Постанова

від 18.05.2021 по справі 910/5340/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 910/5340/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.05.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.02.2021

про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого

документу таким, що не підлягає виконанню

у справі №910/5340/19 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна

компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний

комбінат" Акціонерного товариства

"Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 1 272 642, 87 грн

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - відповідач) про стягнення 1 272 642, 87 грн, з урахуванням основної суми заборгованості суми 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №ВТ421-09/3 від 23.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 провадження у справі №910/5340/19 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" основної суми заборгованості в розмірі 60 000, 00 грн закрито.

05.11.2019 Господарським судом міста Києва постановлено рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864, 63 грн, суму 3% річних в розмірі 11 409, 54 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 32 189, 29 грн та суму судового збору в розмірі 18 861, 95 грн, а в іншій частині позову відмовлено. Залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 227, 69 грн.

15.11.2019 до канцелярії суду першої інстанції від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів, що підтверджують понесення витрат на правову допомогу, в якій позивач просив покласти понесені ним витрати на відповідача.

06.12.2019 на виконання рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання - до 07.12.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у даній справі вирішено стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 713, 74 грн.

23.04.2020 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/5340/19 судом було видано відповідний наказ.

04.08.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" надійшла скарга на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова C. С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 61837300, зобов`язання поновити провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича щодо винесення постанови від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження №61837300. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова Сергія Сергійовича від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження №61837300.

У решті заявлених у скарзі вимог - відмовлено. Стягнуто з Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 742, 50 грн.

19.10.2020 від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до суду надійшла заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, яку, відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано на розгляд судді Морозову С.М.

Окрім того, 19.10.2020 від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до господарського суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду (додаткова) від 22.12.2020 стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 4 800, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду мотивована тим, що підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, є те, що його видано помилково; або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, які свідчать про відсутність зобов`язання боржника, однак доказів про фактичне виконання судового наказу не надано.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у даній справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Серед іншого скаржник зазначає, що в період з квітня по жовтень 2019 року боржником було сплачено 380 312, 85 грн основної заборгованості, а тому станом на час постановлення судового рішення заборгованість відповідача становила 773 551, 78 грн. Згодом, у період з 05.11.2019 по 31.05.2020, вказана сума була оплачена відповідачем, що підтверджується наданими виконавчій службі платіжними дорученнями.

Також скаржник зазначає, що сума заборгованості 3% річних в розмірі 11 409, 54 грн; інфляційних витрат - 32 189, 29 грн; судового збору - 18 861, 95 грн також була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №9711 від 16.07.2020; №9712 від 16.07.2020; №9713 від 16.07.2020. Крім того, апелянт зазначає, що було складено акт звірки, за яким заборгованість відсутня та його було направлено на адресу стягувача.

Окрім того, скаржником до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з обґрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Владимиренко С.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано матеріали справи №910/5340/19 з Господарського суду міста Києва.

31.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5340/19.

У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5340/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5340/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 18.05.2021 з`явився представник відповідача. Позивач представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у даній справі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 18.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарським судом міста Києва від 05.11.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864, 63 грн, суму 3% річних в розмірі 11 409, 54 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 32 189, 29 грн та суму судового збору в розмірі 18 861, 95 грн, а в іншій частині позову відмовлено. Залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 227, 69 грн.

06.12.2019 на виконання рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання - до 07.12.2022.

Додатковим рішенням від 10.12.2019 було вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 713, 74 грн.

23.04.2020 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у справі №910/5340/19 судом було видано відповідний наказ.

Згідно з частиною 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 та 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

В загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов`язує певного суб`єкта на вчинення юридично значимих дій.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Заява Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/5340/19 мотивована тим, що, зокрема, частину основної заборгованості в розмірі 380 312, 85 грн було сплачено філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в період з квітня по жовтень 2019 року, на підтвердження чого ним долучено копії відповідних платіжних доручень. Також, іншу частину заборгованості в розмірі 773 551, 78 грн було сплачено філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в період з 05.11.2019 по 31.05.2020, на підтвердження чого долучено копії платіжних доручень. Окрім того, боржник вказує, що філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" вже поза межами виконавчого провадження було сплачено 3% річних у розмірі 11 409, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 189, 29 грн та судовий збір у розмірі 18 861, 98 грн, витрати на професійну правничу допомогу в першій та апеляційних інстанціях в розмірі 23 713, 74 грн та 15 000, 00 грн, що підтверджують платіжні доручення №9711 від 16.07.2020, №9712 від 16.07.2020 та №9713 від 16.07.2020, а тому як стверджує заявник, на дату подання вказаної заяви ним повністю виконано рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/5340/19, що є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Таким чином, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Колегія суддів дослідивши подану заяву разом з долученими до неї платіжними дорученнями, зазначає наступне.

По-перше, заявник зазначає, що частину основної заборгованості в розмірі 380 312, 85 грн було сплачено філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в період з квітня по жовтень 2019 року, іншу частину заборгованості в розмірі 773 551, 78 грн було сплачено філією в період з 05.11.2019 по 31.05.2020.

По-друге, філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" вже поза межами виконавчого провадження було сплачено 3% річних у розмірі 11 409, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 189, 29 грн та судовий збір у розмірі 18 861, 98 грн, витрати на професійну правничу допомогу в першій та апеляційних інстанціях в розмірі 23 713, 74 грн та 15 000, 00 грн, що підтверджують платіжні доручення №9711 від 16.07.2020, №9712 від 16.07.2020 та №9713 від 16.07.2020.

Разом з тим, в зазначених платіжним дорученнях призначенням платежу зазначена "оплата боргу за підпишники згідно рах №79 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р."; "оплата боргу за підпишники згідно рах №126 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р.", "оплата боргу за підпишники згідно рах №192 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р.", "оплата боргу за підпишники згідно рах №170 дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р.", "оплата боргу за підпишники згідно дог. ВТ421-09/3 від 23.02.2018 р.", тобто, оплата здійснювалась боржником на виконання договору та з метою погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до п. 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Національним Банком України 21.01.2004 №22 платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Однак, як було зазначено вище в призначенні платежу платіжних доручень зазначено оплата боргу за підшипники згідно рахунків за договором ВТ421-09/3 від 23.02.2018 без жодного посилання на рішення.

Крім того, платіжні доручення №5835 від 11.04.2019, №6106 від 16.04.2019, №6198 від 18.04.2019, №6676 від 26.04.2019, №7387 від 10.05.2019, №7689 від 14.05.2019, №7812 від 16.05.2019, які державний виконавець прийняв у якості доказів сплати стягнутої за судовим рішенням суми, були предметом розгляду даної справи по суті і були враховані господарським судом у якості часткової оплати відповідачем боргу за договором №ВТ421-09/3 від 23.02.2018, внаслідок чого остаточна сума основного боргу за рішенням суду стала меншою.

Враховую вищевикладене, зазначені платіжні доручення не є належним підтвердженням того, що боржником було здійснено оплату саме на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/5340/19.

Щодо посилань скаржника на оплату поза межами виконавчого провадження 3% річних у розмірі 11 409, 54 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 189, 29 грн та судовий збір у розмірі 18 861, 98 грн, витрати на професійну правничу допомогу в першій та апеляційних інстанціях в розмірі 23 713, 74 грн та 15 000, 00 грн, що підтверджують платіжні доручення №9711 від 16.07.2020, №9712 від 16.07.2020 та №9713 від 16.07.2020, то вони до уваги не беруться оскільки зазначені платіжні доручення не були надані ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що 04.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга від ТОВ "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова C.С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 61837300, зобов`язання поновити провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/5340/19 скаргу ТОВ "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. щодо винесення постанови від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61837300. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61837300. У решті заявлених у скарзі вимог - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 по справі №910/5340/19 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/5340/19 про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" на дії та рішення старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Житнікова С.С. залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В зазначеній ухвалі суду було зазначено, що надані боржником платіжні доручення не могли бути прийняті державним виконавцем у якості доказів виконання судового наказу.

Також зазначено, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом та не може підтверджувати реальність вчинення сторонами господарських операцій, зокрема, із сплати заборгованості. До того ж, він не містить підпису уповноваженої особи позивача, тобто складений боржником в односторонньому порядку.

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника є необґрунтованими, відтак суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки боржником не надано належних доказів оплати боргу саме по даній справі та на виконання зазначеного рішення, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Доводи скаржника по суті його заяви в межах заявлених вимог безпідставні й необґрунтовані, а тому не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваній ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/5340/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".

4. Матеріали справи №910/5340/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 24.05.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова