Постанова

від 17.12.2020 по справі 2-1427/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1427/11 Головуючий суддя І інстанції Харченко А. М.

Провадження № 22-ц/818/5775/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Картавих Марини Ігорівни на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21лютого 2011 року , по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року ПАТ ПУМБ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6315307 від 22.05.2008 року у розмірі 76791,24 доларів США та судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 22 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6315307, згідно з умовами якого відповідач отримала у банку кредит у сумі 59200 доларів США, зі сплатою відсотків 13,99% річних та кінцевим терміном погашення 22 травня 2028 року.

Зазначає, що відповідач зобов`язалась використати кредит за цільовим призначенням. сплатити відсотки за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами та в розмірі та с роки , передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленому додатку №1 кредитного договору, проте з 27 вересня 2008 року систематично порушує умови кредитного договору у зв`язку з чим станом на 21.08.2010 року має заборгованість у сумі 76791,24 доларів США, яка складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 68161,89 доларів США, заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 15665,87 доларів США, заборгованості за пенею за порушення строків сплати частини кредиту та відсотків за користування ним в розмірі 2965,48 доларів США.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року позовну заяву ПАТ ПУМБ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ суму заборгованості по кредитному договору від 22 травня 2008 року у розмірі 76791 доларів США 24 центи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ витрати по сплаті судового збору у сумі 215,56 центів. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Картавих М.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом не з`ясовано, що між сторонами було укладено ще договір іпотеки, та позивачем розпочата процедура позасудового врегулювання та звернено стягнення на предмет іпотеки. Позивач використав своє право на задоволення вимог та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі виконавчого напису нотаріуса, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження Червонозаводського ВДВС ХМУЮ від 03.03.2011 року, отже відповідачем було виконано обов`язки в повному обсязі, тому вимоги щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просит апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідача та її представника, розглянула справу за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, який не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367 , 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2008 року між ЗАТ Перший Український міжнародний банк правонаступником якого є ПАТ Перший Український Міжнародний банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6315307.

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 59200 доларів США зі сплатою 13,99% річних та кінцевим терміном погашення 22 травня 2028 року. Відповідач зобов`язалась використати кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленому у додатку №1 кредитного договору.

Взяті на себе зобов`язання банк виконав своєчасно і повністю, надав ОСОБА_1 кредит, що підтверджується меморіальним валютним ордером №444695235 від 22.05.2008 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи доведено, та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 повернення кредитних коштів та сплату процентів здійснювала не в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу .

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З 27 вересня 2008 року відповідач систематично порушувала умови п.п.1.1, 3.1.1, 3.2.1 кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту частинами в розмірі та строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з невиконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором загальна заборгованість перед банком станом на 21.08.2010 року становить 76791,24 доларів США, яка складається: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 58161,89 доларів США; заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 15665,87 доларів США; заборгованості за пенею за порушення строків сплати частини кредиту та відсотків за користування ним в розмірі 2963,48 доларів США.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 належить стягнути заборгованість за Договором кредиту за тілом кредиту та процентами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), Велика Палата дійшла висновку, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.03.2011 року постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1292 від 31.05.2010 року вчиненого на договорі іпотеки. Підставою закінчення виконавчого провадження є реалізація житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 за ціною 112629 грн, відповідно до протоколу №10-02/336/10/і від 26.01.2011.

Отже, у зв`язку з недостатністю коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, для погашення заборгованості за кредитним договором банк реалізував своє право на стягнення залишку заборгованості за рішенням суду.

Всупереч процесуальному обов`язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не спростувала вказані докази про наявність заборгованості на день розгляду справи судом першої інстанції. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1292 від 31.05.2010 року вчиненого на договорі іпотеки, було закінчено 03.03.2011, тобто вже після ухвалення оскарженого рішення, і тому на день розгляду цієї справи судом звернення стягнення на предмет іпотеки не впливало на розмір заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що банк реалізував своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому заборгованості ОСОБА_1 перед банком не має.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Картавих Марини Ігорівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий - В.Б. Яцина.

Судді - І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.