Постанова від 08.12.2020 по справі 911/776/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа№ 911/776/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 08.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.09.2020 (повний текст складено - 23.09.2020)

у справі №911/776/20 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом Акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Фастівтепломережа"

про стягнення 6 488 215, 79 грн за договором купівлі-продажу

природного газу №13/2930-БО-17 від 28.12.2012

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, скаржник, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (надалі - відповідач, КП "Фастівтепломережа") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 6 488 215, 79 грн, з яких: інфляційні втрати - 5 456 436, 24 грн, 3% річних - 1 031 779, 55 грн,

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/2930-БО-17 від 28.12.2012 (надалі - Договір), а саме в частині своєчасної оплати вартості переданого природного газу за період січень - квітень, жовтень-грудень 2013 року.

Відповідач, з посиланням на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон №1730-VIII), висновок Київської обласної Торгово-промислової палати, проти позову заперечував, зазначаючи про те, що несвоєчасний розрахунок відповідача за Договором стався внаслідок непереборної сили та за відсутності вини останнього, а отже невиконання договірних зобов`язань не залежали від волі, бажань та дій КП "Фастівтепломережа".

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оплата за придбаний природний газ, поставлений за Договором, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, який змінює порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ, після відшкодування державою різниці в тарифах згідно із Законом №1730-VIII, а тому у позивача відсутнє право для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за визначений період.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин приписи Закону №1730-VIII, оскільки відповідачем не було погашено всю заборгованість до набрання чинності названого Закону.

Також скаржник зазначає про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не взято до уваги того, факту, що за Договором розрахунки здійснювались КП "Фастівтепломережа" виключно власними коштами господарюючого суб`єкту. При цьому жодних договорів про організацію взаєморозрахунків не укладалось.

Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обгрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 задоволено заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №911/776/20. Матеріали даної справи передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

27.10.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме платіжного доручення №0000010805 від 16.10.2020 про сплату судового збору за апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 на суму 145 984, 86 грн.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 №09.1-07/504/20 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №911/776/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Водночас відкрито апеляційне провадження у справі №911/776/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.12.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема, відповідач у своєму відзиві звертає увагу на те, що КП "Фастівтепломережа" віднесено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому твердження скаржника, що приписи Закону №1730-VIII не застосовуються до відповідача, не відповідають обставинам справи.

При цьому, відповідач зазначає, що відповідно до Закону №1730-VIII, враховуючи протокол засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах від 31.05.2017 та Довідку про обсяги та структуру кредиторської заборгованості в розрізі договорів КП "Фастівтепломережа", оплату за придбаний природний газ, поставлений за спірним Договором, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості різниці в тарифах, тому між сторонами встановлюється інший від того, що був передбачений в Договорі, порядок розрахунків і строк проведення розрахунків за Договором.

Також, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за Договором, за отриманий природний газ у період січень-лютий 2013 року, оскільки КП "Фастівтепломережа" за вказаний період частково погашено основну заборгованість до набрання чинності Закону №1730-VIII.

07.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У судове засідання 08.12.2020 з`явився представник позивача. Відповідач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, а тому відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.12.2020 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити скаргу та скасувати оскаржуване судове рішення, прийнявши нове, про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 08.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Продавець) та Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2930-БО-17.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засаби функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з пунктом 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

У відповідності до пункту 11.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

З метою узгодження вартості природного газу, що поставляється, та уточнення деяких умов Договору між позивачем та відповідачем було підписано додаткові угоди №1 від 18.07.2013, №2 від 01.11.2013 та №3 від 15.10.2014 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2930-БО-17 від 28.12.2012.

На виконання умов Договору позивачем у 2013 році у власність відповідача було поставлено природний газ на загальну суму 8 948 560, 96 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Невиконання відповідачем зобов`язань за цим Договором щодо оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк було предметом розгляду у справі №911/3739/14 Господарського суду Київської області.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2014 у справі №911/3739/14 присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Фастівтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 7 448 560, 96 грн боргу, 436 998, 47 грн. пені, 158 738, 43 грн 3% річних та 84 252, 28 грн інфляційних втрат. Вказане рішення суду є таким, що набрало законної сили.

В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідні факти, встановлені у наведеній вище справі, не потребують доведення у справі №911/776/20.

Так, звертаючись до господарського суду з даним позовом, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, а саме:

- за зобов`язаннями січня 2013 року - 74 446, 48 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2015 по 10.12.2019, та 267 677, 58 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями лютого 2013 року - 202 594, 87 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 1 098 569, 43 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями березня 2013 року - 224 977, 44 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 1 219 938, 79 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями квітня 2013 року - 87 111, 93 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 472 363, 93 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями жовтня 2013 року - 95 825,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 521 189,58 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями листопада 2013 року - 128 297, 93 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 696 415, 56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року;

- за зобов`язаннями грудня 2013 року - 218 525, 84 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 10.12.2019, та 1 180 281, 37 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по листопад 2019 року.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є застосування до відповідача відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання обов`язків з оплати поставленого природного газу.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 03.11.2016 прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" (Закон №1730-VIII), який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до приписів статті 1 Закону №1730-VIII заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 3 Закону №1730-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №174 від 18.10.2017 Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

На підтвердження включення відповідача до названого Реєстру, матеріали справи містять копію листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8/10-1319-17 від 18.07.2017 про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також повідомлення, яке засвідчує, що станом на 18.07.2017 КП "Фастівтепломережа" внесено до даного Реєстру.

Статтею 4 Закону №1730-VIII встановлено, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №53 від 15.03.2017 затверджено Типове положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, відповідно до якого територіальна комісія з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах утворюється обласними, Київською міською державними адміністраціями для реалізації положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в частині перевірки та підтвердження наявних обсягів заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям й установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла через невідповідність фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протоколом №1 від 31.05.2017 територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, узгоджено Комунальному підприємству "Фастівтепломережа" загальну суму заборгованості з різниці в тарифах, яка підлягає врегулюванню шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" в розмірах: для населення - 301 819, 00 грн та бюджетних установ - 13 059 845, 00 грн.

Згідно довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості в розрізі договорів КП "Фастівтепломережа" та актів звіряння взаєморозрахунків з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг відповідача перед позивачем за спожитий природний газ та не погашений станом на 31.12.2016 становить 12 648 982, 15 грн, в тому числі і заборгованість за договором №13/2930-БО-17 від 28.12.2012 в розмірі 7 448 560, 96 грн, яка погашається за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що оплата за придбаний природний газ, поставлений за Договором, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, який змінює порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ, після відшкодування державою різниці в тарифах згідно зі статтею 4 Закону №1730-VIII.

Як зазначає КП "Фастівтепломережа", заборгованість за Договором №13/2930-БО-17 від 28.12.2012 перед позивачем не сплачено, оскільки заборгованість з різниці в тарифах на час звернення позивача до суду, державою не відшкодовано.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки, погашення суми боргу за спірним Договором купівлі-продажу природного газу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що усуває підприємство від розподілу коштів, то відповідно у позивача відсутнє право для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за визначений період.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положеннями частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/776/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи №911/776/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 22.12.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова