Постанова

від 22.12.2020 по справі 2-539/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.12.2020 Справа № 2-539/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 2-539/11

Провадження №22-ц/807/2699/20

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Поділянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Петрова Георгія Михайловича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2011 року в складі судді Нікітенко Н.П. в справі за позовом публічного акціонерного товариства СЕБ Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація , до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство СЕБ Банк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 23 квітня 2008 року між Запорізькою філією акціонерного банку Факторіал-Банк та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту № 515-в/37 на придбання автотранспорту. У зв`язку з реорганізацією акціонерний банк Факторіал-Банк було приєднано до відкритого акціонерного товариства СЕБ Банк , внаслідок чого ВАТ СЕБ Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків АБ Факторіал-Банк . Найменування Банку змінено з ВАТ СЕБ Банк на публічне акціонерне товариство СЕБ Банк у зв`язку з державною реєстрацією 02.06.2009 нової редакції Статуту Банку.

На підставі п. 1.1 Договору Банк при наявності вільних кредитних ресурсів надає ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15 200, 00 доларів США на строк з 23.04.2008 по 22.04.2013, а Позичальник приймає його та зобов`язується повернути кредит не пізніше встановленого Договором строку, сплатити проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені Договором.

За користування кредитом, відповідно до п. 2.4 Договору кредиту, було встановлено плату в розмірі 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором, було укладено 23 квітня 2008 року Договір Застави № 515-в/37/06, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язання було прийнято транспортний засіб - вантажний фургон марки ГАЗ, модель 2705 414 СПГ, 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту між Банком та ОСОБА_1 було укладено 23 квітня 2008 року Договір поруки № 515-в/37/02, між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №515-в/37/03, на підставі яких поручителі зобов`язалися солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником за Договором кредиту.

Відповідно до умов Договору кредиту Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, грошові кошти в розмірі 15 200, 00 доларів США були надані ОСОБА_2 , що підтверджується заявою на видачу готівки № 48906735 від 23 квітня 2008 року.

Взяті на себе зобов`язання згідно з п. 3.3.2, 3.3.4, 3.3.8 Договору кредиту позичальник не виконував належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 травня 2010 року складає:

-прострочені нараховані проценти - 1075, 19 доларів США або 8 521, 85 грн. за курсом НБУ України;

-нараховані проценти за період з 30.04.2010 по 18.05.2010 включно - 84, 32 доларів США або 668, 31 грн. за курсом НБУ України;

-пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів і комісії, розрахована за період з 01.08.2009 по 18.05.2010 включно - 2518, 40 грн.;

-борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту за Договором станом на 19.05.2010 - 2 728, 21 доларів США або 21 623, 52 грн. за курсом НБУ України;

-залишок строкової заборгованості станом на 19.05.2010 - 10 053, 56 доларів США або 79 683, 51 грн. за курсом НБУ України.

Всього сума заборгованості станом на 19 травня 2010 року становить 113 015, 59 грн.

На адресу Відповідачів було надіслано попередження про необхідність сплатити суму заборгованості за кредитом та відсотками, але попередження були залишені без розгляду та відповідачами не було вжито заходів щодо погашення зазначеної заборгованості.

Ураховуючи викладене, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ СЕБ Банк суму заборгованості в розмірі 113 015, 59 грн., а також держмито в розмірі 1700, 00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120, 00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ СЕБ Банк заборгованість за кредитним договором в сумі 113 015, 59 грн., а також судові витрати: державне мито в розмірі 1130, 15 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року в справі замінено сторону виконавчого провадження ПАТ СЕБ Банк на ТОВ Фінанс Траст Груп (т.1 а.с. 134-135).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року заяву ТОВ Фінанс Траст Груп про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено (т.1 а.с. 174).

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року в цій справі скасовано, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Фінанс Траст Груп про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1626 від 16.08.2011р. відносно боржника ОСОБА_2 та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (т.2 а.с. 49-51).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2017 року замінено стягувача ТОВ Фінанс Траст Груп у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2011 року в цій справі його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Інновація (т.1 а.с. 201).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цій справі залишено без задоволення (т.2 а.с. 82).

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Петрова Г.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ СЕБ Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 113 015, 59 грн. та судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач, направивши 30.08.2009 вимогу № 2-5-51/179 від 25.08.2009 про дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 515-в/37 від 23.04.2008, змінив строк виконання кредитного договору та повернення кредиту з 22.04.2013 на строк, який настав через 10 робочих днів після направлення вимоги кредитором позичальнику, а саме строк повернення кредиту настав у вересні 2009 року. Однак, із позовом до поручителя ОСОБА_1 позивач звернувся лише 19.08.2010, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Від ТОВ Фінансова компанія Інновація надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, заочне рішення суду залишити без змін.

У відзиві зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона не була обізнана про розгляд справи, не отримувала судові повістки та не подала відзив на позовну заяву з поважних причин, не відповідає дійсності. Крім того, жодних обставин, які спростовували б розмір заборгованості, або неправомірність розрахунку заборгованості апелянтом не наведено. Наразі заборгованість за кредитним договором № 515-в/37 від 23.04.2008 не погашена та становить 12 781, 77 доларів США, тому порука не припинена.

Оскільки заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2011 року оскаржується тільки в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ СЕБ Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 113 015, 59 грн., вказане рішення суду не переглядається апеляційним судом в частині стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ СЕБ Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 113 015, 59 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із обґрунтованості позовних вимог, заявлених до поручителя ОСОБА_1 .

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між акціонерним банком Факторіал-Банк (правонаступником якого на час подання позову був ПАТ СЕБ Банк ) та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту № 515-в/37 на придбання автотранспорту, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець при наявності вільних кредитних ресурсів надає ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15 200, 00 доларів США на строк з 23.04.2008 по 22.04.2013, а Позичальник приймає його та зобов`язується повернути кредит не пізніше встановленого Договором строку, сплатити проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені Договором (т.1 а.с. 12-17).

23 квітня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 515-в/37, між акціонерним банком Факторіал-Банк (правонаступником якого на час подання позову був ПАТ СЕБ Банк ) (Кредитодавець), ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № 515-в/37/02, відповідно до п. 1.1. якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником умов щодо сплати суми Кредиту, процентів за користування Кредитом, комісійних, пені, а також можливих неустойок та інших витрат у розмірі, в строк та на умовах, передбачених Договором кредиту № 515-в/37 від 23 квітня 2008 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржнику надані кредитні кошти у сумі 15 200, 00 доларів США на строк з 23.04.2008 по 22.04.2013 (т.1 а.с 18-19).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

При цьому за загальним правилом порука припиняється саме після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, і лише у разі, якщо такий строк не визначено в договорі, то застосовується шестимісячний строк для припинення поруки.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту № 515-в/37 від 23 квітня 2008 року Кредитодавець надає Позичальнику кредит у сумі 15 200, 00 доларів США з 23.04.2008 по 22.04.2013.

Згідно з п. 5.3 Договору поруки № 515-в/37/02 від 23 квітня 2008 року, цей Договір набирає чинності з дати його укладення Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по Договору кредиту.

Порука припиняється з припиненням забезпечених нею зобов`язань, а також у разі зміни зобов`язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 5.3.1).

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язань, забезпечених порукою, Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Боржником та/або Поручителем (п. 5.3.2).

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо Поручитель не поручився за нового Боржника (п. 5.3.3).

Порука припиняється, якщо Кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явлені вимоги до Поручителя (п. 5.3.4).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц (провадження № 14-644цс18).

Ураховуючи зазначене, Договором поруки № 515-в/37/02 від 23 квітня 2008 року не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умови Договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань по Договору кредиту не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України , тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Із Договору кредиту вбачається, що боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 22 квітня 2013 року , сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Згідно з п. 4.3 Договору кредиту у випадку невиконання Позичальником зобов`язань, визначених п.п. 3.3.2, 3.3.3 цього Договору, протягом 45 днів поспіль, невиконання Позичальником (Поручителем) вимог, передбачених п. 3.3.10 цього Договору, Кредитодавець має право вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості за цим Договором та/або в односторонньому порядку прийняти рішення щодо припинення дії цього Договору та відповідно Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити Проценти та щомісячну комісію за фактичний час використання Кредиту та нараховану пеню.

Кредитодавець має право вимагати від Позичальника часткового або повного дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором та/або за договором застави, протягом 10 робочих днів з дня пред`явлення Кредитодавцем вимоги Позичальнику ( п. 3.2.3 Договору кредиту).

Згідно з п. 3.3.11 Договору кредиту у разі порушення умов цього Договору та/або договору застави, протягом 10 робочих днів з дня першого пред`явлення Кредитодавцем вимоги Позичальнику, достроково повернути Кредит з одночасною сплатою нарахованих процентів, щомісячної комісії та інших платежів, що передбачені умовами цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2009 року ПАТ СЕБ Банк рекомендованим листом направив ОСОБА_1 вимогу №2-5-5-1/179 від 25 серпня 2009 року, в якій зазначено, що заборгованість за Договором кредиту №515-в/37 від 23.04.2008 складає 13097, 01 доларів: сума основного боргу за несплаченою частиною кредиту у розмірі 12 566, 90 доларів, сума нарахованих та несплачених процентів у розмірі 111, 51 доларів, нарахована та несплачена сума за прострочення термінів сплати процентів у розмірі 139, 34 доларів, нарахована та несплачена сума за прострочення погашення суми кредиту в установлені строки у розмірі 279, 26 доларів. У зв`язку з чим банк вимагав негайно погасити заборгованість за договором кредиту з урахуванням пені. Зазначено, що в разі невиконання цієї вимоги, банк змушений буде звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості за Договором кредиту у повному обсязі (т.1, а.с. 26, 24-зворот).

Згідно із п. 5.2 Договору поруки № 515-в/37/02 усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

ОСОБА_1 отримала вимогу Банку про погашення заборгованості за Договором кредиту 11 вересня 2009 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с. 24-зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту № 515-в/37 від 23 квітня 2008 року, в якій сторонами погоджено графік погашення заборгованості у новій редакції (т.1 а.с. 17). Із вказаного графіку вбачається, що станом на серпень 2009 року залишок заборгованості за Договором кредиту становить 12 566. 90 дол. США.

Отже, банк, направляючи ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості, вимагав достроково погасити заборгованість у повному обсязі за Договором кредиту в розмірі 12 566, 90 дол. США, а також нараховані проценти та пеню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що банк пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Виходячи зі змісту п. 3.2.3, п. 3.3.11 Договору кредиту, а також п. 5.2 Договору поруки, строк виконання основного зобов`язання настав 25 вересня 2009 року.

З урахуванням фактичних обставин справи, положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України , слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором кредиту повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із цим позовом банк звернувся до суду 19 серпня 2010 року (т.1 а.с.3).

Судом першої інстанції не враховано, що кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши 31 серпня 2009 року досудову вимогу про повернення кредитних коштів у повному розмірі, а до суду з цим позовом звернувся 19 серпня 2010 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, станом на час звернення позивача до суду з цим позовом (19 серпня 2010 року) порука ОСОБА_1 за вказаним договором поруки, припинилася відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд першої інстанції інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з ОСОБА_1 як поручителя за кредитним зобов`язанням ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_1 , неправильно застосував норми матеріального права, не застосував частину четверту статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ПАТ СЕБ Банк , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Інновація , про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ СЕБ Банк , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Інновація , судових витрат з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа переглядається у межах доводів апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення боргу за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 як солідарного боржника. В іншій частині судове рішення учасниками справи не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Петрова Георгія Михайловичазадовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2011 рокув цій справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства СЕБ Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація , заборгованості за кредитним договором № 515-в/37 від 23 квітня 2008 року в сумі 113 015, 59 грн., а також в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства СЕБ Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація , судових витрат , та прийняти в цій частині постанову наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства СЕБ Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація , про стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредиту № 515-в/37 від 23 квітня 2008 року в розмірі 113 015, 59 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

Г.С. Подліянова