Рішення

від 11.12.2020 по справі 923/643/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року м.Херсон Справа № 923/643/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" м.Маріуполь Донецька обл, ідентифікаційний код юридичної особи 20344888

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" м.Херсон ідентифікаційний код юридичної особи 14122468

про стягнення 1 293 760,00 грн. за договором поставки

за участю представників сторін:

від позивача - Варламова Л.В., Старчикова О.І., довіреність вих.№246/01-01 від 13.08.2020р., дійсна до 13.08.2021, наказ від 29.05.2020р. №6/5-к про внесення змін в трудовий договір №1/10-к

від відповідача - не прибули

01.07.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" звернулось до господарського суду Херсонської області з даним позовом та просить прийняти рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" 1 293 760,00 грн. за договором поставки.

Ухвалою від 07.07.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.08.2020р. розгляд справи відкладено до 18.08.2020р. за клопотанням представника відповідача задля ознайомлення з матеріалами справи.

18.08.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву яким просили поновити строк на подання відзиву, доказів та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, просив вважати вказаний строк пропущеним з поважних причин; долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 , копію договору про надання правничої допомоги; відмовити у позові в повному обсязі. Відповідач заперечує проти позову, оскільки не визнає факт підписання ОСОБА_1 договору від 26.06.2019 № 28п та довіреності від 10.10.2019 № 122 (або за його дорученням іншою повноважною особою відповідача). З доданих до позовної заяви документів встановлено, що підпис у договорі від 26.06.2019 № 28п та довіреності від 10.10.2019 № 122 від імені керівника ПрАТ «Южмормонтаж» ОСОБА_1 виконано не ним, а невідомою особою. Надали заяву свідка ОСОБА_1 про те, що він не підписував вказаних документів. Відповідність підпису керівника ПрАТ «Южмормонтаж» на документах, що засвідчують позицію ТОВ «Олмис» має суттєве значення для вирішення справи по суті, оскільки саме на підставі цих письмових доказів позивач, обґрунтовує виникнення обов`язку у відповідача провести оплату за договором. Висновки про здійснення підписів керівником ПрАТ «Южмормонтаж» або іншою особою мають значення для справи та потребують спеціальних знань. У зв`язку з викладеним відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Окрім цього, 18.08.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, яким позивач просив визнати поважними причини за якими не було подано раніше докази; долучити до матеріалів справи додаткові докази, що підтверджують факт поставки і наявність обов`язку відповідача оплати поставлену продукцію: копію податкової накладної №6 від 15.10.2019, копію податкової декларації за жовтень 2019р.; копію виписки з протоколу загальних зборів акціонерів відповідача.

Також, 18.08.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача, згідно з переліком вказаним в клопотанні, та у інших товариств та письмове пояснення. 18.08.2020р. від позивача надійшла про долучення до справи доказів, за відповідним переліком.

В судовому засіданні 18.08.2020р. оголошено перерву до 25.08.2020р. Проте, в судове засідання представники позивача не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

25.08.2020р. позивач подав до канцелярії суду заяву про залишення без розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення особи, що підписала договір № 28п від 26.06.2019р. і довіреності № 122 від 10.10.2019р., оскільки особою, що підписала зазначені документи є виконавчий директор ПрАТ "Южмормонтаж" Ферубко Михайло Іванович.

25.08.2020р. до суду позивачем подано клопотання про письмове опитування відповідача, з відповідним обґрунтуванням.

Суд, у відповідності до ст.ст. 42, 43, 90, 177, 182, 183 ГПК України, ухвалою від 25.08.2020р. продовжив строк підготовчого провадження, відклав розгляд справи до 06.10.2020р., а також запропонував відповідачу надати письмову відповідь на поставлені позивачем у клопотанні питання.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмову відповідь на поставлені позивачем питання, які вказані в ухвалі від 25.08.2020р.

Окрім цього, 29.09.2020р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у справі (вх.№ 2050/20 від 29.09.2020), в якій наведено позивачем відповідне мотивування та за якою позивач просить: - прийняти заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу за Договором № 28п від 26 червня 2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 1 310 791,36 гривень на поточний рахунок ТОВ ОЛМИС № НОМЕР_1 з АТ ПУМБ , МФО 334851, ЄДРПОУ 20344888, окрім цього - суму неустойки (штрафу) за Договором № 28п від 26 червня 2019 року - 180027,42 гривень (ті самі банківські реквізити), окрім цього суму 3% річних за весь час прострочення - 37029,42 гривні (ті самі банківські реквізити), окрім цього понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору - 22917,72 грн. Позивач додав до заяви докази сплати судового збору в частині, що не була сплачена під час подання первісного позову.

Суд, у судовому засіданні 06.10.2020р. зважаючи на подане 29.09.2020р. позивачем клопотання про збільшення розміру позовних вимог, врахувавши думки представників сторін щодо надання своєї позиції з даного приводу, оголосив перерву в засіданні до 03.11.2020р.

Суд дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, зазначає, що приймає дану заяву позивача та в подальшому розглядає справу з її урахуванням.

19.10.2020р. від позивача поштою надійшла заява про зміну місцезнаходження позивача (87502, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Станіславського, 5), просили кореспонденцію направляти за вказаною адресою (до заяви додані докази направлення відповідачу).

19.10.2020р. від відповідача поштою надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, яким просили відмовити у прийняті до розгляду даної заяви оскільки ними не визнаються вимоги проти стягнення основної суми боргу (до відзиву додані докази надсилання позивачу).

29.10.2020р. від позивача електронною поштою надійшло заперечення на відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, зазначено, що заява про збільшення розміру позовних вимог не змінює підстав і предмету позову, а лише змінює кількісні показники заявленого позову (до заперечення додані докази направлення відповідачу).

29.10.2020р. від позивача електронною поштою надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 03.11.2020р., суд підготовче провадження у справі № 923/643/20 закрив, призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20 листопада 2020 року.

Ухвалою від 20.11.2020р., враховуючи неявку представника відповідача, який не повідомив про причини неявки, а також відсутність відомостей щодо вручення відповідачу ухвали про призначення розгляду справи по суті, відклав розгляд до 11.12.2020р.

Ухвалою суду від 27.11.2020р. задоволено подане стороною позивача 24.11.2020р. клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, постановлено судове засідання 11.12.2020 року у справі провести в режимі відеоконференції.

В судове засідання 11.12.2020р. прибули представники позивача, які вважали за можливе розглянути справу по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2020р. не з`явився.

З огляду на п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки всі ухвали суду надсилалась судом за адресою відповідача, зареєстрованою у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 11.12.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС", м.Маріуполь звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж", м.Херсон про стягнення 1293760,00 грн. вартості продукції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки від 26.06.2019р. №28п в частині своєчасної оплати отриманої продукції.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 26.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС", як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Южмормонтаж", як покупцем, укладено договір поставки №28п.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу грейфер V=2,5м3, креслення М11-73342СБ у кількості двох одиниць вартістю 746880,00 грн. кожна.

Строк поставки за договором п.п.4.2. не більше 110 календарних днів з моменту підписання Договору поставки. Фактично продукція за договором була поставлена 15.10.2019р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреності №122 від 10.10.2019р., видаткової накладної №134 від 15.10.2019р. та ТТН №Р134 від 15.10.2019р.

П.3.3.1. Договору передбачає, що оплата в розмірі 100% від вартості продукції має бути сплачена покупцем протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідачу було виставлено рахунок №149 від 10.10.2019р.

Таким чином, відповідач мав сплатити повну вартість продукції в строк до 04.11.2019р. Проте, своєчасно продукція оплачена не була.

19.03.2020р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №49/01-01 із вимогою про погашення боргу за договором поставки.

Відповідно до платіжного доручення №1930 від 14.04.2020р. відповідачем була здійснена часткова оплата за продукцію, а саме в розмірі 200 000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1293760,00грн.

В процесі розгляду справи, на стадії підготовчого провадження, 29.09.2020р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог у справі (вх.№ 2050/20 від 29.09.2020), за якою позивач просив стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу за Договором № 28п від 26 червня 2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 1 310 791,36 гривень на поточний рахунок ТОВ ОЛМИС № НОМЕР_1 з АТ ПУМБ , МФО 334851, ЄДРПОУ 20344888, окрім цього - суму неустойки (штрафу) за Договором № 28п від 26 червня 2019 року - 180027,42 гривень, окрім цього суму 3% річних за весь час прострочення - 37029,42 гривні, витрати зі сплати судового збору - 22917,72 грн. До заяви додано відповідний розрахунок ціни позову, а саме: суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, неустойки (штрафу) за Договором №28п від 26.06.2019р. та 3 % річних згідно ст.625 ЦК України.

Суд, зважаючи на поданий 19.10.2020р. відзив відповідачем з приводу заяви про збільшення позовних вимог, прийшов до висновку про те, що заява позивача про збільшення позовних вимог подана з дотриманням порядку вказаним у статті 46 ГПК України, та не є заявою, якою змінено предмет та підстави позовної заяви, тому суд прийняв дану заяву позивача та в подальшому розглядає справу з її урахуванням.

Розділом 6 Договору поставки передбачена відповідальність сторін. Так, пунктом 6.1. передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених п.п.6.2., 6.3. цього Договору.

Укладаючи договір поставки №28п від 26.06.2019р. сторони в п.6.3 погодили договірну санкцію у вигляді штрафу, порядок її обчислення за порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 55 ГКУ, відповідач являється суб`єктом господарювання, тобто є зареєстрованою у встановленому порядку юридичною особою, що підтверджується відповідними положеннями Договору та копією документів, що додаються до позову.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 ГК України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зазначена норма кореспондує приписам вищезазначеної статті 193 ГК України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін), якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк своїх обов`язків по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому у відповідності до ст. 610 ЦК України його дії є порушенням договірних зобов`язань і вони вважаються такими, що прострочили їх виконання у відповідності до статті 612 ЦК України. Відповідно, наявні підстави для застосування до Відповідача встановленої законом та (або) Договором відповідальності.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора. Їхня суть полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач нарахував інфляційні збитки, які становлять 17031,36 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 37029,42 грн.

Окрім цього, позивач у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманої продукції, нарахував останньому 180 027,42 грн. штрафу.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд звертає увагу на те, що визначений в договорі (п.6.3.) вид неустойки у вигляді штрафу, його розмір та спосіб нарахування, фактично відповідає визначенню та способу обчислення пені.

Разом з тим, у відповідності до положень ч. 1, 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст.216 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Приписами ст.199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, визначено ч.2 ст.546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Укладаючи договір поставки №28п від 26.06.2019р. сторони в п.6.3 погодили договірну санкцію у вигляді штрафу, порядок її обчислення за порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є саме свобода договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписуючи редакцію договору відповідач фактично погодився з передбаченими ним умовами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.03.2020р. у справі № 756/1381/17-ц, в якій застосовано принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Отже, сторони договору в п. 6.3 на власний розсуд врегулювали свої правовідносини щодо порядку нарахування штрафу, встановивши іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила, передбачає, що у випадку перевищення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, та відповідач з такими умовами погодився підписавши даний договір.

З огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги доведені позивачем у повному обсязі та підлягають задоволенню. Відповідач, в свою чергу, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 22917,72грн. покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

вирішив :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" (73021, м.Херсон, Острівське шосе, 5, ЄДРПОУ 14122468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" (87502, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Станіславського, буд.5, код ЄДРПОУ 20344888) 1 310 791 (Один мільйон триста десять тисяч сімсот дев`яносто одна) грн. 36 коп. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 180 027 (Сто вісімдесят тисяч двадцять сім) грн. 42 коп. штрафу, 37029 (Тридцять сім тисяч двадцять дев`ять) грн. 42 коп. - 3% річних, 22917 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України). Повне рішення складено 24.12.2020

Суддя Т.Г. Пінтеліна