Рішення

від 18.12.2020 по справі 926/4787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Справа № 926/4787/16

За позовом Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

1. Міністерство оборони України

2. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці

до відповідача 1. Магальська сільська рада

2. Фізична особа підприємець Сорочан Іван Омельянович

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники:

прокурор - Покора К.В.

від позивача 1 - не з`явився.

від позивача 2 - Сідлецький Д.Ю., довіреність № 2523 від 02 грудня 2020 року.

від відповідача 1 - не з`явився.

від відповідача 2 - адвокат Тарновецький В.І., ордер серія ЧЦ№000,010053 від 11 червня 2019 року.

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Чернівецького гарнізону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: 1. Міністерство оборони України; 2 Квартирно експлуатаційного відділу м. Чернівці звернувся з позовом до Магальської сільської ради; Фізичної особи - підприємця Сорочан Івана Омельяновича про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що рішенням 18 сесії Рідківської сільської ради № 16-18 від 24 вересня 2018 року, відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 0,4969 га. із земель запасу Рідківської сільської ради для передачі у власність (шляхом викупу) для реконструкції незавершеного будівництва по вул. Леніна,2.

В подальшому, 27 січня 2006 року рішенням 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради № 6-33с затверджено проект землеустрою, експертно-грошову оцінку земельної ділянки та передано її у власність Сорочану І.О., встановивши ціну продажу у розмірі 42 982,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор стверджує, що частина земельної ділянки, площею 0,0362 га, переданої Рідківською сільською радою відповідачу 2 перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці., згідно Державного акту серії Б № 037549, а відтак просить суд визнати недійсним та скасувати рішення 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області № 6-33с про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП Сорочану І.О. для будівництва та обслуговування торгово-культурно-побутового комплексу по вул. Леніна, 2 в частині передачі у власність Рідківською сільською радою ФОП Сорочану І.О. земельної ділянки, площею 0,3262 га.

Згідно Витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2016 року, справу № 926/4787/16 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 грудня 2016 року порушено провадження у справі № 926/4787/16 та призначено до розгляду в засіданні на 18 січня 2017 року.

Ухвалою суду від 18 січня 2017 року відкладено розгляд справи на 25 січня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 січня 2017 року відкладено розгляд справи на 01 лютого 2017 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2017 року зупинено провадження у справі; призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

06 серпня 2018 року до Господарського суду Чернівецької області надійшов супровідний лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із матеріалами господарської справи № 926/4787/16 та повідомленням №841 від 27 липня 2018 року про неможливість дачі висновку судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із ненаданням експертній установі витребуваних документів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 серпня 2018 року вирішено розглядати справу № 926/4787/16 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року зупинено провадження у справі; призначено земельно-технічну експертизу; повторно доручено проведення земельної експертизи - Львівському науково дослідному інституту судових експертиз.

21 травня 2019 року, до суду повернулись матеріали справи № 926/4787/16 із судово-експертної установи разом із висновками експерта та супровідним листом № 4559 від 14 травня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 травня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року оголошено перерву в розгляді справи в підготовчому судовому засіданні до 20 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 червня 2019 року відкладено підготовче засідання на 01 липня 2019 року; замінено відповідача 1 - Рідківську сільську раду її правонаступником - Магальською сільською радою.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі № 926/4787/16 відкладено на 10 липня 2019 року.

10 липня 2019 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку з непередбачуваним відключенням електроенергії у Господарському суді Чернівецької області, про що складено відповідний акт.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 липня 2019 року призначене підготовче засідання на 22 липня 2019 року.

Ухвалою від 22 липня 2019 року призначено повторну земельно-технічну експертизу; доручено проведення земельної експертизи - Київському науково дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі.

24 листопада 2020 року, до суду повернулись матеріали справи № 926/4787/16 із Київського НДІСЕ разом із висновками експерта та супровідним листом № 21955/19-41 від 11 листопада 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 листопада 2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18 грудня 2020 року.

Прокурор та представник позивача 2 - КЕВ м. Чернівці в судовому засіданні 18 грудня 2020 року підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Адвокат відповідача 2 в судовому засіданні 18 грудня 2020 року проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач 1 - Міністерство оборони України та відповідач 1 - Магальська сільська рада явку належних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

При цьому, 18 грудня 2020 року на офіційну електронну адресу суду надійшло письмова заява адвоката відповідача 1 - Магальської сільської ради, згідно якого остання просить винести рішення без її участі та письмові пояснення до справи, згідно яких відповідач 1 - Магальська сільська рада позовні вимоги не визнає.

Обґрунтовуючи свої пояснення, адвокат відповідача 1 посилається на те, що Рідківська сільська рада, приймаючи рішення про надання земельної ділянки у власність не порушили вимоги чинного законодавства та право власності Міністерства оборони України на землю.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (аудіозапис).

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18 грудня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях міської ради. Так, органи місцевого самоврядування відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин. Пунктом 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону визначено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України унормовано, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, 24 вересня 2004 року рішенням 18 сесії XXIV скликання Рідківської сільської ради (правонаступником, якої є Магальська сільська рада) № 16-18 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення приватному підприємцю Сорочану Івану Омельяновичу з передачі у власність земельної ділянки площею 0,4969 га для реконструкції з добудовою, незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під торгівельно-культурно-побутовий комплекс по вул. Леніна, 2 із земель запасу Рідківської сільської ради.

17 червня 2005 року рішенням 26 сесії XXIV скликання Рідківської сільської ради № 31-26с Сорочану І.О. надано дозвіл на збір матеріалів погодження на виготовлення технічної документації з передачі у власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 0,4969 га для реконструкції з добудовою, незавершеного будівництва під торгівельно-культурно-побутовий комплекс.

В подальшому 27 січня 2006 року рішенням 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради № 6-33с затверджено проект землеустрою, експертно-грошову оцінку земельної ділянки та передано її у власність Сорочану І.О., встановивши ціну продажу у розмірі 42 982,00 грн.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 06 червня 2006 року відділом Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області зареєстровано вказану земельну ділянку загальною площею 0,4969 га на праві приватної власності за ОСОБА_1 та присвоєно кадастровий номер 7323086300:01:009:0024.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 754200, виданого 06 червня 2006 року Рідківською сільською радою, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВСР № 110729, 110730 від 17 лютого 2006 року є власником земельної ділянки, площею 0,4969 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля торгівельно-побутового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, із наявного в матеріалах справи Державного акту на право користування землею серії «Б» № 037549 від 1978 року, за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці відповідно до директиви Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4,78 га. землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства (з яких 0,42 га, що входять до спірних правовідносин).

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 27 січня 2020 року № 6-33с про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП Сорочану Івану Омельяновичу для будівництва та обслуговування торгово-культрно-побутового комплексу по АДРЕСА_1 в частині передачі у власність Рідківською сільською радою ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3262 га.

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, №915/1283/17, від 05.11.2019 у справі №926/746/19.

З огляду на вищевикладене, судом з метою встановлення наявності факту порушення права власності Міністерства оборони України та права користування КЕВ м. Чернівці, щодо спірної земельної ділянки на земельну ділянку відповідачем - ФОП Сорочаном І.О., окрім іншого призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено - Київському науково дослідному інституту судових експертиз.

На виконання ухвали суду, експерту поставлено наступні питання:

- Чи є накладання земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 7323086300:01:009:0024 на земельну ділянку, що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право користування землею від 12 грудня 1978 року серії Б №037549.

- Чи знаходиться будівля (будівля торгівельно-побутового комплексу - магазин, кафе та банкетний зал), що розташована за адресою - АДРЕСА_1 та належить ФОП Сорочану І.О. відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2014 року на земельній ділянці, що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право користування землею від 12 грудня 1978 року серії Б №037549 ?

Згідно наданого експертами Київського наукового дослідного інституту судових експертиз висновку № 21955/19-41 за результатами проведення повторної судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 926/4787/16 від 11 листопада 2020 року судовим експертом встановлено:

- визначити чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7323086300:01:009:0024, площею 0,4969 га. саме на земельні ділянки права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549, не вбачається можливим.

- визначити чи знаходиться будівля торгівельно-побутового комплексу - магазин, кафе та банкетний зал, по АДРЕСА_1 , право на яку ФОП Сорочану І.О. було посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2014 індексний номер 17656305, на земельних ділянках, права на які було посвідчено державним актом на право користування землею Б № 037549, не вбачається можливим.

Разом з тим, згідно висновків вказаної експертизи, експертом зазначено, що у випадку вирішення питання щодо можливого накладання земельних ділянок, межі яких визначені в різних системах координат, координати меж цих земельних ділянок необхідно привести до однієї системи координат.

При цьому, експерт вказує на те, що визначити чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7323086300:01:009:0024, площею 0,4969 га, саме на земельні ділянки права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549, не вбачається можливим, оскільки:

- координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, яківизначені технічним звітом із встановлення окружних меж землекористування Чернівецької КЕЧ району і видачі державного акту на право користування землею. Книга №1,2, виготовленого Чернівецьким філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "УКРЗЕМПРОЕКТ" в 1978 році, є координатами умовної системи координат, які не мають прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення і з використанням цих координат можливо тільки визначити площу та конфігурацію земельної ділянки без визначення її розташування в натурі (на місцевості);

- координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені технічним звітом (для внутрішнього користування КЕВ м. Чернівці) з комплексу робіт по кадастровій зйомці з складання плану в масштабі 1:2000 за допомогою системи глобального позиціонування ОР8, для виконання горизонтальної зйомки земельної ділянки, земельна ділянка розташована на території: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Рідківці, розроблений ФОП ОСОБА_2 в 2019 році, є координати поворотних точок (кутів) фактичних меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) станом на 2019 рік, а не координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549, що визначені за технічним звітом із встановлення окружних меж землекористування Чернівецької КЕЧ району і видачі державного акту на право користування землею. Книга № 1, 2, виготовленого Чернівецьким філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "УКРЗЕМПРОЕКТ" в 1978 році, та перераховані в координати геодезичної системи координат 1963 року (8С63).

За змістом частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статті 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, прокурором та позивачами не підтверджено належними та достатніми доказами факту накладення земельної ділянки ФОП Сорочана І.О. на земельну ділянку, що знаходиться на праві власності Міністерства оборони України та праві користування КЕВ м. Чернівці, а відтак і факту порушення права власності Міністерства оборони України та права користування КЕВ м. Чернівці, щодо спірної земельної ділянки на земельну ділянку відповідачем - ФОП Сорочаном І.О.

Отже, прокурором та позивачами не доведено обставин, стосовно суміщення частини земельної ділянки, з кадастровим номером 7323086300:01:009:0024, площею 0,4969 га, яка належить на праві приватної власності ФОП Сорочану І.О. та земельної ділянки, права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549.

Посилання прокурора та позивачів на акт перевірки використання земельної ділянки, будівель та спору від 29 серпня 2016 року, затвердженого начальником КЕВ м. Чернівці оцінюється судом критично, оскільки вказаний акт є одностороннім доказом та спростовується висновком експертизи Київського наукового дослідного інституту судових експертиз висновку № 21955/19-41 від 11 листопада 2020 року, з підстав зазначених судом вище.

Окрім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Згідно положень статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Як встановлено судом вище, предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування рішення 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 27 січня 2020 року № 6-33с про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП Сорочану Івану Омельяновичу для будівництва та обслуговування торгово-культрно-побутового комплексу по АДРЕСА_1 в частині передачі у власність Рідківською сільською радою ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3262 га.

При цьому, як встановлено судом вище, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 754200, виданого 06 червня 2006 року Рідківською сільською радою, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВСР № 110729, 110730 від 17 лютого 2006 року є власником земельної ділянки, площею 0,4969 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відтак, рішення 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 27 січня 2020 року № 6-33с, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП Сорочану Івану Омельяновичу для будівництва та обслуговування торгово-культрно-побутового комплексу по АДРЕСА_1 та доручено сільському голові Рідківської сільської ради заключити договір купівлі продажу земельної ділянки вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а тому скасування вказаного рішення не породжує правових наслідків для власника майна ФОП Сорочана І.О.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановчих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним та скасування рішення 33 сесії IV скликання Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 27 січня 2020 року № 6-33с не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, а значить в будь-якому випадку не приведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

З огляду на те, що прокурором та позивачами не підтверджено належними та достатніми доказами факту порушення права власності Міністерства оборони України та права користування КЕВ м. Чернівці, щодо спірної земельної ділянки на земельну ділянку відповідачем - ФОП Сорочаном І.О., а також з огляду на невірний спосіб захисту порушеного права, обраний прокурором, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 24 грудня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк