Рішення

від 16.12.2020 по справі 629/4539/16-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4539/16-ц

Номер провадження 2/629/8/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу № 629/4539/16-ц за позовною заявою за первісним позовом Акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ОТП Банк , Приватної фірми Харківське агентство нерухомості , ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання недійсним окремих положень кредитного договору, представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко Оксана Василівна, представник АТ "ОТП Банк" - адвокат Пчолкіна Лілія Вікторівна, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 року ПАТ ОТП Банк звернулося до суду з позовом, у якому зазначено, що 12.06.2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОТП Банк , було укладено кредитний договір №ML-701/361/2008. Відповідно до умов Договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 51 000 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути Банку суму отриманого кредиту, та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором. Як вказував позивач, Банк зобов`язання виконав в повному обсязі, однак Відповідач зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складається з 30 451, 76 доларів США - заборгованість по сплаті кредиту, 5 158, 89 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом. Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610, 65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238, 08 грн.

Справу було розподілено в провадження судді Дегтярчук М.О.

15.09.2017 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов про захист прав споживачів, визнання недійсним окремих положень кредитного договору, вказуючи на те, що 12.06.2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк було укладено кредитний договір №ML-701/361/2008.У відповідності до ч.1 п.2 Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 51 000 доларів США, цільове використання кредиту - на придбання нерухомого майна; річна базова нарахування процентів 360 днів у році; сума першочергового внеску -20,19 % вартості нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу; дата остаточного повернення кредиту 12.06.2023 року; поточний рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до п.3 Договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Фіксований відсоток -4, 25 % є незмінним весь строк дії Кредитного договору. Відповідно до п.4 Кредитного договору, повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів. Як вказує ОСОБА_1 , він щомісячно сплачував грошові кошти шляхом поповнення банківського рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для цілей погашення кредиту, він сплачував тіло кредиту, переплачував кожного місяця. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що фактично сплатив весь кредит, оскільки сума сплачена ним становить

близько 70 000,00 доларів США, тобто він погасив кредит достроково та переплатив близько 2 300 доларів США, однак Банк незаконно збільшує заборгованість. Пунктом 4.1.1 частини №2 Кредитного договору встановлено обов`язок ОСОБА_1 за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені Договором строки, сплатити Банку пеню в розмірі 1 (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов`язань за кожен день прострочки. Пунктом 4.1.2 частини №2 Кредитного договору встановлено обов`язок ОСОБА_1 за прострочення виконання Боргових зобов`язань понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.4.1.1 Договору, додатково сплатити на користь Банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених Боргових зобов`язань, але не менше 50,00 грн. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вказує, що зі змісту оспорюваних п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року вбачається, що за порушення зобов`язань позивач ОСОБА_1 має сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення, що може бути обраховано до 365 % за рік. Крім того, передбачено за ті ж самі порушення Позичальник має сплатити штраф у розмірі 0,01%, але не менше 25 гривень. За прострочення виконання боргових зобов`язань понад 30 днів позичальник має сплатити на користь банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 50 грн. Таким чином, ОСОБА_1 вказує, що встановлений п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року порядок нарахування санкцій за порушення виконання грошових зобов`язань встановлює непропорційно велику суму конпенсації внаслідок невиконання позичальником своїх зобов`язань, яка може істотно перевищити розмір самої заборгованості, що не відповідає засадам добросовісності та розумності, є несправедливим. Про можливість нарахування таких великих санкцій, як вказує ОСОБА_1 , він дізнався тільки після отримання позову АТ ОТП Банк у січні 2017 року. Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 просив визнати п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року недійсними та стягнути з АТ ОТП Банк суму 2300 доларів США, що є еквівалентно 59 087,00 грн., яку суму зайво переплачену.

18.09.2017 року до Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк про захист прав споживачі, визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позову зазначено, що 12.06.2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк , від імені якого діяла Приватна фірма Харківське агентство нерухомості , яку представляла ОСОБА_2 , було укладено кредитний договір №ML-701/361/2008. У відповідності до ч.1 п.2 Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 51 000 доларів США, цільове використання кредиту - на придбання нерухомого майна; річна базова нарахування процентів 360 днів у році; сума першочергового внеску -20,19 % вартості нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу; дата остаточного повернення кредиту 12.06.2023 року; поточний рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до п.3 Договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Фіксований відсоток -4, 25 % є незмінним весь строк дії Кредитного договору. Як зазначив в позові ОСОБА_1 , він при укладенні спірного договору вважав, що укладає Договір безпосередньо з Банком, а тому був впевнений, що умови Договору відповідають вимогам чинного законодавства, лише у серпні 2017 року, йому стало відомо, що Договір укладений з іншими особами, які начебто діяли від імені Банку. Жодних довіреностей осіб, з якими було укладено Договір, позивач не бачив, а тому вказує, що вони не мали право укладати даний Договір. Також ОСОБА_3 зазначив, що його не ознайомили з умовами Договору, які виявилися на відповідаючими чинному законодавству. Враховуючи вищесказане, ОСОБА_1 просив визнати Кредитний Договір недійсним та стягнути з позивача судові витрати.

22.12.2017 року ПАТ ОТП Банк було подано заперечення на зустрічний позов, в якому вказано, що кредитний договір було укладено Банком з ОСОБА_1 , як з дієздатною фізичною особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, а тому відсутні підстави вважати пункти договору недійсними. Щодо змісту оспорюваних п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3

частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року, Банк вказав що відсутнє подвійне притягнення до юридичної відповідальності, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить висновкам Верховного суду України. Також ПАТ ОТП Банк зазначило, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, а саме право на позов виникло у нього 12.06.2008 року, тому строк для звернення закінчився 12.06.2011 року. Додатково Банком було зазначено, що в забезпечення виконання спірного договору відповідно до Договору іпотеки №РML-700/361/2008 від 12.06.2008 року передав в іпотеку АТ ОТП Банк квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на яку у разі задоволення зустрічного позову необхідно буде накласти арешт. Враховуючи вище вказане, АТ ОТП Банк просив застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову, а у разі задоволення зустрічного позову накласти арешт на квартиру до виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом.

23.10.2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі до вирішення іншої цивільної справи №646/6492/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, яка перебуває в провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова.

28.12.2017 року у зв`язку з закінченням строку дії повноважень судді Дегтярчук М.О., цивільну справу було перерозподілено в провадження судді Каращука Т.О.

24.01.2018 року до Червонозаводського районного суду м.Харкова на позовну заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 року було подано ПАТ ОТП Банк відзив, у якому Банк зазначив, що кредитний договір було укладено Банком з ОСОБА_1 , як з дієздатною фізичною особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, а тому відсутні підстави вважати пункти договору недійсними. Щодо змісту оспорюваних п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року, Банк вказав що відсутнє подвійне притягнення до юридичної відповідальності, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить висновкам Верховного суду України. Також ПАТ ОТП Банк зазначило, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, а саме право на позов виникло у нього 12.06.2008 року, тому строк для звернення закінчився 12.06.2011 року. Додатково Банком було зазначено, що в забезпечення виконання спірного договору відповідно до Договору іпотеки №РML-700/361/2008 від 12.06.2008 року передав в іпотеку АТ ОТП Банк квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на яку у разі задоволення зустрічного позову необхідно буде накласти арешт. А також вказав, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до Банку та уклав Договір, йому в повному обсязі були роз`яснені умови Договору, інформація про кредитора та інше. Вся необхідна інформація міститься в Інформаційному листі, який підписав Позичальник, а також підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив те, що йому було надано всю інформацію, передбачену п.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів від 01.12.2005 року, тобто всі умови договору були відомі Позичальнику при укладенні Договору, а тому відсутні підстави вважати умови Договору недійсними. Враховуючи вищевказане, АТ ОТП Банк просив застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову, а у разі задоволення зустрічного позову накласти арешт на квартиру до виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом.

25.01.2018 року на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 року було подано ПАТ ОТП Банк відзив, у якому Банк зазначив те, що було вказане у запереченнях, поданих 22.12.2017 року. А також вказав, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до Банку та уклав Договір, йому в повному обсязі були роз`яснені умови Договору, інформація про кредитора та інше. Вся необхідна інформація міститься в Інформаційному листі, який підписав Позичальник, а також підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив те, що йому було надано всю інформацію, передбачену п.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів від 01.12.2005 року, тобто всі умови договору були відомі Позичальнику при укладенні Договору, а тому відсутні підстави вважати умови Договору недійсними. Враховуючи вищевказане, АТ ОТП Банк просив застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову, а у разі задоволення зустрічного позову накласти арешт на квартиру до виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом.

30.01.2018 року ухвалою було прийнято в провадження судді Каращука Т.О. цивільну справу та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, учасникам надано час для подання заяв по суті.

26.02.2018 року ОСОБА_1 подав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив призначити справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 28.02.2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено та призначено справу до підготовчого судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

13.04.2018 року ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк про захист прав споживачі, визнання недійсним кредитного договору було вирішено направити за підсудністю до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

08.05.2018 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву ПАТ ОТП Банк , в якому вказав, що розрахунок, наданий Банком здійснено незрозуміло ким, розрахунок не завірено, а тому його неможливо вважати належним доказом. Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вказував на те, що умови Договору є несправедливими, порядок, встановлений пунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року, встановлює непропорційно велику суму компенсації, яка може істотно перевищити розмір самої заборгованості. Враховуючи вказане, ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову.

09.07.2018 року з Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, яку було розподілено в провадження судді Смірнової Н.А.

Ухвалою судді Смірнової Н.А. від 10.07.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк про захист прав споживачі, визнання недійсним кредитного договору було прийнято до провадження.

ОСОБА_1 подавав до суду заяви про допит його у якості свідка, про призначення судової економічної експертизи, залучення співвідповідачів: Приватну фірму Харківське агентство нерухомості та ОСОБА_2 , та витребування довіреностей.

31.01.2019 року ПАТ ОТП Банк подав пояснення на позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, в яких зазначив те, що вказував в запереченнях та відзиві.

31.01.2019 року АТ ОТП Банк звернулося до судді Смірнової Н.А. з клопотанням про об`єднання справ, що перебуває в її провадженні зі справою, що знаходиться в провадженні судді Каращука Т.О.

Ухвалою судді Смірнової Н.А. від 01.03.2019 року передано справу в провадження судді Каращука Т.О. та об`єднано цивільну справу №646/6492/17 та №629/4539/16-ц.

11.03.2019 року ухвалою судді Каращука Т.О. справу прийнято до провадження.

Підготовче судове засідання призначалося неодноразово, а саме: 05.04.2018 року, 18.06.2018 року, 05.09.2018 року, 09.10.2018 року, 12.11.2018 року, 20.12.2018 року, 12.02.2019 року, 28.03.2019 року, 15.05.2019 року, 14.06.2019 року, 17.07.2019 року, 24.09.2019 року, 06.11.2019 року, 16.12.2019 року, 29.01.2020 року, 02.03.2020 року, 01.04.2020 року, 04.05.2020 року. В підготовче судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, надавав клопотання про відкладення.

15.06.2020 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, залучено співвідповідачів - Приватну фірму Харківське агентство нерухомості та ОСОБА_2 , клопотання про допит ОСОБА_1 в якості свідка задоволено, в задоволенні клопотань щодо проведення експертизи та витребування доказів відмовлено.

24.09.2020 року Приватна фірма Харківське агентство нерухомості надала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти позову ОСОБА_1 заперечували, позов АТ ОТП Банк підтримали.

01.10.2020 року ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її

відсутності, проти позову ОСОБА_1 заперечувала, позов АТ ОТП Банк підтримала.

16.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 подав повторно клопотання про призначення експертизи, однак дане клопотання вже вирішувалося судом, нових обставин встановлено не було.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним позовом) АТ ОТП Банк надав заяву про розгляд справи за відсутності представника та просив винести рішення, яким задовольнити вимоги АТ ОТП Банк .

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив оголосити перерву в розгляді та не проводити судове засідання за його відсутності, посилався на те, що він захворів на вірус COVID-19 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 жодного разу з 28.01.2018 року не з`являвся у судові засідання, постійно надав заяви про відкладення, у зв`язку з тим, що він бажає надати пояснення, зважаючи на те, що за ухвалою суду його потрібно допитати як свідка, декілька разів надав клопотання про те, що він захворів на вірус COVID-19 , дії ОСОБА_1 свідчать про зловживання процесуальними правами та про затягування судового процесу.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко О.В у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак відеоконференція не відбулася. ОСОБА_4 також неодноразово надавала клопотання про відкладення розгляду.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову ОСОБА_1 заперечувала, позов АТ ОТП Банк підтримала в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом представник Приватної фірми Харківське агентство нерухомості надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову ОСОБА_1 заперечував, позов АТ ОТП Банк підтримав в повному обсязі.

Згідно ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу не відбувалося.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться перед органом судової влади, а не перед сторонами процесу проте жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь у справі, направлене на те, що умисне зловживанням правами перешкоджає досягненню органом судової влади вказаних завдань.

Враховуючи строки розгляду даної категорії справ, зважаючи на наявність первісного та зустрічного позовів, заперечень на них, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності осіб.

Судом встановлено, що 12.06.2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОТП Банк (АТ ОТП Банк)(а.с.18), було укладено кредитний договір №ML-701/361/2008, про що свідчить копія анкети -заяви та Кредитного договору (а.с.4-6, 10-14 Том 1).

Відповідно до умов Договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 51 000 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути Банку суму отриманого кредиту, та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.

12.06.2008 року ОСОБА_1 надав кредитну заявку на отримання 51 000 доларів США, які просив видати 12.06.2008 року(а.с.7 Том 1).

Банк зобов`язання виконав в повному обсязі, однак Відповідач зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складається з 30 451, 76 доларів США - заборгованість по сплаті кредиту, 5 158, 89 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується розрахунком та випискою(а.с.15 Том 1, а.с.178-216 Том 2).

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610, 65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238, 08 грн.(а.с.16 Том 1).

У відповідності до ч.1 п.2 Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 51 000 доларів США, цільове використання кредиту - на придбання нерухомого майна; річна базова нарахування процентів 360 днів у році; сума першочергового внеску -20,19 % вартості нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу; дата остаточного повернення кредиту 12.06.2023 року; поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3 Договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Фіксований відсоток -4, 25 % є незмінним весь строк дії Кредитного договору. Відповідно до п.4 Кредитного договору, повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів.

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Лозівського міськрайонного суду Харківської області про захист прав споживачів, визнання недійсним окремих положень кредитного договору, а 18.09.2017 року ОСОБА_1 подав позов до Червонозаводського районного суду м.Харкова про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору. Зі змісту цих двох позовів вбачається, що ОСОБА_1 посилається в обох позовах на недійсність одних й тих самих пунктів, що свідчить про недобросовісність, оскільки суперечить засадам цивільного судочинства та відповідно до ст.43 ЦПК України, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, є зловживанням процесуальними правами.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною першою статті 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. З матеріалів справи не вбачається укладення договору про збільшення позовної давності.

Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За клопотанням АТ ОТП Банк про застосування позовної давності до зустрічного позову, суд встановив, що ОСОБА_1 знав про умови Договору, які просить визнати недійсними, з 12.06.2008 року, що свідчить про те, що зустрічні позовні вимоги, які було подано до суду у вересні 2017 року, подані з пропуском строку позовної давності.

Посилання ОСОБА_1 про те, що про нарахування таких великих санкцій, він дізнався тільки після отримання позову АТ ОТП Банк у січні 2017 року, що не може відповідати дійсності, оскільки ним було підписано Договір, в якому дані умови були визначені.

Частиною першою статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав, зокрема з моменту укладення та підписання оспорюваного кредитного договору 12 червня 2008 року, суд вважає, що саме з цього дня позивач міг дізнатися про порушення його прав, а отже ним пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у зустрічному позові щодо визнання недійсними пунктів кредитного договору.

Вище вказаний висновок викладено в постанові ВС від 29.01.2020 року у справі №726/2129/16-ц.

ОСОБА_1 були відомі умови Договору з дня укладення, про що свідчать його підписи в Договорі.

ОСОБА_1 в зустрічному позові просив визнати пункти 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року недійсними та вказував, що щомісячно сплачував грошові кошти шляхом поповнення банківського рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для цілей погашення кредиту, він сплачував тіло кредиту, переплачував кожного місяця а саме, що він фактично сплатив весь кредит, оскільки сума сплачена ним становить близько 70 000,00 доларів США, тобто він погасив кредит достроково та переплатив близько 2 300 доларів США.

У відповідності до ст. 15,16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З квитанцій не встановлено внесення 70 000,00 доларів США на погашення кредиту, деякі квитанції взагалі не містять інформацію, що кошти надходили з метою погашення кредиту.

Пунктом 4.1.1 частини №2 Кредитного договору встановлено обов`язок

ОСОБА_1 за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені Договором строки, сплатити Банку пеню в розмірі 1 (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов`язань за кожен день прострочки. Пунктом 4.1.2 частини №2 Кредитного договору встановлено обов`язок ОСОБА_1 за прострочення виконання Боргових зобов`язань понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.4.1.1 Договору, додатково сплатити на користь Банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених Боргових зобов`язань, але не менше 50,00 грн. Зі змісту оспорюваних ОСОБА_1 п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 частини №2 Кредитного договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року вбачається, що за порушення зобов`язань позивач ОСОБА_1 має сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення, що може бути обраховано до 365 % за рік. Крім того, передбачено за ті ж самі порушення Позичальник має сплатити штраф у розмірі 0,01%, але не менше 25 гривень. За прострочення виконання боргових зобов`язань понад 30 днів позичальник має сплатити на користь банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 50 грн.

Банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України Про споживче кредитування , сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо, ОСОБА_1 особистими підписами засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено в письмовій формі з визначенням усіх істотних умов, Позичальник ознайомлений з умовами договору, про що свідчать його підписи.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на

кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладення Договору ОСОБА_1 не оспорює, факт надання йому кредиту у розмірі 51 000 доларів США також визнає.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути складові його повної вартості, а саме проценти.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Договорі від 12.06.2008 року порядок сплати відсотків та їх розмір визначені сторонами.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вказував, що ним був підписаний Договір, в якому зазначені умови кредитування, які вказує АТ ОТП Банк в первісному позові, однак про можливість нарахування таких великих санкцій, які визначені пунктами 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3 Кредитного договору йому стало відомо у січні 2017 року. Яким чином ОСОБА_1 стало відомо про нарахування санкцій лише у січні 2017 року встановити неможливо, оскільки 12.06.2008 року пункти, які просив ОСОБА_1 визнати недійсними, вже були вказані в Договорі, який він підписав.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета

доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі ч.2 ст.80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи, що Позичальник ОСОБА_1 зобов`язання за Договором не виконував належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредит та відсотками, суд вважає, що наявні підстави для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь АТ ОТП Банк заборгованості за Кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610, 65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238, 08 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки поважність пропуску позовної давності при звернені до суду не доведено, дії позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) під час розгляду справи свідчать про зловживання процесуальними правами та затягування процесу, належних та допустимих доказів про повне погашення боргу та наявності переплати суду не надано, у судове засідання для допиту його як свідка він так і не з`явився.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжного доручення №2901390105 від 07.11.2016 року, АТ ОТП Банк за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 13 998, 57 гривень, а тому, у зв`язку з задоволенням первісного позову відповідачем ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 13 998, 57 грн.

Судовий збір за звернення з зустрічним позов, у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України, покладається на ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що позивачі у справах про захист прав споживачів звільняються від сплати судового збору, судові витрати покласти на рахунок держави.

На підставі постанови ВС від 29.01.2020 року у справі №726/2129/16-ц, ст.ст.3, 509, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625-626, 628, 633, 634, 638, 1049,1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12,19,81,133,141,259,264,265,274-279,280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов Акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства ОТП Банк , код ЄДРПОУ 1685166, адреса: м.Київ, вул.Жилянська, буд.43, заборгованість за Кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610, 65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238, 08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ОТП Банк судовий збір у розмірі 13 998, 57 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ОТП Банк , Приватної фірми Харківське агентство нерухомості , ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання недійсним окремих положень кредитного договору - відмовити.

Витрати, пов`язані з розглядом зустрічного позову, у вигляді судового збору, від сплати якого позивач звільнений, покласти на рахунок держави.

Повний текст рішення було виготовлено 22.12.2020 року.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Інформація про сторони за первісним позовом:

Позивач -Акціонерне товариство ОТП Банк , код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.43, адреса регіонального відділення в м.Харкові: 61003, м.Харків, пров.Банний, буд.1.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Інформація про сторони за зустрічним позовом:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1-Акціонерне товариств ОТП Банк , код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.43, адреса регіонального відділення в м.Харкові: 61003, м.Харків, пров.Банний, буд.1.

Відповідач 2- Приватна фірма Харківське агентство нерухомості (Ідентифікаційний код 24485491), яка знаходиться за адресою:61140, Харківська область, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.80, кв.179.

Відповідач 3 - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 22.12.1997 р.), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.О.Каращук