазначено, що під час проведення інвентаризації документації та веб-ресурсів Консисторії було виявлено несанкціоноване вилучення, ймовірно викрадення, невідомими особами з канцелярії Тернопільської єпархії УАПЦ документів, що були складені під час відчуження нерухомого майна єпархії, що розташоване на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області, а саме: -рішення № 12 від 29.06.2016 виконкому Нирківської сільської ради, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл. про внесені зміни до рішення №3 від 22.01.2002 року; - технічний паспорт на руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст.ст від 01.07.2016, що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області ;- лист Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Блаженнішого Макарія (Малетича) від 28.08.2016 про згоду на участь релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в ТОВ "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" в якості засновника даного Товариства з подальшою передачею у власність Товариства як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкта нерухомого майна - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст., що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - лист №0927 від 19.09.2016 Архієпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про згоду на участь релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в ТОВ "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" в якості засновника даного Товариства; - лист № 0928 від 19.09.2016 Архієпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про згоду на передачу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ", як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкта нерухомого майна - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст., що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - протокол №1 від 28.09.2016 загальних зборів засновників ТОВ"ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" про заснування товариства та реєстрацію статуту, підписаний Архієпископом Тернопільським і Подільським ОСОБА_1 (ОСОБА_1); - акт приймання-передачі майна від 28.09.2016, складений засновником ТОВ "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" - "Тернопільською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви" та ТОВ "Джуринфортеця" про передачу не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - протокол № 2 від 31.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" про вихід зі складу учасників ТОВ "ДЖУРИНФОРТЕЦЯ" релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви", підписаний Архієпископом Тернопільським і Подільським ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

Про зміст вищевказаних документів як вказує керівник Тернопільської єпархії УАПЦ - архієпископ ОСОБА_3 вперше дізнався із публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті за посиланням http:/mefodiy.org.ua. Копії документів розмістила у вказаній публікації голова Фонду пам`яті Блаженнійшого Митрополита Мефодія ОСОБА_5, яка здійснила незаконне втручання в роботу вказаного сайту. Власником документів, а саме Тернопільською єпархією УАПЦ, вказаній особі оприлюднені документи не надавались, як і згода на їх копіювання та розповсюдження.

Як підтверджується матеріалами справи, СВ ТВП ГУНП розслідується кримінальне провадження № 12019210010000763 від 05.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, щодо дій керівника Тернопільської єпархії УАПЦ ОСОБА_1 з відчуження нерухомого майна Тернопільської єпархії УАПЦ, а саме комплексу пам`яток архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст.ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а також залишків початку будівництва гідроелектростанції у с.Нирків Заліщицького району Тернопільської області.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Управлінням Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) подано на розгляд господарського суду Тернопільської області позовну заяву до ТОВ Джуринфортеця про:

-визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця" від 28.09.2016;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 (пункт 2 протоколу №2 від 31.10.2016) з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7.

З огляду на наведене підлягає дослідженню правовий статус позивача в даному спорі.

Зі змісту Статуту Української Автокефальної Православної Церкви схваленого Помісним Собором Української Автокефальної Православної Церкви від 5-6 червня 1990 року (із подальшими неодноразовими змінами і доповненнями, у тому числі, від 12.05.2003, далі-Статут УАПЦ) Українська Автокефальна Православна Церква є Помісною частиною Єдиної Святої, Соборної і Апостольської Церкви (том 1,а.с. 14-35).

Відповідно до п. 1 Статуту Релігійна організація "Консисторія (Єпархіальне управління) є неприбутковою християнською православною релігійною організацією, яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви", код ЄДРПОУ 25347638.

Згідно з пунктом 9.1. Статуту УАПЦ поділяється на єпархії. Єпархія - є місцевою Церквою, яка складається з парафій, об`єднаних у деканати, а також з монастирів, духовних навчальних закладів та інших церковних установ (місій, братств, сестринств), які знаходяться на канонічній території Єпархії.

У відповідності до пункту 9.7. Статуту УАПЦ , пункту 3 Статуту релігійної організації у своєму внутрішньому устрої та зовнішніх стосунках Тернопільська єпархія УАПЦ та Консисторія керуються наукою Святої Євангелії, православними догмами та канонами, законодавством України, Статутом Української Автокефальної Православної Церкви, ухвалами Помісних та Архиєрейських Соборів, Указами Предстоятеля, рішеннями Патріаршої Ради, рішеннями єпархіального (правлячого) архієрея та цим Статутом.

06.01.2019 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України було надано автокефальний статус.

У зв`язку з цим, місцевим господарським судом підставно встановлено, що релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви - Консисторія (Єпархіальне Управління) (попередник позивача) змінила підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінила назву юридичної особи на "Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", єпархіальні збори Управління затвердили Статут в новій редакції, що був зареєстрований Наказом Міністерства культури України № 330 від 19.04.2019.

У відповідності до пункту 1.1. вказаного Статуту Управління є адміністративно-виконавчим органом (управлінням) Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Згідно витягу з ЄДР від 02.08.2019 Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зареєстровано за кодом ЄДРПОУ 25347638, як і код ЄДРПОУ 25347638 релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" - "Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви" .

19.09.2017 (Указ від 22 вересня 2017 року) архієпископ ОСОБА_3 (ОСОБА_3 ) призначений єпархіальним (правлячим) архієреєм Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та на даний час є керівником Тернопільсько-Бучацькою єпархією Православної Церкви України.

З врахуванням наведено, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач - Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) код ЄДРПОУ 25347638, як релігійна організація є правонаступником Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" - релігійної організації "Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви" код ЄДРПОУ 25347638 ( попередник позивача).

28.09.2016 за участю представника попередника позивача за рішенням загальних зборів засновників вирішено створити ТОВ Джуринфортеця та затверджено статут юридичної особи Джуринфортеця .

29.09.2016 проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ТОВ Джуринфортеця

Факт заснування ТОВ Джуринфортеця сторони не оспорюють.

Засновниками товариства виступили в рівних частках (по 50% кожен) виступили ОСОБА_2 та Релігійна організація "Тернопільська єпархія Української Автокефальної православної церкви" - попередник позивача.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" у редакції, яка діяла станом на 2016 рік на момент заснування ТОВ Джуринфортеця встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про господарські товариства", у редакції, яка діяла станом на момент заснування ТОВ Джуринфортеця , статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

За умовами п. 7.1. Статуту ТОВ Джуринфортеця , у редакції на момент заснування товариства (станом на 2016 рік), розмір Статутного капіталу становить 765 156,00 грн. Засновники формують Статутний капітал протягом одного року від дати державної реєстрації Товариства.

Матеріалами справи встановлено, що ще до створення ТОВ Джуринфортеця 19.09.2016 листом №0928 єпархіальний (правлячий) архієрей Релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), діючи відповідно до Статуту релігійної організації, дав згоду на передачу (внесення) до статутного капіталу ТОВ Джуринфортеця об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю (руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст. реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 грн згідно з звітом про незалежну оцінку майна, проведеного 22.08.2016 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С. (том 1.а.с. 70).

В подальшому, 31.10.2016 відбулися загальні збори учасників ТОВ Джуринфортеця (протокол № 2 від 31.10.2016) за участі засновників ОСОБА_2 (50% голосів) та Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в особі Архиєпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 (ОСОБА_1) єпархіального архієрея релігійної організації "Тернопільська єпархія УАПЦ" - 50% голосів, або 100% засновників ТОВ "Джуринфортеця" . На даних зборах вирішено передати у власність ТОВ Джуринфортеця як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу - об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст. реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 грн.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до вимог статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із змісту наведених положень законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку, у тому числі через ділову переписку - шляхом обміну документами, чи у вигляді конклюдентних дій - дій особи, що виражають його волю встановити правовідносини, але не у формі усного або письмового волевиявлення, а поводженням, по якому можна зробити висновок про такий намір (так званий конклюдентний договір - договір, у якому втілюється воля особи укласти угоду).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що в спірних правовідносинах має місце вчинення сторонами дій, які свідчать про укладення між ними правочину, а саме: 1) попереднє письмове погодження внеску засновника представником попередника позивача до ТОВ " Джуринфортеця " (лист -згода попередника позивача від 19.09.2016 № №0928 на передачу спірного майна в статутний капітал відповідача ); 2) заснування ТОВ " Джуринфортеця " згідно з рішенням засновників товариства від 28.09.2016 та його державна реєстрація 29.09.2016; 3) передачу нерухомого майна попередником позивача відповідачу по факту за актом приймання-передачі від 28.09.2016 та згідно з рішенням зборів учасників від 31.10.2016.

З врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правочин був вчинений засновником/учасником шляхом внесення вкладу до статутного (складеного) капіталу при створенні товариства, та за ним відбулася передача від Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (попередника позивача ) до ТОВ " Джуринфортеця " (відповідача) нерухомого майна Церкви (позивача).

Судова колегія вважає вірним висновок суду про те, що зазначені вище обставини, повинні були б свідчити про укладення між сторонами - засновником та юридичною особою правочина про внесення вкладу до господарського товариства, а саме, щодо передачі засновником/учасником товариства у власність товариства майна як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу товариства.

Однак, з врахуванням обставин справи, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що між сторонами мало місце укладення удаваного правочину внесення вкладу до товариства, за яким сторони приховали договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна.

Згідно з вимогами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вона насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили , відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом ч.1 ст. 202 , ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Відтак місцевим господарським судом вірно зауважено, що основним юридичним фактом , який підлягає встановленню судом в даній справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні правочину про внесення вкладу до господарського товариства та з`ясування питання про те, чи не укладений цей правочин з метою приховати інший .

Отже, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

При встановленні правочину удаваним слід з`ясувати, факт укладання правочину, що є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 28.09.2016 засновник (учасник) ТОВ "Джуринфортеця" релігійна організація Тернопільська єпархія УАПЦ в особі правлячого архієрея ОСОБА_1 (ОСОБА_1) передала за актом приймання-передачі у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7, ринковою вартістю 382 578,00 грн згідно з звітом про незалежну оцінку майна, проведеного 22 серпня 2016 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С., для подальшої передачі на баланс товариства (том 2,а.с. 118)

Вказаний акт приймання-передачі, лист-згода Тернопільської єпархії УАПЦ №0928 від 19.09.2016, та рішення загальних зборів засновників товариства, оформлених протоколом №1 від 28.09.2016, стали підставою для прийняття державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області Дрозд С.П. рішення про реєстрацію права власності на передане нерухоме майно за ТОВ Джуринфортеця , що підтверджується відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата реєстрації 24.10.2016, номер запису про право власності 17150570).

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 засновником/учасником товариства (попередником позивача), в один день прийнято рішення про здійснення передачі нерухомого майна позивача (церкви) до статутного капіталу ТОВ "Джуринфортеця", а також цим же днем прийнято рішення про вихід і виключення засновника/учасника (попередника позивача) з числа учасників товариства і виплатою йому 382 578,00 грн.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства", в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що внаслідок внесення позивачем нерухомого майна до статутного капіталу відповідача відбулося припинення права власності позивача (відчуження) на це нерухоме майно і набуття права власності на нього - товариством (відповідачем), як наслідок вчинення двостороннього правочину між попередником позивача та відповідачем.

З огляду на наведене, вбачається, що 31.10.2016 в один день зборами учасників було прийнято рішення про внесення та відчуження об`єкта нерухомого майна , яке належало на підставі свідоцтва про право власності Тернопільській єпархії УАПЦ (попереднику позивача), на користь відповідача ТОВ " Джуринфортеця " , а також у цей день прийнято рішення про вихід учасника/засновника товариства Тернопільської єпархії УАПЦ - з отриманням ним виплати вартості частки, що дорівнює вартості внесеного нерухомого майна - 382 578,00 грн. Нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (руїни палацу 17-19 століть реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7,- передано новому власнику - ТОВ " Джуринфортеця " та зареєстровано за останнім.

01.11.2016 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ Джуринфортеця , згідно з пунктами 1.2, 7.1 якого власником та засновником товариства є ОСОБА_2 , частка якої у статутному капіталі становить 100%(том 2.а.с. 129, 138-146).

Відповідно до вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що укладений сторонами правочин про внесення вкладу до господарського товариства є удаваним, з огляду на те, що його укладено засновником (попередником позивача) та відповідачем ТОВ " Джуринфортеця " з метою розпорядження щодо відчуження нерухомого майна та отримання плати за відчужене, передане позивачем - відповідачу нерухоме майно.

Відтак, даний правочин містить усі ознаки, що вказують на приховування сторонами укладення між собою правочину купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки , єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею2 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" встановлено, що в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Із змісту частини 10 статті 5 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

У відповідності до статті 7 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.

Статтею 13 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" встановлено, що релігійною організацією визнається юридична особа з дня її державної реєстрації Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Частинами 1-2 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" встановлено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" вбачається, що релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу). У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Стаття 19 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" визначає, що релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи. Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства в порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються. Будівництво культових та інших будівель релігійними організаціями здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством для об`єктів цивільного призначення. Реставрація і ремонт культових будівель - пам`яток історії та культури здійснюються з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 21.03.2014 на підставі наказу Міністерства культури України " №175 відбулась державна реєстрація Релігійної організації "Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української автокефальної Православної Церкви (Консисторія, код ЄДРПОУ 25347638).

Згідно з п.1 Статуту Консисторії релігійна організація "Консисторія (єпархіальне управління) є неприбутковою християнською православною релігійною організацією , яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної церкви.

Пунктом 5 Статуту релігійної організації Консисторія в редакції, яка діяла на момент вчинення спірного правочину, встановлено, що консисторія є неприбутковою організацією, що має статус юридичної особи - наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю. Статус неприбуткової організації консисторія набуває у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 8 Статуту релігійної організації Консисторія визначено, що як юридична особа Консисторія має відокремлене майно та самостійний баланс, відкриває власні розрахункові, поточні, валютні та інші рахунки у банках України та за її межами, від свого імені самостійно здійснює юридично-правові дії, які не суперечать законодавству України та цьому Статуту, користується правами і має обов`язки згідно з чинним законодавством України і цим Статутом.

У пункті 9 Статуту релігійної організації було встановлено мету її утворення, зокрема, Консисторія утворена та діє з метою задоволення релігійних потреб віруючих сповідувати і поширювати християнську православну віру.

Згідно з пунктом 10 Статуту релігійної організації цілями Консисторії, серед іншого, є представлення Єпархії в стосунках з церковною владою УАПЦ, іншими єпархіями УАПЦ, державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадський об`єднаннями та іншими підприємствами, установами й організаціями.

Із змісту пункту 12 Статуту релігійної організації усі права Консисторії здійснюються для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії.

Відповідно до пункту 12.8 Статуту релігійної організації для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторія має право засновувати як окремі юридичні особи (що діють на підставі власних статутів) видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства (в тому числі для випуску богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення).

Згідно з пунктом 15 Статуту релігійної організації Консисторія діє під загальним керівництвом єпархіального (правлячого) архієрея, який за наступництвом влади від Святих Апостолів силою свого уряду має вищу загальну владу в Єпархії, яку здійснює при соборному співдіянні клиру й мирян.

Керівник консисторії єпархіальний (правлячий) архієрей, серед іншого, здійснює відчуження (продаж, дарування, обмін, тощо) майна, яке належить консисторії на підставі права власності, якщо це не суперечить чинному законодавству, з урахуванням статуту УАПЦ розпоряджається майном Консисторії (п.20 статуту релігійної організації ).

Згідно з п.28 Статуту релігійної організації кошти та майно використовуються для виконання мети, цілей та завдань Консисторії. Кошти або майно Консисторії не підлягають розподілу між засновниками Консисторії та не можуть використовуватися для вигоди засновників або будь-якого окремого представника Консисторії, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи у випадках, передбачених законодавством).

Відтак з аналізу змісту положень Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" та Статуту релігійної організації Консисторія, що були чинні на момент вчинення правочину з відчуження нерухомого майна позивача - Церкви (2016 рік), вбачається, що вчинення правочинів з відчуження майна Церкви могло мати місце. Однак, таке відчуження нерухомого майна повинно було здійснюватись лише для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії, яким є задоволення релігійних потреб віруючих. Одночасно, таке майно не могло відчужуватися для вигоди будь - кого чи це засновник, чи представник Консисторії, чи сама Консисторія. Адже за законом та статутом Консисторія як юридична особа не мала за мету здійснення своєї діяльності з комерційною метою, так як була неприбутковою християнською православною релігійною організацією.

З врахуванням наведеного судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вчинення правочину із внесення вкладу до господарського товариства повинно було бути здійсненим для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії, яким є задоволення потреб віруючих, проте, такого здійснено не було. Насправді, у даному випадку відбулось лише відчуження майна позивача церкви на користь ТОВ "Джуринфортеця " та отримання за нього церквою грошових коштів у розмірі вартості майна, при цьому слід зазначити, що церква відразу після передачі майна як учасник товариства ТОВ " Джуринфортеця " вийшла як учасник з даного товариства.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що юридична особа ТОВ " Джуринфортеця " (відповідач) в силу своєї організаційно-правової форми (ТОВ) є підприємницьким товариством і не має за мету забезпечувати, якимось чином діяльність позивача, а саме, впливати на задоволення потреб церкви та віруючих церкви.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що передані в статутний капітал відповідача руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст.ст. Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області є пам`яткою архітектури місцевого значення, з метою збереження якої Тернопільською єпархією УАПЦ та Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації (орган охорони культурної спадщини) укладено охоронний договір № 133 від 18 червня 2003, відповідно до умов якого єпархія взяла на себе зобов`язання використовувати приміщення палацу виключно для влаштування монастиря та здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління пам`ятки тільки після письмової згоди органу охорони.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, спірний правочин вчинено без погодження уповноваженого органу охорони культурної спадщини. При цьому, апеляційний суд не бери до уваги посилання скаржника на подальше укладення 02.11.2017 охоронного договору № 2003 між Управлінням культури Тернопільської обласної державної адміністрації (орган охорони) та ТОВ Джуринфортеця (користувач (власник), оскільки суд встановлює наявність чи відсутність підстав для визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення, і як встановлено судом, відповідних погоджень органу охорони культурної спадщини при відчуженні спірних руїн палацу попередником позивача отримано не було.

Відтак з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що укладений сторонами правочин, за яким відбулось відчуження нерухомого майна позивача як релігійної організації (церкви) (руїн палацу 17-19 століть, реєстраційний номер 98712861220, загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7) у власність відповідача ТОВ " Джуринфортеця ", був укладений з порушенням вимог чинного законодавства та статуту релігійної організації, а тому правомірно визнано судом недійсним.

Слід зазначити, що позивач як на підставу визнання недійсним правочину вказував на те, що спірний правочин не міг бути укладений лише керівником Консисторії, а повинен був укладатися за погодження Ради.

Однак, місцевим господарським судом правомірно відхилені такі доводи позивача з огляду на те, що з аналізу положень статуту релігійної організації Консисторії, єпархіальний (правлячий) архієрей, як керівник попередника позивача, самостійної юридичної особи, мав достатній обсяг дієздатності та повноважень на укладення правочинів від її імені. Про дане свідчить те, що, згідно з статутом релігійної організації - Консисторія є самостійною юридичною особою і її керівництво здійснюється відповідно до положень статуту - Єпархіальним (правлячим) архієреєм як керівником, а також те, що ні у законі, ні у Статуті УАПЦ , ні у статуті Релігійної організації Консисторія відсутні положення про те, що укладення правочинів по відчуженню майна Консисторії здійснюється (здійснювалося) єпархіальним (правлячим) архієреєм за обов`язковим попереднім дозволом (погодженням) Єпархіальною Радою УАПЦ.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності то судова колегія місцевого господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем у позовній заяві заявлено до суду дві самостійні вимоги про визнання недійсним правочину та про визнання недійсним рішення зборів від 31.10.2016.

Позовна заява датована 27.09.2019 і надіслана до суду 28.09.2019 відповідно до поштового штампу на конверті (том 1.а.с. 109), а відтак відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України, ч. 7 ст. 116 ГПК України правомірно встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом -28.09.2019.

Спірний правочин, за яким відбулося відчуження і передача релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна -нежитлову будівлю (руїн палацу 17-19 століть, реєстраційний номер 98712861220), загальною площею 717 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, здійснено з 28 вересня по 31 жовтня 2016року. Даний факт підтверджується актом приймання передачі, майна що вноситься до статутного капіталу ТОВ " Джуринфортеця " від 28.09.2016 та оформленим протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ " Джуринфортеця " від 31.10.2016.

А відтак, з огляду на наведене, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, про те, що позивач звернувся з даною позовною заявою у справі №921/623/19 в межах загального трьохрічного строку позовної давності.

Поряд з наведеним, позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016 (пункт 2 протоколу №2 від 31.10.2016) з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця" як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (руїн палацу XVII-XIX ст., реєстраційний номер 987126861220), загальною площею 717 кв. м, що розташована в Тернопільській обл., Заліщицького р-н., с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7 .

Як вбачається з матеріалів даної справи, 31.10.2016 загальними зборами учасників ТОВ Джуринфортеця ( на зборах присутні ОСОБА_2 (50% голосів) та Релігійна організація "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в особі Архиєпископа Тернопільського і Подільського ОСОБА_1 (ОСОБА_1), єпархіального архієрея релігійної організації "Тернопільська єпархія УАПЦ" - 50% голосів) прийнято рішення (оформлене протоколом №2) передати у власність ТОВ " Джуринфортеця " як не грошовий майновий вклад до статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (руїни палацу 17-19 століть, реєстраційний номер 98712861220, загальною площею 717 кв.м), що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 7.

Судова колегія зазначає, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки , які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правового акта індивідуальної дії (ненормативного акта) незаконним (недійсним) є невідповідність вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт (зокрема, така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 16.10.2018 у справі №920/1101/17).

При цьому, слід зазначити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (дана правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №909/597/17, від 19.06.2018 у справі №905/14833/17, від 17.07.2018 у справі №911/1518/17, від 17.07.2018 у справі №916/2386/17).

Розглядаючи вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів слід врахувати те, що необхідно встановити порушення вказаним рішенням зборів положень закону та/або статуту і одночасно порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що приймаючи рішення зборами учасників про передачу релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної церкви" у власність ТОВ "Джуринфортеця " як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна учасниками зборів не було враховано, що представник позивача діяв усупереч меті, завданню і цілей позивача як релігійної організації (церкви) , і, таким чином, в порушення визначеного законом та Статутом релігійної організації правопорядку використання церквою майна, відчужив майно позивача. Слід зазначити, що представник позивача був присутній на зборах 31.10.2016 та голосував за прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, представник позивача не вправі був відчужувати та передавати майно з метою отримання за це вигоди позивачем у вигляді плати за нього і, відповідно, не мав права приймати щодо цього як засновник/ учасник рішення на зборах товариства. Він як представник церкви мав право заснувати товариство і передати йому майно, однак лише з метою забезпечення діяльності церкви як релігійної неприбуткової і некомерційної організації, а не як було вчинено у даному випадку - шляхом передачі майна та одночасно виходу з товариства з подальшим отриманням вартості за таке майно.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена прав власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього кодексу.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуринфортеця" від 31.10.2016, а саме викладеного в п.2 протоколу №2 від 31.10.2016.

Щодо спливу строку позовної давності, про який заявлено відповідачем в суді першої інстанції, судова колегія вказує, що місцевим господарським судом вірно зазначено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (31.10.2016) діяли положення статті 258 Цивільного кодексу України, згідно з якими до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства застосовувався загальний строк позовної давності тривалістю три роки, який у даному випадку завершується для позивача 31.10.2019.

При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив трактування відповідача щодо строку позовної давності, який вказував, що строк позовної давності про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, спірні відносини у яких виникли раніше ніж 17.06.2017 (за рік до набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") автоматично завершився для них 17.06.2018 з датою набранням чинності даного закону, який обраховує цей строк у рік. Даний підхід відповідача суперечить принципу про те, що закон не може мати зворотної дії в часі, якщо він погіршує становище особи (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1807/17 ).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження усіх доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.08.2020 у справі №921/623/19 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуринфортеця", б/н від 17.09.2020 (вх. № місцевого суду 95 від 18.09.2020, вх. № апеляційного суду 01-05/2713/20 від 02.10.2020)- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.08.2020 у справі №921/623/19 - без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2020.


Суд	Західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.12.2020
Оприлюднено	23.12.2020
Номер документу	93740177
Судочинство	Господарське

Бонк Тетяна Богданівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.12.2020 по справі 921/623/19ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —921/623/19

Постанова від 08.12.2020

Постанова
від 08.12.2020 по справі 921/623/19
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД