Постанова

від 14.12.2020 по справі 922/1171/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа № 922/1171/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від прокуратури: від відповідача: від третьої особи: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. не з`явився; Трофіменко О.О. - на підставі наказу 3161к; Бусуєк Л.А. - за ордером (адвокат); не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 року у справі№922/1171/20 (суддя Чистякова І.О.) за позовом до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача про Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області м. Лозова, Харківська область в інтересах держави, в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області смт. Близнюки, Харківська область Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.» с. Садове, Харківська область Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області смт. Близнюки, Харківська область розірвання договору та повернення ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі-Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (далі-Позивач) до Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." (далі-Відповідач), про розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 року щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0447 площею 17,5 га. укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." та зобов`язання ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради зазначену земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2020 року до участі у справі №922/1171/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області смт.Близнюки, Харківська область (далі-Третя особа).

Рішенням господарського суду Харківської області 11.08.2020 року у справі №922/1171/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прокурор (прокурор Харківської області м.Харків), не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу, за змістом якої просив суд скасувати спірне рішення від 11.08.2020 року у справі №922/1171/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог Прокурор зазначив наступне:

- суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, залишив поза увагою доводи Прокурора про те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, а також доводам про те, що земельні ділянки в залежності від виду угідь мають різну нормативну грошову оцінку, що впливає на розмір орендної плати та недотримання державою коштів за використання Відповідачем спірної земельної ділянки, чим допустив порушення норм процесуального законодавства, а саме ст. ст. 76-78, 86 ГПК України;

- суд не надав належної правової оцінки факту, що Відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, використовував орендовану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище, що призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин;

- суд першої інстанції, всупереч ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , не врахував висновків щодо застосування аналогічних норм законодавства, наведених у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 904/1054/19.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 922/1171/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Харківської області м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 21.10.2020 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Відповідач просив суд апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 11.08.2020 року по справі №922/1171/20 - без змін.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 29.10.2020 року від Третьої особи надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, за змістом яких Третя особа, аналізуючи зміст діючого законодавства, вважала відсутнім порушення умов Договору, оскільки зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення. Прохала суд долучити вищезазначені пояснення до матеріалів справи, а також здійснювати розгляд справи №922/1171/20 без присутності представника державної адміністрації.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи, наведені ним апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити, а спірне рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник Відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, прохав суд апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі № 922/3852/19 - без змін.

Уповноважені представники Позивача та Третьої особи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, представник Третьої особи в наданих судовій колегії письмових поясненнях просив здійснювати апеляційний перегляд справи без присутності представника Третьої особи. Інших клопотань Позивач та Третя особа не заявляли, отже судова колегія ухвалила розглядати справу у відсутності зазначених учасників справи, що були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Прокурором в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які не були подані останнім до суду першої інстанції. У якості причин ненадання цих документів до суду першої інстанції Прокурор зазначив, що відповідні обставини судом не розглядалися. Відповідач проти задоволення клопотання Прокурора заперечував, зазначаючи, що останній не був позбавлений можливості надати дані документи до суду першої інстанції.

Визначені Прокурором причини неподання додаткових документів до суду першої інстанції колегією суддів визнані неповажними в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання було відмовлено, відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга Прокурора не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1171/20 від 11.08.2020 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- передання розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 29.04.2016 №239 "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)" (далі-Розпорядження) в оренду Відповідачу невитребувані земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП Близнюківське , орієнтовною площею 20,00 га., розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області;

- укладення 30.08.2016 між Близнюківською районною державною адміністрацією та Відповідачем договору оренди землі (далі-Договір) земельної ділянки строком на 7 (сім) років загальною площею 17,5000 га. у тому числі пасовища 17,5000 га., кадастровий номер земельної ділянки 6320655100:03:000:0447 та зареєстрований 06.10.2016 за номером 16767410 (далі-земельна ділянка, спірна земельна ділянка, ділянка). Згідно з п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік складає 93 220,43 грн;

- починаючи з 01.01.2019 року саме Позивач є належним орендодавцем за Договором на підставі зміни діючого законодавства.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Звертаючись із даним позовом до суду, Прокурор зазначав, що Відповідач отримав за договором оренди землі від 30.08.2016 спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення з видом використання - пасовище, проте використовує її не за цільовим призначенням, оскільки переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами (пшеницею), що підтверджується протоколом огляду місця події від 27.02.2020 року у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області №42017221380000095. Зазначену обставину Прокурор вважав підставою для розірвання договору оренди землі згідно п. "г" ст. 141, ст. 143 ЗК України.

В обґрунтування своїх процесуальних повноважень Прокурор зазначав, що 27.02.2020 року Лозівська місцева прокуратура направила лист за №38/3-1453 (вих-20) до Позивача, якому було запропоновано вжити заходів щодо розірвання Договору та повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади у зв`язку із порушенням Відповідачем умов Договору та приписів чинного земельного законодавства. У відповідь на вищезазначений лист Рада повідомила прокуратуру про необхідність проведення перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, про результати якої буде повідомлено прокуратуру.

Прокурор зазначив, що внаслідок пасивної поведінки Позивача, зокрема, станом на 15.04.2020 року, вказаним органом місцевого самоврядування відповідний позов до суду не подано, отже у Прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

За містом поданої позовної заяви Прокурор під порушенням прав, на захист яких він звернувся до суду, вважав недоотримання орендодавцем значних коштів, що полягали в різниці між вартістю оренди рілля та пасовища.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що відповідно до Договору йому в оренду передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає вимогам глави 4 розділу ІІ ЗК України та ст. 22 ЗК України. Відповідач зазначав, що у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зазначена категорія земель, як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: 01 , що за класифікатором відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а такого цільового призначення, як «пасовище» - земельна ділянка не має. Відповідач наполягав, що за його статутними документами головною метою діяльності Відповідача є отримання прибутку шляхом вирощування, виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізація інших видів діяльності, а норми п. а) ч. 3 ст. 22 ЗК та ст. 34 ЗК України, на які посилається Прокурор, стосуються передачі земельної ділянки у власність, користування та оренду громадянам. Відповідач вважав відсутніми законні підстави до розірвання Договору за даним позовом, оскільки порушення умов договору ним не допущено, ним дотримано визначену Договором мету використання земельної ділянки - для ведення сільськогосподарського виробництва.

Також Відповідач зазначав про невідповідність протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року, який складений начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Павлюченко А.С., на який посилається Прокурор, вимогам ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.144, ст.188 ЗК України. Відповідач наголосив, що єдиним допустимим та достовірним доказом, який у цій справі підтверджував би нецільове використання земельної ділянки орендарем повинен бути лише акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, який прокурором до матеріалів справи не надано, отже на думку Відповідача законних підстав для розірвання Договору та повернення спірної земельної ділянки - не має.

Третя особа у наданих до суду першої інстанції письмових поясненнях зазначала, що правовідносини між нею та Відповідачем у вигляді договору оренди землі від 30.08.2016 виникли на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 29.04.2016 за №239. Зазначене розпорядження є законним та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства. Земельна ділянка за вказаним договором передана Відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарське призначення, що відповідає ст.22 ЗК України. Також, Третя особа зазначила, що під зміною цільового призначення земельної ділянки слід розуміти перехід з однієї категорії земель до іншої, а зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення.

Позивачем будь-яких пояснень по суті справи до суду першої інстанції надано не було.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що в даній ситуації відсутні передбачені законом підстави для розірвання спірного Договору та повернення земельної ділянки з підстав, заявлених Прокурором у позовній заяві, а саме - з підстав нецільового використання земельної ділянки. Суд зазначив, що посилання на інше істотне порушення спірного Договору або інших випадків, встановлених Договором або законом у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, на яку Прокурор посилається як на підставу позовних вимог - матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації від 29.04.2016 №239 "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)" в оренду Відповідачу надано земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП «Близнюківське» , орієнтовною площею 20,00 га., розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

На виконання п. 1 Розпорядження, 30.08.2016 року між Близнюківською районною державною адміністрацією та Відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки та зареєстрованого його від 06.10.2016 за номером 16767410.

Вимагаючи розірвати зазначений Договір згідно п. "г" ст. 141, ст. 143 ЗК України, Прокурор посилається на використання Відповідачем спірної ділянки не за цільовим призначенням, вважає, що останній всупереч умовам Договору та діючого законодавства переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв її сільськогосподарськими культурами (пшеницею).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням (статті 143 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

В силу ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду землі).

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки .

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі №806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Відповідно до п. п. 1, 2 предметом Договору є нерозділена (невитребувана) земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища). Загальна площа земельної ділянки становить - 17,5000 га. у тому числі пасовища 17,5000 га., яка передана в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пунктів 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за цільовим призначенням - сільськогосподарського призначення, що відповідає вимогам закріпленим у ст. 22 ЗК України.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом ( п. 38 Договору)

Дійсно, в тексті вищенаведеного Розпорядження та Договору в дужках біля визначення земельної ділянки міститься словосполучення «угіддя-пасовище» , проте, таке зазначення відсутнє при визначенні цільового призначення оренди земельної ділянки.

Також відсутнє відповідне зауваження в акті-прийому передачі земельної ділянки, який є часиною договору оренди та яким засвідчено стан цієї ділянки на момент передання її Відповідачу (а.с.22).

В матеріалах справи відсутня документація із землеустрою, яка в розумінні ст. 1 Закону України «Про землеустрій» є єдиним належним доказом визначенням цільового призначення спірної земельної ділянки.

Наявність відповідних зауважень в дужках в тексті Розпорядження або Договору, а також не спростування таких обставин іншими учасниками справи не є допустимими доказами в порядку ч. 1 ст. 77 ГПК України в розумінні ст. 1 Закону України «Про землеустрій» обставин визначення спірної земельної ділянки у якості пасовища. Така обставина не може базуватися на припущеннях та повинна встановлюватися виключно відповідною документацією з землеустрою.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, до секції А належать землі сільськогосподарського призначення, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Згідно п. б) ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Вищезазначена норма визначає, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до матеріалів справи, цільове призначення спірної земельної ділянки передбачено п. п. 15-16 Договору, а саме - земельна ділянка передається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а цільове призначення земельної ділянки- сільськогосподарського призначення. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (земельну ділянку) про реєстрацію іншого речового права від 13.04.2020 року, індексний номер інформаційної довідки: 206689000 - цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки за Договором від 30 серпня 2016 року спірна земельна ділянка передавалася Відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 22 т. 1)

Отже Відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов п. 15 Договору- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підстав до розірвання Договору в межах заявлених позовних вимог - не встановлено.

Крім того, за змістом ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , повноваження з контролю за виконанням, зокрема, вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням, належить центральному органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

В матеріалах справи наявні листи Позивача, що адресовані Прокурору як безпосередньо перед, так і після звернення останнього до суду (а. с. 24, 148 т. 1), за змістом яких Позивач зазначає про необхідність звернення до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківської області з проханням про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірки земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ради щодо обставин нецільового використання землі Відповідачем, а також повідомляє Прокурора про неможливість проведення такої перевірки у зв`язку з обмежувальними заходами щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У якості єдиного доказу порушення Відповідачем вимог Договору, Прокурором надано протокол огляду місця події від 27.02.2019 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області №42017221380000095 від 07.07.2017 (а. с. 25-28 т.1), за змістом якого начальник відділу місцевої прокуратури одноосібно оглянув спірну ділянку, встановив факт її оброблення та засівання видимими рядами сільськогосподарської культури - озимої пшениці, проте в ході огляду не виявив трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, з чого зробив висновок, що земельна ділянка використовується як рілля .

Вимогами ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачений порядок організації і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та проведення моніторингу ґрунтів, що мають здійснюватися шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Отже з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, вищенаведений протокол огляду місця події зроблений Прокурором визнається судовою колегією недопустимим доказом обставин вчинення Відповідачем зазначеного порушення умов Договору, а також не може бути взятий до уваги у якості достовірного доказу, оскільки виготовлений службовою особою органу, що заявив позов.

Та обставина, що зазначений доказ добутий в межах кримінальної справи, не впливає на оцінку його достовірності та допустимості в межах господарської справи, що регулюються нормами різного процесуального законодавства.

Так дійсно, Відповідач не оспорює ту обставину, що земельна ділянка за Договором використовується ним для вирощування злакових культур, проте Відповідачем заперечується обставина, що ним було самовільно, всупереч умовам Договору, змінено призначення зазначеної земельної ділянки. Відповідач наполягає, що не вчиняв жодних дій, направлених на порушення умов закону або Договору .

Єдиним посиланням Прокурора в позовній заяві на підставу необхідності захисту прав держави (територіальної громади) є порушення матеріальних (фінансових) її інтересів, оскільки має місце недоотримання коштів за використання спірної земельної ділянки в якості ріллі, оскільки нормативна оцінка ріллі в п`ять разів перевищує відповідний показник пасовища.

Відповідно до затвердженої рішенням Ради грошової нормативної оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вартість сільськогосподарських угідь-пасовищ, площею 17,5 га., складає 92 200, 79 гривень. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.02.2019 року - оцінка спірної земельної ділянки площею 17,5 га. з урахуванням індексації становить 138 239,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем за умовами Договору в 2019 році сплачено орендної плати 16 588, 78 грн, що складає 12 відсотків нормативної грошової оцінки та є максимально можливим розміром в розумінні ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , п. 288.5.2 ст. 288 Податкового Кодексу України.

Прокурор зазначає, що нормативно грошова оцінка 17,5 га. ріллі могла складати 564 147, 5 грн. (17,5 га.* 32 237 грн.) та у випадку сплати за використання земельної ділянки саме як ріллі, оренда плата в 2019 році могла складати 67 697,7 грн. (564 147,5 грн./100 відсотків *12 відсотків).

Проте зазначенні доводи стосуються не дослідження обставин належного виконання Відповідачем умов Договору, а обставин необхідності встановлення іншого використання земельної ділянки (у якості рілля) та змінення грошової оцінки земельної ділянки, із зберіганням для Відповідача максимального відсоткового розміру орендної плати за цю ділянку.

Отже в межах даної справи не встановлено обставин порушення інтересів держави (територіальної громади), за захистом яких Прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання умов Договору.

Вже в апеляційній скарзі Прокурор посилається ще й на встановлення факту розорювання Відповідачем спірних земель через знищення об`єктів рослинного світу та з подальшим вирощуванням на них господарських культур, погіршення якості ґрунтів та завдання шкоди земельним ресурсам держави.

Судова колегія не приймає до уваги зазначені твердження Прокурора, оскільки, по-перше - ці підстави позову не були предметом розгляду в суді першої інстанції, по-друге -зазначені твердження Прокурора базуються лише на його власних припущеннях та не підтверджені жодними доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні передбачені законом підстави для розірвання спірного Договору та повернення Відповідачем земельної ділянки з підстав, заявлених Прокурором в межах поданого ним позову.

Щодо посилання Прокурора на неврахування судом висновків щодо застосування аналогічних норм законодавства, наведених у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 904/1054/19, колегія суддів зазначає, що хоча вищенаведене рішення і прийнято у подібних правовідносинах, але висновки суду в даній справі базувалися саме на доведенні факту порушення Відповідачем умов договору оренди землі. За змістом зазначеної постанови вбачається, що підстави позову включали обставини істотного погіршення якості та розорювання пасовища, судами досліджувалася відповідна документація із землеустрою, зокрема, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні, а також акт обстеження земельної ділянки Виконавчим комітетом сільської ради.

Відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні.

Факт внесення відповідних відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань в світлі презумпції невинуватості особи не є доказом порушення Відповідачем приписів чинного законодавства та умов Договору, а отже не може слугувати належним доказом на підтвердження доводів Прокурора.

Інші доводи, що наведені апелянтом в апеляційній скарзі, спростовуються вище наведеними нормами чинного законодавства та висновками колегії суддів у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 року у справі №922/1171/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на прокуратуру Харківської області м.Харків.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 року у справі №922/1171/20- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 року у справі №922/1171/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на прокуратуру Харківської області м. Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.12.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай