Постанова

від 22.12.2020 по справі 320/6147/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6147/19 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю Платан Сістем Трейд Україна на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Платан Сістем Трейд Україна до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Платан Сістем Трейд Україна звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 29.07.2019 № 0009781304, № 0009791304, № 0022001402, № 0021991402, № 0021981402.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.07.2019 № 0022001402, № 0009791304, № 0009781304; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.07.2019 №0021991402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 4 904 685, 14 грн. (у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 3 923 747, 91 грн. та за штрафними санкціями на суму 980 937, 23 грн.); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ТОВ Платан Сістем Трейд Україна та Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа Броварською районною державною адміністрацією Київської області 01 квітня 2014 року, запис № 10721020000030074.

Як платник податків, позивач перебуває на обліку в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до наказу від 03.05.2019 № 941 та на підставі направлень від 14.05.2019 № 1217, № 1219, №1220, № 1223, № 1222, № 1221, №1218, № 1269, № 1268 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Платан Сістем Трейд Україна (код за ЄДРПОУ 39157763) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2016 по 31.03.2019.

Перевірка проводилась з 14.05.2019 по 25.06.2019. Термін проведення перевірки продовжувався з 11.06.2019 по 25.06.2019 на підставі наказу ГУ ДФС у Київський області від 10,06.2019 № 1251.

За результатами перевірки було складено акт від 03.07.2019 № 574/10-36-14-02-13/39157763 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Платан Сістем Трейд Україна (код за ЄДРПОУ 39157763) з питань дотримання вимог податкового, валютного з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 (т. 2, а.с. 16-80).

У відповідності до вказаного акту податковим органом встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства (т. 2 а.с. 77-78):

1) п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 383470, у тому числі по періодах: 2016 року - 8010 грн. (в тому числі 3 квартал 2016); 2017 року - 74329 грн. (1 кв. 2017 - 8082 грн., 2 кв. 2017 - 66247 грн.); 2018 року - 301131 грн. (3 кв. 2018 - 218842 грн., 4 кв. - 82289 грн.);

2) п. 44.1 ст. 44, пп. 181.1 ст. 187, пункту 199.1 статті 199, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3959432 грн., у тому числі по періодах: квітень 2016 - 12083 грн., травень 2016 - 12606 грн., червень 2016 -17351 грн., липень 2016 -13923 грн., серпень 2016 -15867 грн., вересень 2016 - 14615 грн., жовтень 2016 - 14612 грн., листопад 2016 - 13884 грн., грудень 2016 - 11409 грн., січень 2017- 7668 грн., лютий 2017 - 10117 грн., березень 2017 - 13042 грн., квітень 2017 - 8586 грн., травень 2017 - 9283 грн., червень 2017 - 10041 грн., липень 2017 - 10278 грн., серпень 2017 - 10509 грн., вересень 2017 - 8925 грн., жовтень 2017 - 11545 грн., листопад 2017 - 10872 грн., грудень 2017 - 9307 грн., січень 2018 - 9298 грн., лютий 2018 - 5722 грн., березень 2019 - 3691639 грн.;

3) п. 120-1.2 статті 120.1 Податкового кодексу України, не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на загальну суму 1913416 грн. (3826832 грн.*50%);

4) п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2018 рр. в сумі 234173,00 грн.;

5) ч. 1 п.1 ст. 7, п. 1 п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2018 рр. в сумі 286212,00 грн.;

6) п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1. п. 168, ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою встановлено заниження військового збору за 2016-2018 рр. в сумі 19514,00 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0009781304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 401 530, 00 грн. у т.ч. 234 173, 00 грн. з основного платежу та 167 357, 00 грн. зі штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0009791304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати військового збору на загальну суму 33 460, 00 грн. у т.ч. 19 514, 00 грн. з основного платежу та 13 946, 00 грн. зі штрафних санкцій;,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0009771304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 143 106, 00 грн., у т.ч. 143 106,00 грн. зі штрафних санкцій;

- вимога про сплату боргу № Ю-0009761304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 286 212, 00 грн., у т.ч. 286 212, 00 грн. з основного платежу;

- податкове повідомлення-рішення № 0022001402 від 29.07.2019 з визначення штрафу з податку на додану вартість на загальну суму 1 913 416, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0021991402 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 912 499, 00 грн. у т.ч. 3 929 999, 00 грн. з основного податку та 982 500, 00 грн. зі штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0021981402 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 479 338, 00 грн., у т.ч. 383 470, 00 грн. з основного податку та 95 868, 00 грн. зі штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 12.08.2019 подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій оскаржив всі прийняті вищенаведені рішення в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 11.09.2019 № 1402/6/99-00-08-06-01 вирішено скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття рішення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.07.2019 № Ю-000976І304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.07.2019 № 0009771304 ГУ ДПС у Київській області (т. 1, а.с. 248е-250).

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 10.10.2019 № 5000/6/99-00-08-05-01 вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 29.07.2019 № 0009781304, № 0009791304, № 002200402, № 0021991402, № 0021981402 (т. 2, а.с. 1-12).

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 29.07.2019 № 0009781304, № 0009791304, № 0022001402, № 0021991402, № 0021981402 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушують його права як платника податків, а тому він звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем завищено витрати на збут на загальну суму 2 130 390,00 грн. ( в тому числі: за 2016 рік - 44 500,00 грн. (в тому числі 2 квартал 2016), 2017 рік - 412 940 грн., (1 кв. 2017 - 84 000, 00 грн., 2 кв.2017 - 328 940, 00 грн.) за 2018 рік - 1 672 950 грн. (3 кв. 2018 - 1 215 790 грн., 4 кв. 457 160 грн.), то позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування ППР № 0021981402 задоволенню не підлягають. Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0021991402 в частині збільшення суми податкового зобов`язання у розмірі 6 251, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 532, 77 грн., оскільки позивачем не були поданні податкові декларації із ПДВ, що свідчить про порушення вимог п. 187.1 ст.187 ПК України та яке призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість. В іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства в цій частині не підтвердились.

ТОВ Платан Сістем Трейд Україна у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам КАС України та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне .

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо ППР № 0021981402 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП "Белес Транс" (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №14830 від 01.01.2016, згідно умов якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом (т. 1, а.с. 33-36).

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно оборотів по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з постачальниками , аналізу бухгалтерського рахунку 93 Витрати на збут , аналізу бухгалтерського рахунку 84 Інші операційні витрати , до складу витрат на збут підприємством включено суму у розмірі 2 819 890 грн. по контрагенту ПП Белес-Транс (код за СДРПОУ 37626129), зокрема:

- 2016 року -734000,00 грн.,

- 2017 року - 328940,00 грн.,

- 2018 року - 1672950,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, віднесення до витрат суми у розмірі 689 500 грн. за 2016 рік підтверджено в повному обсязі.

Однак, на думку контролюючого органу, встановити пов`язаність витрат на суму 2130390 грн. не можливо у зв`язку з віднесенням їх до витрат не у звітному періоді, у якому вони були здійснені.

ТОВ Платан Сістем Трейд Україна наполягає на тому, що нормами податкового законодавства не заборонено відносити до витрат суми, понесені в іншому періоді, які впливають на формування податку на прибуток, незалежно від дати їх понесення. При цьому, отримання документів за наслідками здійснення господарських операцій з ПП "Белес-Транс", відбувалося з великим затриманням, а тому формування витрат відбувалося не у періоді їх здійснення. Крім того, на думку позивача, у разі порушення ведення бухгалтерського обліку, відповідальність має застосовуватися згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, та не свідчить про заниження ним податкових зобов`язань.

На підтвердження включення до витрат вказаних сум, позивачем надано акти надання послуг, датовані січнем 2016 року (т. 1, а.с. 41-68), акти надання послуг за квітень-грудень 2016 року (т. 9, а.с. 1-208), акти надання послуг за 2017 рік (т. 7, а.с. 230, 236, 244; т. 8, а.с. 1, 12, 31, 39, 51, 86-250).

Однак, доводи ТОВ Платан Сістем Трейд Україна про те, що реальність господарських операцій із ПП Белес-Транс підтверджено, а формування витрат може відбуватися в будь-якому періоді, колегія суддів не бере до уваги, оскільки нормами податкового законодавства чітко встановлено, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. У свою чергу, доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем завищено витрати на збут на загальну суму 2 130 390,00 грн., а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування ППР №0021981402 задоволенню не підлягають.

Щодо ППР № 009781304 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із акта перевірки, на думку контролюючого органу, позивач за результатами видачі звітів про використання палива та розрахунків компенсації за використання власних автомобілів, право власності (користування) яких належить працівникам, на загальну суму 1 300 964, 48 грн. набув статус податкового агента та мав утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, оскільки такі витрати не пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не було надано нотаріально засвідчених договорів найму (оренди) транспортних засобів, на які використовувались ПММ, відомостей обліку видачі нафтопродуктів, а тільки чеки, накази про використання транспортних засобів та затвердження норм витрати палива, звіти про використання палива та розрахунок суми компенсації за використання власного автомобіля співробітника в службових цілях.

З огляду на вказані обставини, відповідачем зроблено висновок щодо невключення підприємством до бази оподаткування ПДФО вартість витраченого працівниками пального при заправці автомобілів згідно вказаних договорів, як отримане ними додаткове благо.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пп. "є" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). ( п. 14.1.47 ст. 47 ПК України).

Згідно із пп. 14.1.13. п. 14.1 ст.14 ПК України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ Платан Сістем Трейд Україна за перевіряємий період придбавало паливно-мастильні матеріали, шляхом перерахування коштів через поточний рахунок. Заправка автомобілів на АЗС проводилась за смарт-картками. Паливно-мастильні матеріали використовувались на власні автомобілі працівників у службових цілях.

На придбання палива між позивачем та ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" укладено договір поставки партіями з використанням паливних карток №08-3561 від 30.03.2017 (т. 2, а.с 82-89).

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що товариством встановлено порядок використання автотранспортних засобів працівників та наказами директора затверджено норми витрат палива для працівників підприємства - торговельних представників. Також, між позивачем та працівниками укладено договори про використання автомобілів, що належать працівникам на праві власності (користування) в господарській діяльності підприємства для виконання своїх трудових обов`язків, пов`язаних з систематичними службовими поїздками (т. 3, а.с. 157-239).

Крім цього, директором ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" затверджено посадову інструкцію торгівельного представника (т. 2, а.с. 90), відповідно до якої визначено функціональні обов`язки, права та відповідальність працівників щодо надання позивачу послуг транспортного експедирування.

Водночас, позивачем надано звіти використання палива та розрахунки суми компенсації за використання власного автомобіля співробітника у службових цілях (т. 4, а.с. 86-250; т. 5 а.с. 1-33), а також витяги з розрахункової відомості щодо розміру компенсації працівникам (т. 4, а.с. 62-85).

Згідно з пп. 14.1.36. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Як свідчать матеріали справи, предметом договорів, укладених підприємством з працівниками, є домовленість про використання працівником під час виконання службових поїздок власного автомобіля для пересування по території України (п.1.1. договору). При цьому, підприємство зобов`язується в період використання автомобіля відповідно до умов цього договору забезпечувати працівника смарт-картами для заправки автомобіля паливно-мастильними матеріалами (п. 2.2.2. Договору).

Таким чином, предмет укладених договорів істотно відрізняється від договорів оренди та позички, оскільки об`єкт (автомобіль) не вибуває з володіння власника, а продовжує використовуватися останнім, частково на користь підприємства, і відповідним договором охоплюється виключно використання автомобіля на користь підприємства і не охоплюється використання його власником в особистих цілях.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в користування (оплатне або безоплатне) підприємству автомобілі працівниками не передавалися.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції з договорів компенсації вартості транспортних засобів, транспортні засоби працівників підприємства використовувались для службових поїздок персоналу підприємства - торгових представників, а працівники отримували компенсаційні виплати за експлуатацію автомобіля на підставі звітів про використання палива та подорожніх листів.

До того ж, домовленість між підприємством та працівником про використання автомобіля з компенсацією за це не підпадають під визначення жодного з видів договорів, передбачених цивільним законодавством України. Однак, частинами 1 -3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність нотаріально засвідчених цивільно-правових угод є помилковими, оскільки працівники використовували власні автомобілі у службових цілях без передання їх в оренду позивачу, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Отже, посилання контролюючого органу на отримання вказаними працівниками позивача безоплатно наданих товарів не узгоджується з вищевказаними приписами ПК України, оскільки послуги з використання власного транспорту працівників підприємства передбачають вимоги щодо компенсації їх вартості.

Крім того, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, колегія суддів вважає, що до доходу платника податку, у т.ч. до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, що в даному випадку, унеможливлює визнати збільшення вказаними особами їх майнового стану через використання підприємством в господарській діяльності в вказаних транспортних засобів, зокрема, паливо для їх заправки шляхом його списання відповідно до облікової політики підприємства.

У свою чергу, пов`язаність таких витрат із господарською діяльністю позивача підтверджується також посадовою інструкцію працівників, якою визначено їх посадові обов`язки, а дійсність понесення таких витрат звітами про використання палива та розрахунками компенсації, про що уже зазначалося судом вище.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки контролюючого органу про протиправність віднесення позивачем витрат на паливно-мастильні матеріали до його господарської діяльності безпідставними, у зв`язку із чим ППР № 0009781304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ППР № 0009791304, яким позивачу було збільшено податкове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 19 414, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.16-1 підрозділ 10 "Інші перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Як вбачається із акта перевірки, підставою для нарахування позивачу військового збору стало встановлення контролюючим органом неутримання та несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи, що порядок утримання військового збору повністю ідентичний із порядком оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також суміжність вказаних порушень, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність нарахування спірної суми грошового зобов`язання з військового збору.

Отже, спростування висновку податкового органу про заниження суми податку на доходи фізичних осіб, має наслідком визнання протиправним висновку про заниження платником суми військового збору, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення № 009791304 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ППР № 0021991402 колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням донараховано позивачу суму податкового зобов`язання за податком на додану вартість у розмірі 3 929 999, 00 грн. у тому числі:

1) за віднесення витрат на паливно-мастильні матеріали у сумі 3 953 181, 00 грн. до господарської діяльності позивача, чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 ПК України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 261 542, 00 грн.;

2) за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Краск" зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 11 556, 34 грн., а в деклараціях з ПДВ податкові зобов`язання відображено лише на суму 5 305, 25 грн., чим порушено вимоги п. 187.1 ст. 187 ПК України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 6251,00 грн.;

3) за невключення до податкових зобов`язань з ПДВ по товарах за господарськими операціями із ТОВ "Компанія "Версаль" та ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 3 691 639, 00 грн.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Враховуючи той факт, що вище встановлено правомірність віднесення позивачем витрат на паливно-мастильні матеріали до господарської діяльності позивача, та помилковість висновку податкового органу про визначення таких витрат як додаткове благо, збільшення податкового зобов`язання позивачу із ПДВ в цій частині за визнання витрат на ПММ як додаткове благо та обкладення їх ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується збільшення податкового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 6 251, 00 грн. за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Краск", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із висновків акту перевірки, згідно БД Податковий блок - аналітична система співставлення встановлено розбіжності по податкових зобов`язаннях ТОВ Платан Сістем Трейд Україна у грудні 2016, лютому 2017, грудні 2017 на суму 6251,00 грн.

Згідно видаткових накладних ТОВ Платан Сістем Трейд Україна реалізовано на користь ТОВ "КРАСК" (39709485) будівельні матеріали на загальну суму 9885,60 грн., в тому числі ПДВ 1647,60 грн. (т. 1, а.с. 247).

Згідно видаткових накладних ТОВ Платан Сістем Трейд Україна реалізовано на користь ФОП ОСОБА_1 будівельні матеріали на загальну суму 19723,14 грн., у тому числі ПДВ 3287,19 грн (т. 3, а.с. 77-81).

У той же час, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що ТОВ Платан Сістем Трейд Україна зареєстровано податкові накладні по вищезазначених контрагентах на загальну суму ПДВ 6 251, 09 грн. (т. 2, а.с. 246б-246ж, т. 3, а.с. 67-76), а в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період вказані податкові зобов`язання не відображено (т. 7, а.с. 97-112, 119-125).

Відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями), податкове зобов`язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187 ПК України, яке виявилось у неподанні податкових декларацій із ПДВ та призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а тому ППР № 0021991402 в частині збільшення суми податкового зобов`язання у розмірі 6 251, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 532, 77 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відносно висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 3 691 639, 00 грн., колегія суддів зауважує на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган дійшов вказаного висновку за результатами перевірки операцій з придбання шпалер Версаль з огляду на те, що позивачем було придбано шпалери "Версаль" категорія 0-10, 17, 27 у кількості 234682 шт. на загальну суму без ПДВ 18 458 193, 30 грн. у ТОВ "Компанія "Версаль" та ФОП ОСОБА_2 , втім, підтвердити використання позивачем вказаних шпалер в операціях, що оподатковуються ПДВ на підставі наданих до перевірки документів не вбачається можливим.

Отже, на думку контролюючого органу, позивачем протиправно не зареєстровано податкові накладні за вказаними операціями та невключено до податкових зобов`язань із ПДВ за товарами шпалери "Версаль" категорій 0-10, 17, 27 на загальну суму 3 691 639, 00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПП в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю.

Отже, у платника виникає обов`язок нарахувати податкові зобов`язання відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України та скласти зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись, зокрема, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу, та не є господарською діяльністю платника податку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі по тексту: Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Також, згідно із п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Як вбачається зі змісту акта перевірки, податковим органом не встановлено факту оприбуткування, обліку та вибуття шпалер "Версаль" категорія 0-10,17, 27 на балансі позивача після їх придбання у контрагентів за наданими товариством первинними документами.

Вказана обставина і слугувала підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 3 691 639, 00 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Компанія "Версаль" та позивачем було укладено договір поставки № 127 від 12.05.2014, між ФОП ОСОБА_2 та позивачем укладено договір поставки №1305-14 від 14.05.2014 та додатки до них (т.3, а.с.с 46-53).

Згідно видаткових накладних (т. 5, а.с. 40-204) ТОВ Компанія Версаль та ФОП ОСОБА_2 постачали шпалери Версаль , які згруповані по категоріях відповідно до специфікації виробника залежно від колекції, виду та методу виробництва. Оскільки зазначені контрагенти є виробниками продукції (або суб`єктами групи) та здійснюють реалізацію продукції великими партіями, наявність згрупованих номенклатурних позицій є обґрунтованою. Крім того, нормативні акти не мають заборони у такому групуванні. При однаковому УКТ ЗЕД можливо зазначення номенклатури наприклад як шпалери в асортименті .

Водночас, кожне підприємство повинно вести бухгалтерський облік раціонально. Як убачається із наявних у справі документів, ТОВ Платан Сістем Трейд Україна здійснює постачання товарів в розрізі номенклатурних позицій.

З метою вдосконалення обліку на підприємстві складено наказ від 15.05.2014 № 17-у Про порядок обліку товару (т. 3, а.с. 90-120), у додатку до якого визначено співвідношення, вказані у документах постачальника згруповані найменування товару з найменуваннями, зазначеними у супровідних документах за наявності погодженої заявки покупця.

Крім того, наказом директора ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" № 4-у від 10.02.2016 затверджено систему співвідношення категорій та артикулів шпалер (т. 3, а.с. 84-89).

Згідно вказаних наказів та відповідно до вимог договорів від 14.05.2014 № 1305-14, від 12.05.2014 №127 поставка товару по кількості, якості асортименту повинна відповідати підтвердженим заявкам покупця, специфікації/накладної та заявки та супровідним документам постачальника. На кожну заявку покупця поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника. Якщо положення Специфікації/накладної та заявки стосовно кількості чи асортименту партії товару не співпадають, пріоритетними для сторін договору мають положення специфікації/накладної, за умови її оформлення належним чином підписання уповноваженими представниками сторін.

Крім того, придбані у ТОВ Компанія Версаль та ФОП ОСОБА_2 шпалери Версаль , були реалізовані позивачем протягом періоду, що перевірявся. Вказані обставини підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю, відомостями по рахунках по товарній групі "Версаль", де значиться ієрархія номенклатури (т. 2, а.с. 102-237), а також видатковими накладними позивача (т. 5, а.с. 206-250; т. 5, а.с. 1-250).

Отже, висновки контролюючого органу про непідтвердження позивачем використання у господарській діяльності придбаних шпалер в операціях, що оподатковуються ПДВ, спростовуються наявними у справі первинними документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0022991402 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання із ПДВ у розмірі 4 904 685, 14 грн. (у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 3 923 747, 91 грн. та за штрафними санкціями на суму 980 937, 23 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ППР № 0022001402, яким на позивача накладено штраф у сумі 1913416,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття зазначеного рішення був висновок контролюючого органу про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних по операціях: витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та шпалер "Версаль" на загальну суму 3 826 832, 00 грн.

Пунктом 120-1.2 ст. 120 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Враховуючи той факт, що вище було спростовано висновки відповідача про те, що позивачем не відображено податкові зобов`язання по списанню паливно-мастильних матеріалів та шпалер "Версаль" на загальну суму 3 826 832 грн., у позивача був відсутній обов`язок реєструвати окремі податкові накладні за вказаними господарськими операціями, а тому ППР № 0022001402, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за вказаними операціями, також підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю Платан Сістем Трейд Україна залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2020.