Постанова

від 21.12.2020 по справі 445/2437/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/2437/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/811/1130/18 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Івасюти М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивачка є власником земельних ділянок площами 0,1487 га, 0,1053 га та 0,1313 га, розташованих по АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є власниками суміжних земельних ділянок, незаконно встановили на її земельній ділянці огорожу, у результаті чого зайняли частину належних їй земельних ділянок у розмірі 0,0230 га та 0,03299 га.

Враховуючи викладене, позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом перенесення зазначеної огорожі на дійсні межі між земельними ділянками сторін (том 1, а.с. 2-4, 33-35).

У лютому 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 набула земельні ділянки площами 0,1487 га, 0,1053 га та 0,1313 га, розташовані по АДРЕСА_1 , із порушенням діючого на той час земельного законодавства. Враховуючи викладене, позивачі просили скасувати рішення Поморянської селищної ради Золочівського району Львівської області від 09 липня 2013 року, яким ОСОБА_3 затверджено технічну документацію, визнати свідоцтва про право власності на ці земельні ділянки недійсними та припинити державну реєстрацію вказаних земельних ділянок (том 1, а.с. 60-65).

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,1478 га, що належить ОСОБА_3 на праві власності і розташована по АДРЕСА_1 , шляхом перенесення огорожі незаконно встановленої на її земельній ділянці довжиною 44,38 м на віддаль 4,95 м з боку АДРЕСА_1 і на віддаль 5,55 м з боку земельної ділянки ОСОБА_2 в сторону своєї земельної ділянки та встановлення цієї огорожі на дійсній межі між суміжними земельними ділянками.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,1053 га, що належить ОСОБА_3 на праві власності і розташована по АДРЕСА_1 , шляхом перенесення огорожі незаконно встановленої на її земельній ділянці, довжиною 61,15 м, на віддаль 5,66 м з боку земельної ділянки ОСОБА_1 і на віддаль 5,16 м з боку пасовища в сторону своєї земельної ділянки та встановлення цієї огорожі на дійсній межі між суміжними земельними ділянками.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмолено.

Розподілено судові витрати (том 1, а.с. 115-119).

Дане рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за первісним позовом, а їхні позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважають, що судом залишено поза увагою те, що набуття права власності на земельні ділянки шляхом видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, прийняття рішення Поморянської селищної ради від 09.07.2013 року № 231 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки гр. ОСОБА_3 здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки зазначеним рішенням Поморянської селищної ради затверджено вид документації, що не передбачений чинним законодавством України, і як наслідок ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки набуто з порушенням вимог чинного законодавства України.

Звертають увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, однак ОСОБА_3 одночасно передано дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з різними кадастровими номерами.

Вважають, що судові рішення Золочівського районного суду Львівської області та Апеляційного суду Львівської області, якими було дозволено ОСОБА_3 виготовити документацію із землеустрою без згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є преюдиційними, позаяк даним судовим рішенням не визначалось, який саме вид документації слід розробляти, а дозволено приватизувати земельні ділянки без погодження суміжних землекористувачів.

Вважають, що без проведення судової земельно-технічної експертизи суд дійшов упередженого висновку про наявність перешкод у користуванні земельними ділянками ОСОБА_3 та зобовязав відповідачів за первісним позовом перенести межові знаки (а.с. 125-129).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року було скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2015 року (якою оскаржуване рішення суду першої інстанції було залишено без змін) і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 1, а.с. 207-209).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 померла (том 1, а.с. 225) і ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2016 року провадження у справі було зупиненим (том 1, а.с. 228-229).

З відповіді на запит суду приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Плотиці Г.Д. від 10 липня 2020 року № 142/01-16 стало відомо, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_4 (том 2, а.с. 27) і ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року провадження у справі було відновлено (том 2, а.с. 30-31).

28 вересня 2020 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді-доповідача Струс Л.Б. автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями Львівського апеляційного суду дану справу було передано судді-доповідачу Цяцяку Р.П. (том 2, а.с. 43).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 було залучено ОСОБА_4 , явку якої, а також апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 10-30 год. 21 грудня 2020 року, було визнано обов`язковою (том 2, а.с. 47-49).

Всі учасники справи, будучи своєчасно (15-28 жовтня 2020 року) належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи о 10-30 год. 21 грудня 2020 року (том 2, а.с. 50-60), в судове засідання не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи - на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що передача ОСОБА_3 спірних земельних ділянок проведена з дотриманням вимог земельного законодавства. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно захопили частину земельних ділянок ОСОБА_3 шляхом встановлення огорожі на відстані з межами їхніх земельних ділянок в сторону її земельної ділянки.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом оскаржуваного рішення) було передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 набула у власність земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку площею 0,1487 га; для ведення особистого селянського господарства площами 0,1313 га та 0,1053 га.

Пред`являючи зустрічний позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що ОСОБА_3 набула право власності на ці земельні ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Відповідно до пункту г частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 3 статті 79-1 ЗК України встановлено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання .

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та у порушення вимогЦПК України не дав належної правової оцінки посиланням відповідачів на те, що земельне законодавство передбачає передачу земельних ділянок у власність громадян один раз по кожному виду використання, а ОСОБА_3 одночасно передано дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з різними кадастровими номерами.

За наведених обставин позовні вимоги за зустрічним позовом стосовно обох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які були наданими ОСОБА_3 у власність, підлягають до задоволення.

В той же час, зустрічна позовна заява не містить доводів стосовно того, в чому саме полягає незаконність надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1487 га, яка з наведеним видом використання була наданою ОСОБА_3 єдиною, а відтак колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом стосовно цієї земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом, то Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 14 вересня 2016 року прийшов до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про самовільне захоплення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок ОСОБА_3 є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях, що заборонено нормами ЦПК України, оскільки необґрунтований відповідними висновками судової земельно-технічної експертизи (том 1, а.с. 207-209).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 померла (том 1, а.с. 225).

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити за їх недоведеністю, що не перешкоджає спадкоємцям ОСОБА_3 на звернення до суду з аналогічними позовними вимогами у подальшому - за наявності належних та допустимих доказів про самовільне захоплення земельної ділянки площею 0,1487 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 (чи її частини).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зустрічним позовом частково задовольнити.

Рішення Поморянської селищної ради Золочівського району Львівської області від 09 серпня 2013 року № 231 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки гр. ОСОБА_3 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1313 га кадастровий номер 4621855600:01:007:0006 по АДРЕСА_1 та площею 0,1053 га кадастровий номер 4621855600:01:007:0007 по АДРЕСА_1 , та в частині надання цих земельних ділянок у власність ОСОБА_3 - визнати протиправним та скасувати його в цих частинах .

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 9251746 від 11.09.2013 року, на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621855600:01:007:0006, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1053 га і припинити державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4621855600:01:007:0006 у Державному земельному кадастрі, а також припинити державну реєстрацію речового права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 9255364 від 11.09.2013 року, на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621855600:01:007:0007, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1313 га і припинити державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4621855600:01:007:0007 у Державному земельному кадастрі, а також припинити державну реєстрацію речового права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зустрічним позовом - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити за їх недоведеністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.