Рішення

від 24.12.2020 по справі 344/8966/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8966/20

Провадження № 2/344/2779/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Лукинів І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі - Позивач ) звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради(надалі - Відповідач 1 ), ОСОБА_3 (надалі - Відповідач 2 ), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178; скасування Державної реєстрації оренди земельної ділянки за № 27917935, що здійснений виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, індексний номер: 43004378 від 14.09.2018 року щодо передачі в користування земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:003:0178.

Позовні вимоги мотивовано тим, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178, - підлягає визнанню недійсним, оскільки належними користувачами земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розміщена під будинком, є співвласники цього будинку, зокрема й позивачі, а тому з цих підстав Івано-Франківська міська рада не могла розпорядитися земельною ділянкою без її вилучення у належних користувачів.

В якості правових підстав позовних вимог позивачі в позовній заяві поликаються на преюдиційні висновки рішення Івано-Франківського міського суду від 18.02.2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17.06.2020 року, якими скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 року № 365-9 в частині п. 9 додатку № 1 та рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 року за № 171-20 в частині п. 5 додатку № 3, якими відведено та надано в оренду земельну ділянку ОСОБА_3 .

Представником позивачів подано заяву про розгляд справи без їїх участі, в якій вона позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заявів.

Представником Відповідача 1 - Івано-Франківської міської ради, - подано Відзив на позов, в якому Відповідач 1 проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача 1 у відзиві на позов покликається на те, що від імені територіальної громади вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у користування здійснюється органами місцевого самоврядування, і втручання у такі дискреційні повноваження суду є недопустимим.

Представником Відповідача 2 ОСОБА_3 подано клопотання про розгляд справи без його участі. Письмового відзиву на позов від Відповідача 2 до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення позивачів, викладені у відзиві пояснення Відповідача 1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 02 березня 2000 року, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 є співвласником разом з чоловіком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 в рівних частинах квартири АДРЕСА_2 .

Згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 19 жовтня 2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу МачкурА. А., ОСОБА_2 разом із ОСОБА_6 є власником нежитлового приміщення площею 39,2 кв. м, яке розташоване в будинку зазазначеною адресою.

ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07 жовтня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком О. В., є власником нежитлового приміщення площею 37,6 кв. м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20 січня 2017 року № 365-9 ОСОБА_3 надано дозвіл наскладання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га на АДРЕСА_1 для влаштування входу до нежитлового приміщення.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 21 червня 2018 року № 171-20 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки та передано її в оренду терміном на 15 років.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 21 червня 2018 року на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 21 червня 2018 року № 171-20 між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_7 був укладений договір оренди землі площею 0,0086 га з терміном дії до 21 червня 2033 року, а виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради 14 вересня 2018 року провів за № 27917935 державну реєстрацію оренди земельної ділянки щодо передання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:04:003:0178.

Згідно з висновком про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою (без дати) земельна ділянка площею 589,97 кв. м на АДРЕСА_3 за фактичним користуванням передана для обслуговування житлового будинку будинкоуправлінню № 11. Підставою користування земельною ділянкою є рішення виконавчого комітету Станіславської (нині - Івано-Франківська) міської ради депутатів трудящих від 09 жовтня 1951 року № 452.

Про цю обставину свідчить також архівний витяг з протоколу засідання виконавчого комітету Станіславської міської ради депутатів трудящихвід 09 жовтня 1951 року № 38.

Зазначеними актами органу місцевого самоврядування спірну земельну ділянку було закріплено за будинком АДРЕСА_3 ) для обслуговування житлового будинку, тобто як прибудинкова територія.

Вищевказані обставини встановлено судами у Постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 344/9136/19 (провадження № 61-11165св20) за позовом позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування договору оренди землі та державної реєстрації (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92692094).

Відповідно до частин 4-5 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20 січня 2017 року № 365-9 ОСОБА_3 надано дозвілна складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га на АДРЕСА_1 для влаштування входу до нежитлового приміщення.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 21 червня 2018 року № 171-20 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки та передано її в оренду терміном на 15 років.

На підставі вищевказаних рішень 21 червня 2018 року між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір оренди землі, за яким в оренду ОСОБА_3 передано земельну ділянку загальною площею 0,0086 га, у тому числі під забудовою 0,0061 га та інших угідь - 0,0025 га (пункт 2 договору оренди) строком до 21.06.2033 року (пункт 8 договору оренди).

Вказаний договір оренди земельної ділянки позивачі вважають таким, що підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з чим звернулись до суду з даним цивільним позовом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 рокуу справі № 344/9136/19 скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 року № 365-9 в частині п. 9 додатку № 1, яким ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення; скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 року № 171-20 в частині п. 5 додатку № 3, яким ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0.0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення; скасовано договір оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178; скасовано Державну реєстрацію оренди земельної ділянки за № 27917935, що здійснений виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, індексний номер: 43004378 від 14.09.2018 року щодо передачі в користування земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:003:0178.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі № 344/9136/19рішення Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2020 року скасовано в частині вимог про скасування договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації оренди землі та в цій частині винесено нове рішення.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178 та вимоги про скасування Державної реєстрації оренди земельної ділянки за № 27917935, що здійснений виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, індексний номер: 43004378 від 14.09.2018 року щодо передачі в користування земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:003:0178 відмовлено.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 344/9136/19 (провадження № 61-11165св20)закрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі № 344/9136/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування договору оренди землі та державної реєстрації.

Як зазначив Верховний Суд у вказаній постанові, суди встановили, що земельна ділянка площею 589,97 кв.м на АДРЕСА_3 за фактичним користуванням передана для обслуговування житлового будинку будинкоуправлінню № 11 на підставі рішення виконавчого комітету Станіславської міської ради депутатів трудящих від 09 жовтня 1951 року № 452.

Отже, спочатку будинкоуправління № 11, а після приватизації квартир та набуття права власності на нежитлові приміщення - співвласники цього майна набули право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішень, прийнятих у 1951-953 роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування будинкоуправління № 11 (іншого балансоутримувача цього майна) не вилучалась, позивачі права користування нею в установленому законом порядку не позбавлені.

Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування будинкоуправлінню № 11 земельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкоюв нього виникло на підставі рішення виконавчого комітету Станіславської (міської ради депутатів трудящих від 09 жовтня 1951 року № 452. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акта), що посвідчує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, дія вказаних нормативно-правових актів поширювалась на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

Такий самий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц (провадження № 14-122цс18).

Відповідно до частин першої, третьої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія,у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 13 Закону України Про благоустрій населених будинків передбачено, що до об`єктів благоустрою належать, зокрема, території загального користування, прибудинкові території, території будівель та споруд інженерного захисту території.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованимив Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій), прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Пунктом 3.7.65 вказаних Правил передбачено, що до всіх будівель і споруд має бути забезпечений вільний доступ.

Відповідно до статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , пункту 3 Правил користування приміщеннями і прибудинковими територіями за власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія.

Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 465/9707/15-ц (провадження № 61-1692св18) від 12 лютого 2020 року у справі № 153/498/19 (61-17351св19), від 19 червня 2019 року у справі № 585/1041/16-ц (провадження № 61-21686св18).

Відтак, уПостанові від 04 листопада 2020 року у справі № 344/9136/19 (провадження № 61-11165св20) ВерховнийСуд погодився і висновком суду апеляційної інстанії, зокрема, зазначивши: Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині вимог про скасування рішень Івано-Франківської міської ради від 20 січня 2017 року № 365-9 в частині пункту 9 додатка 1 та від 21 червня 2018 року № 171-20 в частині пункту 5 додатка 3, оскільки при прийнятті цих рішень не враховано, що під час приватизації квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивачка разом з іншими співвласниками набули статусу належних землекористувачів прибудинкової території, яка згідно з цими рішеннями передана в оренду одному із власників будинку без її вилучення у попередніх землекористувачів, чим порушено право інших співвласників будинку на користування земельною ділянкою. Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2018 року та державної реєстрації оренди земельної ділянки від 14 вересня 2018 року№ 27917935 щодо передання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178, апеляційний суд виходив з того, що позов у цій частині пред`явлений до неналежного відповідача .

Відтак, враховуючи вищевикладене, та на підставі положень частини 1 статті 203 ЦК України Суд вбачає підстави для визнання недійсним оскаржуваного в даній цивільній справі Договоруоренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178 та скасуванняДержавної реєстрації оренди земельної ділянки за № 27917935, що здійснена виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, індексний номер: 43004378 від 14.09.2018 року щодо передачі в користування земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:003:0178.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.15, 16, 203, 204, 215, 638 ЦК УКрани, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, що укладений між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, кадастровий номер 2610100000:04:003:0178.

3.Скасувати Державну реєстрацію оренди земельної ділянки за № 27917935, що здійснена виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, індексний номер: 43004378 від 14.09.2018 року щодо передачі в користування земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:003:0178.

4. Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ,витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 грудня 2020 року.

Суддя Домбровська Г.В.