Ухвала

від 17.12.2020 по справі 380/3791/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3791/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника Бережницької сільської ради Мельника Р.С,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника Жидачівської районної державної адміністрації про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Фермерського господарства Мадараша Володимира Миколайовича до Жидачівської районної державної адміністрації, Бережницької сільської ради про визнання незаконним припинення права користування земельною ділянкою,-

встановив:

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала позовна заява Фермерського господарства Мадараша Володимира Миколайовича код ЄДРПОУ 22352643, місцезнаходження: 81702, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Загурщина (далі - позивач) до Жидачівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056486, місцезнаходження: 81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2), Бережницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04374542, місцезнаходження: 81743, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Бережниця, вул. Шевченка, 46), в якій позивач просив суд: "визнати незаконним припинити право користування земельною ділянкою площею 12 га, наданою фермеру ОСОБА_1 на землях запасу Бережницької с/р за розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації від 12 березня 2004 року № 158.

Ухвалою від 15.06.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

17.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання за підписом голови Жидачівської районної державної адміністрації М.Гучко про закриття провадження у справі. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що враховуючи суть спору, такий підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У підготовче засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

У підготовче засідання відповідач - Бережницька сільська рада явку представника не забезпечив, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

У підготовчому засіданні представник відповідача Жидачівської районної державної адміністрації підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу).

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до вказаного Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до зазначеного Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з частиною першою та пунктом «а» частини другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Із наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі № 902/517/17.

Як видно з позовної заяви, спір у справі фактично зводиться до встановлення наявності чи відсутності у позивача права користування земельною ділянкою на час припинення такого користування розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації від 12.03.2004 № 158 Про припинення користування земельною ділянкою фермером ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що спір про цивільне право, оспорювання права користування на спірну земельну ділянку не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Статею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17.01.2012, заява №36760/06, § 230).

Згідно зі статею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Фермерського господарства Мадараша Володимира Миколайовича до Жидачівської районної державної адміністрації, Бережницької сільської ради про визнання незаконним припинення права користування земельною ділянкою.

На виконання положень частини першої статті 239 КАС України з урахуванням суб`єктного складу сторін спору суд роз`яснює, що спір підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У відповідності до положень частини другої статті 238 КАС України та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 03.06.2020 № 5.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

клопотання представника Жидачівської районної державної адміністрації про закриття провадження у справі, - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Фермерського господарства Мадараша Володимира Миколайовича до Жидачівської районної державної адміністрації, Бережницької сільської ради про визнання незаконним припинення права користування земельною ділянкою.

Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Повернути Фермерському господарству Мадараша Володимира Миколайовича (код ЄДРПОУ 22352643, місцезнаходження: 81702, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Загурщина) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Повна ухвала суду складена 22 грудня 2020 року.

Суддя Мричко Н.І.