Постанова

від 26.11.2020 по справі 911/1881/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. м.Київ Справа№ 911/1881/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульському Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.06.2020 (повне рішення складено 26.06.2020)

у справі №911/1881/19 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "ІВР СПА" (IVR SPA)

до 1. Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції у Київській області;

2. Головного управління Державної казначейської служби України у

Київській області

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан"

про стягнення 43720,10 євро

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство "ІВР СПА" (IVR SPA) (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач 1, Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКСУ у Київській області), в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь відшкодування шкоди в розмірі 43720,10 євро, завданої Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що в ході примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2015 у справі № 911/2350/15 на підставі наказу від 18.08.2015 № 911/2350/15 у зведеному виконавчому провадженні № 48844814 Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області незаконно перераховано до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 1033031,56 грн, які стягнуто на користь Акціонерного товариства "ІВР СПА" рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2015 у справі № 911/2350/15.

Позивач наголошував, що завдана позивачу незаконними діями відповідача 1 шкода в розмірі 47082,05 євро підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України на підставі ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач 1) в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що матеріали справи не містять доказів стосовно завданої позивачу шкоди саме відповідачем-1, а також не наведено і підстав її обчислення у євро.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (відповідач-2) в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що:

- позивач не надав жодних підтверджень того, що відповідач 1 володів інформацією по рахункам, на які необхідно здійснити перерахування коштів за виконаним рішенням суду у справі № 911/2350/15;

- позивачем безпідставно застосовано норми ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не довів завдано йому шкоду саме незаконними діями відповідача 1;

- відповідно до п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

- органи Державної казначейської служби України не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення (органи, які контролюють справляння надходжень бюджету) покладено обов`язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України;

- рахунок № 3111156700356, на який було перераховано відповідачем 1 кошти, що стягнуті за рішенням суду у справі № 911/2350/15, відкритий у Києво-Святошинському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, контролюючим органом якого є - Державна фіскальна служба України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/1881/19 позов Акціонерного товариства "ІВР СПА" (IVR SPA) - задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "IVR SPA" грошові кошти в розмірі 43720 (сорок три тисячі сімсот двадцять) євро 10 євроцентів у рахунок відшкодування шкоди, завданої Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що судом встановлена наявність всіх передбачених законом підстав для відшкодування шкоди позивачу за рахунок держави, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню судом у повному обсязі, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 43720,10 євро в рахунок відшкодування шкоди, завданої відповідачем 1.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 09.07.2020 (згідно штемпеля печатки відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/1881/19.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що:

- оскільки відповідачем 1 спірні грошові кошти перераховані на користь бюджету, а враховуючи припис ст. 2 Цивільного кодексу України, а тому відділ є неналежним відповідачем;

- відповідачем-1 08.07.2020 з метою припинення порушених прав позивача, направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання та заяву про повернення перерахованих коштів, а тому відсутні підстави вважати, що шкода, яка підлягає стягненню з державного бюджету, завдана відповідачем 1.

Також, 22.09.2020 Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надав клопотання, в якому також просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати . Крім того, вказував, що в якості співвідповідача необхідно залучити Головне управління державної податкової служби у Київській області.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

17.08.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 засобами поштового зв`язку подано відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 погодився з доводами скаржника, та вказував, що:

- відповідач 2 жодних прав та охоронюваних інтересів позивача - не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу - не завдавав;

- позивачем було безпідставно застосовано ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не довів завдання йому шкоди саме незаконними діями відповідача1 ;

- приписи ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України в даному випадку не застосовуються, оскільки кошти, що були перераховані до Державного бюджету України повертаються з відповідного рахунку, на які були зараховані;

- слід врахувати приписи п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з урахуванням ст. 45 Бюджетного кодексу України;

14.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач наголошував на тому, що:

- незаконність дій відповідача 1 та його посадових осіб встановлено ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі № 911/2305/15, яка набрала законної сили;

- судом першої інстанції правильно застосовано ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, а також враховано, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом;

- відповідач 1 в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження (у відповідних редакціях), позбавив позивача права власності на належні йому грошові кошти у заявленому до стягнення розмірі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.07.2020, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1881/19 за апеляційною скаргою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020, встановлено учасникам справи строк на подання заяв, клопотань, відзивів, розгляд справи призначено на 25.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020, а також на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан".

22.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.

У зв`язку з перебуванням з 12.10.2020 судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу №911/1881/19 за апеляційною скаргою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А., розгляд справи призначено в судовому засіданні 29.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

У відповідності витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 справу №911/1881/19 за апеляційною скаргою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено в судовому засіданні 26.11.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 26.11.2020 з`явився представник скаржника (відповідача 1) та позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.11.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан" у судове засідання 26.11.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан" - не надходив, проте, згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан", що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності вказаних представників.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан" у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи,у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, У червні 2015 року до Господарського суду Київської області звернулась Компанія "ІВР С.П.А." з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан" про стягнення 45667 євро, з яких: 42994,70 євро за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, 1946,90 євро неустойки у формі штрафу та 725,40 євро 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "Дан" на користь Акціонерного товариства "IVR SPA" (Компанія "ІВР С.П.А.") 42994,70 євро боргу за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 996170,65 грн, 725,40 євро 3% річних, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 16807,24 грн та 20053,67 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

На примусове виконання вказаного рішення 18.08.2015 Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 03.09.2015 відкрито виконавче провадження № 48593205 з виконання наказу № 911/2350/15 виданого 18.08.2015 Господарським судом Київської області, про стягнення заборгованості в загальній сумі боргу 1033031,56 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 24.09.2015 об`єднано виконавче провадження № 48593205 з примусового виконання наказу № 911/2350/15, виданого 18.08.2015 Господарським судом Київської області, до зведеного виконавчого провадження № 48844814, яке веде ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Києво-Святошинський РВ ДВС 11.11.2015 звернувся до AT "Артем-Банк" з платіжною вимогою № 2058/12 про списання з ТОВ "Завод енергетичного обладнання "ДАН" 47082,05 євро, вказавши в графі "Призначення платежу", зокрема, що іноземна валюта підлягає продажу на Міжбанківському валютному ринку України за національну валюту згідно ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана сума боргу в розмірі 47082,05 євро була фактично стягнута 12.11.2015 з валютного рахунку боржника № НОМЕР_1 в АТ "Артем-Банк" та конвертована у гривню.

Розпорядженням № 48844814/12 від 18.11.2015, затвердженим начальником вказаного відділу ДВС, вирішено конвертовані після стягнення 1033031,56 грн заборгованості на користь AT "IVR SPA" перерахувати за відповідними реквізитами: P.iva 06829530960, bank:UNICREDIT, branch adress: Viale Varallo, 35-13010, BORGOSESSIA (Vc) Italy, IBAN: НОМЕР_2, Account: 000500084718, BIC/SVIFT: UNCRIT2VBGS.

Як зауважив позивач, станом на день фактичного стягнення грошових коштів - 12.11.2015 сума 1033031,56 грн була еквівалентом 42372 євро 09 євроцентів (за офіційним курсом гривні до євро 24,38, установленим НБУ). Однак в період з 2015 по 2017 роки будь-які грошові кошти на вказаний рахунок АТ "IVR SPA" в рамках виконання зазначеного судового рішення не надходили.

У зв`язку з цим, у грудні 2016 року представник АТ "IVR SPA" звернувся до Господарського суду Київської області із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2017 скаргу АТ "IVR SPA" (Компанія "ІВР С.П.А.") в частині вимог про оскарження бездіяльності Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, державного виконавця, виконуючого обов`язки начальника та заступника начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, визнання бездіяльності незаконною та протиправною, про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Міщенко Л.М. Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, в.о. начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Макшанцевої Г.О., Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області та в.о. начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Пустільнік Л.П., заступника начальника, допущену ними станом на 09.11.2016 при примусовому виконанні рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 Господарського суду Київської області, згідно з наказом Господарського суду Київської області про примусове виконання рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 48844814 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, у якому знаходиться виконавче провадження № 48593205, що полягає, у тому числі, у наступному: у неперерахуванні в євро у встановленому порядку стягнутих на виконання рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 Господарського суду Київської області, згідно з наказом Господарського суду Київської області про примусове виконання рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 зведеного виконавчого провадження ЗВП № 48844814 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції грошових сум, після купівлі відповідної валюти - євро, і перерахування їх на валютний рахунок Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, на визначений стягувачем - АТ "IVR SPA" (Компанія "ІВР С.П.А.") належний йому рахунок в установі банку, про що було вказаним стягувачем зазначено у заяві поданій до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ № б/н від 28.08.2015 підписані представником вищевказаного стягувача - Варухою Андрієм Володимировичем, про що свідчить штамп ВДВС Києво-Святошинського РУЮ про прийняття 28.08.2015 на цій заяві стягувача, згідно з наступними банківськими реквізитами:

"IVR SPA"

P.iva 06829530960

Bank:UNICREDIT

Branch Adress: Viale Varallo, 35-13010

BORGOSESSIA (Vc) - Italy, IBAN: НОМЕР_2

Account: 000500084718

BIC/SVIFT: UNCRIT2VBGS.

Копія вказаної ухвали отримана Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області 13.01.2017 за вх. № 290, про що свідчить штамп відділу на першій сторінці копії ухвали.

Як вказував позивач, 31.10.2017 Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області перерахував вказані вище грошові кошти в сумі 1033031,56 грн до державного бюджету як не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Позивач стверджує, що кошти були зараховані до Державного бюджету України за такими реквізитами:

р/р: 31115129700356 в ГУ ДКСУ в Київській області; МФО: 821018;

одержувач: УДКСУ у Києво-Святошинському районі (код 38010937).

Як підтверджується наявними матеріаламис прави, суд першої інстанції від 05.09.2018 витребовував від Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області належним чином засвідчені копію розпорядження державного виконавця Казанцева Д.О. № 48593205 за жовтень 2017 року про перерахування в дохід державного бюджету грошових коштів в сумі 1033031,56 грн., стягнутих на користь АТ "IVR SPA" при примусовому виконанні виконавчого документа № 911/2350/15 від 18.08.2015, проте відповідач 1 відповідного доказу не подав, причини неможливості його неподання суду не пояснив.

У матеріалах справи міститься копія листа Головного управління ДФС у Київській області № 10785/9/10-36-17-00-13 від 26.03.2019, у якому зазначено, що згідно з платіжним дорученням від 31.10.2017 № 745 Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області до Державного бюджету зараховано на КБК 31010100 "Кошти від реалізації скарбів, які є пам`ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування" кошти в сумі 1033031,56 грн. В призначенні платежу зазначено, що вказано суму стягнено з ТОВ "ЗЕО "Дан" на користь УДКСУ у Києво-Святошинському районі згідно ВД № 911/2350/15 від 18.08.2015 Господарського суду Київської області.

Заступником начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області 15.12.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48593205 з примусового виконання наказу № 911/2350/15, виданого 18.08.2015 Господарським судом Київської області, у зв`язку із стягненням з боржника боргу та збору виконавчого провадження у повному обсязі відповідно до квитанції від 12.11.2015.

Звертаючись до суду з позовом, позивач - AT "IVR SPA" зазначав, що станом на 25.07.2019 грошові кошти, стягнуті судом з боржника та фактично списані з рахунку боржника у повному обсязі в іноземній валюті - стягувачу не надійшли, з огляду на що позивач вказує, що Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області своїми діями завдав AT "IVR SPA" шкоди в розмірі 43720,10 євро, яка підлягає відшкодуванню в силу приписів ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, є ст. 1173 Цивільного кодексу України, яка визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1174 Цивільного кодексу України також визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Отже саме держава як самостійний учасник цивільних відносин несе відповідальність за шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів та їх посадових і службових осіб.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій чи бездіяльності цього органу, його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в контексті спірних правовідносин учасників спору, належним та допустимими доказом неправомірних дій органу виконання судових рішень в особі державного виконавця, є ухвала Господарського суду Київської області від 05.01.2017, яка набрала законної сили, у справі № 911/2350/15, якою встановлено неправомірною бездіяльність органу державної виконавчої служби що полягала у у неперерахуванні в євро у встановленому порядку стягнутих на виконання рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 Господарського суду Київської області, згідно з наказом Господарського суду Київської області про примусове виконання рішення від 18.08.2015 № 911/2350/15 зведеного виконавчого провадження ЗВП № 48844814 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції грошових сум, після купівлі відповідної валюти - євро, і перерахування їх на валютний рахунок Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, на визначений стягувачем - АТ "IVR SPA" (Компанія "ІВР С.П.А.") належний йому рахунок в установі банку, про що було вказаним стягувачем зазначено у заяві поданій до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ № б/н від 28.08.2015 підписані представником вищевказаного стягувача - ОСОБА_1 , про що свідчить штамп ВДВС Києво-Святошинського РУЮ про прийняття 28.08.2015 на цій заяві стягувача.

З огляду на викладене, внаслідок незаконних дій державного виконавця стягувач не отримав кошти у сумі 43720,10 євро на виконання рішення у справі № 911/2350/15, які в подальшому безпідставно перераховано до Державного бюджету. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність та доведеність прямого причинного зв`язку між неправомірними діями органу виконання судових рішень в особі державного виконавця та завданою позивачу шкодою, у вигляді не отриманих коштів у сумі 43720,10 євро.

При цьому, починаючи з 13.01.2017 Києво-Святошинському РВ ДВС було відомо про необхідність перерахування грошових коштів саме в євро на рахунок стягувача AT "IVR SPA", а банківські реквізити товариства були відомі з 28.08.2015, що встановлено ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі № 911/2350/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (в редакції чинній станом на листопад 2015 року) у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

У статті 53 Закону № 606-XIV(в редакції чинній станом на листопад 2015 року) закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2, ст. 170 Цивільного кодексу України боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки.

При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган, що можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність всіх передбачених законом підстав для відшкодування шкоди позивачу за рахунок держави, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню судом у повному обсязі, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 43720,10 євро в рахунок відшкодування шкоди, завданої відповідачем 1.

Крім того, доводи скаржника про те, що відповідач-1 є неналежним відповідачем по справі - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, а також спростовуються приписами ч. 2 ст. 2, ст. 170 Цивільного кодексу України, оскільки належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, а враховуючи те, що позивачем доведено належними засобами доказування, а також встановлено і судовим рішенням, що саме внаслідок незаконних дій державного виконавця стягувач не отримав кошти у сумі 43720,10 євро на виконання рішення у справі № 911/2350/15, які в подальшому безпідставно перераховано до Державного бюджету, що є в сукупності підставами для застосування ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що відповідачем-1 08.07.2020 з метою припинення порушених прав позивача, направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання та заяву про повернення перерахованих коштів, а тому відсутні підстави вважати, що шкода, яка підлягає стягненню з державного бюджету, завдана відповідачем 1, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, оскільки оскаржуване рішення постановлено 19.06.2020, а тому листування відповідача-1, яке хоча і стосується спірних правовідносин, і яке долучено ним на стадії апеляційного розгляду справи разом з поданими поясненнями - не може бути прийнято судом апеляційної інстанції в якості доказів з огляду на припис ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Також, за наведених обґрунтувань відхиляються і доводи скаржника про те, що в якості співвідповідача необхідно залучити Головне управління державної податкової служби у Київській області, оскільки такі дії можливі виключно за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження в суді першої інстанції, що визначено ст. ст. 14, 48 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що за наслідками розгляду справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що саме з відповідача 1 підлягає відшкодуванню позивачу завдана шкода.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача 2 на те, що за приписами п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з урахуванням ст. 45 Бюджетного кодексу України, - не звільняє відповідача 1 від обов`язку відшкодувати заявлену шкоду, і не встановлюють обов`язок позивача звертатися до уповноваженого органу у відповідності до вказаного Порядку в контексті спірних правовідносин сторін щодо відшкодування завданої шкоди.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у позові є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про задоволення позову шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "IVR SPA" грошові кошти в розмірі 43720 (сорок три тисячі сімсот двадцять) євро 10 євроцентів у рахунок відшкодування шкоди, завданої Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/1881/19, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/1881/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/1881/19- залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1881/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 21.12.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко