Рішення
від 15.12.2020 по справі 910/14397/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/14397/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ"

про стягнення 10096,00 грн

за участю представників:

від позивача: Підлісний В.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" про стягнення 10096,00 грн за договором поставки №АБУ-0401/1 від 04.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

12.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.10.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, засідання у справі призначено на 17.11.2020.

13.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. Мотивуючи заперечення на позов відповідач зазначає, що позивачем не зазначено, коли саме та під час якої із поставок товару йому було передано товар у меншій кількості; позивачем не надано суду заявок на поставку партії товару, згідно якої начебто було поставлено меншу кількість товару; позовна заява не містить доказів виявлення покупцем нестачі товару та виклику представника продавця для фіксування факту нестачі; позовна заява не містить доказів складання Акту розбіжностей у зв`язку з поставкою товару меншої кількості як це передбачено пунктом 4.4. договору поставки. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що таке порушення відбулось саме у період з вересня 2017 року по вересень 2020 року а не у період з січня 2016 року по вересень 2017 року, а тому відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, які виникли у період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ" залишено без руху.

23.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та документи по справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.11.2020 призначив засідання у справі №910/14397/20 на 15.12.2020.

11.12.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 15.12.2020 не з`явився.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Клопотання відповідача обґрунтоване неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч.ч. 1 - 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак, відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

Неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. При цьому відповідач скористався наданими йому процесуальними правами щодо подання відзиву на позов та надав суду відзив на позов.

Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що коли учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, приймаючи до уваги, що відповідачем поважних причин неявки у судове засідання свого представника не підтверджено, суд прийшов до висновку, що представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 15.12.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 15.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (покупець, позивач) укладений договір поставки №АБУ-0401/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали (надалі - товар), вид, одиниця виміру, ціпа, умови та строки поставки яких визначені сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень покупця (п.3.1. договору).

Сума договору визначається загальною вартістю поставленого товару, відповідно до видаткових накладних, що додаються до договору і є його невідомою частиною (п.5.2. договору).

Розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.3. договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець робить оплату постачальнику за кожну отриману партію товару не пізніше п`яти робочих днів після отримання товару. Сторони домовились, що заборгованість покупця не може перевищувати 40000,00 грн. Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно із умовами даного договору. Договір продовжується автоматично на наступний рік, у випадку якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що різниця між загальною вартістю оплаченого позивачем товару та фактично поставленого постачальником товару становить 10096,00 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №19 від 14.07.2020 про повернення грошової суми у розмірі 10096,00 грн сплаченої за товар, який не був поставлений за договором.

Відповідачем направлено позивачу зустрічну претензію №217 від 30.07.2020, у якій відповідач повідомив про наявність у позивача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №АБУ-1908/1 від 1.08.2016 у сумі 19350,00 грн, у зв`язку із чим зазначив про зарахування взаємних вимог на суму 10096,00 грн.

У відповіді на зустрічну претензію вих.№21 від 04.08.2020 позивач заперечив щодо наявності заборгованості перед відповідачем у сумі 19350,00 грн та заперечив щодо зарахування зустрічних вимог.

Оскільки відповідач не задовольнив вимог позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ" звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" грошових коштів 10096,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору поставки №АБУ-0401/1 від 04.01.2016 у відповідача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у позивача - прийняти товар та оплатити його вартість.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч.1 ст.688 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Надаючи оцінку доводам сторін судового процесу, дослідивши надані сторонами докази у матеріали справи судом встановлено, що протягом 2016 -2019 року відповідачем здійснювалась поставка позивачу товару за замовленнями останнього, а позивач відповідно здійснював оплату поставленого товару згідно із виставлених відповідачем рахунків.

Позивачем надано у матеріали справи акт звірки взаєморозрахунків складений станом на 31.12.2016, що був підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" бухгалтером підприємства Копейченко Н.Є.

Акт звірки містить відомості щодо найменування операції, номер первинного документа, зокрема в акті відображено поставку за видатковими накладними за 2016 рік.

Суд зазначає, що у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не є первинним документом.

Однак, відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Оскільки, у акті звірки станом на 31.12.2016 знайшли відображення поставки відповідачем позивачеві товару і оплати позивача, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо відомостей відображених в акті та здійснених господарських операцій у вказаний період, зазначений акт підтверджує здійснення поставки товару та факт наявності заборгованості позивача за поставлений товар станом на 31.12.2016 у сумі 32038,40 грн.

Згідно із наданих позивачем у матеріали справи банківських виписок станом на 09.02.2017 позивач здійснив оплату заборгованості за поставлений товар у 2016 році.

За поясненнями позивача та як вбачається із матеріалів справи протягом 2017 року поставки відповідачем не здійснювалися.

Згідно із наданих позивачем у матеріали справи видаткових накладних за 2018-2019рр. та банківських виписок, судом встановлено, що переплата позивача за здійснені відповідачем поставки у вказаний період становить 10096,00 грн.

Згідно із матеріалами справи, у подальшому поставки на виконання умов договору відповідачем не здійснювались. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Факт передплати відповідачем належними доказами не спростований. При цьому наявність передплати у сумі 10096,00 грн фактично підтверджений у зустрічній претензії вих.№217 від 30.07.2020, у якій відповідач зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині заборгованості у сумі 10096,00 грн шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором про надання транспортних послуг №АБУ-1908/1 від 19.08.2016.

Згідно зі статтею 601 ЦК, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст.601 ЦК України).

Разом з тим відповідачем не надано у матеріали справи відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а позивач, у свою чергу, у відповіді на зустрічну претензію вих. №21 від 07.08.2020 заперечив щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором про надання транспортних послуг №АБУ-1908/1 від 19.08.2016.

Суд зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, означає відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 911/2560/19, від 11 червня 2020 року у справі № 910/7804/19, від 26 травня 2020 року у справі № 910/7807/19.

З урахуванням наведеного, враховуючи відповідачем не надано у матеріали справи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та доказів її направлення позивачу, а позивач заперечив щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги, суд вважає недоведеними обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в частині заборгованості у сумі 10096,00 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність доказів складання Акту розбіжностей у зв`язку з поставкою товару меншої кількості як це передбачено пунктом 4.4. договору поставки, оскільки умовами зазначеного пункту договору врегульовано дії сторін у разі виявлення нестачі товару при його прийманні, у той час як у цій справі заявлені вимоги про стягнення суми передплати за договором.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ураховуючи викладене вище, оскільки оплата за поставлений товар здійснювалась на підставі рахунків постачальника після поставки товару за замовленнями позивача, факт наявності передплати у сумі 10096,00 грн документально підтверджений, враховуючи, що відповідачем наявність передплати за договором не спростована та підтверджена у зустрічній претензії, приймаючи до уваги те, що після вересня 2019 року поставки відповідачем не здійснюються, а позивачем направлено вимогу у порядку ст.670 ЦК України про повернення сплаченої за товар грошової суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача передплати у сумі 10096,00 грн.

Окрім того, судом враховано, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливе застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки поведінка позивача не відповідає попередній поведінці останнього, за наявності наведених у зустрічній претензії вих.№217 від 30.07.2020 обставин щодо зарахування заборгованості у сумі 10096,00 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ" про стягнення 10096,00 грн.

З приводу заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної даності, то суд зазначає наступне.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, які виникли у період з січня 2016 року по вересень 2017 року, оскільки на думку відповідача позивачем не доведено, що таке порушення відбулось саме у період з вересня 2017 року по вересень 2020 року а не у період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

Відповідно до ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки судом встановлено, що передплата у сумі 10096,00 грн виникла у позивача за поставки за період з 2018-2019рр, а також приймаючи до уваги те, що вимога про повернення коштів за надмірно сплачений товар направлена позивачем у липні 2020 року, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимоги про стягнення 10096,00 грн у межах строків позовної давності.

За таких обставин, у даному випадку відсутні підстави задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 17/52, ПОВЕРХ 4, ідентифікаційний код 37354345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АРТЕЛЬ" (07832, Київська обл., Бородянський р-н, селище міського типу Бабинці, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 45 А, ідентифікаційний код 31713101) грошові кошти у сумі 10096,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2020.

Суддя С. О. Турчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення15.12.2020
Оприлюднено24.12.2020
Номер документу93741389
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/14397/20

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 15.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 26.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 17.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 19.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 29.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні