Рішення

від 24.12.2020 по справі 619/1996/20

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/1996/20

провадження №2/619/800/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

за участю секретаря судового засідання- Кравченко К.В.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.04.2008 між ним та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Проходівської сільської ради, КСП Проходянське в межах державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 695905. Земельна ділянка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю складається із двох масивів: площею 4,01 га та площею 2,52 га. Договір було підписано сторонами, крім того, сторонами були підписані акт визначення меж земельної ділянки від 22.04.2008 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2008, проте державна реєстрація договору в Державному реєстрі земель, як того вимагало законодавство, чинне на момент його підписання, проведена не була. При цьому ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20 000.00 гривень в якості орендної плати за весь час користування земельною ділянкою протягом 49 років, який визначено в п. 5 Договору оренди землі від 22.04.2008. Отримання оплати підтверджується розпискою від 22.04.2008.

У 2019 році ОСОБА_1 вирішив зареєструвати право оренди на земельну ділянку З метою реалізації даного права його представником було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Після отримання даних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.11.2019 ОСОБА_1 стало відомо, що земельні ділянки, належні ОСОБА_4 , знаходяться в оренді Селянського (фермерського) господарства Відродження (код ЄДРПОУ 31010087) з 30.05.2018.

Таким чином, ОСОБА_4 передав вдруге належні йому земельні ділянки в оренду іншій особі, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не має можливості провести державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, належних ОСОБА_4 , а отже і здійснювати їх використання на умовах договору оренди земельної ділянки від 22.04.2008.

Ним, як орендарем земельної ділянки, не було вчинено державної реєстрації договору оренди землі в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на момент підписання договору, а також не було реалізовано пізніше, договір оренди землі від 22.04.2008, підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не набув чинності. Таким чином, грошові кошти, передані ним на виконання умов даного договору, були передані ОСОБА_4 безпідставно.

Починаючи з 22.04.2008 ОСОБА_4 безпідставно користувався належними ОСОБА_1 грошовими коштами у зв`язку із чим, стягненню з ОСОБА_4 підлягають також три проценти річних від простроченої суми, інфляційні збитки, пеня.

Розрахунок 3 % річних:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] /100% / 365 днів [Кількість днів]

Сума заборгованості-20000.00 грн.,

Дата початку нарахування 22.04.2008,дата закінчення нарахування 24.04.2020, кількість днів 4386.

Всього сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 22.04.2008 по 24.04.2020 складає 7 204,92 грн.

Інфляційні збитки за період травень 2008 року по березень 2020 становлять 45578.00 грн.

Пеня за прострочення повернення безпідставно набутих грошових коштів, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 22.04.2008 по 24.04.2020 складає 58900.89 грн. Розрахунки додаються.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що містить позов.

Представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що містить позов. Крім того, зазначила, що про порушення права позивач дізнався, коли почав процедуру оформлення реєстрації права оренди, внаслідок чого дізнався, що відповідач передав дану земельну ділянку селянському (фермерському) господарству Відродження - 2019 рік.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала. Підтримала пояснення, зазначені у поданому відзиві. У відзиві вказує, що відповідач визнає, що йому належить на праві приватної власності на підставі державного акта вказані земельні ділянки. Відповідач підписував договір оренди землі та отримав від позивача грошові кошти за розпискою.

На даний час відповідачем укладені договори оренди щодо вказаних земельних ділянок з ФСГ Відродження .

Проте, позивач пред`являє позов більше, ніж через 12 років після передачі коштів. Відповідно до положень ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позивач, маючи на меті укласти договір оренди земельної ділянки, був зобов`язаний знати про обов`язковість його державної реєстрації і, таким чином, був обізнаний про його неукладеність в момент передання ним грошових коштів, перебіг позовної давності розпочався з 23.04.2008, тобто з наступного дня, коли позивач безпідставно передав грошові кошти відповідачу. Строк позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів сплив 23.04.2011, а заявлення відповідних позовних вимог через більше ніж 9 років після спливу строку позовної давності є непропорційним втручанням у принцип юридичної визначеності та посяганням на стабільність цивільного обороту.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 УПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою відповідача, у зв`язку з чим подано заяву. Прохає застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

22.04.2008 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Проходівської сільської ради, КСП Проходянське в межах державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 695905. Земельна ділянка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю складається із двох масивів: площею 4,01 га та площею 2,52 га. Договір було підписано сторонами, крім того, сторонами були підписані акт визначення меж земельної ділянки від 22.04.2008 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2008, проте державна реєстрація договору в Державному реєстрі земель, як того вимагало законодавство, чинне на момент його підписання, проведена не була. При цьому ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20 000.00 гривень в якості орендної плати за весь час користування земельною ділянкою протягом 49 років, який визначено в п. 5 Договору оренди землі від 22.04.2008. Отримання оплати підтверджується розпискою від 22.04.2008.

У 2019 році ОСОБА_1 вирішив зареєструвати право оренди на земельну ділянку З метою реалізації даного права його представником було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Після отримання даних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.11.2019 ОСОБА_1 стало відомо, що земельні ділянки, належні ОСОБА_4 , знаходяться в оренді Селянського (фермерського) господарства Відродження (код ЄДРПОУ 31010087) з 30.05.2018.

Саме з цього часу- 3 листопада 2019- позивач вважає, що його права були порушені. Стороною відповідача не доведено зворотнє, у зв`язку з чим суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено. При цьому суд виходить з того, саме з дня укладання договору оренди позивач не знав та не міг знати про порушення своїх прав, на чому наголошує представник відповідача.

Таким чином, ОСОБА_4 передав вдруге належні йому земельні ділянки в оренду іншій особі, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не має можливості провести державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, належних ОСОБА_4 , а отже і здійснювати їх використання на умовах договору оренди земельної ділянки від 22.04.2008.

Позивачем, як орендарем земельної ділянки, не було вчинено державної реєстрації договору оренди землі в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на момент підписання договору, а також не було реалізовано пізніше, договір оренди землі від 22.04.2008, підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не набув чинності. Таким чином, грошові кошти, передані ним на виконання умов даного договору, були передані ОСОБА_4 безпідставно.

Починаючи з 22.04.2008 ОСОБА_4 безпідставно користувався належними ОСОБА_1 грошовими коштами у зв`язку із чим, стягненню з ОСОБА_4 підлягають також три проценти річних від простроченої суми, інфляційні збитки.

Розрахунок 3 % річних:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] /100% / 365 днів [Кількість днів]

Сума заборгованості-20000.00 грн.,

Дата початку нарахування 22.04.2008,дата закінчення нарахування 24.04.2020, кількість днів 4386.

Всього сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 22.04.2008 по 24.04.2020 складає 7 204,92 грн.

Інфляційні збитки за період травень 2008 року по березень 2020 становлять 45578.00 грн.

Розрахунок проведено правильно.

Щодо вимог про стягнення пені, то такі вимоги на підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є безпідставними з урахуванням того, що вказаний закон не поширюється на позадоговірні правовідносини та відносини між фізичними особами без статусу підприємця, зокрема. Так, відповідно до преамбули цього закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а суб`єктами даних правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, у зв`язку з чим позов в даній частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного Кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншої особи, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Аналогічно Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц сформував правову позицію, відповідно до якої статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 177, 1212, 1214 ЦК України, ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 20000.00 грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 7204.92 грн., інфляційні збитки у розмірі 45578.00 грн., а всього 72782.92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір- 727.82 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дергачівський районним суд Харківської області.

Повне найменування сторін (учасників) справи:

ОСОБА_1 , ІК НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_4

Повний текст судового рішення виготовлено 24.12.2020.

Суддя Л. К. Калмикова