Рішення

від 22.12.2020 по справі 580/5248/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року справа № 580/5248/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОСАЧІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, РОТМІСТРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до НОСАЧІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (20727, Черкаська обл., Смілянський р-н, село Носачів, вул.Молодіжна, будинок 2; код ЄДРПОУ 26489748) (далі - відповідач-1) про:

визнання незаконним рішення від 07.07.2020 №35-11/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання техдокументації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості площею 48га ;

зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості площею 48га в адміністративних межах Носачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області;

стягнення з відповідача на користь позивача завданої ним моральної шкоди внаслідок прийняття протиправного рішення в розмірі 2102,00грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач прийняв спірне рішення всупереч вимог законодавства.

Ухвалою від 24.11.2020 суд відкрив провадження та вирішив справу розглянути у спрощеному провадженні. Також встановив відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомив про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень про поштове вручення вказану ухвалу позивач отримав 30.11.2020, а відповідач - 01.12.2020.

Ухвалою від 08.12.2020 суд залучив до адміністративної справи другого відповідача - РОТМІСТРІВСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, село Ротмістрівка, вулиця Михайлівська, будинок 18; код ЄДРПОУ 26359075) (далі - відповідач-2). Вказану ухвалу позивач отримав 12.12.2020, а відповідач-1 - 15.12.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про поштові вручення.

Відповідачі своїм правом подати відзиви не скористалися про причини суд не повідомили.

Всі документи, що надійшли від учасників, суд долучив до матеріалів справи, як докази.

Оскільки обґрунтованих клопотань про розгляд справи за участю сторін суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути без повідомлення та виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з даними ЄДРПОУ з 21.12.2020 відповідач-1 перебуває у стані припинення.

Рішенням від 07.07.2020 №35-11VII за підписом сільського голови В.А. Кравченка позивачу відмовлено у наданні дозволу за його заявою на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в на місцевості в оренду з передачею нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок (паїв) (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) терміном на 10 років площею 48 га в адміністративних межах Відповідача-1 (за межами населеного пункту). В обґрунтування зазначено про врахування погодження постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища та положення п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні і ч.1 ст.122 Земельного кодексу України.

Тому позивач звернувся з позовом в суд.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 16.07.2020 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У ч.7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

ВС у вказаному рішенні вказав, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так відповідно до ч.1 вказаної статті ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 2 вказаної статті ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) . Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.

Відповідно до ч.3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі повинна бути мотивованою.

Посилання відповідача-1 у спірному рішенні на погодження постійної комісії, не обґрунтовані, зважаючи, що у земельних правовідносинах щодо надання чи відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач безумовно зобов`язаний дотримуватися вимог ЗК України.

Спірне рішення не містить конкретних мотивів і фактичних підстав, за наявності яких воно прийняте. Отже, воно не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та порушує право позивача на дотримання процедури набуття права користування земельною ділянкою (паєм).

Відповідно до абзацу першого ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач-1 не довів жодним доказом наявності правових і фактичних підстав для відмови позивачу у наданні відповідного дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць .

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, який обов`язковий для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням порушення реалізації повноважень.

Суд врахував відсутність належних, допустимих і достовірних доказів дотримання вказаного порядку прийняття спірного рішення.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

12 червня 2020 року відповідно до Закону України від 16.07.2020 №562-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад Кабінет Міністрів України визначив адміністративні центри і території територіальних громад. Усього затверджено 1470 громад. 12 серпня 2020 року розпорядженням КМУ №996 Соколівську громаду Черкаської області включено до Жашківської. Таким чином громад стало 1469. В даний перелік входить Ротмістрівська ОТГ з адміністративним центром с.Ротмістрівка. Згідно з даними офіційного сайту ( https://rotmistrivska-gromada.gov.ua/structure/ ) Ротмістрівської ОТГ село Носачів (КОАТУУ: 7123785501, населення: 1553 чол., поштовий індекс: 20727, адреса: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Носачів, вул. Молодіжна, буд. 2, тел.: 04733-29901, староста: ОСОБА_2 ) входить до вказаної громади.

Зважаючи, що відповідач-1, який прийняв оскаржуване рішення перебуває у стані припинення згідно з даними ЄДРПОУ, а відповідач-2 є його правонаступником, саме останній повинен розглянути вказану заяву позивача та прийняти рішення за результатами її розгляду в місячний термін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача з доданими документами про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості площею 48га, в адміністративних межах Носачівської сільської ради (за межами населеного пункту) з передачею нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок (паїв) в оренду, терміном 10 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду з наведенням обґрунтованих мотивів його прийняття.

Водночас підстав для зобов`язання надати такий дозвіл суд не вбачає, оскільки у спірних правовідносинах не доведено належного, повного розгляду матеріалів позивача, а суд не наділений повноваженням замінити орган державної влади чи місцевого самоврядування для оцінки відповідних обставин.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаних частинах.

Позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Питання відшкодування моральної шкоди врегульовано ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, для відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем-1, необхідно встановити вину.

Умисне завдання позивачу оспорюваним рішенням моральної шкоди у розмірі 2102,00грн. не підтверджене сукупністю доказів. Тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , як учасник бойових дій. Оскільки відсутні докази понесення ним судових витрат, вони розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення НОСАЧІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (20727, Черкаська обл., Смілянський р-н, село Носачів, вул.Молодіжна, будинок 2; код ЄДРПОУ 26489748) від 07.07.2020 №35-11/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання техдокументації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості площею 48га .

Зобов`язати РОТМІСТРІВСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, село Ротмістрівка, вулиця Михайлівська, будинок 18; код ЄДРПОУ 26359075) повторно у встановлений законом спосіб та строки розглянути заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості площею 48га в адміністративних межах Носачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області та прийняти рішення, в якому зазначити конкретні мотиви та обґрунтування його ухвалення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 22.12.2020.