Постанова

від 14.12.2020 по справі 910/5340/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/5340/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С.

у справі № 910/5340/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 1 272 642,87 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" суми заборгованості в розмірі 1 272 642,87 грн, з урахуванням основної суми заборгованості, суми 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь ТОВ "БВС-Групп" основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864,63 грн, суму 3% річних в розмірі 11 409,54 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 32 189,29 грн та суму судового збору в розмірі 18 861,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.

10.12.2020 Господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь ТОВ "БВС-Групп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 713, 74 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційну скаргу АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 910/5340/19 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Стягнуто з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь ТОВ "БВС-Групп" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ.

23.04.2020 Господарським судом міста Києва у справі № 910/5340/19 видано накази на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020.

04.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга від ТОВ "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова C.С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 61837300, зобов`язання поновити провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року у справі № 910/5340/19 скаргу ТОВ "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61837300.

Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 61837300.

У решті заявлених у скарзі вимог - відмовлено.

Стягнуто з Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "БВС-Групп" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 742, 50 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року у справі № 910/5340/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні скарги ТОВ "БВС-Групп".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що в період з квітня по жовтень 2019 року боржником було сплачено 380 312,85 грн основної заборгованості, а тому станом на час постановлення судового рішення заборгованість відповідача становила 773 551,78 грн. Згодом, у період з 05.11.2019 по 31.05.2020, вказана сума була оплачена відповідачем, що підтверджується наданими виконавчій службі платіжними дорученнями. Також апелянт зазначає, що сума заборгованості з 3% річних в сумі 11 409,54 грн; інфляційних витрат - 32 189,29; судового збору - 18861,95 грн також була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 9711 від 16.07.2020; № 9712 від 16.07.2020; № 9713 від 16.07.2020. У зв`язку з цим, апелянт зазначає, що повторне стягнення на користь ТОВ "БВС-Групп" присуджених до стягнення сум є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020, справа № 910/5340/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали; розгляд справи призначено на 14.12.2020.

Від ТОВ "БВС-Групп" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач зазначає, що з дати ухвалення судового рішення і по дату прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження боржником здійснено погашення заборгованості лише в сумі 773 551,78 грн. Також позивач зазначає, що оскільки боржник не скористався своїм правом та не заявив на етапі розгляду справи і прийняття судового рішення про здійснення ним оплати заборгованості в сумі 380 312,85 грн, то позивач вважає, що державний виконавець неправомірно врахував погашення вказаної суми в рахунок оплати заборгованості стягнутої за рішенням суду, оскільки призначення платежу в первинних бухгалтерських документах значиться як оплата боргу за договором без жодного посилання на рішення. Тобто державний виконавець, під час постановлення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, на думку позивача, фактично підмінив господарський суд та перебрав на себе повноваження щодо вирішення питання, які відповідно до чинного законодавства віднесені виключно до компетенції суду. Позивач також звертає увагу на те, що на час прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, суми 3% річних, інфляційних втрат та судового збору, - не були сплачені, що підтверджується датою платіжних доручень, на які посилається боржник, а саме 16.07.2020.

Позивачем у вказаному відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 800,00 грн.

Державна виконавча служба Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції не скористалась наданим їй процесуальним законом правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання 14.12.2020 представники позивача та державної виконавчої служби не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення, згідно яких позивачем отримано поштову кореспонденцію суду 02.12.2020, а виконавчою службою - 25.11.2020. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін та державної виконавчої служби судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на наявність заявленого клопотання позивача, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.12.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги позивача на дії органу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 25) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, позовні вимоги ТОВ "БВС-Групп" про стягнення заборгованості у сумі 1 272 642,87 грн були задоволені частково, стягнуто з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864,63 грн, 3 % річних в розмірі 11 409,54 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 189,29 грн та судовий збір в розмірі 18 861,95 грн, що разом становить 1 216 325,41 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 06.12.2019 виданий відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання - до 07.12.2022, який переданий на виконання до Солом`янського РВ ДВС міста Києва.

Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.04.2020 ВП № 61837300 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищенаведеного наказу суду. Також державним виконавцем згідно інших постанов від 14.04.2020 ВП № 61837300 накладено арешт на все майно боржника та грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - на суму 1 338 366,95 грн.

Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.05.2020 ВП № 61837300 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з виконанням судового рішення в повному обсязі виконавче провадження закінчено.

Позивач, обґрунтовуючи скаргу на дії державного виконавця, посилається на передчасність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 № 910/5340/19 у повному обсязі не виконаний, а тому вказані дії та постанова державного виконавця Солом`янського РВ ДВС міста Києва є неправомірними.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд з урахуванням приписів ст. ст. 13, 18, 26, 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також встановлення обставин невиконання боржником судового рішення в повному обсязі, дійшов висновку про обґрунтованість скарги позивача в частині визнання неправомірними дії державного виконавця та недійсної постанови про закінчення виконавчого провадження. Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця скасувати оскаржувану постанову та поновити виконавче провадження № 61837300 суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 41, ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , ст. 343 ГПК України, дійшов висновку про безпідставність вказаних вимог.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 названого закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджується, що боржник, обґрунтовуючи належне та повне виконання рішення суду, зокрема, посилався на те, що ним до прийняття судового рішення про стягнення коштів в загальній сумі 1 216 325,41 грн було здійснено оплату основної заборгованості в сумі 380 312,85 грн за період квітень-жовтень 2019.

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень про сплату визначених в них сум, відповідачем призначення платежу визначено як оплата боргу за підшипники згідно рахунків за договором ВТ421-09/3 від 23.02.2018. Тобто здійснені відповідачем платежі хоча й стосуються присудженої до стягнення заборгованості згідно рішення, однак сплачені до його прийняття, а відтак, на переконання колегії суддів, не могли бути враховані державним виконавцем при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження.

Вирішення питання щодо виконання відповідачем боргового зобов`язання в сумі 380 312,85 грн та, відповідно, відсутності такої заборгованості, на переконання суду апеляційної інстанції, підлягає з`ясуванню в порядку, визначеному приписами ст. 328 ГПК України на підставі поданої боржником заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині.

Прийняття рішення щодо виконання судового рішення згідно первинних бухгалтерських документів, складених до постановлення цього рішення, віднесено до дискреційних повноважень судової юрисдикції та не може бути вирішено виконавцем на стадії виконання наказу суду.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 вбачається, що судом при вирішені спору було встановлено часткову оплату відповідачем основної заборгованості в сумі 60 000,00 грн згідно платіжних доручень № 5835 від 11.04.2019, № 6106 від 16.04.2019, № 6198 від 18.04.2019, № 6676 від 26.04.2019, № 7387 від 10.05.2019, № 7689 від 14.05.2019, № 7812 від 16.05.2019. Тобто визначаючи наявність у відповідача основної заборгованості в сумі 1 153 864,63 грн судом першої інстанції в рамках розгляду спору у цій справі було вже враховано проведені відповідачем проплати, на які сторона посилалась при зверненні до державного виконавця та, які безпідставно були враховані останнім в рахунок виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані боржником платіжні доручення не могли бути прийняті державним виконавцем у якості доказів виконання судового наказу в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а відтак відхиляються судовою колегією як безпідставні.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне відмітити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 також було присуджено до стягнення 3 % річних в розмірі 11 409,54 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 189,29 грн та судовий збір в розмірі 18 861,95 грн.

Однак, доказів, які б свідчили про погашення вказаних санкцій і судового збору під час виконавчого провадження ВП № 61837300 боржником та державним виконавцем, як вірно встановлено місцевим господарським судом, не надано. Надані боржником платіжні доручення № 9711 від 16.07.2020, № 9712 від 16.07.2020, № 9713 від 16.07.2020 про сплату цих сум додатково підтверджують те, що на час прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2020 вони не були сплачені, а відтак є підтвердженням факту неповного виконання рішення суду на час прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо посилань апелянта на акт звірки взаємних розрахунків, судова колегія констатує, що судом першої інстанції надано вказаному документу вірну юридичну оцінку, а саме вказано про те, що вказаний акт не є первинним бухгалтерським документом та не може підтверджувати реальність вчинення сторонами господарських операцій, зокрема, із сплати заборгованості. До того ж, він не містить підпису уповноваженої особи позивача, тобто складений боржником в односторонньому порядку.

Також не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції і аргументація апеляційної скарги в частині повторного стягнення на користь ТОВ "БВС-Групп" присуджених до стягнення сум, оскільки питання про правомірність або неправомірність дій державного виконавця вирішується судом станом на час вчинення ним тієї чи іншої дії, пов`язаної з примусовими виконанням рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та, відповідно, недійсною цієї постанови, як такої що суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2020 ВП № 61837300, то суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в їх задоволенні виходячи з загальних положень Закону України Про виконавче провадження , яким не передбачено повноважень державного виконавця, який прийняв неправомірне рішення, на скасування своїх постанов. Відповідні повноваження Закон покладає на начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень (ч. 3 ст. 74 Закон України Про виконавче провадження ) або на суд відповідно до ст. 343 ГПК України.

В частині вимог про зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження ВП № 61837300 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив в їх задоволенні, оскільки виконавче провадження в силу приписів ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження підлягає поновленню з огляду на постановлену ухвалу суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Обставин ухилення державного виконавця від поновлення вказаного виконавчого провадження судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, як вірно зауважено місцевим господарським судом, у стягувача відсутні підстави вважати, що державний виконавець порушив обов`язок з поновлення провадження у виконавчому провадженні згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 про часткове задоволення скарги на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. відповідає загальним вимогам, встановленим ст. ст. 234, 343 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Водночас зі змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800, 00 грн. Судова колегія, з метою забезпечення принципів змагальності та надання можливості відповідачу висловити свою позицію щодо заявлених позивачем судових витрат, дійшла висновку про необхідність призначення до розгляду вказаної заяви в судовому засіданні з викликом представників учасників судового процесу для вирішення питання прийняття судового рішення в порядку ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі № 910/5340/19 про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С., - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі № 910/5340/19 про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С., - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".

4. Справу № 910/5340/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

В.В. Сулім

Повний текст постанови складено 23.12.2020