Постанова

від 26.11.2020 по справі 915/1818/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1818/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача (прокурора) - Костюк О. В.,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника прокурора Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лазурний"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (колегія суддів: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави

до 1) Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лазурний"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство"

про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акта на право власності, зобов`язання повернути у власність держави земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська райдержадміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лазурний" (далі - ТОВ "База відпочинку "Лазурний") про:

- визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 28.12.2004 № 1231 про затвердження проекту землеустрою та відведення в оренду на 49 років Закритому акціонерному товариству "База відпочинку "Лазурний" (далі - ЗАТ "База відпочинку "Лазурний", правонаступником якого є відповідач - ТОВ "База відпочинку "Лазурний") земельної ділянки площею 0,2200 га (у тому числі 0,0500 га - забудована земля, 0,1700 га - піски) із земель Очаківського державного лісомисливського господарства для рекреаційного призначення під зведеним спальним корпусом бази відпочинку "Голубий факел" за адресою: с. Коблеве, просп. Курортний, 33, за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району;

- визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 22.02.2005 № 138 про продаж ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки площею 0,2200 га для рекреаційного призначення з метою розміщення зведеного корпусу бази відпочинку "Голубий факел" на просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнання недійсним Договору від 23.02.2005 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2200 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0276, на просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ЗАТ "База відпочинку "Лазурний";

- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,2200 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0276, серії ЯА № 547486, виданого 03.05.2006 ЗАТ "База відпочинку "Лазурний";

- зобов`язання ТОВ "База відпочинку "Лазурний" повернути у власність держави в особі Березанської райдержадміністрації із постійним землекористуванням Державним підприємством "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Очаківське лісомисливське господарство") земельну ділянку площею 0,2200 га, нормативна грошова оцінка якої становить 1 245 505,31 грн, кадастровий номер 4820982200:09:000:0276, в с. Коблевому на просп. Курортному, 33.

1.2. Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 3, 19, 20, 29, 56, 60, 84, 141, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 9, 21 Лісового кодексу України, статей 80, 85, 88, 90 Водного кодексу України, статей 16, 21, 373, 1212 Цивільного кодексу України, статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", обґрунтовано прийняттям Березанською райдержадміністрацією оспорюваних розпоряджень та укладенням спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки державної форми власності із перевищенням повноважень.

Прокурор зазначав, що відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових і графічних матеріалів (вихідної земельно-кадастрової інформації, експлікації земельних угідь, акта обстеження Очаківського державного лісомисливського господарства ділянки лісового фонду від 15.12.2004, висновку відділу земельних ресурсів у Березанському районі від 22.12.2004, висновку Березанського районного відділу містобудування та архітектури від 22.12.2004, висновку Березанської СЕС від 24.12.2004, погодження Очаківського державного лісомисливського господарства від 23.12.2004, висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2004) спірну земельну ділянку відведено в оренду (розпорядження Березанської райдержадміністрації від 28.12.2004 № 1231) ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" за рахунок земель Очаківського державного лісомисливського господарства. Прокурор наголошував, що спірну земельну ділянку надано ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" (правонаступником якого є ТОВ "База відпочинку "Лазурний") за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Очаківського державного лісомисливського господарства (станом на день подання позову - ДП "Очаківське лісомисливське господарство"). При цьому належність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду підтверджується також інформацією ДП "Очаківське лісомисливське господарство" від 07.11.2018, згідно з якою земельна ділянка, кадастровий номер 4820982200:09:000:0276, станом на 01.01.2004 входила до державного лісового фонду, а саме квадрат 36 вид. 9 урочища "Коблеве" Березанського району Миколаївської області. Крім того, за інформацією ДП "Очаківське лісомисливське господарство" від 07.11.2018, підприємство не відмовлялося від права постійного користування земельною ділянкою, згоди на її вилучення із постійного користування не надавало.

Також прокурор зазначав, що під час продажу спірної земельної ділянки безпідставно не було враховано її розташування. Так, земельна ділянка розташована у межах прибережної смуги, що підтверджується матеріалами землевпорядної документації, зокрема: планом меж земельної ділянки, експлікацією земельних угідь, пояснювальними записками до проекту землеустрою, погодженням проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріалами контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води тощо. При цьому відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом, і не змінює правового режиму захисної смуги. Тому, оскільки земельна ділянка, кадастровий номер 4820982200:09:000:0276, розташована в прибережній смузі Чорного моря, то продаж такої земельної ділянки у приватну власність суб`єкту господарювання суперечить положенням земельного і водного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі 915/1818/18, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Березанської райдержадміністрації та ТОВ "База відпочинку "Лазурний".

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недоведеність прокурором на підставі допустимих доказів порушення відповідачами вимог земельного та водного законодавства, а саме положень статей 56, 84 Земельного кодексу України і статей 85, 88 Водного кодексу України, а також порушення інтересів держави у сфері земельних відносин. При цьому апеляційний господарський суд не взяв до уваги доводи ТОВ "База відпочинку "Лазурний", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо пропуску позивачем позовної давності, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

2.3. Постановою Верховного Суду від 07.04.2020 скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 915/1818/18, а справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалюючи зазначену постанову та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про те, що Березанська райдержадміністрація незаконно розпорядилася земельною ділянкою державної форми власності лісового призначення, та не з`ясував обставин щодо:

- перебування спірної земельної ділянки (кадастровий номер 4820982200:09:000:0276) на час видання Березанською райдержадміністрацією спірних розпоряджень від 28.12.2004 № 1231 про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки в оренду і від 22.02.2005 № 138 про передачу земельної ділянки у приватну власність ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" у постійному користуванні Очаківського державного лісомисливського господарства;

- дотримання порядку і процедури вилучення земельної ділянки із постійного користування Очаківського державного лісомисливського господарства;

- наявності у Березанської райдержадміністрації повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а також дотримання Березанською райдержадміністрацією порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.

Також, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Конвенції і практику ЄСПЛ, не з`ясував, чи ґрунтувалося втручання у право мирного володіння майном шляхом подання прокурором відповідного позову на законі, чи законно суб`єкт господарювання володіє майном (земельною ділянкою) та чи позбавляє цього суб`єкта господарювання права володіти своїм майном повернення земельної ділянки у державну/комунальну власність. Крім того, Верховний Суд зазначив, що апеляційним господарським судом не взято до уваги, що згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного набуття у приватну власність земельної ділянки під нерухомим майном, оскільки за змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час придбання товариством нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначалося згідно з договором оренди земельної ділянки.

2.4. За результатами нового апеляційного розгляду справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 915/1818/18 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2019. Позовні вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ТОВ "База відпочинку "Лазурний" про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської райдержадміністрації від 22.02.2005 № 138 про продаж ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки площею 0,2200 га для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу бази відпочинку "Голубий факел" по просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнано недійсним укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" Договір купівлі-продажу від 23.02.2005 земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 по просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнано недійсним виданий 03.05.2006 ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" Державний акт на право власності серії ЯА № 547486 на земельну ділянку площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276.

Відмовлено у позовних вимогах заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ТОВ "База відпочинку "Лазурний" про:

- визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 28.12.2004 № 1231 про затвердження проекту землеустрою та відведення в оренду на 49 років ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки площею 0,2200 га (в тому числі 0,05 га забудовані землі, 0,17 га піски) із земель Очаківського державного лісомисливського господарства для рекреаційного призначення під існуючим спальним корпусом бази відпочинку "Голубий факел" за адресою: просп. Курортний, 33, с. Коблеве, за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району;

- зобов`язання ТОВ "База відпочинку "Лазурний" повернути у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області з постійним землекористуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" земельну ділянку площею 0,2200 га нормативною грошовою оцінкою 1 245 505,31 грн з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 по просп. Курортному, 33 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

2.5. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що розпорядження від 28.12.2004 № 1231 не може бути визнано незаконним та скасовано, оскільки Березанська районна державна адміністрація діяла у межах своїх повноважень, а чинним на той час законодавством України не було передбачено конкретної процедури та порядку оформлення передачі в оренду та вилучення таких земельних ділянок.

Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.02.2005 № 138 "Про продаж ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки площею 0,2200 га для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу бази відпочинку "Голубий факел" по просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області", є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки цим розпорядженням районна державна адміністрація всупереч прямої вказівки закону щодо заборони продажу у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у двокілометровій зоні від урізу води, передала таку земельну ділянку у власність.

При цьому, оскільки оскаржуваний Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2005 було укладено на виконання розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.02.2005 № 138, яке є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, за висновком суду, цей Договір є таким, що у момент його укладення не відповідав вимогам законодавству та був вчинений з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання цього Договору недійсним.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним виданого 03.05.2006 (на підставі розпорядження від 22.02.2005 № 138 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2005) ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" Державного акта на право власності серії ЯА № 547486 на земельну ділянку площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276, оскільки підстави, на яких цей Державний акт на землю видавався - відпали, а така вимога є похідною від двох попередніх позовних вимог.

Водночас, з огляду на існування на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості, право власності на який зареєстровано у встановленому законодавством порядку за ТОВ "База відпочинку "Лазурний" і не скасовано на цей час, за висновком апеляційного господарського суду у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "База відпочинку "Лазурний" повернути у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області з постійним землекористуванням ДП "Очаківське лісомисливське господарство" земельну ділянку площею 0,2200 га нормативною грошовою оцінкою 1 245 505,31 грн, з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 на просп. Курортному, 33 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, слід відмовити.

Щодо заяви ТОВ "База відпочинку "Лазурний" про застосування строку позовної давності, апеляційний господарський суд зазначив таке. Оскільки позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1231 від 28.12.2004 та зобов`язання ТОВ "База відпочинку "Лазурний" повернути у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області з постійним землекористуванням ДП "Очаківське лісомисливське господарство" спірну земельну ділянку апеляційним господарським судом визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, то і підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності за цими позовними вимогами відсутні.

Що стосується позовних вимог, які підлягають задоволенню, то за висновком апеляційного господарського суду, із позовом у цій справі прокурор звернувся в грудні 2018 року, тобто в межах визначеного законом строку позовної давності. При цьому позовні вимоги у цій справі, які підлягають задоволенню, заявлені саме до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 915/1818/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся перший заступник прокурора Одеської області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 915/1818/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, перший заступник прокурора Одеської області зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 3, 57, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, статті 9 Лісового кодексу України, та порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 11, 236 Господарського процесуального кодексу України, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених статтею 152 Земельного кодексу України та статтею 391 Цивільного кодексу України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, а також у постановах Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 911/1482/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17 щодо ефективного способу захисту інтересів держави як титульного власника майна у негаторних позовах шляхом оспорювання незаконних рішень та повернення земельної ділянки, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 372/1629/17-ц від 11.06.2020, № 368/290/17 від 27.05.2020 щодо застосування частини 2 статті 56, пункту "г" частини 4 статті 84, статті 149 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) стосовно прозорості і сталості процедури вилучення земельних ділянок, обмежених у оборотоздатності, та надання їх у користування.

3.3. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 915/1818/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "База відпочинку "Лазурний" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, а справу № 915/1818/18 направити для продовження розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду.

3.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "База відпочинку "Лазурний" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 03.12.2019 у справі № 372/4583/14-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 30/5009/7730/11, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11. Крім того, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова була ухвалена за відсутності представника ТОВ "База відпочинку "Лазурний", що виключає обізнаність скаржника про висновки, підстави висновків, та про зміст висновків щодо оскаржуваного судового рішення.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Лазурний" керівник Миколаївської обласної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зокрема, керівник Миколаївської обласної прокуратури зазначає, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Оскільки позовні вимоги спрямовані саме на захист інтересів держави у земельній сфері та пов`язані із незаконністю набуття приватної власності на земельну ділянку державного лісового фонду, розташовану у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, на думку керівника Миколаївської обласної прокуратури, відсутні підстави для застосування строків позовної давності. При цьому керівник Миколаївської обласної прокуратури наголошує, що звернення прокурора із позовом про скасування рішення органу державної виконавчої влади, якого зазначено в якості співвідповідача, обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту та є підставою для представництва прокурором інтересів держави як самостійним позивачем.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Березанської райдержадміністрації від 28.12.2004 № 1231 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду на 49 років ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 із земель Очаківського державного лісомисливського господарства для рекреаційного призначення під існуючим спальним корпусом бази відпочинку "Голубий факел" на просп. Курортному, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради Березанського району.

4.2. Зазначений проект землеустрою був погоджений Березанським районним відділом земельних ресурсів, який надав згоду відвести ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу земельну ділянку загальною площею 0,2200 га забудованих земель змішаного використання, в т. ч. 0,0534 га під капітальною забудовою; 0,1666 га інші (піски) із земель Очаківського ДЛМГ в зоні відпочинку "Коблеве" в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

4.3. Судом констатовано, що у матеріалах справи наявні документи, які додані до відповідного проекту землеустрою (вихідна земельно-кадастрова інформація, експлікація земельних угідь, акт технічного обстеження ділянок Очаківського державного лісомисливського господарства від 15.12.2004, висновок відділу земельних ресурсів у Березанському районі від 22.12.2004, висновок Березанського районного відділу містобудування та архітектури від 22.12.2004, висновок Березанської СЕС від 24.12.2004, погодження Очаківського державного лісомисливського господарства від 23.12.2004, висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2004), погоджені спеціально уповноваженими органами влади та контролю: Відділом земельних ресурсів у Березанському районі, Березанським районним відділом містобудування та архітектури, Березанською СЕС, Миколаївським обласним управлінням земельних ресурсів.

4.4. На підставі розпорядження від 28.12.2004 № 1231 між Березанською районною державною адміністрацією та ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" 28.12.2004 укладено Договір оренди спірної земельної ділянки для розміщення на ній спального корпусу "Голубий факел" ЗАТ "База відпочинку "Лазурний". Зазначений Договір 28.12.2004 зареєстровано в реєстрі за № 1436 та посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б.

4.5. За умовами розділу "Зміна умов договору і припинення його дії" Договору оренди однією з підстав припинення дії Договору оренди є придбання орендарем земельної ділянки.

4.6. Суди установили, що актом про передачу межових знаків під охорону та зберігання від 28.12.2004, підписаним без зауважень представниками: ТОВ "Обласний земельно-кадастровий центр", Районного відділу земельних ресурсів, Очаківського ДЛМГ та ЗАТ "База відпочинку "Лазурний", відповідачу-2 було передано на зберігання межові знаки, якими закріплено межі земельної ділянки в кількості 12 штук.

4.7. Також суди установили, що у подальшому розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 22.02.2005 №138 прийнято рішення щодо продажу спірної земельної ділянки, згідно з яким земельну ділянку площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 за адресою проспект Курортний, 33 (за межами населеного пункту) в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області продано ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу бази відпочинку "Голубий факел", про що укладено Договір купівлі-продажу від 23.02.2005.

4.8. На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу, ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" 03.05.2006 отримало Державний акт серія ЯА № 547486 про право власності на земельну ділянку площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276, яка розташована на проспекті Курортному, 33 в зоні відпочинку "Коблеве" в межах Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

4.9. На запит прокуратури від 20.11.2018 № (15-31)15416-вих-18 Відділом у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївської області від 21.11.2018 № 751/105-18 зазначено, що у Відділі наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу із земель запасу Очаківського ДЛМГ в зоні відпочинку "Коблеве" в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, складовою частиною якого є довідка щодо обмежень на використання земельної ділянки.

4.10. Крім того, Відділом у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївської області зазначено, що згідно з даними Національної кадастрової системи, приблизна відстань від урізу Чорного моря до південної та північної меж земельних ділянок така:

- кадастровий номер 4820982200:09:000:0213: до південної межі - 56 м, до північної межі - 34 м;

- кадастровий номер 4820982200:12:048:0020: до південної межі - 84 м, до північної межі - 116 м;

4.11. Апеляційним господарським судом зазначено, що інформації про розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 у матеріалах справи немає. Водночас, попереднім листом Держгеокадастру від 29.10.2018 № 684/105-18 на запит прокуратури було повідомлено, що інформацію щодо приблизної відстані від урізу Чорного моря до південної та північної меж відповідної земельної ділянки надати неможливо у зв`язку з її пакетним завантаженням.

4.12. Згідно з інформацією Коблевської сільської ради від 07.11.2018 на земельній ділянці за адресою: просп. Курортний, 33, що на цей час входить у межі с. Коблеве, знаходиться будівля спального корпусу, малі архітектурні форми у вигляді ролетів та споруда під розміщення кафе.

4.13. 23.11.2018 Миколаївська обласна державна адміністрація листом № 5766/0/05-47/3-18 повідомила прокуратуру про те, що головою Миколаївської облдержадміністрації розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Очаківське державне лісомисливське господарство" земельної ділянки або розпорядження про припинення права постійного користування ДП "Очаківське державне лісомисливське господарство" земельною ділянкою площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 не видавались, облдержадміністрації не було відомо про порушення головою Березанської районної державної адміністрацією вимог земельного законодавства при виданні розпорядження від 22.02.2005 № 138, на підставі якого ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" отримало у приватну власність зазначену земельну ділянку.

4.14. Апеляційним господарським судом також зазначено, що у матеріалах справи міститься лист ДП "Очаківське лісомисливське господарство" від 07.11.2018 № 448, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 станом на 01.01.1994 не входила до земель державного лісового фонду підприємства. Лісовпорядкуванням 2003 року ця земельна ділянка була включена до земель Держлісфонду і станом на 01.01.2004 входила до земель державного лісового фонду підприємства. Базовим лісовпорядкуванням 2013 року зазначена земельна ділянка була виключена зі складу земель державного лісового фонду підприємства і станом на 01.01.2014 року та на даний час в складі земель підприємства не рахується.

4.15. Крім того, відповідно до Інформаційної довідки від 18.12.2018 № 150103766 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276, відомості щодо спірної земельної ділянки у зазначених реєстрах відсутні.

4.16. Викладені обставини і стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави про визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 28.12.2004 № 1231 про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки в оренду; визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 22.02.2005 № 138 про продаж ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" земельної ділянки; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2005 і державного акта на право власності на земельну ділянку, а також про зобов`язання ТОВ "База відпочинку "Лазурний" повернути у власність держави спірну земельну ділянку, із посиланням на порушення положень земельного, лісового і водного законодавства щодо передачі у приватну власність суб`єктові господарювання земельної ділянки, належної до земель державної власності лісового фонду і розташованої у межах прибережної захисної смуги, із порушенням положень законодавства щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (з лісового на рекреаційне).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити; касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "База відпочинку "Лазурний" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Лазурний" слід залишити без задоволення.

5.2. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц. А також у постановах Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 911/1482/17, від 05.02.2020 у справах № 911/3310/17 та № 911/3311/17 та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 372/1629/17-ц від 11.06.2020, № 368/290/17 від 27.05.2020.

5.3. Касаційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Лазурний" із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 03.12.2019 у справі № 372/4583/14-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 30/5009/7730/11, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11. Крім того, за доводами скаржника, оскаржувана постанова була ухвалена за відсутності представника ТОВ "База відпочинку "Лазурний", що виключає обізнаність скаржника про висновки, підстави висновків, та про зміст висновків щодо оскаржуваного судового рішення.

5.4. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.5. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.6. Також пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.7. Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.8. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.9. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.10. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційної скарги першого заступника прокурора Одеської області.

5.11. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норми права у справах, на які посилається перший заступник прокурора Одеської області, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. При цьому Верховний Суд також установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови, ураховано загальні висновки викладені у справах, на які посилається скаржник, і суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до таких висновків.

5.12. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Верховний Суд установив, що у зазначеній справі викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання першого заступника прокурора Одеської області про те, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не враховано зазначений висновок, оскільки предметом первісного та зустрічного позовів у справі № 338/180/17 було стягнення безпідставно збережених коштів та визнання укладеним договору підряду і стягнення грошових коштів за поставлені будівельні матеріали відповідно. Відмінність предметів позовів та установлених фактичних обставин у цій справі, та справі, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин. При цьому наведена справа не є подібною із справою, яка розглядається, також через неоднаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

5.13. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Верховний Суд установив, що у зазначеній справі викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання першого заступника прокурора Одеської області про те, що апеляційним господарським судом, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, не враховано наведений висновок, оскільки зазначена прокурором справа відрізняється від справи, яка розглядається, підставами позову. Зокрема, у справі № 925/1265/16, позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункти спірного рішення Уманської міської ради, які були підставою для видачі оспорюваних актів, визнані в судовому порядку нечинними та скасовані. Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, Міністерство оборони України та Квартирно ?експлуатаційний відділ м. Біла Церква (позивачі) визначили відповідачем у справі Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області, не зазначивши обставин порушення Управлінням Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області прав позивачів та не навівши нормативного обґрунтування протиправності дій відповідача, фактично оспорюючи правомірність дій третіх осіб у справі щодо використання земельних ділянок, визначених спірними актами. Крім того, справа, на яку посилається скаржник, відрізняється від цієї справи установленими фактичними обставинами. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.14. Щодо постанов Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, постанов Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17 та від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17.

На думку першого заступника прокурора Одеської області, апеляційний господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц. Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено такі висновки (на які посилається скаржник): "Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків" (пункт 52); "Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 Земельного кодексу України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду" (пункт 71). У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/1684/14-ц, постановах Верховного Суду у справах № 911/3311/17, № 911/3310/17, на які посилається скаржник, викладено висновки, які є аналогічні з висновками у справі № 504/2864/13-ц.

Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено без урахування зазначених висновків, оскільки зміст постанови, яка є предметом касаційного оскарження, не суперечить наведеним висновкам Верховного Суду.

5.15. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Перший заступник прокурора Одеської області, зазначає, що апеляційний господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц. Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено висновок про те, що вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки. Надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд дійшов вважає, що доводи першого заступника прокурора Одеської області про неврахування апеляційним судом зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, якою частково задоволено позовні вимоги прокурора, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської райдержадміністрації від 22.02.2005 № 138 про продаж спірної земельної ділянки, визнано недійсним укладений Договір купівлі-продажу від 23.02.2005 земельної ділянки, не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.

5.16. Щодо постанови Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 911/1482/17.

Верховний Суд установив, що у справі № 911/1482/17, колегією суддів Касаційного господарського суду підтверджено правильність висновків господарських судів попередніх інстанцій про перевищення Обухівською міською радою своїх повноважень щодо вилучення зі складу лісового фонду Обухівського лісництва. Однак Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційним господарським судом, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не враховано висновків викладених у справі № 911/1482/17, оскільки зазначена прокурором справа відрізняється від справи, яка розглядається, предметом позову та установленими фактичними обставинами справи. Зокрема, у справі, на яку посилається скаржник, предметом позову було визнання недійсними рішення Обухівської міської ради, визнання недійсним Договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однак у цій справі, суди зазначили, що за умовами розділу "Зміна умов договору і припинення його дії" Договору оренди однією з підстав припинення дії договору оренди є придбання орендарем земельної ділянки. У справі, яка розглядається, суди установили, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 22.02.2005 № 138 було прийнято рішення щодо продажу земельної ділянки, згідно з яким земельну ділянку площею 0,2200 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0276 за адресою проспект Курортний, 33 (за межами населеного пункту) в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області продано ЗАТ "База відпочинку "Лазурний" для рекреаційного призначення під розміщення існуючого корпусу бази відпочинку "Голубий факел", про що укладено договір купівлі-продажу від 23.02.2005. Крім того, судами також зазначено, що Договір оренди земельної ділянки не був визначений прокурором як предмет позовних вимог у цій справі. Наведене свідчить про відмінність позовних вимог та установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.17. Щодо постанов Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 372/1629/17-ц та від 27.05.2020 у справі № 368/290/17.

Перший заступник прокурора Одеської області, у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував висновки стосовно прозорості і сталості процедури вилучення земельних ділянок, обмежених у оборотоздатності, та наданні їх у користування, які викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 372/1629/17-ц та від 27.05.2020 у справі № 368/290/17. Верховний Суд вважає, що доводи першого заступника прокурора Одеської області про неврахування апеляційним судом зазначених висновків Верховного Суду не можуть бути враховані, оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами нового апеляційного розгляду, не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.

Щодо касаційної скарги ТОВ "База відпочинку "Лазурний".

5.18. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норми права у справах, на які посилається ТОВ "База відпочинку "Лазурний", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. При цьому Верховний Суд також установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови враховано загальні висновки викладені у справах, на які посилається скаржник, і суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до таких висновків.

5.19. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.

ТОВ "База відпочинку "Лазурний" зазначає, що апеляційний господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17. Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено висновок про те, що, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі (№ 911/3681/17), слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач. Проте Верховний Суд не може взяти до уваги такі доводи скаржника, оскільки в цій справі із позовом звернувся заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, без визначення конкретного державного органу. Натомість у справі, на яку посилається скаржник, із позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.20. Щодо постанов Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 30/5009/7730/11, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі 372/4583/14-ц.

Верховний Суд установив, що у справах, на які посилається скаржник, викладено висновки щодо інституту позовної давності, необхідності дослідження питання позовної давності. Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, оскільки в цій справі апеляційним господарським судом установлено, що прокурору про зазначені в позові порушення стало відомо в жовтні 2018 року, а з позовом у цій справі прокурор звернувся в грудні 2018 року, тобто в межах визначеного законом строку позовної давності. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.21. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Верховний Суд установив, що у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник, викладено висновки, які стосуються питання представництва прокурора інтересів держави в суді. Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено без урахування зазначених висновків, оскільки зміст постанови, яка є предметом касаційного оскарження, свідчить, що судом апеляційної інстанції враховано зазначені висновки. Крім того, у справі, на яку посилається скаржник, предметом спору було визнання недійсними додаткових угод до укладеного договору постачання природного газу, а також стягнення на користь бюджету надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 90 577,26 грн. Тобто, серед іншого, наявна відмінність предметів позовів у справі на яку посилається скаржник, та в цій справі.

5.22. Щодо підстав касаційного оскарження , передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що про наявність касаційного та апеляційного оскарження протягом 2020 року ТОВ "База відпочинку "Лазурний" не було відомо, будь яких ухвал, постанов ТОВ "База відпочинку "Лазурний" не отримувало. При цьому оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 була ухвалена за відсутності представника ТОВ "База відпочинку "Лазурний", що виключає обізнаність скаржника про висновки, підстави висновків та про зміст висновків щодо оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд вважає, що такі доводи скаржника є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать один одному, тобто є взаємовиключними. Зокрема, доводи ТОВ "База відпочинку "Лазурний" про те, що скаржник не був необізнаний про зміст висновків, викладених в оскаржуваній постанові спростовуються тим, що ТОВ "База відпочинку "Лазурний" скористалося своїм правом на касаційне оскарження судового рішення та подало касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 в цій справі.

Крім того, матеріали цієї справи містять велику кількість поштових повернень судової кореспонденції, зокрема, за закінченням встановленого строку зберігання та у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що направлялась ТОВ "База відпочинку "Лазурний" за адресою: проспект Курортний, будинок 9, село Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, поштовий індекс 57453 (в тому числі, повернуті поштові відправлення з поміткою Судова повістка Південно-західного апеляційного господарського суду том 3, аркуші справи 13, 22).

Проте наведене не свідчить про необізнаність ТОВ "База відпочинку "Лазурний" про розгляд цієї справи, оскільки із матеріалів цієї справи вбачається, що скаржнику було відомо про розгляд справи з огляду на реалізацію ТОВ "База відпочинку "Лазурний" свого права на подання клопотання про ознайомлення з матеріалами цієї справи (том 1 аркуш справи 119), подання клопотання про отримання рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2019 (том 1, аркуш справи 122), подання відзиву на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2019 (том 2, аркуш справи 40), забезпечення участі представника ТОВ "База відпочинку "Лазурний" у судових засіданнях Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 (протокол судового засідання від 05.06.2019, том 2, аркуш справи 61), від 12.06.2019 (протокол судового засідання від 12.06.2019, том 2, аркуш справи 74), від 20.11.2019 (протокол судового засідання від 20.11.2019, том 2, аркуш справи 103), подання клопотання про ознайомлення з матеріалами цієї справи (том 3, аркуш справи 135) та подання цієї касаційної скарги.

Крім того, у всіх документах, поданих ТОВ "База відпочинку "Лазурний" до судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ТОВ "База відпочинку "Лазурний" зазначалась саме та адреса, на яку направлялась вся судова кореспонденція, а саме: проспект Курортний, будинок 9, село Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, поштовий індекс 57453.

Водночас, за інформацією яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційними кодом юридичної особи № 32402048 зазначено ТОВ "База відпочинку "Лазурний", що знаходиться за адресою: проспект Курортний, будинок 9, село Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, поштовий індекс 57453.

Також Верховний Суд враховує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання (подібні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 15.01.2020 у справі № 911/2781/18).

Викладеним спростовуються доводи скаржника про необізнаність щодо розгляду цієї справи. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із постановою апеляційного господарського суду.

5.26. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити; касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "База відпочинку "Лазурний" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, та про необізнаність розгляду цієї справи ТОВ "База відпочинку "Лазурний" не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити; касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "База відпочинку "Лазурний" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лазурний" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лазурний" в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

4. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 915/1818/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак