Рішення

від 22.12.2020 по справі 300/2858/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. справа № 300/2858/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - П`ядицька сільська рада об`єднаної територіальної громади

про визнання протиправним та скасування припису від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Чекайло Василь Михайлович (надалі, також - представник позивача, Чекайло В.М.), в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 20.10.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати припис від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за відсутності ОСОБА_1 , акт обстеження направлено позивачем з порушенням встановленого строку, а висновки відповідача за наслідками такої перевірки є незаконними та не відповідають дійсним обставинам. Представник позивача зазначив, що Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", відповідно до якого проведено перевірку, безпосередньо не визначає підстав і порядку здійснення перевірок органами Держгеокадастру України, натомість встановлює лише загальні засади здійснення таких перевірок цими органами. Представник та позивач переконані, що належним нормативно-правовим актом, згідно із яким слід проводити таку перевірку є саме Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Підсумовуючи, ОСОБА_2 вказав на те, що під час призначення і проведення перевірки ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області порушено вимоги чинного законодавства, яким визначаються підстави і межі здійснення останнім повноважень в частині проведення перевірок вимог дотримання земельного законодавства, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача П`ядицьку сільську раду об`єднаної територіальної громади (а.с.13-15).

Від ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області 12.11.2020 судом отримано письмові пояснення від 10.11.2020 №9-9-0.6-6528/0/2-20 щодо питань, визначених у пункті 4 резолютивної частини ухвали суду від 23.10.2020 та відзив на позовну заяву від 10.11.2020 №9-9-0.6-6524/0/2-20 (а.с.29-42), у яких представник відповідача із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, просив у задоволенні позову відмовити. Заперечив обов`язковість направлення повідомлення про проведення перевірки щодо об`єкта - земельної ділянки; повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, повідомлення про сплату шкоди направлені позивачу рекомендованим листом 05.10.2020 та отримано останнім 07.10.2020, що підтверджується відповідними документами; звернув увагу на те, що вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення штраф ОСОБА_1 сплачено, постанову у встановленому законом порядку не оскаржено. Стосовно обґрунтування факту встановлення на оглянутій земельній ділянці огорожі саме позивачем представник відповідача вказав, що такі обставини підтверджуються листом П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади від 05.11.2020 №1820/02-32120, де вказано що така огорожа знаходиться на балансі Приватного підприємства "Степан Мельничук", директором якого є ОСОБА_1 , а тому і худоба з великою ймовірністю належить йому.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області просив також розгляд даної справи проводити за участі уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою суду від 30.11.2020 за результатом розгляду заявленого клопотання постановлено у його задоволенні відмовити, та у зв`язку із необхідністю дослідження додаткових доказів по справі, запропоновано ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати суду належним чином оформлені пояснення із обґрунтуванням наявності підстав для притягнення до відповідальності за наслідком виявленого порушення земельного законодавства саме ОСОБА_1 як фізичну особу, а не юридичну особу - ПП "Степан Мельничук" чи ОСОБА_1 як посадову особу ПП " ОСОБА_3 " (а.с.56-57).

Від представника позивача 30.11.2020 судом отримано відповідь на відзив (а.с.60-62), згідно зі змістом якої, позивач не погодився із висновками та доводами представника відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Повторно наголосив на реалізації відповідачем своїх повноважень в частині проведення перевірки не у спосіб, визначений відповідним чинним нормативно-правовим актом; заперечив присутність позивача під час складання акту обстеження земельної ділянки від 25.09.2020, розгляду справи про адміністративне правопорушення та спростував сплату ОСОБА_1 накладеного адміністративного стягнення і бездіяльність щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250По/08/01/-20. Так, ОСОБА_2 зауважив, що позивач під час складення акту присутнім не був, жодних підписів про ознайомлення з таким документом чи про відмову від такого ознайомлення не здійснював, з приводу проведеного обстеження пояснень не надавав; розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся, на його переконання, з порушенням, зокрема вимог КУпАП, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250/По/08/01/-20. Водночас, зазначив, що про необхідність сплати штрафу в розмірі 170 грн позивача повідомлено у телефонному режимі, а сплачений ОСОБА_1 01.10.2020 штраф на виконання постанови від 16.07.2019, а не від 29.09.2020, як помилково вважає відповідач.

З урахуванням викладеного, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

На адресу суду 04.12.2020 представником ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області подано заперечення на відповідь на відзив від 03.12.2020 №9-9-0.6-7113/0/2-20 (а.с.72-76), де останній не погодився із застосуванням в межах спірних правовідносин приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки особливості та обмеження перевірок, визначені у такому Законі не стосуються перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами, натомість застосовуються безпосередньо при проведенні перевірок у сфері господарської діяльності суб`єктів господарювання. Спростовуючи твердження ОСОБА_2 в частині сплати позивачем 170 грн штрафу на виконання постанови від 16.07.2019, представник відповідача зауважив, що постановами про накладення адміністративних стягнень від 16.07.2019 №282/0/92-18-ДК/0043По/08/01/-19, №282/0/92-18/ДК/0044По/08/01/-19, №282/0/92-18-ДК/0045По/08/01/-19 на керівника ПП "Степан Мельничук" ОСОБА_1 накладено штрафи у розмірі 340 грн, а оплата здійснена ним 01.10.2020 згідно квитанції №19.1908.1/334568690 становить 170 грн.

На думку представника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області процесуальних та правових порушень відповідачем під час проведення перевірки не допущено, факти порушення позивачем земельного законодавства підтверджені відповідними доказами, отже підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

На підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.09.2020 №438-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорії і форм власності" (а.с.43-44), головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городенківському, Косівському, Снятинському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 25.09.2020 проведено перевірку земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 18,7367 га (кадастровий номер 2623287600:02:005:1012), яка знаходиться за межами с. Турка, П`ядицької сільської ради ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області. Інспектором встановлено, що вказана земельна ділянка самовільно зайнята громадянином ОСОБА_1 шляхом обгородження території (частково металевою сіткою та частково дерев`яним тином), а також випасанням великої рогатої худоби, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України, про що того ж дня складено акт обстеження земельної ділянки за №438/0/92-20ДК/466/АО/10/01/-20 (а.с.6 та зворотна сторона).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 29.09.2020 за №438/0/92-20-ДК/250П/07/01/-20 (а.с.45-46), відповідальність за вчинене позивачем правопорушення передбачена статтею 53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України.

Водночас, 29.09.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Саєвич Ж.Р., в результаті розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250П/07/01/-20, винесено постанову за №438/0/92-20-ДК/250По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення, згідно із якою, ОСОБА_1 порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 1 КУпАП та притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 170 гривень 00 копійок (а.с.47-48). Разом з цим, інспектором ОСОБА_4 складено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК 177 ШК/11/01/-20, яким забов`язано ОСОБА_1 у 15-денний термін сплатити розмір заподіяної шкоди, що у відповідності до здійсненого розрахунку становить 59 376 гривень 60 копійок (а.с.49-51).

Як вбачається з описаних вище документів, ОСОБА_1 , зі змістом акта обстеження земельної ділянки не ознайомлювався та примірника акта в день його складення не отримував, про що свідчить відсутність підпису останнього на наявній в матеріалах справи копії такого акта. Відомостей про направлення акта обстеження земельної ділянки поштою позивачу також інспектором не зазначено. Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення позивач відмовився, а тому, такий разом із постановою про накладення адміністративного стягнення, повідомленням про сплату шкоди та приписом від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20, у якому позивача зобов`язано у тридцятиденний строк усунути порушення шляхом вжиття заходів щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, направлено ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку 05.10.2020.

Не погоджуючись із висновками відповідача та винесеним приписом, з метою захисту своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, серед іншого, шляхом проведення перевірок.

Як вбачається зі змісту позову, позивач оскаржує дії відповідача щодо проведення стосовно земельної ділянки перевірки, які полягали, серед іншого, в недотримані способу її проведення, а саме не на підставі приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Однак, суд вважає таку позицію ОСОБА_1 та його представника хибною і з цього приводу зазначає наступне.

Так, статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (надалі, також - Закон №877-V) визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним Законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія, до якого не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Таким чином, особливості та обмеження перевірок визначені у Законі №877-V не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не врегульовують порядок здійснення перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV.

Такий висновок відповідає і позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2020 у справі №818/1512/17, від 17.09.2019 у справі №806/1723/18, від 09.10.2019 у справі №724/1843/18, від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 03.12.2020 по справі №804/5600/16.

Надаючи оцінку доводам представника ОСОБА_1 стосовно протиправності, необґрунтованості складеного за наслідком проведеного обстеження земельної ділянки припису від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264 Пр/03/01/-20, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі, також - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки.

У відповідності до статті 53 1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами статті 53 1 КУпАП, у постанові про накладення адміністративного стягнення від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250 По/08/01/-20, інспектор ОСОБА_4 посилається виключно на протокол від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250 11/07/01/-20, який складено останньою за наслідком проведеної перевірки. При цьому, ні вказана постанова, ні протокол не містять посилань на будь-які інші докази, якими підтверджується обґрунтованість висновків інспектора. Долучена до матеріалів справи фотофіксація земельної ділянки (а.с.54) також ніяким чином не визначає предмету адміністративного правопорушення.

В той же час, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 29.09.2020 за №438/0/92-20-ДК/250 П/07/01/-20 відмовився. Так, відповідно до приписів пункту 6 Розділу ІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 №6, на які вказує і представник позивача у відзиві на позов, у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (додаток 2) із зазначенням часу і місця розгляду справи.

Однак, всупереч наведеному, належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем не направлено, натомість, розгляд справи здійснено того ж дня - 29.09.2020 у приміщенні П`ядицької сільської ради за відсутності позивача, в результаті якого, винесено постанову від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/250 По/08/01/-20 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 10 Закону №963-IV, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Відтак, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20 містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису, в першу чергу, передбачає його обґрунтованість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 по справі №806/1723/18.

У даній справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для адресата, полягає в тому, щоб усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність усунення порушень, відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства .

Разом з цим, єдиним документом, яким відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій є лист П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області від 05.11.2020 №1820/02-32/20, у якому йдеться про те, що вартість встановленої ЗАТ "Степан Мельничук" огорожі на земельній ділянці передана на баланс ПП Степан Мельничук , у зв`язку із чим, і велика рогата худоба, яка випасалась на земельній ділянці з великою ймовірністю належить ПП "Степан Мельничук".

Відповідно до відомостей, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є єдиним директором та засновником Приватного підприємства "Степан Мельничук" (код ЄДРПОУ - 37042753), а також директором припиненого Закритого акціонерного товариства "Степан Мельничук" (код ЄДРПОУ - 03751971).

У зв`язку із необхідністю встановлення підстав притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , а не юридичну особу ПП Степан Мельничук чи ОСОБА_1 як посадову особу - директора ПП Степан Мельничук , судом запропоновано відповідачу надати належним чином оформлені відповідні письмові пояснення.

На виконання вказаного прохання суду, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області 16.12.2020 подано до суду додаткові пояснення від 16.12.2020 №9-9-0.6-7374/0/2-20, відповідно до яких, представник відповідача вказав на висновки інспектора, викладені в акті перевірки стосовно самовільного зайняття земельної ділянки громадянином ОСОБА_1 та на звернення останнього до П`ядицької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу для сінокосіння та випасання худоби в користування на умовах оренди. При цьому, жодних документів на підтвердження такого звернення та конкретизації земельної ділянки щодо якої позивач подавав заяву матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що вартість встановленої на земельній ділянці огорожі віднесена до балансу ПП "Степан Мельничук", доказів встановлення такої огорожі безпосередньо ОСОБА_1 та особисте користування ним земельною ділянкою не надано, та відповідно до листа П`ядицької сільської ради від 15.10.2020 №1692/02-32/30, у домогосподарстві ОСОБА_1 , немає ідентифікованих тварин , суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів представника відповідача щодо наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в якості фізичної особи, громадянина, а не посадової особи підприємства чи ПП "Степан Мельничук" як юридичної особи. Таким чином, на переконання суду, зобов`язання відповідача у оскарженому приписі усунути ОСОБА_1 порушення законодавства шляхом звільнення зайнятої земельної ділянки також не є належним чином обґрунтованим,

Отже, з аналізу змісту спірного припису як акта індивідуальної дії вбачається, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим, ґрунтується виключно на припущеннях, суперечить обставинам, викладеним П`ядицькою сільською радою у листах від 15.10.2020 №1692/02-32/30 і від 05.11.2020 №1820/02-32/20, винесений стосовно адресата який, на переконання суду, не є належним суб`єктом, що підлягає зобов`язанню усунути виявлені в ході перевірки порушення. Такі недоліки припису ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області свідчать про його безпідставність та необґрунтованість.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на усі встановлені судом обставини справи та вищенаведені висновки, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 53 1 КУпАП, а тому, і винесений за наслідком проведеної перевірки припис про усунення порушення земельного законодавства від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20 є безпідставним, не обґрунтованим належним чином та не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом в ході розгляду даної справи. Натомість, доводи ОСОБА_1 та його представника є правомірними, підтвердженими відповідними письмовими доказами та правовими нормами, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із платіжним дорученням №565 від 15.10.2020 за звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом сплачено 840 гривень 80 копійок судового збору (а.с.1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача лише сплачений ним судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 29.09.2020 №438/0/92-20-ДК/264Пр/03/01/-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39767437) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору, що становить 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ -39767437.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.