Постанова

від 16.12.2020 по справі 389/983/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 389/983/17

провадження № 61-43018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

третя особа - Богданівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 22 травня 2017 року, ухваленого у складі судді Савельєвої О. В., та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня

2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М.,

Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 19 березня 2012 року між нею та Знам`янською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, загальною площею 20,6 га, кадастровий номер 3522280400:02:000:9030, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, терміном на 5 років.

19 грудня 2016 року, відповідно до положень пункту 8 договору оренди землі, статті 33 Закону України Про оренду землі , вона за 90 днів до закінчення дії договору оренди звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із листом-повідомленням про намір поновити договір оренди на умовах, запропонованих відповідачем. До листа-повідомлення долучено проект додаткової угоди у трьох примірниках та документи, які підтверджують факт належного виконання з її боку істотних умов договору. Даний лист зареєстровано відповідачем 19 грудня 2016 року за

№ І-22692/5-16, однак у визначений законом місячний строк не розглянуто.

На початку лютого 2017 року вона отримала лист-повідомлення від 25 січня 2017 року, в якому їй запропоновано укласти додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі на наступних умовах: продовжити договір оренди строком на 7 років, орендну плату погодити на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з посиланням на пункт 25 договору оренди землі їй рекомендовано долучити агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.

24 лютого 2017 року позивач через Центр надання адміністративних послуг Знам`янської районної державної адміністрації подала лист-повідомлення про прийняття запропонованих істотних умов. До листа-повідомлення долучила новий проект додаткової угоди у трьох примірниках.

Цей лист відповідачем отримано 27 лютого 2017 року.

Листом-повідомленням від 15 березня 2017 року відповідач вказав, що вона не надала необхідних документів та підтвердження належного виконання умов договору, викладених у листі-узгодженні істотних умов договору

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 січня 2017 року.

Вказувала, що до закінчення строку дії договору, а саме 27 березня 2017 року надала до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення з документами, що підтверджують належність виконання з її боку умов договору та копію агрохімічного паспорта поля. Проте на початку квітня

2017 року вона отримала лист-повідомлення від 30 березня 2017 року, яким ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, з посиланням на відмову

у поновленні договору оренди від 15 березня 2017 року, заперечувало

у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з відсутністю досягнутої згоди щодо істотних умов договору, а тому їй запропоновано підписати акт прийому-передачі земельної ділянки.

Вважала, що нею досягнуто згоди щодо істотних умов, запропонованих

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області при поновленні договору оренди землі у листі-повідомленні (узгодження істотних умов) від 25 січня 2017 року, підтвердженням чого є її лист-повідомлення з відміткою про отримання відповідачем до сплину терміну дії договору, а тому відмови

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15 березня 2017 року та від 30 березня 2017 року є незаконними.

ОСОБА_1 просила суд визнати поновленим договір оренди землі

від 19 березня 2012 року, укладений між нею та Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрований у відділі Держкомзему у Знам`янському районі 29 березня 2012 року за

№ 352228044001329 щодо земельної ділянки загальною площею 20,6 га, кадастровий номер 3522280400:02:000:9030, переданої їй для ведення фермерського господарства та розташованої на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на тих самих умовах і на той самий строк, що передбачено договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі від 19 березня 2012 року, укладений між нею та Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрований у відділі Держкомзему

у Знам`янському районі 29 березня 2012 року за № 352228044001329 щодо земельної ділянки загальною площею 20,6 га, кадастровий номер 3522280400:02:000:9030, переданої для ведення фермерського господарства та розташованої на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на тих самих умовах та на той самий строк, що передбачено договором.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь

ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належно виконувала умови договору оренди і відповідно до умов договору оренди до його закінчення повідомила орендодавця про намір поновити його, двічі погоджувала з ним істотні умови договору, орендодавець двічі збільшував розмір орендної плати. Однак відповідач, приймаючи рішення про відмову в поновленні договору оренди землі, не мотивував його, зокрема не вказав, у зв`язку з недосягненням згоди щодо яких істотних умов договору оренди не бажає його поновлювати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня

2018 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області залишено без задоволення. Заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на недобросовісність дій з боку ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області, яке двічі пропонувало свої істотні умови, на які позивач погоджувалася, але з надуманих підстав відмовило у продовженні договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2018 року, ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у повній мірі не встановлено обставин справи. Суди не звернули увагу на те, що 15 березня 2017 року

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про прийняте рішення не продовжувати орендні відносини з нею, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема позивачем не надано агрохімпаспорта поля.

Тобто, заявник не мав наміру продовжувати орендні відносин з ОСОБА_1 , про що повідомив її письмово.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Крата В. І. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчуку М. М., Антоненко Н. О.

28 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Лідовцю Р. А., Луспенику Д. Д., Черняк Ю. В.

15 грудня 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйовій І. А., Гульку Б. І.,

Луспенику Д. Д. (головуючий), Черняк Ю. В.

16 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 19 березня 2012 року між ОСОБА_1 та Знам`янською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства прийняла в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 20,6 га, у тому числі: ріллі - 19,0 га, пасовищ - 1,6 га, кадастровий номер 3522280400:02:000:9030, із земель запасу Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

29 березня 2012 року договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему у Знам`янському районі за № 352228044001329.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі його укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Листом від 22 листопада 2016 року Про укладення договорів оренди

ГУ Держгеокадастру у Знам`янському районі Кіровоградської області повідомляло ОСОБА_1 про необхідність звернутися до

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для внесення змін в існуючий договір оренди шляхом укладання додаткової угоди з терміном дії до 7 років та розміром орендної плати на рівні не менше 8 % від нормативної грошової оцінки.

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 , відповідно до вимог пункту 8 договору оренди землі, тобто за 90 днів до закінчення строку дії цього договору, направила до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення про намір поновлення договору на запропонованих умовах, шляхом укладання додаткової угоди до чинного договору та внесенням змін до істотних умов договору в частині збільшення розміру орендної плати до 8 % та поновлення дії договору на 7 років. До листа-повідомлення долучила проект додаткової угоди у трьох примірниках та документи, які підтверджують факт належного виконання з її боку істотних умов договору. 19 грудня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення отримано.

25 січня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ОСОБА_1 лист-повідомлення та запропонувало укласти додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 19 березня 2012 року на таких умовах: продовжити договір оренди землі строком на 7 років, орендну плату визначити на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 рекомендовано долучити агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. При цьому повідомлено про те, що у разі недосягнення істотних умов до закінчення терміну дії договору, договір оренди від 19 березня 2012 року буде вважатися таким, що припинив свою дію.

24 лютого 2017 року ОСОБА_1 направила до ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області лист-повідомлення, в якому прийняла запропоновані істотні умови. До листа-повідомлення ОСОБА_1 долучила новий проект додаткової угоди у трьох примірниках.

27 лютого 2017 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області отримано вказаного листа.

15 березня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому заперечило проти поновлення договору оренди земельної ділянки, пославшись на ненадання позивачем необхідних документів та підтвердження належного виконання умов договору, викладених у листі-узгодженні істотних умов договору

від 25 січня 2017 року.

27 березня 2017 року ОСОБА_1 надіслала ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області лист-повідомлення на погодження укласти додаткову угоду до договору оренди землі на запропонованих відповідачем умовах, до якого долучила необхідні документи, зокрема копію агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.

30 березня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що у зв`язку

з недосягненням згоди щодо істотних умов договору, прийнято рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі та додано акт прийому-передачі земельної ділянки для підписання.

З довідок, виданих 15 грудня 2016 року та 27 березня 2017року Знам`янською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, встановлено, що ОСОБА_1 станом на 15 грудня 2016 року та станом на 27 березня 2017 року не мала заборгованості зі сплати податків, зборів.

Згідно з довідками Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 09 грудня 2016 року № 310 та від 27 березня 2017 року № 40 земельну ділянку площею

20,6 га, в тому числі: рілля - 19,0 га, пасовище - 1,6 г, кадастровий номер 3522280400:02:000:9030 ОСОБА_1 використовує за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, добросовісно виконує всі обов`язки орендаря, своєчасно і в повному обсязі сплачує орендну плату, здійснює обробіток землі з дотриманням сучасних агротехнічних вимог та вимог екологічної безпеки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1 і 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів послідовно здійснювалося законодавцем відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників, змісту правовідносин, щодо яких виник спір.

Вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 ГПК України).

У позові ОСОБА_1 посилалася на порушення свого права на земельну ділянку, надану їй Знам`янською районною державною адміністрацією

в оренду для організації та ведення фермерського господарства.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство , який спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

За частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За законодавчим регулюванням, яке діяло станом на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (стаття 7 Закону України Про фермерське господарство у відповідній редакції).

За статтею 12 Закону України Про фермерське господарство в редакції, чинній на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, землі фермерського господарства могли складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться

у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Визначення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію

з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону, наведено також у частині першій статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час звернення з цим позовом, а за змістом частини четвертої цієї статті фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Тож фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках,

з метою отримання прибутку на цих ділянках, що відповідає наведеному

у статті 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності

в розумінні статті 44 Господарського кодексу України (далі - ГК України). При цьому можливість реалізації громадянином права здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Тож, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Таким чином, за змістом наведених вище положень законодавства, а також статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.

Реалізація права на поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону № 161-XIV входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів.

Такі правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 628/773/18 (провадження

№ 14-398цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс18).

Крім того, висновок про належність до юрисдикції господарських судів спорів про поновлення договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, та про те, що саме фермерське господарство може захистити речове право на користування земельними ділянками, було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 10 квітня 2019 року та в ухвалі від 13 листопада 2019 року

у справі № 275/82/18 (провадження № 14-101цс19).

У справі, яка переглядається встановлено, що земельна ділянка загальною площею 20,6 га з кадастровим номером 3522280400:02:000:9030, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за договором оренди від 19 березня 2012 року, поновлення умов якого є предметом даного позову, передавалася ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (пункти 1, 15 договору оренди землі).

Згідно з даними он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17 серпня 2012 року зареєстровано фермерське господарство Іващук (далі - ФГ Іващук ), засновником якого є

ОСОБА_1 , у процесі припинення юридична особа не перебуває.

Оскільки після державної реєстрації договору оренди землі (29 березня

2012 року) позивач заснувала і зареєструвала фермерське господарство, то у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (17 серпня 2012 року).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у цій справі речове право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулася до суду, належить ФГ Іващук . Тому саме ФГ Іващук може захистити своє право користування земельною ділянкою.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки мають розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 ? 22 цього Кодексу,

є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Ураховуючи що, суди першої й апеляційної інстанцій розглянули по суті заявлених позовних вимог спір, що за своїм предметом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, судові рішення, ухвалені у цій справі, слід скасувати, а провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 22 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа - Богданівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області про визнання договору оренди землі поновленим закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк