Постанова

від 17.12.2020 по справі 155/272/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 155/272/19

провадження № 61-22748св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське приватне підприємство Дружба ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Адамчук Г. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба (далі - СГПП Дружба ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який обґрунтував тим, що 26 червня 2000 року Горохівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0261914 на земельну ділянку розміром 3,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності селянської спілки Скірче .

16 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем СГПП Дружба укладено договір № 409 оренди земельної частки (паю), який зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Скірченської сільської ради. За умовами договору оренди орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар СГПП Дружба приймає в строкове платне користування земельну частку (пай) розміром 3,34 га для сільськогосподарських потреб строком на 10 років (із 16 грудня 2010 року по 16 грудня 2020 року). На підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації № 365 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 19 жовтня 2016 року за ним зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5331 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Скірченська сільська рада, Горохівський район, Волинська область, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) втратив свою юридичну силу, то втратив чинність і договір оренди, а тому у відповідача відпали правові підстави використовувати земельну ділянку для своїх потреб. Крім того, позивач посилався на факт несплати орендарем орендної плати за 2018 рік.

Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності, договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений ним з іншою фізичною особою, визнано судом недійсним у результаті звернення СГПП Дружба із відповідним позовом до суду, позивач просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 2,5331 га, яка розташована за адресою: Скірченська сільська рада, Горохівський район, Волинська область, шляхом її звільнення.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що договір № 409 оренди земельної частки (паю) не містить умови, згідно з якою зобов`язання сторін припиняються у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі, договір укладений строком на 10 років та чинний до 16 грудня 2020 року, позивач отримував орендну плату до 2017 року та йому нарахована орендна плата за 2018 рік, відповідно відсутні підстави для звільнення земельної ділянки орендарем СГПП Дружба , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив з того, що сторони визначили умовами договору строк його дії, припинення якого не пов`язано з певною подією, зокрема із набуттям особою, яка має право на земельну частку (пай), права власності на земельну ділянку, що є об`єктом оренди. Натомість пунктом 3 договору оренди передбачено, що орендодавець зобов`язується утримуватися протягом усього терміну дії цього договору від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі. Орендодавець повинен письмово попередити орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення договору оренди земельної ділянки за один рік до закінчення терміну його дії. В разі відсутності такого попередження договір автоматично пролонгується на наступний період.

Також апеляційним судом зазначено, що порушень умов договору оренди землі відповідачем СГПП Дружба не встановлено, а позивачем не доведено, яким саме чином відповідач як орендар земельної ділянки чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою та яким чином ці перешкоди мають бути усунуті СГПП Дружба .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що:

- користування земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди саме земельної ділянки є самовільним. У результаті неправомірних дій відповідача позивач позбавляється можливості не лише в повній мірі здійснювати свої правомочності володіння, користування та розпорядження як власник майна на власний розсуд, а й зазнає шкоди таким самовільним користуванням його земельною ділянкою;

- судові рішення Касаційного цивільного суду Верховного Суду у різних справах підтверджують правову позицію позивача, що після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється;

- положення Закону України Про оренду землі не можуть регулювати правовідносини з оренди земельних часток (паїв), оскільки правова природа земельної частки (паю) заздалегідь кардинально відмінна від правової природи земельної ділянки. Визначальним критерієм є відсутність у земельної частки (паю) юридичного оформлення меж земної поверхні в натурі (на місцевості). На відміну від земельної ділянки, яка за своєю правовою природою є нерухомою річчю і має відповідний правовий режим об`єкта нерухомості, земельна частка (пай) не є річчю, а є саме майновим правом, яке дає право за певних обставин отримати річ (земельну ділянку) у майбутньому;

- положення пункту 8 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та розділу ІХ Перехідні положення Закону України Про оренду землі не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов`язок на переукладення договору оренди;

- правового механізму автоматичного переукладення договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди земельної ділянки, виділеної із такої земельної частки (паю), не існує;

- апеляційний суд помилково ототожнює зобов`язання із правовою підставою виникнення такого зобов`язання (договором);

- висновки судів попередніх інстанцій про чинність договору оренди земельної частки (паю) між позивачем та відповідачем на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2018 року у іншій цивільній справі, здійснено з порушенням норм процесуального права, оскільки законодавець звільняє від доказування саме обставини, а не висновки суду, зроблені на підставі встановлення таких обставин;

- інші підстави відмови у позові, зазначені судами попередніх інстанцій (позивач отримував орендну плату до 2017 року та йому нарахована орендна плата за 2018 рік), правового значення не мають, оскільки ґрунтуються на довільному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

У січні 2020 року СГПП Дружба подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Горохівського районного суду Волинської області та встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2020 року матеріали справи № 155/272/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СГПП Дружба про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/3676/19.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року задоволено клопотання СГПП Дружба та поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , поданої у грудні 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судамивстановлено, що 26 червня 2000 року Горохівською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0261914 на земельну ділянку розміром 3,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності селянської спілки Скірче .

16 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СГПП Дружба укладено договір № 409 оренди земельної частки (паю), який зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Скірченської сільської ради. Умовами зазначеного договору передбачено, що орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар СГПП Дружба приймає в строкове платне користування земельну частку (пай) розміром 3,34 га для сільськогосподарських потреб строком на 10 років (із 16 грудня 2010 року по 16 грудня 2020 року).

Пунктом 3 договору оренди земельної частки (паю) передбачено, що орендодавець зобов`язується утримуватися протягом усього терміну дії цього договору від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі. Орендодавець повинен письмово попередити орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення договору оренди земельної ділянки за один рік до закінчення терміну його дії. В разі відсутності такого попередження договір автоматично пролонгується на наступний період.

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно розпорядженням № 365 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , виданим Горохівською районною державною адміністрацією 19 жовтня 2016 року, 27 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5331 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Скірченська сільська рада, Горохівський район, Волинська область (кадастровий номер: 0720887200:00:001:0012).

Згідно з інформацією про державну реєстрацію іншого речового права 04 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та іншою фізичною особою - ОСОБА_3 укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки площею 2,5331 га, яким встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою та строк дії договору, а саме: 7 років із правом пролонгації.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року у справі № 161/18608/17, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2018 року, задоволено позов СГПП Дружба та визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Порушень умов договору оренди земельної частки (паю) відповідачем СГПП Дружба судами не встановлено, зокрема згідно з відомостями видачі орендної плати за 2017 рік від 29 серпня 2017 року № 15, № 15/1 ОСОБА_1 отримував орендну плату, згідно з відомістю про нарахування орендної плати за земельні паї від 15 серпня 2018 року № 52 ОСОБА_1 також нараховано орендну плату.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України Про оренду землі ).

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим частиною другою розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Особливістю договору оренди земельного паю є те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

І хоча власник сертифікату, тобто орендодавець, за договором оренди земельного паю, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладається договір, за договором оренди паю до орендодавця фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.

Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди.

Згідно із частиною другою статті 95 ЗК України, статтею 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Хоча сторони прямо не домовилися про порядок переукладення договору оренди паю на договір оренди землі, колегія суддів вважає, що використане словосполучення переукладення договору , яке вживається законодавцем у частині другій розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі , слід розуміти як укладення нового договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням відповідних змін, що вимагаються в частині предмету оренди відповідно до правового статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, так і внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення в частині предмета оренди у відповідність з правовим статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням необхідних змін в частині предмета оренди, можуть бути змінені виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша цієї статті). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний (частина друга цієї статті). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148 1 ЗК України.

Так, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, істотною зміною обставин . Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

При вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Позивач у своєму позові, посилаючись на те, що з моменту державної реєстрації за ним права власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) втратив свою юридичну силу, а земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) припинила своє існування в силу її трансформації у інше майно - земельну ділянку, наполягав на тому, що відповідач без жодних правових підстав продовжує використовувати земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , у своїй господарській діяльності, тому просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати СГПП Дружба усунути перешкоди у користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом її звільнення.

Водночас позивачем не враховано, що зміна статусу земельної ділянки, яка була предметом оренди на підставі укладеного між сторонами договору, а саме: виділення її в натурі на місцевості, не припинила орендних відносин сторін.

Оскільки такої підстави, як припинення дії договору оренди землі у зв`язку з отриманням державного акта на право власності на земельну ділянку, статтями 140, 141 ЗК України, статтею 31 Закону України Про оренду землі не передбачено, то відповідно зміна статусу земельної ділянки не має наслідком автоматичне припинення договору і такий договір підлягає переукладенню на підставі отриманого державного акта на право власності на земельну ділянку.

Матеріали справи не містять відомостей про припинення, визнання недійсним чи порушення орендарем (відповідачем у справі) умов укладеного між сторонами договору оренди земельної частки (паю) від 16 грудня 2010 року, натомість цей договір укладений терміном на 10 років (по 16 грудня 2020 року), відповідач отримував орендну плату за ним до 2017 року та йому нарахована орендна плата за 2018 рік, умови договору не містять припису припинення зобов`язання сторін у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі.

За таких умов відсутні підстави для звільнення земельної ділянки орендарем СГПП Дружба та суд першої інстанції, з яким правильно погодився й апеляційний суд, прийняв обґрунтоване та законне рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Порушень умов договору оренди земельної частки (паю) судами не установлено, разом з тим задоволення позову орендодавця про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення внаслідок дій орендодавця щодо виділення земельної ділянки в натурі суперечить принципу pacta sunt servanda, допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієї зі сторін договору.

Отже, не знайшли підтвердження твердження позивача про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем та підставність позову, про що зазначає заявник у своїй касаційній скарзі.

З огляду на висловлену Великою Палатою Верховного Суду правову позицію у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) посилання заявника на недотримання судами усталеної практики Верховного Суду відхиляються.

Доводи касаційної скарги про те, що положення Закону України Про оренду землі не можуть регулювати правовідносини з оренди земельних часток (паїв), ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права, зокрема частини другої розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі .

Посилання у касаційній скарзі на те, що положення пункту 8 розділу Х Перехідні положення ЗК України та розділу ІХ Перехідні положення Закону України Про оренду землі не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов`язок на переукладення договору оренди, не приймаються, оскільки відповідно до частини другої розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі не вбачається, що переукладення договору оренди землі є правом, а не обов`язком. Ця норма є імперативною щодо продовження дії договору оренди і передбачає необхідність згоди сторін лише для зміни інших умов договору.

Укладення сторонами договору оренди паю на 10 років, очевидно, свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку намагання орендодавця розірвати договір та вимагати від орендаря звільнення земельної ділянки не можна вважати добросовісним. Окрім цього, згідно з пунктом 3 договору оренди земельної частки (паю) орендодавець серед іншого взяв на себе зобов`язання утримуватись протягом усього терміну дії цього договору від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі.

Колегія суддів не вбачає порушень в посиланні судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях на судові рішення у справі № 161/18608/17 (якими визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), та питання сплати орендної плати відповідачем за договором оренди земельної частки (паю), що стосується встановлених у справі обставин. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, тим більше сам позивач посилається на вказані обставини у своїй позовній заяві, що підлягало перевірці судами.

З огляду на врегулювання нормами ЦК України, ЗК України та Закону України Про оренду землі питання істотних умов договору оренди землі, не можуть бути прийняті посилання заявника на відсутність правового механізму автоматичного переукладення договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди земельної ділянки, виділеної із такої земельної частки (паю).

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги, що в сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства, власного тлумачення характеру спірних правовідносин та переоцінки доказів і незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи, цих висновків не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик