Рішення

від 22.12.2020 по справі 920/971/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2020 Справа № 920/971/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/971/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Тірекс Юкрейн» (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 55, код ЄДРПОУ 42838481)

до відповідача: комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 15, код ЄДРПОУ 02007495)

про стягнення 208698,00 грн.,

представники сторін:

позивача - адвокат Кордюк В.П.,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 208698,00 грн. заборгованості за договором № 29 від 16.03.2020, з яких: 199002,00 грн. сума основного боргу, 5806,94 грн. неустойка, 1393,01 грн. інфляційні збитки, 2495,68 грн. 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. та витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.10.2020.

Однак, 20.10.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено підготовче засідання на 19.11.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2020 продовжено підготовче провадження до 21.12.2020 та відкладено підготовче засідання на 03.12.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

22.12.2020 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжне доручення про сплату відповідачем основного боргу, а також документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

16.03.2020 між комунальним некомерційним підприємством Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка (покупець - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю Тірекс Юкрейн (постачальник - позивач) було укладено договір № 29, за умовами якого виконавець зобов`язується протягом березня 2020 року поставити та передати у власність замовника на умовах даного договору товар, зазначений в п. 1.2, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Предметом постачання є наступний товар: ДК 021:2015 - 30230000-0 (комп`ютерне обладнання) зазначені в додатку № 1 до договору (Специфікації). Ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-20-004018-с (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору кількість та асортимент товару, що передається за цим договором, зазначається у Специфікації до договору та в товарній (видатковій) накладній на поставлений товар.

Згідно з п. 3.1. договору ціна цього договору становить 199002,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України відповідно пред`явленої постачальником видаткової накладної, рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2020 позивач на виконання умов договору поставив та передав у власність відповідача комп`ютер в комплексі Office PC та монітор Philips 243V7QDSB/00 в кількості 17 шт. на загальну суму 199002,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 46 від 01.04.2020.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав.

Таким чином, постачальник виконав свої зобов`язання та поставив покупцю товар відповідно умов договору, а покупець порушив умови договору у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 199002,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З огляду на приписи ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525 , 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України ).

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 358824,37 грн. була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 199002,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 05.10.2020 про сплату 199002,00 грн.

В даному випадку станом на час звернення позивача з позовом заборгованість у розмірі 199002,00 грн. існувала, однак після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено пред`явлену до стягнення суму основного боргу.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 199002,00 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 7.3. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо оплати товару замовник сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невчасно здійсненого платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 5806,94 грн. за період з 11.04.2020 по 10.09.2020, інфляційні збитки в сумі 1393,01 грн. за період з квітня по липень 2020 року, 3% річних в сумі 2495,68 грн. за період з 11.04.2020 по 10.09.2020.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків позивачем здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, однак в іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі, оскільки питання стосовно основної суми боргу відповідачем з позивачем було вирішено лише після звернення позивачем до суду з даною позовною заявою, то суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3130,47 грн.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням Резолюшн та ТОВ Тірекс Юкрейн від 08.09.2020, за умовами якого об`єднання зобов`язується надати довірителю професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта у судах, у зв`язку із захистом прав, законних інтересів довірителя.

Відповідно до п. 4.1. договору в зв`язку з наданням правової допомоги довіритель зобов`язується сплатити адвокату гонорар, узгоджений сторонами у додатковому договорі (акті, замовленні або на підставі виставленого рахунку) та компенсувати фактичні витрати адвоката у розмірі та в порядку, що визначаються на підставі документів та/або копій документів, що надаються адвокатом довірителю.

У разі відсутності додаткового договору (акту, замовлення) гонорар розраховується адвокатом, а саме за 1 годину роботи адвоката клієнт сплачує адвокату 1000,00 грн. згідно вставленого адвокатом звіту (акту).

До матеріалів справи долучено акт передачі-приймання послуг від 03.12.2020, відповідно до якого товариству надано послуги адвоката на загальну суму 20000,00 грн. (загальна кількість витрачених годин на надання юридичних послуг - 20 год. 00 хв.), рахунок № 03_09-08/20 від 08.09.2020 на суму 20000,00 грн.

Також позивачем долучено платіжне доручення № 730 від 10.09.2020 про сплату 20000,00 грн. за надання професійної допомоги згідно рахунку № 03-09-08/20 від 08.09.2020.

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 15, код ЄДРПОУ 02007495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тірекс Юкрейн» (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 55, код ЄДРПОУ 42838481) 5806,94 грн. (п`ять тисяч вісімсот шість гривень 94 копійки) пені, 2495,68 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 68 копійок) 3% річних, 1393,01 грн. (одну тисячу триста дев`яносто три гривні 01 копійка) інфляційних збитків, 3130,47 грн. (три тисячі сто тридцять гривень 47 копійок) судового збору та 20000,00 грн. (двадцять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 199002,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.12.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко