Постанова

від 22.12.2020 по справі 291/518/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

/

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 291/518/15-ц

провадження № 61-21855св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської районної ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Ружинський районний сектор управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Житомирській області, Ружинська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року у складі судді Грека М. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю.,

Галацевич О. М., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року прокурор Ружинського району Житомирської області в інтересах Ружинської районної ради Житомирської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Ружинський районний сектор управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Житомирській області, Ружинська районна державна адміністрація, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі рішення сесії Ружинської районної ради 29 грудня 2003 року Державним комунальним підприємством Бердичівським міським бюро технічної інвентаризації (далі - ДКП Бердичівське МБТІ) Ружинському комунальному підприємству по обслуговуванню житлово-комунального господарства (далі - Ружинське КП по обслуговуванню ЖКГ) видано свідоцтво право власності на нежиле приміщення - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 140,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Частина даного приміщення, а саме: 50 кв. м, є спорудою протирадіаційного укриття, яку введено в експлуатацію 01 жовтня 1981 року.

26 березня 2004 року між Ружинським КП по обслуговуванню ЖКГ в особі арбітражного керуючого Жильцова В. П. , який діяв на підставі постанови господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2003 року, та

ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 140,8 кв. м, що розташоване по

АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного договору 22 квітня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вказане приміщення в ДКП Бердичівському МБТІ.

Посилаючись на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений у порушення вимог частини першої статті 203 ЦК України, Законів України Про цивільну оборону України , Про правові засади цивільного захисту , Про приватизацію державного майна , оскільки даний об`єкт нерухомості, який є захисною спорудою цивільної оборони, не може знаходитися у приватній власності, просив суд визнати договір купівлі-продажу недійсним в частині продажу 50 кв. м нежилого приміщення, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнати за державою в особі Ружинської районної ради Житомирської області право власності на частину нерухомого майна - протирадіаційне укриття площею 50 кв. м, що розташоване по

АДРЕСА_1 .

Справа розглядалась судами неодноразово.

Перший розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня

2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вказаного нежилого приміщення, оскільки позивачем не надано доказів того, що на час його придбання покупець був повідомлений про існування у придбаному приміщенні протирадіаційного укриття.

Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження розташування протирадіаційного укриття саме в приміщенні кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в технічному паспорті на цей об`єкт приміщень зазначеної площі немає.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня

2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 грудня

2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повторний розгляд справи

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що позивачем не доведено заявлених позовних вимог, зокрема не надано технічних документів, які конкретно та однозначно підтверджують розташування протирадіаційного укриття саме в приміщенні кафе Тетяна , власником якого є ОСОБА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишено без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що прокурор не надав доказів на підтвердження того, що збудоване за часів СРСР у півпідвалі будинку по АДРЕСА_1 приміщення площею 50 кв.м. увійшло до фонду захисних споруд, затвердженого Кабінетом Міністрів України, і набуло статусу захисної споруди цивільного захисту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 грудня 2019 року заступник прокурора Житомирської області через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області

від 21 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 04 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами в порушення правил статті 89 ЦПК України, не прийнято до уваги та не надано оцінки документам, які містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, які підтверджують факт наявності захисної споруди цивільного захисту у будівлі по АДРЕСА_1 . Судами не виконано вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року.

Доводи інших учасників справи

15 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ружинського районного суду Житомирської області.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги прокурора Житомирської області на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

Згідно з рішенням Житомирського обласного виконавчого комітету від 22 лютого 1992 року № 30 Ружинське КП по обслуговуванню ЖКГ перебувало у комунальній власності Ружинської районної ради народних депутатів та було створене на базі Ружинського комбінату комунальних господарств.

Постановою господарського суду Житомирської області від 03 листопада

2003 року Ружинське КП по обслуговуванню ЖКГ було визнано банкрутом, призначено арбітражним керуючим Жильцова В. П .

На підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, укладеного з Ружинським КП по обслуговуванню ЖКГ, в особі арбітражного керуючого Жильцова В. П., ОСОБА_1 придбав нежиле приміщення - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 140,8 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення площею 50 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є протирадіаційним укриттям, яке належить НОМЕР_1 по обслуговуванню ЖКГ, про що свідчать облікова картка від 19 січня 1982 року та паспорт протирадіаційного укриття від 14 січня 1982 року (том 1, а. с. 20, 21).

Відповідно до постанови Житомирського апеляційного господарського суду

від 15 вересня 2005 року по справі № 7/60 Д представником відповідача - Ружинського комунального підприємства по обслуговуванню житлово-комунального господарства господарському суду першої інстанції було надано технічну документацію на підвальний поверх будинку

АДРЕСА_1 , в якому розташоване кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що протирадіаційне укриття знаходиться не в приміщенні кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в іншому приміщенні, суміжному з ним.

Висновком судового експерта від 16 червня 2018 року № 559/06-2018 встановлено, що

- в об`ємі приміщень підвального поверху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як в межах приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і суміжних приміщеннях станом на дату проведення дослідження відсутнє облаштоване приміщення площею 50 кв. м та інші приміщення із передбаченого вимогами переліку, а також інженерні мережі, які відповідають вимогам, що висуваються до приміщень протирадіаційного укриття;

- приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в стані, на дату проведення дослідження, не відповідає вимогам, що висуваються до приміщень протирадіаційного укриття. Виходячи із представленої на дослідження копії проектної документації та результатів візуального обстеження, зокрема щодо об`ємно-планувальних показників, наявності інженерного обладнання та функціонального призначення приміщень, а також вимогам нормативних документів, до складу приміщень протирадіаційного укриття могли входити приміщення (рис. 4: № № 1, 2, 3, 4, 26 площа яких за результатами візуально- інструментального обстеження становить 52,8 кв.м, а також приміщення № 5, яке відповідно до наданої на дослідження документації передбачалося для влаштування кімнати для зберігання забрудненого вуличного одягу.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із частиною четвертою статі 3 Закону України Про приватизацію державного майна (у редакції від 11 березня 2004 року) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту в частини другої статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна (у редакції від 11 березня 2004 року) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, у тому числі захисні споруди цивільної оборони.

Згідно з пунктом 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року

№ 253 (далі ? Порядок), протирадіаційним укриттям визнається негерметична захисна споруда, яка забезпечує захист людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до частини третьої пункту 25 Порядку, у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком кого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів розташування протирадіаційного укриття саме в приміщенні кафе Тетяна , власником якого є ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня

2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська