Постанова

від 24.12.2020 по справі 480/1510/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р. Справа № 480/1510/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі № 480/1510/20 (головуючий 1 інстанції Соп`яненко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом Будильської сільської ради в якому просив визнати протиправним рішення Будильської сільської ради та незаконною відмову в наданні інформації на пункти 1, 1.1, 1.2, 1.3 і другу частину питання 4 заяви № 627 від 28.08.2019; зобов`язати відповідача надати інформацію на пункти 1, 1.1, 1.2, 1.3 і другу частину питання 4 заяви № 627 від 28.08.2019; стягнути з відповідача 2500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Будильської сільської ради у наданні ОСОБА_1 запитуваної інформації на пункти 1, 1.1, 1.2, 1.3, 4 заяви № 627 від 28.08.2019, викладену у листі від 03.09.2019 №02-20/950.

Зобов`язано Будильську сільську раду (Сумська область, Лебединський район, с.Будилка, вул. Центральна, 58, код ЄДРПОУ 04389727) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 28.08.2019 №627 та надати відповідь на пункти 1, 1.1, 1.2, 1.3, 4 заяви № 627 від 28.08.2019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні вимог про визнання протиправним рішення сільської ради та стягнення моральної шкоди у розмірі 2500 грн. відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в стягненні моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року в частині відмови від стягнення моральної шкоди та постановити нове рішення яким стягнути з відповідача 2500 грн. на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд не мав підстав для висновку про те, що моральну шкоду позивачу не заподіяно. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зазначає, що наведені ним обставини спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли йому моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях з причини протиправних дій та рішень відповідача, що призвело до неможливості реалізувати та захистити його права. Отже вважає, що у суду не має причин щоб не погодитись з його твердженням та висновками ВСУ в тому числі і щодо розміру спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 2500 грн., яка менша чим відшкодована судами громадянам у подібних випадках.

Згідно ч. 1 ст. 308. КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Оскільки рішення суду в частині задоволення позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, на підставі положень ч. 1 ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області із заявою № 627, яка містила у тому числі пункти 1, 1.1, 1.2, 1.3, 4 наступного змісту:

« 1. Прошу надати створену Будильською сільською радою (далі БСР) публічну інформацію та надану для виконання юристу ОСОБА_2 - тобто надати копії документів (всі зроблені сільрадою замовлення - завдання юристу для надання юридичних послуг), та в яких відображена зазначена інформація про всі надані БСР і прийняті юристом замовлення (завдання), в тому числі: суть проблем які повинен вирішити юрист, номера моїх звернень до БСР, які повинен розглянути юрист, номера судових справ в яких юрист повинен прийняти участь і яке рішення суду повинна отримати БСР, та всі без виключення інші замовлені юридичні послуги, всі відомості, що стосуються співпраці юриста з БСР у червні 2016 року.

1.1. Прошу надати публічну інформацію про виконану юристом на замовлення БСР роботу (надані послуги) та звіт юриста про виконання ним замовлених БСР юридичних послуг, та копії документів в яких відображений повний звіт про всі фактично надані (виконані) і не виконані (неналежно виконані) юристом послуги згідно угоди БСРЗ ФОП ОСОБА_2 . «Про надання юридичних послуг» , в тому числі: всі відомості що стосуються співпраці БСР з юристом у червні 2016 року та наступну інформацію:

- назвати кількість та перелічити всі замовлені Будильською сільською радою послуги (роботи);

- назвати кількість та перелічити всі послуги (роботи, дії), виконані юристом на замовлення БСР;

- зазначити дату надання кожної послуги (виконаної роботи);

- зазначити фактичний час витрачений юристом на виконання кожної послуги (в тому числі на розгляд моїх звернень, участь в судових засіданнях, тощо);

- назвати імена опонентів сільської ради та питання якими займався юрист;

- із загальної кількості робіт окремо виділити послуги (дії, роботи) вчинені юристом для вирішення питань по моїх зверненнях і позовах, перерахувати всі мої звернення розглянуті юристом та назвати всі судові справи в яких брав юрист в даному місяці;

- визначити, назвати, перерахувати і повідомити які із замовлених послуг юрист виконав, а які не виконав (результат дій юриста не відповідає замовленим вимогам БСР), і в разі невиконання юристом замовленої БСР послуги, чи неналежне її виконання, повідомити причини невиконання юристом поставленої задачі, наприклад задоволення судом позову на мою користь чи задоволення його частково, по розглянутій юристом заяві я подав позов, а суд визнав відповідь юриста на заяву незаконною та зобов`язав БСР, повторно розглядати цю мою заяву.

1.2. В разі відсутності запитуваної інформації, прошу назвати і повідомити причини її відсутності, не створення, знищення чи приховування.

1.3. В разі відсутності запитуваної інформації, прошу надати докази фактичної відсутності запитуваної інформації та відсутність юридичного обов`язку БСР створювати і володіти цією інформацією.

4. Прошу надати документи, що свідчать про факт передачі Будильською сільрадою завдання (замовлення) на виконання юридичних послуг юристу і документи, що підтверджують факт виконання чи невиконання цього завдання юристом, тобто звіт юриста щодо виконання кожної юридичної послуги» (а.с.4).

Розглянувши вказану заяву, Будильська сільська рада Лебединського району Сумської області листом від 03.09.2019 № 02-20/950 надала відповідь ОСОБА_1 стосовно викладених ним питань у заяві № 637 від 28.08.2019.

Вказаним листом позивачу повідомлено: «П. 1 - Надати копії документів, що підтверджують замовлені Будильською сільською радою завдання юристу для надання юридичних послуг ОСОБА_2 , в яких відображена: суть проблеми, яку повинен вирішити, номера заяв громадян, які відносяться до звернень громадян, що повинен розглянути, номера судових справ, до яких був залучений та всі інші замовлення юридичних послуг, що стосуються співпраці в червні 2016 року, надати не можемо, тому що створення таких документів не передбачалося умовами договору №1/02 від 19.02.2016, укладеного Будильською сільською радою з юристом-підприємцем ОСОБА_2 . Будильська сільська рада вимагати створення таких документів від юриста ОСОБА_2 не вбачає за потрібне, оскільки претензій до виконання умов договору не має. Договір №1/02 від 19.02.2016 виконаний повністю, термін дії договору закінчився 31.12.2016, вимагати інформацію чи документи що стосуються виконання даного договору з юристом у Будильської сільської ради не має підстав.

П. 1.1,1.2,1.3 - Надати публічну інформацію, звіт про надані юристом ОСОБА_2 юридичні послуги, замовлені Будильською сільською радою та копії документів, в яких відображено повний звіт про всі фактично надані (виконані) і не виконані (неналежно виконані) послуги за червень 2016 року та інформацію: про кількість, та перелік всіх замовлених послуг; кількість та перелік послуг наданих юристом; дату надання кожної послуги; вказати фактичний час, витрачений юристом на виконання кожної послуги; назвати імена опонентів сільської ради та питання, якими займався юрист; із загальної кількості послуг окремо виділити послуги вчинені юристом для вирішення питань по Ваших зверненнях і позовах, перерахувати всі Ваші звернення, які розглянуті юристом та назвати всі судові справи, в яких брав юрист; визначити, назвати, перерахувати і повідомити, які із замовлених послуг юрист виконав, а які не виконав, чи неналежно їх виконав, повідомити причини невиконання юристом поставленої задачі - Будильська сільська рада надати не може, тому що створення таких документів не було передбачено умовами договору №1/02 від 19.02.2016, укладеного Будильською сільською радою з юристом-підприємцем ОСОБА_2 . Будильська сільська рада вимагати створення таких документів від юриста ОСОБА_2 не вбачає за потрібне, оскільки претензій до виконання умов договору не має. Договір №1/02 від 19.02.2016 виконаний повністю, термін дії договору закінчився 31.12.2016, вимагати інформацію, чи документи, що стосуються виконання даного договору з юристом, у Будильської сільської ради немає підстав.

П.2 - Посадові особи Будильської сільської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно своїх повноважень спілкувалися з юристом ОСОБА_2 та отримували юридичні консультації стосовно своїх посадових обов`язків, в межах договору №1/02 від 19.02.2016.

П.3 - Посадові особи Будильської сільської ради замовлення юридичних послуг здійснювали в телефонному режимі в усній формі.

П.4 - Надати копію документа, що свідчить про факт передачі Будильскою сільською радою замовлення на виконання юридичних послуг юристу ОСОБА_2 , надати не можемо, так як реєстрацію телефонних розмов Будильська сільська рада не проводила. Надати документ, що підтверджує факт виконання, чи невиконання завдання юристом, тобто звіт юриста, щодо виконання юридичних послуг, сільська рада надати не може, так як створення такого документу не було передбачено умовами договору №1/02 від 19.02.2016, укладеного Будильською сільською радою з юристом-підприємцем ОСОБА_2 . Вимагати створення такого документу від юриста ОСОБА_2 сільська рада не вбачає за потрібне, поскільки претензій до виконання умов договору немає. Договір №1/02 від 19.02.2016 виконаний повністю, термін договору закінчився 31.12.2016, вимагати інформацію, чи документи що стосуються виконання даного договору юристом у Будильської сільської ради немає підстав (а.с.5).

Частково відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження понесення ним моральної шкоди, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції.

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування існування таких страждань не конкретизовано, яка саме моральна шкода була заподіяна позивачу, та не наведено обґрунтувань причинно-наслідкового зв`язку виникнення зазначеної шкоди та дії (бездіяльність) відповідача, що є обов`язковою умовою для встановлення судом обґрунтованості заявленої моральної шкоди.

Доказів настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, позивачем також не надано.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

- Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- Причинний зв`язок між протиправною поведінкою а шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

- Вина заподіювана шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої влади (у даному випадку відповідача) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної виконавчої влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягає шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для іі відшкодування.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Виходячи з аналізу зазначених норм вбачається, що незаконними діяннями державних органів є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завданої шкоди повинна бути доведена.

Однак, позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження понесення ним моральної шкоди, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не обґрунтував заявлений розмір моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового та майнового характеру, а також не зазначено, з чого виходив позивач при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі № 480/1510/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі № 480/1510/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко