Постанова

від 23.12.2020 по справі 400/1445/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1445/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Димерлія О.О.

суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 400/1445/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська Ера до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська Ера (далі - позивач, ТОВ Миколаївська Ера ) звернулось до суду з позовною заявою, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00091971407 та № 00091981407 від 03.10.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення перевірки, позивачем було надано всі наявні первинні документи. Наданими первинними документами, що перелічені в Акті перевірки, ТОВ Миколаївська Ера підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ Строй Площадка , ТОВ РЦ Південь та зв`язок між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), виконаних робіт та подальшого використання таких ТМЦ у виробництві. В акті перевірки викладено недостовірну інформацію про відсутність документів у позивача, які фактично були досліджені під час проведення перевірки та саме на підставі недостовірної інформації відповідачем упереджено зроблено висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 10 березня 2020 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ТОВ Миколаївська Ера задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0035661402 та № 0035671402 від 11.07.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області посилається виключно на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, яка доводить, на думку відповідача, нереальність господарських операцій позивача з цими суб`єктами господарювання. Вказує на нереальність господарських операцій оскільки у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, основні засоби

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська Ера зареєстровано як юридичну особу 09.09.2014 року.

Основними видами економічної діяльності ТОВ Миколаївська Ера є установлення та монтаж машин устаткування (КВЕД 33.20).(а.с.15-17)

У період з 07.09.2018 року по 13.09.2018 року на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Миколаївській області, з урахуванням приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Миколаївська Ера з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ Промсфера+ за жовтень, грудень 2017 року, лютий 2018 року, ТОВ Промпостач 2002 за квітень 2017 року, ТОВ Строй Площадка за листопад 2017 року, лютий 2018 року, ТОВ РЦ Південь за вересень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За наслідками вищеозначеної перевірки складено Акт від 20.09.2018 року № 2282/14-29-14-07/39397396 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 341 811,00 грн., у т.ч. за вересень 2017 року - на суму ПДВ 76 650,00 грн., за жовтень 2017 року - на суму ПДВ 214 473,00 грн., за лютий 2018 року - на суму ПДВ 50 688,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 276 869,00 грн., у т.ч. за квітень 2017 року - на суму ПДВ 28 547,00 грн., за жовтень 2017 року - на суму ПДВ 47 640,00 грн., за грудень 2017 року - на суму ПДВ 86 537,00 грн, за лютий 2018 року - на суму ПДВ 114 145,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки № 2282/14-29-14-07/39397396 від 20 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення № 00091971407 та № 00091981407 від 03.10.2018 року.

Не погоджуючись з рішеннями ГУ ДФС в Одеській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок встановлення реальності господарських операцій платника податків з ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ Строй Площадка , ТОВ РЦ Південь . Також судом попередньої інстанції вказано на те, що подані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, а також підтверджують понесення платником податків витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання, що свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ Миколаївська Ера та ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ РЦ Південь , ТОВ Строй Площадка були укладені договори поставки товарів та оренди обладнання, перелік яких наведено в Акті перевірки.

Так, 30.11.2017 року між позивачем та ТОВ Промсфера+ укладено договір оренди крану стрілового КС - 5363. Строк договору оренди - 31.03.2018 року. На виконання зазначеного договору були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 28.02.2018 року та № ОУ-0000036 від 28.12.2017 року. Факт здійснення оплати підтверджується виписками з банку про сплату коштів.

В подальшому, на підставі договору суборенди від 28.12.2017 року кран стріловий КС - 5363 був переданий ТОВ Механіка - ТД , що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000118 від 28.02.2018 року, № ОУ-61 від 29.12.2017 року, рахунками-фактурою № СФ-1604 від 29.12.2017 року, № СФ-0000189 від 28.02.2018 року, актом звірки від 06.11.2018 року та виписками з банку про сплату коштів.

27.09.2017 року між позивачем та ТОВ Промсфера+ укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Промсфера+ ) зобов`язується передати у власність покупцю (ТОВ Миколаївська Ера ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Згідно до умов даного договору покупцем були сплачені кошти, які підтверджуються банківськими виписками.

За результатами поставки товару сторонами договору складені видаткові накладні № РН-0000030 від 02.10.2017 року, № РН-0000031 від 12.10.2017 року, № РН-0000086 від 16.10.2017 року, № РН-0000085 від 18.10.2017 року, № РН-0000084 від 20.10.2017 року, № РН-0000087 від 24.10.2017 року, № РН-0000002 від 23.01.2018 року. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Придбаний у ТОВ Промсфера+ товар в подальшому був реалізований:

- ТОВ Інженерно виробничий центр ВЕКТОР згідно до договору поставки та виконання робіт № 26 від 25.04.2017 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000002 від 23.01.2018 року, актом списання № СпТ-000042 від 28.12.2017 року та виписками з банку про сплату коштів;

- Державному підприємству Антонов згідно до договорів № 2607 від 26.07.2017 року та № 1107 від 11.07.2017 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою № СФ-01879 від 06.06.2017 року, видатковою накладною № РН-0000051 від 05.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 26.06.2017 року; рахунком-фактурою № СФ-02060 від 07.09.2017 року, видатковою накладною № РН-0000050 від 03.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 18.09.2017 року; рахунком-фактурою № СФ-01978 від 22.08.2017 року, видатковою накладною № РН-0000064 від 26.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 11.09.2017 року; рахунком-фактурою № СФ-02189 від 26.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 22.11.2017 року; рахунками-фактурою № СФ-0001886 від 04.07.2017 року, №СФ-02187 від 26.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000062 від 26.10.2017 року, виписками з банку про сплату коштів від 21.07.2017 року, від 22.11.2017 року; рахунком-фактурою № СФ-0001977 від 25.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0000066 від 26.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 11.08.2017 року; рахунками-фактурою № СФ-01972 від 14.08.2017 року, №СФ-02191 від 26.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000067 від 26.10.2017 року, виписками з банку про сплату коштів від 06.09.2017 року, від 22.11.2017 року; рахунком-фактурою № СФ-01970 від 14.08.2017 року, видатковою накладною № РН-0000063 від 26.10.2017 року; рахунками-фактурою № СФ-01971 від 14.08.2017 року, № СФ-02192 від 26.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000068 від 26.10.2017 року, виписками з банку про сплату коштів від 06.09.2017 року, від 22.11.2017 року, рахунком-фактурою № СФ-0001799 від 17.05.2017 року, видатковою накладною № РН-0000060 від 26.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 29.05.2017 року, рахунком-фактурою № СФ-0001612 від 20.03.2017 року, видатковою накладною № РН-0000061 від 26.10.2017 року, випискою з банку про сплату коштів від 25.04.2017 року, рахунками-фактурою № СФ-0001609 від 17.03.2017 року, № СФ-02192 від 26.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000065 від 26.10.2017 року, виписками з банку про сплату коштів від 10.04.2017 року, від 13.12.2017 року, від 11.09.2017 року.

Далі, 21.04.2017 року між позивачем та ТОВ Промпостач 2002 укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Промпостач 2002 ) зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець (ТОВ Миколаївська Ера ) зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Факт поставки товару підтверджений видатковими накладними № РН-0000144 від 20.04.2017 року, № РН-0000145 від 26,04.2017 року. Факт оплати товару підтверджений банківськими виписками про сплату коштів від 24.04.2017 року та від 26.04.2017 року. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Придбаний товар був направлений на ремонт, модернізацію та реконструкцію нежитлового об`єкту, який знаходиться у власності ТОВ Миколаївська Ера на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2014 року № 1642 та розташований за адресою: вул. Індустріальна, 7, м. Миколаїв, що підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.05.2017 року.

09.11.2017 року між позивачем та ТОВ Строй Площадка укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Строй Площадка ) зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець (ТОВ Миколаївська Ера ) - прийняти та оплатити товар.

Факт оплати товару підтверджений банківськими виписками про сплату коштів від 13.04.2017 року та від 20.04.2017 року. Факт поставки товару підтверджений видатковими накладними № РН-ОООООЗЗ від 26.02.2018 року, № РН-0000027 від 26.02.2018 року, № РН-0000032 від 23.02.2018 року, № РН- 0000031 від 21.02.2018 року.

Приданий товар в подальшому був реалізований ТДВ Миколаївський ДЕК згідно до договору поставки від 15.02.2018 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурою № СФ-0002315 від 26.02.2018 року, № СФ-0002314 від 23.02.2018 року, видатковою накладною № РН-0000026 від 23.02.2018 року, рахунком-фактурою № СФ-0000197 від 21.02.2018 року, видатковою накладною № РН-0000025 від 21.02.2018 року та виписками з банку про сплату коштів.

23.02.2018 року між позивачем та ТОВ Строй Площадка укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Строй Площадка ) зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець (ТОВ Миколаївська Ера ) зобов`язується прийняти та оплатити товар у розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.

ТОВ Строй Площадка , на підставі та в порядку умов, визначених договором, поставило на адресу ТОВ Миколаївська Ера товар, а саме:

- гумову суміш В-14-1 НТА, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000027 від 28.02.2018 року, № РН-0000014 від 02.03.2018 року, № РН-0000024 від 28.02.2018 року, № РН-0000017 від 02.03.2018 року. Даний товар в подальшому був реалізований Державному підприємству Антонов , що підтверджується рахунками-фактурою № СФ-02287 від 14.11.2017 року, № СФ-02175 від 09.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000014 від 02.03.2018 року, довіреністю на отримання ТМЦ від 21.02.2018 року, банківськими виписками про сплату коштів;

- гумову суміш ИРП-1078 НТА, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000026 від 28.02.2018 року. Даний товар в подальшому був реалізований Державному підприємству Антонов , що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-02178 від 19.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000016 від 02.03.2018 року та банківськими виписками про сплату коштів;

- гумову суміш 3826с НТА, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000025 від 28.02.2018 року. Даний товар в подальшому був реалізований Державному підприємству Антонов , що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-02179 від 19.10.2017 року, видатковою накладною № РН-0000015 від 02.03.2018 року та банківськими виписками про сплату коштів;

- гумову суміш НО-68-1 НТА, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000023 від 28.02.2018 року. Даний товар в подальшому був реалізований Державному підприємству Антонов , що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-02378 від 07.12.2017 року, видатковою накладною № РН-0000018 від 02.03.2018 року та банківськими виписками про сплату коштів;

- товар, який визначений в видаткових накладних №РН-0000028 від 28.02.2018 року, № РН-0000030 від 20.02.2018 року, № РН-0000029 від 16.02.2018 року, № РН-0000005 від 16.11.2017 року, № РН-0000006 від 16.11.2017 року, № РН-0000007 від 16.11.2017 року в подальшому був реалізований ТОВ Механика-ТД , що підтверджується рахунками-фактурою № СФ-02304 від 16.11.2017 року, № СФ-0000190 від 16.02.2018 року, № СФ-0000191 від 19.02.2018 року, № СФ-0002312 від 20.02.2018 року, видатковими накладними № РН-0000083 від 16.11.2017 року, № РН-0000020 від 16.02.2018 року, № РН-0000011 від 20.02.2018 року, № РН-0000021 від 19.02.2018 року та виписками з банку про сплату коштів.

Далі, 20.09. 2017 року між позивачем та ТОВ Регіональний Центр Південь укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ РЦ Південь ) зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець (ТОВ Миколаївська Ера ) - прийняти та оплатити товар.

За результатами поставки товару сторонами складено видаткові накладні № РН-0000020 від 18.09.2017 року та № РН-0000019 від 21.09.2017 року. Факт оплати товару підтверджується банківськими виписками про сплату коштів від 19.10.2017 року, від 10.11.2017 року, від 14.11.2017 року та від 28.11.2017 року.

Придбаний у ТОВ Регіональний Центр Південь товар в подальшому був реалізований ТДВ Миколаївський ДБК на підставі договору поставки від 22.09.2017 року, що підтверджується рахунками-фактурою № СФ-0002172 від 25.09.2017 року, № СФ-0002174 від 28.09.2017 року, видатковими накладними № РН-0000057 від 28.09.2017 року, № РН-0000055 від 25.09.2017 року та виписками з банку про сплату коштів.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів (надання послуг, виконання робіт), та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як установлено апеляційним судом, та убачається з наявних у справі документів, а саме: податкових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень, виписками з банку про сплату коштів, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), актів списання, актів звірки, актів приймання-передачі майна (товарів) за кількістю та якістю, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача стосовно відсутності реального, та фактичного постачання товару (надання послуг, виконання робіт).

Також, судом першої та апеляційної інстанції з`ясовано, що зазначені суми ПДВ за складеними контрагентами позивача та наданими позивачем податковими накладними, були включені ТОВ Миколаївська Ера до складу податкового кредиту за відповідний період.

Згідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно із розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентами позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, апеляційним судом з`ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, податковими накладними, складеними контрагентами позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ТОВ Миколаївська Ера податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом до суду не надано.

Водночас, судова колегія вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Між тим, як з`ясовано апеляційним судом, Головним управлінням ДПС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, належними та допустимими доказами існування таких обставин, не доведено, як власне не доведено і здійснення ТОВ Миколаївська Ера та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги) та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з`ясовано колегією суддів та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ Строй Площадка , ТОВ РЦ Південь підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи податкових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень, виписками з банку про сплату коштів, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), актів списання, актів звірки, актів приймання-передачі майна (товарів) за кількістю та якістю, які складено з дотриманням законодавчих вимог та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом апеляційної інстанції установлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено та до матеріалів справи не додано заслуговуючих на увагу суду доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладених між ТОВ Миколаївська Ера та ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ РЦ Південь , ТОВ Строй Площадка договорів поставки товарів та оренди обладнання.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Зокрема, як з`ясовано судом та убачається з наявних у матеріалах справи документів, в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження віднесених до податкового кредиту сум, а також надано усі первинні документи, складені в межах відповідних фінансово-господарських операцій, за участю його контрагентів, котрі повністю підтверджують реальне здійснення правочинів та досягнення ТОВ Миколаївська Ера законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товару - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо безпідставності та необґрунтованості окреслених податковим органом у акті №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року, висновків.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання ГУ ДПС в Одеській області на наявну в базах даних інформацію, з урахуванням дослідження якої контролюючим органом установлено: недостатню кількість працюючих у контрагентів позивача; відсутність основних фондів, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, оскільки посилання на наявність в базах даних податкового органу інформації, не може слугувати достатньою підставою для безумовного висновку щодо недійсності фінансово-господарських правовідносин між ТОВ Миколаївська Ера та його контрагентами ТОВ Промсфера+ , ТОВ Промпостач 2002 , ТОВ РЦ Південь , ТОВ Строй Площадка .

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що отримання податкової інформації зобов`язує контролюючий орган здійснити перевірку її вмісту та на її підтвердження надати відповідні докази. Сама по собі інформаціє не є належним та допустимим доказом підтвердження порушення вимог податкової дисципліни.

Отже, посилання контролюючого органу в акті перевірки на наявність податкової інформації, за відсутності її документального підтвердження, не відповідають критерію юридичної значимості та не є належним доказом у розумінні положень чинного процесуального законодавства.

Крім того, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено та суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагентів та злагодженість дій між суб`єктами господарювання з метою отримання неправомірної вигоди.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Не є ґрунтовними, на думку колегії суддів, в контексті спірних правовідносин також доводи скаржника відносно того, що надані ТОВ Миколаївська Ера товарно-транспортні накладні оформлено не належним чином, оскільки посилання контролюючого органу на дефектність в оформленні товарно-транспортних накладних не може впливати на оцінку правовідносин між Товариством позивача та його контрагентом, свідчити про нереальність господарських операцій між ними. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Наявність у позивача відповідних первинних документів бухгалтерського обліку обумовлює безпідставність застосування до Товариства штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 00091981407 від 03.10.2018 року.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судом першої та апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судом першої інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у апеляційній скарзі не наведено.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 242, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 400/1445/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська Ера до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.