Рішення

від 23.12.2020 по справі 320/5724/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/133/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 Справа № 320/5724/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий судя Колодій Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Новасардової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фермерське господарство «Гришко О.В.» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Садова, 4)

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою

За участю представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача : не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.09.2020 на адресу господарського суду Запорізької області згідно ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження 14-385цс19) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою передано до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 320/5724/17 розподілено для розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2020 відкрито провадження у справі № 320/5724/17 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.10.2020.

Ухвалою суду 27.10.2020 судове засідання перенесено на 19.11.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство «Гришко О.В.» . Також, даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження та судове засідання відкладено на 08.12.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 320/5724/17 до судового розгляду по суті. Судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 23.12.2020.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Фермерське господарство "Гришко О.В." письмових пояснень стосовно суті спору з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 01.04.2020, не надали.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання 23.12.2020 представники сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України .

Рішення ухвалено в судовому засіданні 23.12.2020 без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Запорізької області передано позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 10,9996 га ріллі, яка знаходиться за межами населеного пункту, із земель запасу Новгородківської сільради, для організації та ведення фермерського господарства, укладений 21 січня 2005 року між Мелітопольською РДА та ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 10, 9996 га ріллі, яка знаходиться за межами населеного пункту, із земель запасу Новгородківської сільради для організації та ведення фермерського господарства на підставі поновленого договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2005 року (зареєстрованого 2 лютого 2005 року за № 04 у ДП Мелітопольський РЦДЗК ), укладеного між Мелітопольською РДА та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належно виконував обов`язки за умовами вказаного договору, продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця не отримував, тому ним виконані усі вимоги частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Установивши зазначені обставини, суд зробив висновок про наявність правових підстав, передбачених частиною шостою статті 33 цього Закону, для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 січня 2005 року між Мелітопольською РДА та ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах, які були визначені цим договором, та визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 10,9996 га ріллі, яка знаходиться за межами населеного пункту, із земель запасу Новгородківської сільради для організації та ведення фермерського господарства на підставі вказаного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Також суд зазначив, що підставою позову позивач визначив частину шосту статті 33 Закону № 161-XIV, яка не передбачає обов`язку орендаря подати орендодавцю заяву про поновлення дії договору оренди земельної ділянки за два місяці до закінчення його строку, а відсутність додаткової угоди про поновлення договору оренди не має правового значення, оскільки орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не надіслав орендарю листа-повідомлення про заперечення щодо подальшого користування ним земельною ділянкою, тобто надав мовчазну згоду на продовження орендарю права користування цією земельною ділянкою.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 8 травня 2018 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року скасовано, а позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зазначено, що відповідно до положень статті 33 Закону № 161-XIV реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Установивши, що орендар не надіслав орендодавцю у встановлений договором строк повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди землі на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, суд зробив висновок, що процедури поновлення вказаного договору оренди, встановленої статтею 33 Закону № 161-XIV, дотримано не було, тому відсутні правові підстави для поновлення цього договору.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Меліитопольського Міськрайнного суду Запорізької області від 12.09.2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08.05.2018 у справі № 320/5724/17 скасовано. Провадження у справі № 320/5724 закрито. Зазначено, що позивач ОСОБА_1 посилався в позові на порушення свого права на земельну ділянку, надану йому для організації та ведення фермерського господарства, на якій й було створено ним ФГ Гришко О.В. . Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими. Реалізація права на поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону № 161-XIV входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цій справі речове право, за захистом якого позивач звернувся до суду, належить Фермерському господарству Гришко О.В. , який і може захистити право користування земельною ділянкою. Тому заявлені позовні вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки мають розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 320/5724/17 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою передано до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

За статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (в редакції, чинній станом на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постанові 01.04.2020 , що у цій справі речове право, яке потребує захисту, належить юридичній особі - Фермерському господарстві Гришко О.В. , який і може захистити право користування земельною ділянкою.

Разом з тим, позивачем у даній справі 320/5724/17 є фізична особа ОСОБА_1 .

Фермерське господарство Гришко О.В. та фізична особа ОСОБА_1 є різними суб`єктами господарювання.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Тобто, на час звернення до суду повинно мати місце порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звертається. Звернення до суду за захистом інтересів інших суб`єктів господарювання не допускається.

Відсутність порушеного або оспорюваного права, інтересу особи, яка звернулася з позовом до суду, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально- правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що права ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду - порушені з боку відповідача.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 145, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою відмовити.

Повне судове рішення складено 24.12.2020.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Суддя Н.А. Колодій