Постанова

від 21.12.2020 по справі 910/18131/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа№ 910/18131/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Руденко А.О.- адвокат

від відповідача: Яковенко О.О. - адвокат

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020, повний текст якого складено 26.08.2020

у справі № 910/18131/19 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Натель

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання укладеного між сторонами договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 недійсним як такого, який вчинений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач як недобросовісна сторона договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача ввів в оману позивача про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення прав вимоги за кредитними зобов`язаннями третьої особи, у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з відповідачем як кредитного договору, так і оскаржуваного договору поруки.

На думку позивача, викладені ним у позовній заяві обставини, вказують на відсутність вищевказаних документів (договорів забезпечення) у банку, що мало істотне значення при укладенні оспорюваного договору поруки, що підтверджує факт обману банком позивача, оскільки якби позивач знав про відсутність забезпечень, він би не укладав з відповідачем ані кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, ані договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020, повний текст якого складено та підписано 26.08.2020, у справі № 910/18131/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Також суд першої інстанції послався на те, що:

- у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину;

- під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю;

- відповідно до протоколу № 3/16 від 21.10.2016 загальних зборів учасників позивача, по першому питанню порядку денного було вирішено укласти з відповідачем кредитний договір з видом кредитування - відновлювальна кредитна лінія, з лімітом кредитування - 4 650 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності;

- жодних посилань в частині необхідності укладення кредитного договору, спірного договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу, отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за попередніми кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься посилання щодо такого майна (його оцінки, наявності) та трансформації кредитного портфелю Банку.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду з позовом.

Крім того, апелянт зазначив про те, що:

- спірний договір поруки не містить визначених законом істотних умов договору, оскільки в ньому відсутні зміст та розмір кредитних зобов`язань, що забезпечуються порукою, предмет кредитних договорів, строк виконання кредитних договорів, термін повернення грошових коштів, предмет договорів застави та іпотеки, передбачених п. 8 спірного договору, а відтак, такі договори є неукладеним;

- позивач поставив під сумнів існування кредитного договору, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено спірний договір поруки, що свідчить про фактичну відсутність такого договору, укладеного у письмовій формі, та, відповідно, про нікчемність кредитного договору через недотримання вимог щодо укладення його у письмовій формі, та, відповідно, про нікчемність спірного договору поруки як похідного від нікчемного кредитного договору (такого договору, який укладено не було).

До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, клопотання про відстрочення сплати судового збору щодо подання апеляційної скарги на рішення суду та клопотання про витребування доказів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, справа № 910/18131/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, проте апелянтом подано клопотання, в якому він просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду до моменту ухвалення постанови Північним апеляційним господарським судом.

Враховуючи, що колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого апелянтом клопотання, ухвалою від 05.10.2020 апелянту відмовлено у клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору в сумі 2 881,50 грн.

26.10.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення № 992 від 21.10.2020 про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн.

За таких обставин, ухвалою від 02.11.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 03.11.2020:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19;

- справу № 910/18131/19 призначено до розгляду на 23.11.2020 о 14:40;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 23.09.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Щодо доданого до апеляційної скарги клопотання позивача про витребування додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.

У вказаному клопотанні позивач просить витребувати:

1. у відповідача:

- копії кредитного договору № 4Н15110И від 16.12.2015 з додатковими угодами до нього;

- копії документів на переказ коштів від відповідача за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015;

- копії документів, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015 станом на дату відкриття провадження у справі та станом на 26.10.2016 (дата укладення оспорюваного договору поруки) із зазначенням, яка саме сума заборгованості наявна та яка сума заборгованості була погашена (з повернення кредиту, відсотків, пені та ін.);

- у разі наявності заборгованості за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015 - надати розрахунок заборгованості станом на дату відкриття провадження у справі;

- копії документів, що підтверджують розмір сплачених грошових коштів на виконання кредитного договору № 4Н15110И від 16.12.2015

- документи, що підтверджують правову природу заборгованості позивача, яка у розумінні відповідача є підставою для невиконання ним п. 8 та п. 10 спірного договору поруки;

- детальний розрахунок заборгованості станом на дату відкриття провадження у справі;

- довідку про погашення заборгованості по кредитному договору № 4Н15110И від 16.12.2015;

- посвідчену копію рішення Національного банку України № 323-рш/БТ від 05.10.2016;

- копію звіту незалежного аудитора від 31.12.2015, підготовленого ТОВ АФ Прайсвортерхаусскуперс (аудит) ;

- копію звіту незалежного аудитора від 31.12.2016, підготовленого ТОВ Ернст енд Янг аудиторські послуги ;

2. від Національного банку України - посвідчену копію рішення Правління Національного банку України № 323-рш/БТ від 05.10.2016 щодо виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля відповідача.

У обґрунтування підстав для задоволення вказаного клопотання позивач зазначив про те, що:

- витребувані докази зможуть підтвердити або спростувати фактичні підстави позову щодо наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману;

- рішення НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016 має суттєве значення для рішення справи, оскільки містить відомості про обставини справи, а саме: обставини, за яких був укладений кредитний договорі та договори поруки між позивачем та відповідачем; вказане рішення містить інформацію, що фактично НБУ зобов`язав відповідача здійснити процедуру трансформації, а також здійснити заходи та погасити кредит боржника за рахунок поручителя - позивача; що позивач повинен був відповідати вимогам і критеріям НБУ; що позивач був погоджений НБУ, у тому числі за ознаками не пов`язаності з відповідачем, прийнятної кредитної історії, фінансового стану тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

У клопотанні позивач вказує на те, що необхідність витребування доказів з`явилась після ознайомлення позивача з відзивом на позов, де відповідач зазначив: Отже, підсумовуючи, позивач помилково та навмисно стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4Т16100Г від 25.10.2016, вважаючи його наслідком необхідності укладення спірного договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення Договору поруки позивачем відбулось не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 недійсним як такого, який вчинений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України, доказами у цій справі можуть бути дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, тобто дані, що можуть підтвердити введення відповідача позивачем в оману про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення прав вимоги за кредитними зобов`язаннями третьої особи, у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Позивачем не доведено, що витребувані ним документи можуть підтвердити введення відповідача позивачем в оману про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення прав вимоги за кредитними зобов`язаннями третьої особи, у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, а відтак, у задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовляється, оскільки його задоволення жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті і фактично призведе лише до затягування розгляду цієї справи в суді.

23.11.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) на лікарняному, з огляду на що ухвалою від 25.11.2020 справу призначено до розгляду на 21.12.2020 о 14:40.

Розпорядженням № 09.1-08/5468/20 від 21.12.2020, у зв`язку перебуванням судді Поляк О.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18131/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 справа № 910/18131/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою від 21.12.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19 прийнято до свого провадження.

Станом на 21.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі свого представника, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

25.10.2016 відповідач як банк та позивач як позичальник уклали кредитний договір № 4Т16100Г (далі Кредитний договір) (а.с. 9-14), у п. 1.1 якого погодили, що відповідач за наявності вільних коштів зобов`язується надати позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 650 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позивача щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

За умовами п. А.3 Кредитного договору, термін повернення кредиту - 12.05.2026.

Згідно з п. 7.9 Кредитного договору договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів відповідача у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.06.2015, укладеної сторонами.

26.10.2016 позивач як поручитель та відповідач як кредитор уклали договір поруки № 4Н15110И/П (далі Договір поруки) (а.с. 18), у п. 1 якого погодили, що предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою своїх зобов`язань за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Відповідно до п. 3 Договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У п. 4 Договору поруки сторонами погоджено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 5 Договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 Договору поруки).

Згідно з п. 7 Договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

До поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (п. 8 Договору поруки).

Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Згідно з п. 17 Договору поруки договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів відповідача у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.06.2015, укладеної сторонами.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати Договір поруки недійсним на підставі ст. 230 ЦК України як такий, при укладенні якого відповідачем було введено позивача в оману.

У обґрунтування вказаних тверджень позивач послався на те, що:

- укладенню Кредитного договору та Договору поруки, а також інших договорів поруки (перелік яких наведений позивачем у позовній заяві) передували ті обставини, що позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт банку, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг;

- відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією про позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі трансформації кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк ;

- така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16р. №323/БТ, яким зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля. Згаданий план заходів, зі слів співробітників банку, передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів. Як зазначає позивач у позовній заві, на думку банку, позивач повністю відповідав необхідним критеріям для переведення на позивача кредитного боргу старих боржників ;

- при цьому, як зазначає позивач, представники банку наголошували на тому, що кредитні зобов`язання старих боржників забезпечені надзвичайно ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше;

- за твердженням позивача, його дії з отримання кредитних коштів за Кредитним договором були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань старих боржників банку в зазначених рамках реалізації плану трансформації кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , ініційованого НБУ, а укладення Кредитного договору обумовлено тим, що позивач, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним кредитним договором) заборгованості старих позичальників (боржників), в тому числі третьої особи, мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як, зі слів банку, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість старих позичальників перед банком;

- після завершення процесу переоформлення боргів старих боржників банку рішенням НБУ від 18.12.2016 №498-р Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк визнано неплатоспроможним, та відповідно до постанови КМУ від 18.12.2016 № 961 банк перейшов у власність держави, проте зобов`язання банку щодо передачі позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання старих боржників, банком виконані не були;

- у період з листопада 2016 року по листопад 2017 року позивач намагався в судовому порядку отримати вказані документи від відповідача, однак, як встановлено у рішеннях судів, відповідач не був зобов`язаний передавати такі документи позивачу;

- таким чином, ані в порядку Договору поруки, ані в судовому порядку, відповідач не передав позивачу документи, які б давали змогу позивачу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань старих боржників за кредитними договорами, зокрема, документи, які забезпечували виконання зобов`язань третьої особи за вказаними у Договорі поруки кредитними договорами;

- така поведінка банку свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов`язання за Договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, що свідчить про введення в оману позивача відповідачем;

- тривале невиконання відповідачем зобов`язань за Договором поруки свідчить про відсутність у банку намірів передати позивачу (як поручителю, який виконав зобов`язання боржника) документів, які підтверджували наявність забезпечення виконання зобов`язань старих позичальників (зокрема, третьої особи) у вигляді цінних для позивача активів;

- при цьому, банк лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти як Кредитний договір, так і Договір поруки з метою реалізації плану трансформації , чим ввів позивача в оману щодо істотних умов договору;

- у позивача є всі підстави ставити під сумнів взагалі факт наявності у банку таких активів, оскільки протягом 2016-2019 років банк не передав позивачу ні документи, що посвідчували наявність активі (їх копії) ні будь-яку іншу інформацію, що надавала б позивачу можливість звернути стягнення на такі активи.

Всі наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача, ініційованої НБУ, ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними договорами старих боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, а відсутність вказаних документів має істотне значення при укладенні Кредитного договору та Договору поруки (та інших договорів поруки) і підтверджує факт обману позивача, адже якщо б позивач на момент укладення кредитного договору та договору поруки знав про відсутність даних забезпечень, він би не вчиняв вказаних правочинів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 230 ЦК України встановлює, що, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які є підставами для визнання недійсним Договору поруки на підставі ст. 230 ЦК України.

Так, позивачем не доведено, що представниками відповідача повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники відповідача замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015).

Також позивачем не доведено і те, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, які свідчили б про намагання відповідачем запевнити позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки, які насправді наступити не можуть.

Як слідує з протоколу № 3/16 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 від 21.10.2016 (а.с. 72), загальними зборами позивача було прийнято рішення щодо отримання у відповідача кредиту у загальній сумі 4 650 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності товариства шляхом укладення відповідного договору.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, жодних посилань в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як не міститься і посилань щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та трансформації кредитного портфеля банку.

Те, що метою кредитування позивача є саме фінансування поточної діяльності товариства, підтверджується як наданим відповідачем Техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 24.10.2016 (а.с. 74) , так і Заявкою на отримання кредиту від 24.10.2016 (а.с. 75), яка була надана самим позивачем.

Таке саме призначення кредитування зазначено й у Кредитному договорі.

При цьому, жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісним кредитом всі перелічені вище документи не містять, так само, як не містять посилань і на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).

Крім того, жоден пункт Кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем Договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Отже, матеріалами справи не підтверджується жодна з викладених на підтвердження наявності підстав для визнання Кредитного договору недійсним обставин, а підписавши спірний Договір поруки, позивач реалізував своє право, надане йому статтями 627, 628 ЦК України, на вільне укладення договору, вибір контрагента та визначення умов договору.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання Договору поруки недійсними з підстав, зазначених ним у позовній заяві, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.

Щодо посилань позивача, викладених у апеляційній скарзі, на те, що:

- спірний Договір поруки не містить визначених законом істотних умов договору, оскільки в ньому відсутні зміст та розмір кредитних зобов`язань, що забезпечуються порукою, предмет кредитних договорів, строк виконання кредитних договорів, термін повернення грошових коштів, предмет договорів застави та іпотеки, передбачених п. 8 спірного договору, а відтак, такі договори є неукладеним;

- позивач поставив під сумнів існування кредитного договору в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено спірний Договір поруки, що свідчить про фактичну відсутність такого договору, укладеного у письмовій формі, та, відповідно, про нікчемність кредитного договору через недотримання вимог щодо укладення його у письмовій формі, та, відповідно, про нікчемність спірного договору поруки як похідного від нікчемного кредитного договору (такого договору, який укладено не було),

колегія суддів зазначає про те, що вказані обставини судом першої інстанції при розгляду спору сторін по суті не досліджувались та не встановлювались, оскільки позивачем не були заявлені як підстави для задоволення позовних вимог у цій справі.

Водночас за змістом ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що відповідно до п. 3 Договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений, що свідчить як про укладення відповідачем з третьою особою кредитного договору № 4Н15110И від 16.12.2015, так і про невмотивованість сумніву позивача щодо існування такого кредитного договору.

Про необґрунтованість сумніву позивача існування кредитного договору № 4Н15110И від 16.12.2015 свідчить і те, що ним не було заявлено про такі сумніви при розгляді справи № 910/16443/17 за позовом ТОВ Тріумф 15 до АТ КБ Приватбанк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ Натель про зобов`язання вчинити дії, предметом розгляду у якій були вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов`язок боржника за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015, та документи, якими забезпечувалось його виконання.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 15 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18131/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18131/19.

Повний текст постанови складено: 24.12.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна