Постанова

від 09.12.2020 по справі 920/1097/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 920/1097/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 17.02.2020 (повний текст складено 27.02.2020)

у справі № 920/1097/19 (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016"

2) ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 778282,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" (далі - відповідач-1, скаржник) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), відповідно до якого останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" та солідарного з ним боржника: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за Договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КНА-2546 від 09.07.2019 та Договором поруки № МБ-П-КНА-2546/1 від 09.07.2019 року станом на 22.10.2019 включно в розмірі 1011666 грн. 94 коп., з яких: 909644 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом; 23623 грн. 66 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 78398 грн. 82 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, а також вирішити питання про стягнення з відповідачів судових витрат в розмірі 16135 грн. 50 коп.

10.01.2020 від позивача надійшла заява №КНО-61.1.3.1/1 від 08.01.2020 (вх. 80к) про зменшення розміру позовних вимог, в якій він у зв`язку з частковою сплатою відповідачем 1 суми боргу в розмірі 340 530 грн. 72 коп. просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" та солідарного з ним боржника: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за Договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КНА-2546 від 09.07.2019 року та Договором поруки № МБ-П-КНА-2546/1 від 09.07.2019 року станом на 02.01.2020 року включно в розмірі 778282 грн. 32 коп., з яких: 569113 грн. 74 коп. - заборгованості за кредитом; 78448 грн. 14 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 130720 грн. 44 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, а також вирішити питання про стягнення з відповідачів судових витрат. Крім того, просить суд повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1097/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача 506124,04 грн. заборгованості за кредитом, 78448,14 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 128411,59 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, закрито провадження у справі в частині стягнення 62989,70 грн. заборгованості за кредитом, а в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 78448,14 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 128411,59 грн пені за порушення строків повернення кредиту.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги про нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку користування, тобто з 09.08.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" у справі № 920/1097/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" у справі № 920/1097/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

07.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, подана за допомогою засобів поштового зв`язку 05.08.2020 р. До вказаної заяви додано квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4654,40 грн. Таким чином відповідачем виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 р. у справі № 20/1097/19. Призначено до розгляду на 29.09.2020.

27.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 без змін.

На підставі службової записки секретаря судової палати Пономаренка Є.Ю. та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Буравльова С.І. на лікарняному більше чотирнадцяти днів, що перешкоджає розгляду справи у встановлений ГПК України строк, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1097/19.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 проведено повторний перерозподіл: зменшення складу колегії суддів до головуючого судді (судді-доповідача) для забезпечення проведення повторного автоматизованого розподілу згідно з Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у зв`язку із перебування головуючого судді (судді-доповідача) Буравльова С.І. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 р. у справі № 920/1097/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді : Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 р. у справі № 920/1097/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 09.12.2020.

В судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі №920/1097/19 залишити без змін.

Відповідачі в судове засідання 09.12.2020 не з`явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідачів та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 09.07.2019 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі за текстом - "АТ "ПУМБ") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" був укладений Договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КНА-2546 (далі за текстом - Кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику Банківську послугу - овердрафт "Легкий", а Позичальник зобов`язався прийняти банківську послугу, належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі, Правилах надання АТ "ПУМБ" банківської послуги - овердрафту "Легкий" корпоративним клієнтам малого бізнесу, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, термін "Правила" використовується в цьому договорі в наступному значенні: типові Правила надання AT "ПУМБ" банківської послуги - овердрафту "Легкий" корпоративним клієнтам малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) (далі за текстом - "Правила"). Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Правилах. Підписаний Клієнтом Договір разом з Правилами, які викладені на сайті Банку, складає укладений між Клієнтом та Банком договір, що підтверджується підписом Клієнта у цьому Договорі.

Згідно п. 2.1. Правил, відповідно до положень Договору Банк надає Клієнту Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі та у Правилах відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Відповідно до п. А10 Договору встановлено ліміт банківської послуги у розмірі 2 000 000,00 грн.

Пунктом A 11 Договору встановлено ліміт овердрафту на перший період дії ліміту овердрафту у розмірі 1 939 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 1 перед Позивачем за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № МБ- П-КНА-2546/1 від 09.07.2019 (далі за текстом - "Договір поруки"), згідно з яким ОСОБА_1 поручилась перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору.

Відповідно до Договору поруки, який було укладено між Банком та відповідачем-2, у розділі "Визначення термінів" вказано, що "Боржник" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016".

Згідно з умовами Договору поруки, порукою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що випливає з Договору про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-ОВ-КНА-2546 від 09.07.2019 у, укладеного між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний манк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016".

Відповідно до положень п. 1.2. ст. 1 Договору поруки, відповідач-2 відповідає перед Позивачем за виконання зобов`язання Позичальника в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Пунктом 1.3 ст. 1 Договору поруки визначено, що у разі порушення Боржником зобов`язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов`язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Тобто, у разі порушення Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, відповідач-2 відповідає перед Позивачем як солідарний боржник, що означає право Позивача, як Кредитора, вимагати виконання зобов`язань в повному обсязі як від Позичальника та відповідача разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 ст. 3 Договору поруки передбачено, що в разі порушення зобов`язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов`язання у строки, визначені договором, з якого випливає зобов`язання), Поручитель зобов`язаний в перший день порушення Боржником Зобов`язання або певної його частини) виконати таке Зобов`язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов`язаний підтверджувати буд-яким чином факт порушення Зобов`язання Боржником. Порушення Зобов`язання Боржником буде достатньою для Поручителя підставою виконати порушене Зобов`язання (або певну його частину), без будь яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання відповідної інформації чи документів.

Проте, на сьогоднішній день, відповідач-2 так і не виконав своїх договірних зобов`язань за Договором поруки.

Крім того, пунктом 3.3 Договору поруки передбачено, що в разі порушення поручителем строків виконання зобов`язань за цим договором кредитор має право вимагати, а поручитель за вимогою кредитора зобов`язаний в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідного повідомлення-вимоги сплатити на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням платежу за весь час прострочення.

17.10.2019 Банком Поручителю була направлена вимога вих. № КНО-61.1.3.1/157 від 16.10.2019 щодо виконання зобов`язань за Договором поруки (по сплаті пені), однак в строк, визначений п. 3.3 Договору поруки, зазначена вимога виконана не була.

Згідно з п. 2.1. Правил, відповідно до положень Договору про надання банківської послуги Банк надає Клієнту Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі та у Правилах відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Відповідно до п. А14 преамбули Договору тривалість безперервної Заборгованості за основною сумою Овердрафту становить від 1 до 30 днів включно.

Відповідно до розділу "ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ" Правил, "Період безперервного користування Овердрафтом" - це проміжок часу, протягом якого безперервно існував Дебетовий залишок за Поточним рахунком Клієнта. Період безперервного користування складає не більш 30 календарних днів (включно) з дати виникнення заборгованості за овердрафтом.

Відповідно до п. 2.3.11. Правил строк дії Періоду безперервного користування Овердрафтом не може перевищувати 30 календарних днів (включно) з дати виникнення першої Заборгованості за основною сумою Овердрафту після укладення Договору та/або з дати виникнення першої Заборгованості за основною сумою Овердрафту після закінчення строку дії кожного попереднього Періоду безперервного користування Овердрафтом. Клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї Заборгованості за основною сумою Овердрафту шляхом забезпечення наявності Кредитового залишку на Поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії Періоду безперервного користування Овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше Дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у п.А12 преамбули Договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше). Якщо останній день строку погашення (останній день строку дії Періоду безперервного користування Овердрафтом або Дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги) припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то погашення повинно бути здійснено не пізніше першого Банківського дня після закінчення строку погашення.

Також, термін "Дебетовий залишок - дебетове сальдо" - це сума виконаних Банком розрахункових документів клієнта за поточним рахунком понад кредитовий залишок. Дебетовий залишок показує заборгованість за основною сумою овердрафту.

Крім того, "Заборгованість за основною сумою Овердрафту" - наявність залишку за поточним рахунком на кінець операційного дня.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що Банк належним чином виконав свої обов`язки за Договором, надавши Позичальнику відповідно до п. A11 Договору Банківську послугу - овердрафт в межах ліміту у розмірі 1 939 000,00 грн.

Проте 11.07.2019 у Позичальника виник дебетовий залишок за поточним рахунком, що підтверджується випискою за оборотами, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, останнім днем 30-денного періоду безперервного користування овердрафтом вважається 09.08.2019, а отже у відповідності з вимогами п.п. 2.3.8., 2.3.11 Правил, Позичальник зобов`язаний був погасити заборгованість за основною сумою овердрафту у строк до 09.08.2019.

Однак, зазначений обов`язок не був виконаний Позичальником, у зв`язку з чим починаючи з 12.08.2019 (перший робочий день) заборгованість ТОВ "Альтернатива 2016" за основною сумою овердрафту є простроченою у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість ТОВ "Альтернатива 2016" за Кредитним договором за основною сумою овердрафту станом на 22.10.2019 включно становила 909 644 грн. 46 коп.

Станом на 02.01.2020 з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість ТОВ "Альтернатива 2016" за основною сумою овердрафту становила 569113 грн. 74 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та положень Кредитного договору та Правил, позивачем правомірно нараховано Боржнику проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 33% річних, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання обов`язків по Договору з боку позивача шляхом надання відповідачу-1 відповідно до п. А11 Договору овердрафту в межах ліміту у розмірі 1939000 грн. 00 коп., проте відповідачі порили законні права Позивача, зокрема, на повернення основної суми кредиту, наданої Позичальнику відповідно до умов Кредитного договору.

Провадження у справі №920/1097/19 було відкрито відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 31.10.2019.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем 1 було сплачено заборгованість в розмірі 62 989 грн. 70 коп., яка була спрямована банком на погашення заборгованості за основною сумою кредиту. Згідно пояснень представника позивача зазначена оплата 06.02.2020 була здійснена відповідачем 1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що провадження у справі №920/1097/19 в частині стягнення з відповідача 62989 грн. 70 коп. основного боргу підлягає закриттю відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Судова колегія не приймає до уваги заперечення скаржника з приводу невірного порядку зарахування сплачених ними коштів в рахунок погашення заборгованості по Договору, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 6.1. Договору всі платежі на користь Банку за Договором повинні виконуватись клієнтом в наступній черговості:

1. Прострочені проценти за користування Овердрафтом;

2. Прострочені комісійні винагороди (за наявності);

3. Прострочена заборгованість за основною сумою Овердрафту;

4. Строкові проценти за користування Овердрафтом;

5. Строкові комісійні винагороди (за наявності);

6. Поточна заборгованість за основною сумою Овердрафту;

7. Пеня за порушення строків повернення Овердрафту;

8. Пеня за порушення строків сплати процентів та комісійних винагород;

9. Інші штрафні санкції (за наявності).

Так, позивач та відповідач 1 у п. 6.2. Договору домовились про те, що при настанні будь-якої несприятливої події, зазначеної в п. 3.1. розділу 3 Правил, Банк має право змінювати черговість виконання зобов`язань за Договором і спрямовувати кошти, отримані від клієнта (його Поручителів), на виконання зобов`язань без дотримання черговості, передбаченої цією статтею.

В свою чергу, зі змісту п. 3.1.1. Договору вбачається, що несплата клієнтом будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно Договору (в т.ч. цих Правил), у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання будь-яких інших обов`язків за Договором та/або за іншими угодами, укладеними між сторонами, повинна тлумачитись як несприятлива подія.

Судами встановлено та не заперечується відповідачами, що грошове зобов`язання з погашення заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитного залишку на поточному рахунку виконане відповідачем-1 з порушенням строків, передбачених Договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачами не подано належних доказів сплати основної суми овердрафту в розмірі 506124 грн. 04 коп., а отже позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 78448 грн. 14 коп. процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитний договір (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені Кредитним договором та Правилами.

Відповідно до п. А14 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 28% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Зі змісту п. А15 Кредитного договору вбачається, що розмір процентної ставки на прострочену заборгованість становить 33% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Пунктом 4.3.3. Правил передбачено, що проценти нараховуються Банком щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час користування кредитом.

Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 24 числа місяця (без його урахування) або день, що передую даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 24 числа місяця (з його урахуванням).

Закінчення строку кредитування не звільняє Позичальника від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом за весь час прострочення погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.3.4. Правил нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником щомісячно не пізніше 1 Банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця.

Проценти, нараховані з дати видачі кредиту по 26.08.2019 (включно), погашені Позичальником в повному обсязі.

Таким чином, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом станом на 22.10.2019 (включно) становила 23 623 грн. 66 коп.

В заяві про зменшення позовних вимог від 08.01.2020 позивач повідомив суд про те, що на підставі п. А 15 Кредитного договору банком було нараховано проценти на прострочену заборгованість за кредитом, у зв`язку з чим заборгованість за процентами збільшилась та станом на 02.01.2020 складає 78448 грн. 14 коп.

Скаржник обґрунтовує свої заперечення в цій частині, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, а отже, скаржник наполягає на тому, що з 09.08.2019 припинилося право кредитора нараховувати передбачені договором проценти у зв`язку з закінченням строку кредитування, який становить 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором та Правилами встановлено розмір процентів, що нараховуються на прострочену заборгованість, а саме: 33% річних, і нарахування процентів в зазначеному розмірі охоплюється диспозицією ст. 625 ЦК України.

Позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, де чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", і відповідно до якого плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 913/377/17 встановлено, що зважаючи на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 і від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, та виходячи з системного аналізу наведених вище статей ЦК України..., не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, які (проценти) охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України".

Правові висновки, зроблені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012, які полягають у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦK України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті Банком й після спливу визначеного кредитнім договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, та підтверджені Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2019 у справі 910/21449/17.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Таким чином, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та положень Кредитного договору та Правил правомірно нараховано Боржнику проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 33% річних, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 78448 грн. 14 коп. процентів за неправомірне користування кредитом за період з 27.08.2019 по 02.01.2020 є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд у позовній заяві стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов`язань за Кредитним договором в розмірі 78398 грн. 82 коп. станом на 22.10.2019.

В заяві про зменшення позовних вимог від 08.01.2020 позивач повідомив суд про те, що на підставі п. 9.2 Правил банком було нараховано пеню за порушення строків виконання грошових зобов`язань (щодо повернення основної суми кредиту та сплати процентів), у зв`язку з чим заборгованість за процентами збільшилась та станом на 02.01.2020 складає 130 720 грн. 44 коп., з яких: 128411 грн. 59 коп. пені за порушення строків повернення суми кредиту, нарахованої за період з 10.08.2019 по 02.01.2020, та 2 308 грн. пені за порушення строків сплати процентів за кредитом, нарахованої за період з 26.10.2019 по 02.01.2020.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки.

Порушення зобов`язань, як зазначено у пункті 2 статті 193, пункті 1 статті 216 Господарського кодексу України, є підставою для застосування до винної особи господарських санкцій, передбачених цим кодексом (в тому числі, сплата штрафних санкцій - пункт 2 статті 217 Господарського кодексу України), іншими законами або договором.

Пунктом 9.2 Правил передбачено, що в разі порушення Клієнтом строків виконання будь-якого з грошових зобов`язань Банк нараховує, а Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням платежу за весь час прострочення.

Судами встановлено факт порушення з боку відповідача-1 грошового зобов`язання зі сплати основної суми овердрафту, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 128411 грн. 59 коп. пені за порушення строків повернення суми кредиту, нарахованої за період з 10.08.2019 по 02.01.2020, є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В той же час, судовою колегією вже було вирішено питання щодо стягнення 78448 грн. 14 коп. - 33% річних процентів за неправомірне користування кредитом за загальний період з 27.08.2019 по 02.01.2020, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивач, вимагаючи задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 2308 грн. 85 коп. пені за порушення строків сплати процентів за кредитом, фактично просить суд застосувати по суті подвійне стягнення за одне й те саме порушення Договору, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 № 3-37гс13.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 2308 грн. 85 коп. пені за порушення строків сплати процентів за кредитом.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі №920/1097/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі №920/1097/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива 2016" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі №920/1097/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №920/1097/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови підписано 21.12.2020 (після виходу судді-учасника Яковлєва М.Л. з відпустки).

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко