Постанова

від 01.06.2021 по справі 920/971/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Справа№ 920/971/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка на рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 (повний текст рішення складено 23.12.2020)

у справі №920/971/20 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тірекс Юкрейн

до Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка

про стягнення 208 698,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Тірекс Юкрейн звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 208698,00 грн заборгованості за договором № 29 від 16.03.2020, з яких: 199002,00 грн сума основного боргу, 5806,94 грн неустойка, 1393,01 грн інфляційні збитки, 2495,68 грн 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн та витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 позов задоволено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тірекс Юкрейн 5806,94 грн пені, 2495,68 грн 3% річних, 1393,01 грн інфляційних збитків, 3130,47 грн судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 199 002,00 грн.

Вказане рішення мотивоване доведеністю позивачем належними та допустимими доказами підстав для стягнення з відповідача 199 002,00 грн суми основного боргу за поставлений товар згідно з договором № 29 від 16.03.2020, зобов`язання щодо оплати якого позивачем станом на момент звернення з даним позовом виконано не було.

Однак, оскільки під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 199 002,00 грн та надав відповідні докази суду, провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу закрито за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, а також про стягнення 20 000,00 грн витрат на правову допомогу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

15.01.2021 на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22 грудня 2020 року у справі № 920/971/20 було видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка 11.01.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі №920/971/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що вважає висновки, викладені в оскаржуваному рішення такими, що не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Також відповідач наголосив, що зважаючи на те, що судом першої інстанції досліджувався доказ у вигляді договору, то відповідач не порушував умов договору та здійснював все, що від нього залежить для виконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №920/971/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/971/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що про відкриття апеляційного провадження він був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 отримав 05.01.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0411633263817, наявне в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, керуючись приписами частини 3 статті 263 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, який продовжено, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.03.2020 між Комунальним некомерційним підприємством Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка (покупець відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тірекс Юкрейн (постачальник позивач) було укладено договір № 29, за умовами якого виконавець зобов`язується протягом березня 2020 року поставити та передати у власність замовника на умовах даного договору товар, зазначений в п. 1.2, а замовник прийняти і оплатити такий товар.

Предметом постачання є наступний товар: ДК 021:2015 30230000-0 (комп`ютерне обладнання) зазначені в додатку № 1 до договору (Специфікації). Ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-20-004018-с (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору кількість та асортимент товару, що передається за цим договором, зазначається у Специфікації до договору та в товарній (видатковій) накладній на поставлений товар.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 199002,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України відповідно пред`явленої постачальником видаткової накладної, рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2020 позивач на виконання умов договору поставив та передав у власність відповідача комп`ютер в комплексі Office PC та монітор Philips 243V7QDSB/00 в кількості 17 шт. на загальну суму 199002,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 46 від 01.04.2020.

При цьому, відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За приписами ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір № 29, за умовами якого виконавець зобов`язується протягом березня 2020 року поставити та передати у власність замовника на умовах даного договору товар, зазначений в п. 1.2, а замовник прийняти і оплатити такий товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Таким чином, оскільки позивач як постачальник свої зобов`язання щодо поставки товару відповідачу за договором виконав належним чином, а покупець у свою чергу порушив умови договору щодо оплати поставки товару, у зв`язку з чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 199 002,00 грн заявлена правомірно.

Разом з тим, як перевірено судовою колегією, протягом розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 05.10.2020 була здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 199 002,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 05.10.2020 про сплату 199 002,00 грн (а.с.53).

Отже, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з даним позовом 18.09.2020, то станом на час звернення позивача до суду заборгованість у розмірі 199 002,00 грн існувала, однак після відкриття провадження у справі (05.10.2020) відповідачем сплачено пред`явлену до стягнення суму основного боргу.

Відтак, з огляду на погашення відповідачем суми основного боргу, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Описані вище обставини сторонами на стадії апеляційного розгляду оскаржуваного рішення не заперечуються.

Також, крім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 5806,94 грн неустойки, 1393,01 грн інфляційних збитків, 2495,68 грн 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач товар, поставлений позивачем у строки, встановлені договором, не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У п. 7.3. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо оплати товару замовник сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невчасно здійсненого платежу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 5 806,94 грн. за період з 11.04.2020 по 10.09.2020, інфляційні збитки в сумі 1393,01 грн. за період з квітня по липень 2020 року, 3% річних в сумі 2 495,68 грн. за період з 11.04.2020 по 10.09.2020.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача пені, 3% річних та інфляційних збитків, погоджується з судом першої інстанції, що вони здійснені відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що як правильно вказав суд першої інстанції, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, оскільки позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджуються витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на вказану суму, вказана вимога задоволена судом в повному обсязі.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вищеописані висновки суду сторонами на стадії апеляційного перегляду не заперечуються.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що вважає висновки, викладені в оскаржуваному рішення такими, що не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Однак колегія суддів визнає такі доводи безпідставними, оскільки апелянт не наводить обгрунтування, в чому саме полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Також відповідач наголосив, що зважаючи на те, що судом першої інстанції досліджувався доказ у вигляді договору, то відповідач не порушував умов договору та здійснював все, що від нього залежить для виконання взятих на себе зобов`язань.

Апеляційний господарський суд звертає увагу відповідача, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано як договір на підтвердження існування відповідних правовідносин між ним та відповідачем, так і документи на його виконання, що всебічно досліджено Господарським судом Сумської області.

Відтак, судовою колегією такі твердження сприймаються критично, оскільки оскаржуване рішення прийняте за повного з`ясування обставин справи, що підтверджено належними та допустимими доказами, доданими до позовної заяви, що були досліджені у їх сукупності.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано наступні документи: виписка з реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 18 березня 2020 року №61; платіжне дорученням від 02 жовтня 2020 року №1; протокол №75 від 19 лютого 2020р.; протокол № 66 від 20.01.2020 р. тендерним комітетом КНП Буринська ЦРЛ ; рішення Буринської районної ради Сумської області від 23.12.2019р. Про районний бюджет Буринського району на 2020 рік. ; договір №29 від 16 березня 2020 р.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що такі документи є по суті новими доказами, що не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями частин 1,2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Додані до апеляційної скарги документи апелянт не просить долучити до матеріалів справи та не обґрунтовує причини їх неподання до суду першої інстанції. Додатково колегія суддів звертає увагу, що документи не завірені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки в процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, судова колегія не вбачає правових підстав для прийняття нових доказів, що були додані до апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення за повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, скаржником у суді апеляційної інстанції не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка на рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі №920/971/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі №920/971/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка .

4. Матеріали справи №920/971/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська