Рішення

від 15.12.2020 по справі 906/680/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/680/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Руснак В.О. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Горбулівське"

до Фізичної особи - підприємця Супруна Олександра Володимировича

про стягнення 445000,00 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Супрун Олександра Володимировича з вимогою про стягнення 445000,00грн заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою від 16.06.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.07.2020р.

Ухвалою від 14.07.2020р. суд відклав підготовче засідання на 11.08.2020р.

06.08.2020р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с.63-80).

Ухвалою від 11.08.2020р. суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав судове засідання на 24.09.2020р.

31.08.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.86-87).

01.09.2020р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.90).

Ухвалою від 24.09.2020р. суд, в порядку ст.46 ГПК України, прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та постановив розгляд справи здійснювати в межах зменшених позовних вимог.

02.09.2020р. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів вх. №02-44/1351/20 (а.с.95).

Зазначене клопотання задоволене ухвалою суду від 24.09.2020 року та витребувано у відповідача, зазначені в клопотанні документи.

02.09.2020р. позивачем подано клопотання про витребування доказів вх.№02-44/132/20 (а.с.101-102).

Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, з тих підстав, що позивачем не доведено, що зазначені в клопотанні документи перебувають у відповідача.

Також, ухвалою суду від 24.09.2020р. відкладено підготовче засідання на 20.10.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. з 20.10.2020р. на лікарняному, підготовче судове засідання 20.10.2020р. не відбулось.

Ухвалою суду від 02.11.2020р. справу призначено на 17.11.2020р.

Ухвалою суду від 17.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2020 р.

У судовому засіданні 15.12.2020р., відповідно до ст. 240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Наказом №1 від 26.06.2017р., виданим на виконання рішення Засновників (учасників) ТОВ "Горбулівське", оформленим протоколом №1 від 26.06.2017р., Супруна О.В. було призначено на посаду директора товариства.

В період перебування Супруна О.В. на посаді директора з 10.08.2018р. по 30.07.2019р. ФОП Супрун О.В. було надано поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Горбулівське" на загальну суму 550000,00 грн.

Отримання зазначених коштів ФОП Супрун О.В. підтверджується банківськими виписками з рахунку товариства.

Фінансову позику відповідач повернув частково в сумі 105000,00 грн., сплативши 22.08.2018р. - 95000,00 грн. та 20.12.2018р. - 10000,00 грн.

Позивач надсилав відповідачу вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 06.03.2019р. та від 23.10.2019р., які залишені ним без відповіді.

Позивач зазначає, що на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача складає 445000,00 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів та вимог позивача (а.с.63-80).

Зазначив, що дійсно на підставі укладеного сторонами договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №1-10-08/18 від 10.08.2018р. ним було отримано 550000,00 грн. фінансової допомоги.

Однак, всю суму грошових коштів відповідач повернув позивачу в період з 22.08.2018р. по 02.10.2019р., на підтвердження чого надав дублікати чеків та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 573834,00 грн.

Зазначив, що інші договори сторонами в період 2018-2019р.р. не укладалися.

Щодо надання суду примірника договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р. вказав, що не може його віднайти.

Позивач у відповіді на відзив відносно наданих відповідачем доказів проведення повної оплати зазначив, що погоджується із проведеними оплатами 22.08.2018р. на суму 95000,00 грн., 20.12.2018р. на суму 10000,00 грн. та 17.01.2019р. на суму 124500,00 грн.

Відносно решти платежів звертає увагу, що вони не відображені у банківських виписках по розрахунковому рахунку ТОВ "Горбулівське".

Надані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів вважає неналежним доказом проведення оплати, оскільки відповідач на той момент був директором ТОВ "Горбулівське" та мав можливість їх підробити.

Заявою від 27.08.2020р. позивач зменшив позовні вимоги (а.с.90).

Вказуючи, що з поданих відповідачем доказів йому стало відомо про повернення грошових коштів в сумі 124500,00 грн., шляхом безготівкових платежів на рахунок ТОВ "Горбулівське", позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 320500,00 грн. заборгованості.

Відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 17.11.2020р. про призначення розгляду справи на 15.12.2020р., направлена на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг на а.с.46), повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.122-124).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з судовими рішеннями по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення його про розгляд справи судом.

Оскільки явка сторін не визнавалась обов`язковою, сторони належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача або його представника.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно банківських виписок по рахунку ТОВ "Горбулівське" в період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. фізичній особі - підприємцю Супруну О.В. було перераховано наступні суми (а.с.12-25):

- 10.08.2018р. - 25000,00 грн., з призначенням платежу "надання безвідсоткової фінансової допомоги засновнику Супрун О.В., згідно договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р.";

- 20.08.2018р. - 70000,00 грн., з призначенням платежу "надання безвідсоткової фінансової допомоги засновнику Супрун О.В., згідно договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р.";

- 22.10.2018р. - 50000,00 грн. та 40000,00 грн., з призначенням платежу "надання безвідсоткової фінансової допомоги засновнику Супрун О.В., згідно договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р.";

- 23.10.2018р. - 40000,00 грн., з призначенням платежу "надання безвідсоткової фінансової допомоги засновнику Супрун О.В., згідно договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р."

Відповідно до банківських виписок по рахунку ТОВ "Горбулівське" в період з 01.01.2019р. по 13.11.2018р. ОСОБА_1 було перераховано наступні суми (а.с.26-35):

- 16.07.2019р. - 160000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору";

- 18.07.2019р. - 7000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору";

- 19.07.2019р. - 3000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору";

- 26.07.2019р. - 20000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору";

- 29.07.2019р. - 70000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору";

- 30.07.2019р. - 65000,00 грн., з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно діючого договору".

Всього було перераховано 550000,00 грн.

З вказаних банківських виписок вбачається, що відповідач отриману позику повернув ТОВ "Горбулівське" частково, а саме:

- 22.08.2018р. сплачено 95000,00 грн., з призначенням платежу "повернення позики засновником Супрун О.В.";

- 20.12.2018р. сплачено 10000,00 грн., з призначенням платежу "готівкові надходження власних коштів - повернення фінансової позики від засновника ч/з Супрун О.В."

Всього - 105000,00 грн.

За вказаних обставин, вважаючи, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 445000,00 грн. боргу.

23.10.20149 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги (а.с.36-38).

Відповідач, заперечуючи наявність заборгованості, зазначає, що розрахунки з позивачем провів в повному обсязі, на підтвердження чого надав наступні документи (а.с.66-79):

- дублікат чеку від 22.08.2018р. на суму 95000,00 грн.;

- дублікат чеку від 20.12.2018р. на суму 10000,00 грн.;

- дублікат чеку від 17.01.2019р. на суму 124500,00 грн.;

- дублікат чеку від 28.02.2019р. на суму 3500,00 грн.;

- дублікат чеку від 28.02.2019р. на суму 10235,00 грн.;

- дублікат чеку від 05.03.2019р. на суму 25099,00 грн.;

- дублікат чеку від 04.04.2019р. на суму 5500,00 грн.;

- дублікат чеку від 01.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру:

- №1 від 05.03.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №2 від 21.03.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №3 від 10.04.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №4 від 11.04.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №5 від 12.04.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №6 від 05.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №7 від 06.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №8 від 07.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №9 від 08.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №10 від 09.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №11 від 12.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №12 від 13.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №13 від 14.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №14 від 15.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №15 від 16.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №16 від 27.08.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №17 від 16.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №18 від 17.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №19 від 18.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №20 від 19.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №22 від 20.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №23 від 23.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №25 від 24.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №26 від 25.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №27 від 26.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №28 від 27.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №29 від 30.09.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №30 від 01.10.2019р. на суму 10000,00 грн.;

- №31 від 02.10.2019р. на суму 10000,00 грн.

Посилаючись на зазначені документи, відповідач вважає, що заборгованість перед позивачем за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги №1-10-08/18 від 10.08.2018р. відсутня, а сума сплачених коштів перевищує суму отриманої фінансової допомоги.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 320500,00 грн. боргу (а.с.90).

Ухвалою від 24.09.2020р. суд, в порядку ст.46 ГПК України, прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та постановив розгляд справи здійснювати в межах зменшених позовних вимог.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач вказує, що грошові кошти в сумі 550000,00 грн. були надані відповідачу на виконання укладеного сторонами договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги.

Відповідач не заперечив факт укладення сторонами такого договору.

Сторони примірник договору №1-10-08/18 від 10.08.2018р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги сторони суду не надали.

З огляду на викладене, при вирішення спору слід керуватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальні положення про зобов`язання та регулюють правовідносини позики.

Як передбачено ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст.510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалося вище, банківськими виписками підтверджуються обставини надання ТзОВ "Горбулівське" ФОП Супруну О.В. 550000,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги (а.с.12-35). Відповідач не заперечив факт отримання вищевказаної суми.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками (а.с.17, 25) та дублікатами банківських квитанцій (а.с.79) підтверджується, що грошові кошти відповідач повернув частково в сумі 229500,00 грн.

Відповідачем з відзивом на позовну заяву було подано дублікати банківських квитанцій від 23.02.2019р., 28.02.2019р., 05.03.2019р., 04.04.2019р. та від 26.06.2019р.(а.с.79), які, на його думку, підтверджують факт сплати позивачу коштів на загальну суму 54334,00 грн.

Дослідивши вищевказані дублікати квитанцій, суд встановив:

- в квитанції від 23.02.2019р. про сплату коштів в сумі 3500,00 грн. на рахунок ТОВ "Горбулівське" вказано призначення платежу "готівкові надходження власних коштів 28 лютого 2019 надання фінансової допомоги засновником";

- в квитанції від 28.02.2019р. на суму 10235,00 грн. вказано призначення платежу "погашення заборгованості";

- в квитанції від 05.03.2019р. на суму 25099,00 грн. вказано призначення платежу "готівкові надходження власних коштів 05 березня 2019 надання фінансової допомоги від засновника";

- в квитанції від 04.04.2019р. на суму 5500,00 грн. вказано призначення платежу "погашення кредиту";

- в квитанції від 25.06.2019р. на суму 10000,00 грн.вказано призначення платежу "погашення кредиторської заборгованості згідно діючого договору".

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Із зазначеного випливає, що докази визнаються судом належними, якщо вони містять відомості про факти, які встановлюються з метою вирішення господарського спору.

Перелічені вище дублікати квитанцій не є належними доказами на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу саме на погашення отриманої позики, оскільки призначення платежу вказує на те, що кошти були сплачені в рахунок погашення іншої, аніж позика, заборгованості, а тому не приймаються судом до уваги.

Відповідачем на спростування позовних вимог також надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 290000,00 грн. (а.с.66-75).

Відповідно до п.п.11 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017р. №148, касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Згідно п.п.7 пункту 3 вказаного Положення журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.

Підпунктом 10 п.3 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно підпункту 13 п.3 Положення книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій (у разі її використання), книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів.

З наведеного випливає, що документами, якими можна підтвердити здійснення готівкових розрахунків через касу підприємства є, зокрема, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касовий ордер та книга обліку.

Додатком 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (пункт 25 розділу III) затверджено типову форму прибуткового касового ордеру.

Типова форма №КО-1 застосовується для оформлення надходження до каси грошових коштів та інших грошових документів. Типова форма "Прибуткового касового ордера" складається з двох частин, одна з яких заповнюється, підписується та передається до каси підприємства, а друга частина - це квитанція до прибуткового касового ордера, яка завіряється підписами головного бухгалтера і касира та печаткою підприємства, та видається на руки особі, яка здала гроші.

Позивач заперечуючи проти доводів відповідача, вказав, що після звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Горбулівське", останній документацію та печатку товариства не повернув, тому, у ТОВ "Горбулівське" відсутні будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, які могли б підтвердити внесення готівки ФОП Супруном О.В. в касу товариства, в тому числі прибуткові касові ордери №№1-31.

Таким чином, позивач не може з достовірністю перевірити факт надходження коштів в касу підприємства та факт реального оформлення прибуткових касових ордерів, наданих відповідачем.

В зв`язку з чим, позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Ухвалою суду від 24.09.2020р. задоволено клопотання позивача та витребувано у ФОП Супруна О.В. оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії яких ним були подані до матеріалів справи.

Відповідач зазначених вимог суду не виконав та оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів суду для огляду не надав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 та 6 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи позицію позивача, який заперечує факт отримання коштів згідно поданих відповідачем копій квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 290000,00 грн., а також враховуючи відсутність оригіналів вказаних квитанцій, суд не бере до уваги копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та розглядає справу за наявними в ній доказами.

З огляду на вищевикладені обставини заборгованість відповідача за договором безвідсоткової фінансової допомоги становить 320500,00 грн. (550000,00 грн. - 229500,00 грн.).

Відповідач вказану суму боргу належним доказами не спростував.

Згідно ч.2 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач надсилав відповідачу вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги від 23.10.2019р., однак відповіді на вказану вимогу відповідач не надав та існуючу заборгованість не погасив (а.с.36-38).

За вказаних обставин, вимоги щодо стягнення з відповідача 320500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в розмірі 320500,00 грн., витрати зі сплати судового збору з вказаних вимог в сумі 4807,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПН НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Горбулів, вул.Травнева, 1, код ЄДРПОУ 41421071)

- 320500,00 грн. заборгованості;

- 4807,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)