Постанова

від 15.06.2021 по справі 926/4787/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа №926/4787/16

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Чернівецького гарнізону б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/222/21 від 18.01.2021)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2020 (суддя Проскурняк О.Г., повний текст складено 24.12.2020)

у справі №926/4787/16

за позовом: Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

1). Міністерства оборони України, м. Київ

2). Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідача-1: Магальської сільської ради, с. Магала, Новоселицький район, Чернівецька область

до відповідача-2: Фізичної особи підприємця Сорочана Івана Омельяновича, с. Рідківці, Новоселицький район, Чернівецька область

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування

за участю учасників справи:

від прокуратури: Рапіта О.В. - військовий прокурор

від позивача-1: Смілка В.І. - представник (довіреність №220/191/д від 13.04.2021)

від позивача-2: не з`явилися

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: Тарновецький В.І. - адвокат (ордер серії ЧЦ №010071 від 30.11.2020)

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Чернівецького гарнізону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці з позовом до Магальської сільської ради та ФОП Сорочана І.О. про визнання незаконним та скасування рішення Рідківської сільської ради від 27.01.2006 № 6-33с Про затвердження проєкту4 землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування торгово-культурного побутового комплексу по АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2020 у справі № 926/4787/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачами не підтверджено належними та достатніми доказами факту порушення права власності Міністерства оборони України та права користування КЕВ м. Чернівці, щодо спірної земельної ділянки на земельну ділянку ФОП Сорочаном І.О., а також з огляду на невірний спосіб захисту порушеного права, обраний прокурором, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Військовий прокурор Чернівецького гарнізону подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним усі докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не правильно було оцінено докази в сукупності, відповідно висновок суду про недоведеність, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони є безпідставним. Факт самовільного захоплення сторонніми особами частини земельної ділянки зі складу земель оборони підтверджується актом перевірки від 29.08.2016. Оскільки спірна земельна ділянка перебуває на обліку КЕВ м. Чернівці, то останній законодавчо уповноважений на складання відповідних актів перевірки, а тому вказаний доказ є належним та допустимим і в сукупності з іншими доказами підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони. Щодо експертних висновків, то апелянт вважає, що хоч в них не зазначено про накладення земельних ділянок через технічну неможливість, однак і не встановлено відсутність їх накладення.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

КЕВ м.Чернівці явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання № 397 від 10.02.2021 про розгляд даної справи без його участі. Окрім того, в даному клопотанні зазначено, що доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі підтримує повністю (зареєстроване в канцелярії суду за вх;01-04/1025/21 від 12.02.2021).

Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, надіслав заяву б/н від 15.05.2021 про розгляд даної справи без його участі. Окрім того, у заяві зазначено, що відповіда-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, відтак, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/3575/21 від 17.05.2021).

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/1115/21 від 15.02.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке .

24.09.2004 рішенням Рідківської сільської ради (правонаступником, якої є Магальська сільська рада) № 16-18с надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення ПП ОСОБА_1 з передачі у власність земельної ділянки площею 0,4969 га для реконструкції з добудовою, незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під торгівельно-культурно-побутовий комплекс по АДРЕСА_1 із земель запасу Рідківської сільської ради (а.с. 32 том І).

17.06.2005 рішенням Рідківської сільської ради № 31-26с ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів погодження на виготовлення технічної документації з передачі у власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 0,4969 га для реконструкції з добудовою, незавершеного будівництва під торгівельно-культурно-побутовий комплекс (а.с. 37 том І).

27.01.2006 рішенням Рідківської сільської ради № 6-33с затверджено проєкт землеустрою, експертно-грошову оцінку земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_1 , встановивши ціну продажу у розмірі 42 982,00 грн (а.с. 40 том І).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 06.06.2006 відділом Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області зареєстровано вказану земельну ділянку загальною площею 0,4969 га на праві приватної власності за ОСОБА_1 та присвоєно кадастровий номер 7323086300:01:009:0024 (а.с. 41-42 том І).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №754200, виданого 06.06.2006 Рідківською сільською радою, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВСР № 110729, 110730 від 17.02.2006 є власником земельної ділянки, площею 0,4969 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 83-84 том І).

Також ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля торгівельно-побутового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 87-91 том І).

29.08.2016 комісією в складі працівників КЕВ м Чернівці було здійснено перевірку використання земельної ділянки, будівель та споруд, внаслідок якої було встановлено, що на території військового містечка без дозволу МОУ захоплено частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,36 га та без відповідних дозволів МОУ зведено торговий центр, за результатами чого складено акт (а.с. 26 том І).

Позивачами, на підтвердження належності спірної земельної ділянки, яка надана ФОП Сорочану І.О. у приватну власність, до земель оборони було долучено Державний акт на право користування землею серії «Б» № 037549 від 1978 року, який посвідчує, що за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є КЕВ м. Чернівці відповідно до директиви Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4,78 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства (з яких 0,42 га, що входять до спірних правовідносин) (а.с. 26-31 том І).

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що Міністерство оборони України чи уповноважені ним органи дозволу на передачу в комунальну власність с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області даної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 0.3262 га не надавало і вказана земля не відчужувалася.

В зв`язку з чим, прокурор вважає, що рішення Рідківської сільської ради від 27.01.2006 №6-33с про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування торгово-культрно-побутового комплексу по АДРЕСА_1 в частині передачі у власність Рідківською сільською радою ФОП Сорочану І.О. земельної ділянки площею 0,3262 га, є незаконним, прийняте з порушенням норм земельного законодавства, а відтак підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст.126 ЗК України у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (п.7 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення ЗК України).

Враховуючи правовий режим земельної ділянки, яка знаходиться у власності МОУ та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, які не надавали згоди на передачу чи вилучення земельної ділянки, а тому на думку прокурора, спірне рішення порушує охоронювані законом права позивачів, оскільки спрямоване на протиправне вилучення земельної ділянки із їх користування та незаконній передачі у власність іншій особі.

Згідно зі статтями 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини 1, 2 ст. 152 ЗК України).

Згідно з п. г ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у її постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень, а тому рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Однак, разом із цим застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, №915/1283/17, від 05.11.2019 у справі №926/746/19.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування рішення Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 27.01.2006 №6-33с про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на умові викупу ПП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування торгово-культрно-побутового комплексу по АДРЕСА_1 в частині передачі у власність Рідківською сільською радою ФОП Сорочану І.О. земельної ділянки площею 0,3262 га.

Судом, з метою встановлення наявності факту порушення права власності Міністерства оборони України та права користування КЕВ м. Чернівці щодо спірної земельної ділянки, ухвалами суду від 01.02.2017 призначено земельно-технічну експертизу (а.с. 167-168 том І, а.с. 116 том ІІ) та від 22.07.2019 призначено повторну земельно-технічну експертизу (а.с. 181-182 том ІІ).

На виконання ухвал суду, експерту поставлено наступні питання:

- Чи є накладання земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 7323086300:01:009:0024 на земельну ділянку, що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право користування землею від 12 грудня 1978 року серії Б №037549.

- Чи знаходиться будівля (будівля торгівельно-побутового комплексу - магазин, кафе та банкетний зал), що розташована за адресою - АДРЕСА_2 та належить ФОП Сорочану І.О. відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2014 на земельній ділянці, що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право користування землею від 12.12.1978 серії Б №037549 ?

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи надано висновок № 4559 від 14.05.2019 (а.с. 122-125 том ІІ), у якому експерт вказав, що земельна ділянка (кадастровий номер 7323086300:01:009:024), яка зареєстрована за ФОП Сорочан І.О. не накладається на земельну ділянку , що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.12.1978 серії Б № 037549. Крім того, вказаним висновком експерта встановлено, що будівля торговельно-побутового комплексу-магазин, кафе та банкетний зал, що належать ФОП Сорочану І.О. відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2014 року не знаходиться на земельній ділянці , що перебуває у власності Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернівці, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.12.1978 серії Б № 037549

За результатами проведення повторної судової земельно-технічної експертизи судовим експертом 11.11.2020 надано висновок № 21955/19-41 (а.с. 115-134 том ІІІ), в якому зазначено, що:

- визначити чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7323086300:01:009:0024, площею 0,4969 га саме на земельні ділянки, права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549, не вбачається можливим . оскільки координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені технічним звітом із встановлення окружних меж землекористування Чернівецької КЕЧ району і видачі державного акту на право користування землею. Книга №1,2, виготовленого Чернівецьким філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "УКРЗЕМПРОЕКТ" в 1978 році, є координатами умовної системи координат, які не мають прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення і з використанням цих координат можливо тільки визначити площу та конфігурацію земельної ділянки без визначення її розташування в натурі (на місцевості); координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені технічним звітом (для внутрішнього користування КЕВ м. Чернівці) з комплексу робіт по кадастровій зйомці з складання плану в масштабі 1:2000 за допомогою системи глобального позиціонування ОР8, для виконання горизонтальної зйомки земельної ділянки, земельна ділянка розташована на території: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Рідківці, розроблений ФОП Буряк А.Д. в 2019 році, є координати поворотних точок (кутів) фактичних меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) станом на 2019 рік, а не координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549, що визначені за технічним звітом із встановлення окружних меж землекористування Чернівецької КЕЧ району і видачі державного акту на право користування землею. Книга № 1, 2, виготовленого Чернівецьким філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "УКРЗЕМПРОЕКТ" в 1978 році, та перераховані в координати геодезичної системи координат 1963 року (8С63);

- визначити чи знаходиться будівля торгівельно-побутового комплексу - магазин, кафе та банкетний зал, по вул. Небесної Сотні, 2 (бувша - Леніна) в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, право на яку ФОП Сорочану І.О. було посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2014 індексний номер 17656305, на земельних ділянках, права на які було посвідчено державним актом на право користування землею Б № 037549, не вбачається можливим .

Посилання апелянта на акт перевірки використання земельної ділянки, будівель та споруд від 29.08.2016, затвердженого начальником КЕВ м. Чернівці, оцінюється судом критично, оскільки вказаний акт є одностороннім доказом, а відтак, не є належним доказом в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України.

З наданої копії Державного акта від 1978 року неможливо достовірно встановити, що спірна земельна ділянка, яка надана ФОП Сорочану І.О., входять до складу земель, зазначених у державному акті, оскільки вказаний акт не містить необхідних координат прив`язки земельної ділянки до місцевості.

Приписами ч.1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Як зазначалося вище, у зв`язку із тим, що твердження сторін були взаємовиключними, судом, саме для з`ясування питання накладення земельних ділянок одна на одну, було призначено судові експертизи. За результатами проведення двох експертиз, твердження прокурора та позивачів про накладення спірних земельних ділянок не підтвердилося.

Отже, прокурором та позивачами не доведено обставин, стосовно накладення частини земельної ділянки, з кадастровим номером 7323086300:01:009:0024, площею 0,4969 га, яка належить на праві приватної власності ФОП Сорочану І.О. та земельної ділянки, права на які були посвідчені державним актом на право користування землею Б № 037549.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.12.2020 у справі № 16/401/17, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У ч.2 ст. 86 ГПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, за відсутності доказів, що приймаючи оскаржуване рішення, сільська рада розпорядилася частиною земельної ділянки, яка належить до земель оборони, у суду відсутні правові підстави для визнання такого рішення недійсним, оскільки, як вбачається із змісту рішення Рідківської сільської ради № 16-18с від 24.09.2004 ПП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення з передачі у власність земельної ділянки площею 0,4969 га для реконструкції з добудовою, незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під торгівельно-культурно-побутовий комплекс по вул. Леніна, 2 із земель запасу Рідківської сільської ради.

Відповідно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнятим рішенням Рідківської сільської ради № 6-33с від 27.01.2006 не порушуються право власності Міністерства оборони України та право користування КЕВ м. Чернівці щодо спірної земельної ділянки на земельну ділянку ФОП Сорочаном І.О.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у їх задоволені.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Чернівецького гарнізону б/н та б/д залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2020 у справі № 926/4787/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст складено 24.06.2021.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Скрипчук О.С.