Рішення

від 17.12.2020 по справі 160/1291/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Справа № 160/1291/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.С.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача Самуха В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної ради, Голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної ради, Голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним (незаконним) та скасувати розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради №5-ос від 03.01.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та визнати протиправним (незаконним) звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради;

-поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради;

-стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052258 місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення позивача 03.01.2020 року до дня поновлення на роботі;

-покласти на голову Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2 ), обов`язок покрити шкоду, заподіяну Верхньодніпровській районній раді (код ЄДРПОУ 04052258, місцезнаходження: 51600 Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21), у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу.

Вказана позовна заява обгрунтована протиправністю винесеного розпорядження про звільнення позивача. Так, позивач вказує, що 20.08.2019р. позивачу було вручено копію розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича №52-од від 19.08.2019р. Про оголошення догани ОСОБА_1 Вказане розпорядження винесене у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 посадових обов`язків, яке було оскаржено позивачем до суду В подальшому, 03.01.2020 р. головою Верхньодніпровської районної ради №5-ос від 03.01.2020р. було прийнято розпорядження Про звільнення ОСОБА_1 . Як вбачається з тексту цього розпорядження, позивача було звільнено на підставі того, що начальником юридичного відділу виконавчого апарату районної ради при веденні та обліку трудових книжок працівників виконавчого апарату районної ради допущено порушення ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року (зі змінами та доповненнями), розділу Завдання, обов`язки та повноваження посадової інструкції начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради, затвердженої розпорядженням голови районної ради від 01 лютого 2017 року № 15-од п. 3, п.п. 3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого розпорядженням голови районної ради від 27 лютого 2019 року № 12-од, а саме в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них по працівнику ОСОБА_3 , який звільнений розпорядженням голови районної ради від 18 вересня 2019 року № 50-ос, зазначено лише дату видачі трудової книжки при звільненні, але при цьому відсутній підпис працівника в отриманні трудової книжки. По працівнику ОСОБА_4 , який звільнений розпорядженням голови районної ради від 20 грудня 2019 року № 83-ос, в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них відсутня дата видачі трудової книжки про звільнення та підпис працівника в її одержанні. Позивач стверджує, що згідно з цим розпорядженням його було звільнено за те, що в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них були відсутні підписи звільнених працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тобто, як зазначає позивач, фактично його звільнено за дії інших осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не розписалися в цій книзі. В розпорядженні про звільнення не зазначено, які саме посадові обов`язки позивач не виконав, хоча його було звільнено згідно п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні за систематичне не виконання працівником без поважних причин своїх посадових обов`язків . Між тим, за твердженням позивача, ОСОБА_1 , не є власником Верхньодніпровської районної ради. Верхньодніпровська районна рада як власник жодним своїм рішенням не уповноважувала його на видачу трудових книжок працівникам. Це також не передбачено актами чинного законодавства або іншими нормативно-правовими актами, а також не передбачено діючими у Верхньодніпровській районній раді правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією начальника юридичного відділу. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при їх звільненні отримали свої трудові книжки та не мають жодних претензій з цього приводу. Таким чином, звільнення позивача та розпорядження про звільнення є незаконними. Позивач вказує, що на протязі всього часу роботи на посаді начальника юридичного відділу у Верхньодніпровській районній раді він добросовісно та успішно виконував свою роботу та належним чином виконував свої обов`язки і мав значні результати та успіхи в роботі, причини винесення мені догани та звільнення його з посади головою Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 полягають зовсім не в площині належного чи неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/1291/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 р. позовна заява ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04 лютого 2020 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони (відповідачу) Верхньодніпровській районній раді (код ЄДРПОУ 04052258, місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) проводити конкурс на заміщення вакантної посади начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради - до набрання законної сили рішенням суду по справі;

- заборони (відповідачу) Голові Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , місце роботи: Верхньодніпровська районна рада, код ЄДРПОУ 04052258, місцезнаходження: 51600 Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) призначати (приймати) інших осіб на посаду начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради - до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

17 березня 2020 року до суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що 03.01.2020 року позивачу було запропоновано надати пояснення, чому він, як відповідальна особа за ведення обліку та руху трудових книжок, видав трудові книжки звільненим працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в той час як останні не розписалися за їх видачу у книзі обліку трудових книжок. За змістом цих пояснень, позивачем прямо вказано, що трудові книжки звільненим особам позивач видавав особисто, однак наводить міркування, що якщо вказані особи не розписалися у книзі обліку трудових книжок, це нібито не є проблемою і вказані працівники можуть в подальшому розписатися у відповідній книзі, однак, при цьому, порушення своїх посадових обов`язків та Інструкції про порядок ведення трудових книжок позивачем фактично не спростовано. Також у відзиві вказано, що позивач, не спростовуючи суті своїх порушень трудової дисципліни, у позові водночас пред`являє повністю безпідставні претензії на адресу інших осіб, чим намагається відвернути увагу від предмету спору замість надання чітких пояснень, чому саме під час видачі трудових книжок їх було протиправно видано за відсутності підписів осіб, які їх отримували та без складання будь-яких актів про відмову чи інших документів, які б це офіційно засвідчували. За твердженням представника ОСОБА_2 , посилання позивача на те, що по працівнику ОСОБА_4 йому нібито не було надано книгу обліку трудових книжок, є повністю безпідставними, оскільки дана книга знаходилася саме у позивача, а навіть якщо взяти до уваги позицію позивача, що книга обліку знаходилася у інших осіб, то наведене не дозволяло позивачу видавати трудову книжку без одночасного проставлення працівником підпису за отримання трудової книжки у книзі обліку, разом з тим, будь-яких звернень позивача чи службових записок, які б підтверджували існування труднощів в даному аспекті не надходило. Крім того, у відзиві вказано, що за змістом розпорядження про звільнення в ньому не зазначено, які саме посадові обов`язки він не виконав, водночас позивач до позову надав власну посадову інструкцію, відповідно до якої на нього як начальника юридичного відділу прямо покладені, зокрема, такі обов`язки: забезпечує реалізацію державної політики з питань кадрової роботи та служби в органах місцевого самоврядування; контролює ведення, облік, зберігання особистих справ, трудових книжок працівників, графіку документів, необхідних для розгляду призначення пенсійного забезпечення, видачу службових посвідчень, довідок, складання звітності, облік військовозобов`язаних та призовників; здійснює контроль за дотриманням Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань кадрової роботи та служби в органах місцевого самоврядування, а отже саме позивач мав контролювати ведення та облік, зберігання трудових книжок працівників та видавати трудові книжки працівникам. У відзиві зазначено, що позивачем було порушено правила видачі трудових книжок, які є документами суворої звітності та не забезпечено виконання обов`язків щодо ведення, обліку (видачі) трудових книжок звільненим працівникам, що є беззаперечним порушенням посадових обов`язків з боку позивача та складами дисциплінарних порушень, вчинених позивачем. При цьому, оскільки позивачем було двічі здійснено порушення своїх посадових обов`язків, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 р. по справі №160/1291/20 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/1291/20 на тридцять днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 р. суд задовольнив заяву представника відповідача 2 про зупинення провадження у справі та ухвалив зупинити провадження в адміністративній справі №160/1291/20 до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року було задоволено клопотання позивача про поновлення провадження у справі та провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

13 жовтня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_2 , в якій позивач висловлює свою категоричну незгоду з вказаними у ньому доводами. При цьому, позивач зазначає, що розпорядження про оголошення позивачу догани є незаконним, оскільки, крім іншого, згідно з табелем обліку робочого часу за серпень 2019 року 19 серпня 2019 року у позивача був робочий день (Р), а прогулів (ПР) та інших причин неявок (І) не зафіксовано. Крім того, розпорядження №52-од від 19.08.2019р. Про оголошення догани ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2020року у справі №160/13063/19, у зв`язку з чим позивач не є працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Крім того, позивач вважає необґрунтованими твердження представника відповідача-2 стосовно того, що відповідно до посадової інструкції на позивача к начальника юридичного відділу покладено, зокрема, обов`язки контролювати ведення, облік, зберігання особистих справ, трудових книжок працівників тому, що у формулюванні цього обов`язку не зазначені: видача трудових книжок працівникам при звільненні, проставлення підпису за їх отримання замість цих працівників у книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них. Позивач зазначає, що відповідальною особою за видачу трудових книжок при звільненні є відповідач-2, що підтверджується його підписом про звільнення в трудових книжках: позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4

13 жовтня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги позивача викладені в наступній редакції:

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради № 5-ос від 03.01.2020 року Про звільнення ОСОБА_5 та визнати протиправним (незаконним) звільнення ОСОБА_1 з посади чальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради;

- поновити ОСОБА_1 , на роботі на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради;

- стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052258, місце знаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 160 976 грн. 34 коп. (сто шістдесят тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 34 коп.) та додатково в розмірі всіх інших сум середнього заробітку, належних до виплати, за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення 03.01.2020 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052258, місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. 00 коп. (сто тисяч гривень 00 коп.);

- стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРІЮУ 04052258, місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю 10 446 грн. 00 коп. (десять тисяч чотириста сорок шість гривень 00 коп.);

- відповідно до вимог статті 237 КЗпП України покласти на голову Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) обов`язок покрити шкоду, заподіяну Верхньодніпровській районній раді (код ЄДРПОУ 040052258, місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання рішення по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради та в частині стягнення з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052258, місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 коку народження (рнокпп НОМЕР_1 ) всієї суми середнього заробітку (боргу) за час вимушеного прогулу з дня його незаконного звільнення 03.01.2020 року до дня його поновлення на роботі.

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку з незаконним звільненням позивачу було завдано моральну шкоду. Так, за твердженням позивача, незаконне звільнення з роботи з формулюванням: згідно п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне не виконання працівником без поважних причин своїх посадових обов`язків - є ганебним для нього, не відповідає якості його праці та кількості успішно зроблених справ під час роботи на посаді начальника юридичного відділу у Верхньодніпровській районній раді, докази чого було надано до первісного позову. Відтак це викликало у позивача сильні душевні страждання та морально-психологічні переживання, порушило нормальні зв`язки з оточуючими, які через незаконне звільнення з роботи почали сприймати позивача як поганого працівника. Незаконне звільнення з роботи за вищевказаною підставою принизило людську гідність та ділову репутацію позивача. Це також заважає позивачу у новому працевлаштуванні, оскільки потенційні роботодавці не хочуть приймати позивача на роботу, у зв`язку з негативною підставою звільнення з попередньої роботи у Верхньодніпровській районній раді. Також зазначає про те, що у зв`язку з відсутністю постійного заробітку він не зміг здійснити черговий платіж за навчання в Аспірантурі КЗВО Дніпровська академія неперервної освіти ДОР, де він навчався, у зв`язку з чим його було звільнено з Аспірантури. Крім того, позивач зазначає що є батьком малолітньої дитини, яку зобов`язаний утримувати та цей обов`язок до моменту незаконного звільнення виконував в повному обсязі. У зв`язку з незаконним звільненням з роботи, як стверджує позивач, він не може повноцінно забезпечувати свою малолітню доньку-вундеркінда та її додаткові потреби у навчанні. Позивач вказує, що завдана незаконним звільненням моральна шкода призвела до прямої шкоди його фізичному здоров`ю - через це у позивача розвинулося серцево-судинне захворювання, яке призвело до виникнення гострого тромбозу лівої нижньої кінцівки, у зв`язку з чим позивач тривалий час не може самостійно ходити та проходить тривале лікування, вартість яких на день подання заяви про уточнення позовних вимог становить 10446,00 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків про оплату ліків та квитанцій про оплату крапельниць.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

В тому числі, 17 березня 2020 року від представника відповідача 2 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою позивачем судового збору та 03 листопада 2020 року також надійшли пояснення щодо необхідності залишення позовної заяви без руху.

17 листопада 2020 року від позивача надійшли заперечення проти клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху.

Усною ухвалою суду від 17 листопада 2020 року, яка занесена в протокол судового засідання, судом відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху, з підстав визначених Законом України "Про судовий збір".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 листопада 2020 року та ухвалено викликати у судове засідання в якості свідків: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

В судовому засіданні призначеному на 26 листопада 2020 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги з підстав протиправності рішення про звільнення позивача.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 26 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог просив відмовити посилаючись на правомірність прийнятого рішення, що є предметом оскарження.

Представник відповідача 1 в судове засідання призначене на 26 листопада 2020 року не з`явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Під час судового засідання 26 листопада 2020 року був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 .

Чергове судове засідання було призначене на 17 грудня 2020 року.

17 грудня 2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить:

- задовольнити в повному обсязі всі позовні вимоги, викладені у первісному по (позовній заяві) та раніше поданій заяві про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, з урахуванням наступного уточнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на мою користь (пункт 3 позовних вимог в заяві про уточнення позовних вимог від 12.10.2020 року);

- стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052! місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 204 826 грн. 52 коп. (двісті чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень 52 копійки та додатково в розмірі всіх інших сум середнього заробітку, належних мені до виплати, за весь вимушеного прогулу з дня мого незаконного звільнення 03.01.2020 року до дня поновлення на роботі.

Решту позовних вимог, зазначених у первісному позові (позовній заяві) та раніше поданій заяві про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, просить залишити без змін.

Вказана заява обґрунтована тим, що після подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2020 року судові засідання по справі неодноразово відкладалися за клопотаннями адвокатів В.О. Самухи та В.Е. Шпака - представників відповідача-2 голови Верхньодніпровської районної ради А.В. Кравченка та за цей час збільшився час вимушеного прогулу позивача, та, відповідно, збільшився і розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судове засідання призначене на 17 грудня 2020 року прибув позивач та представник відповідача 2.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.12.2020 року та копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 року по справі № 160/13063/19.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 17.02.2016 року № 22-ос ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради з 17 лютого 2016 року, як такого, що пройшов за конкурсом, з окладом згідно штатного розпису.

19 серпня 2019 року керуючою справами виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради Феденко О.М. в присутності провідного спеціаліста загального відділу Тарасенко А.О., начальника організаційного відділу ОСОБА_8 було зафіксовано факт відсутності начальника юридичного відділу ОСОБА_1 на своєму робочому місці, за наслідками чого було складено акт про відсутність працівника на робочому місці від 19 серпня 2019 року.

Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка А.В. № 52-од від 19.08.2019 року Про оголошення догани ОСОБА_1 оголошено догану ОСОБА_1 начальнику юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради, за неналежне виконання посадових обов`язків.

Пунктом 2 вказаного розпорядження вказано фінансово-господарському відділу виконавчого апарату районної ради позбавити премії та будь-якого заохочення ОСОБА_1 начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради, з серпня 2019 року на термін дії дисциплінарного стягнення.

Вказане розпорядження винесено відповідно до ч.8 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 147-149, 151 Кодексу законів про працю України, акту про відсутність працівника на роботі від 19 серпня 2019 року.

03 січня 2020 року розпорядженням голови Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 №5-ос Про звільнення ОСОБА_1 звільнено начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1 з займаної посади з 03 січня 2020 року згідно з п. 3 ст.40 Кодексу Законів про працю в Україні за систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх посадових обов`язків.

У цьому розпорядженні вказано:

Керуючись п. 8 ст., 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. З ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні, начальником юридичного відділу виконавчого апарату районної ради при веденні та обліку трудових книжок працівників виконавчого апарату районної ради допущено порушення ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року (зі змінами та доповненнями), розділу Завдання, обов`язки та повноваження посадової інструкції начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради, затвердженої розпорядженням голови районної ради від 01 лютого 2017 року № 15-од п. 3, п.п. 3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого розпорядженням голови районної ради від 27 лютого 2019 року 12-од, а саме в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них по працівнику ОСОБА_3 , який звільнений розпорядженням голови районної ради від 18 вересня 2019 року № 50-ос, зазначено лише дату видачі трудової книжки при звільнені, але при цьому відсутній підпис працівника в отриманні трудової книжки. По працівнику ОСОБА_4 , який звільнений розпорядженням голови районної ради від 20 грудня 2019 року № 83-ос, в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них відсутня дата видачі трудової книжки про звільнення та підпис працівника в її одержанні.

Розпорядженням голови районної ради від 19 серпня 2019 року № 52-од Про оголошення догани ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного стягнення в виді догани, вважаю за необхідне:

1. Звільнити начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1 з займаної посади з 03 січня 2020 року згідно п. З ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні за систематичне не виконання працівником без поважних причин своїх посадових обов`язків.

2. Начальнику фінансово-господарського відділу - головному бухгалтеру виконавчого, апарату районної ради ОСОБА_9 провести повний розрахунок заробітної плати відповідно до чинного законодавства, Виплатити компенсацію за не використані дні щорічної відпустки в кількості 40 календарних днів.

Підстави:

- Розпорядження голови районної ради від 19 серпня 2019 року № 52- од Про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- Доповідна записка керуючої справами виконавчої апарату районною радою Феденко О.М. від 03 січня 2020 р. вх..№ 6/0/1-20;

- Пояснювальна записка начальника юридичного відділу виконавчого апарату районної ради Бондаренка П.Ю. від 03 січня 2020 року №6/1/1-19.

03 січня 2020 року ОСОБА_1 на адресу голови Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 було надано складено та направлено пояснювальну записку, в якій ОСОБА_1 вказав, зокрема, щодо відсутності підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в журналі обліку трудових книжок про видачу їм їхніх трудових книжок пояснив:

1. щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , було підписано розпорядження про його звільнення та трудову книжку лише наступного дня, а не в день звільнення, що є порушенням строків з Вашого боку.

ОСОБА_10 отримав свою трудову книжку від мене та може розписатися про її отримання в журналі- цене є проблемою.

2. щодо ОСОБА_12 - у зв`язку з його офіційним представленням на посаду голови Верхньодніпровської райдержадміністрації, приїздом заступника голови облдержадміністрації та багатьох гостей (керівників органів влади та інших) ОСОБА_12 отримав від мене свою трудову книжку без його підпису в журналі обліку трудових книжок. Проте, він підходив до мене, щоб розписатися в журналі обліку трудових книжок, однак ми не змогли цього зробити, тому що цей журнал знаходиться у Вас, а не у мене .

Матеріалами справи підтверджується також і той факт, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №160/13063/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Верхньодніпровської районної ради, відповідача 2: голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича про визнання протиправним та скасування розпорядження № 52-од від 19.08.2019 року, стягнення втраченої середньої заробітної плати в сумі 17 978,38 грн. - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича № 52-од від 19.08.2019 року Про оголошення догани ОСОБА_1 . В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, у зв`язку з прийняттям розпорядження Про звільнення ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Загальні підстави звільнення працівників визначені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, виходячи зі змісту цієї норми необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише при умові, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків воно не знято і не погашено.

При цьому під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести правильність застосування ним всіх попередніх дисциплінарних стягнень та факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ про звільнення.

Передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок. Чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 цього Кодексу правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді справ про поновлення на роботі необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Отже, підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого та такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05 серпня 2019 року у справі №813/9291/13-а.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

При звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

В даному випадку, позивача було звільнено у зв`язку з тим, що при веденні та обліку трудових книжок працівників виконавчого апарату районної ради допущено порушення ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року та на підставі того, що розпорядженням голови районної ради від 19 серпня 2019 року №52- од Про оголошення догани ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного стягнення в виді догани.

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, про які вказано у спірному розпорядженні, визначено зокрема, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Посадовою інструкцією начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради передбачено, зокрема, такі обов`язки начальника юридичного відділу: забезпечує реалізацію державної політики з питань кадрової роботи та служби в органах місцевого самоврядування; контролює ведення, облік, зберігання особистих справ, трудових книжок працівників, підготовку графіків відпусток, документів, необхідних для розгляду призначення пенсійного забезпечення, видачу службових посвідчень, довідок, складання звітності, облік військовозобов`язаних та призовників.

Отже, на позивача був покладений обов`язок контролю ведення, обліку, зберігання особистих справ, трудових книжок працівників.

Допитаний в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_3 , пояснив умови отримання ним трудової книжки та зазначив, що трудову книжку отримав не вчасно.

Так, звільнення позивача відбулося на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України та на підставі того, що розпорядженням голови Верхньодніпровської районного ради від 19 серпня 2019 року №52-од Про оголошення догани ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного стягнення у виді догани.

Водночас, як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №160/13063/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича № 52-од від 19.08.2019 року Про оголошення догани ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доказів раніше застосованих не знятих і не погашених дисциплінарних стягнень за систематичне не виконання працівником без поважних причин своїх посадових обов`язків відповідачами в матеріали справи не представлено.

Оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП, суд, ураховуючи вищенаведені докази у своїй сукупності приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень трудових обов`язків, які б носили систематичний характер.

З огляду на викладене, розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 №5-ос Про звільнення ОСОБА_1 слід визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Порядок нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено приписами постанови Уряду України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку нарахування середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Приписами пункту 2 Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку видно, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (абз.2 п.8 Порядку).

Відповідно до наданої позивачем довідки про доходи, виданої Верхньодніпровською районною радою, середньомісячна заробітна плата на день звільнення становить 14416,045 грн., середньоденна - 686,48 грн. При цьому, особливостей в роботі за цей період (за два місяці до звільнення) Верхньодніпровської районної ради матеріалами справи не підтверджено.

Так, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , у період з 04.01.2020 р. по 17.12.2020 р. становить 240 робочих днів, а тому стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 164 755,20 (686,48 грн. х 240 р.д.) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. від незаконного звільнення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України передбачена можливість стягнення на користь працівника компенсації заподіяної йому незаконним звільненням моральної шкоди.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що відповідачами позивачу завдано моральну шкоду, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Відтак, позивачем належним чином не обґрунтовано виникнення у нього моральної шкоди, пов`язаної саме зі звільненням з посади. Відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не навів достатніх доказів настання шкоди його здоров`ю чи іншого порушення сімейних чи суспільних взаємовідносин, що може свідчити про заподіяння йому моральної шкоди.

За таких обставин, суд констатує відсутність в діях відповідачів повного складу заподіяння позивачу моральної шкоди, в зв`язку із чим, ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

З цих же підстав не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача-1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю 10 446 грн. 00 коп., оскільки позивачем не доведено, що погіршення стану здоров`я останнього пов`язане саме зі звільненням. Консультативний висновок ангіохірурга та фіскальні чеки на ліки, який надано позивачем, таким доказом слугувати не може, оскільки вказує на стан здоров`я позивача взагалі, а не на погіршення такого стану в результаті незаконного звільнення.

Що стосується позовної вимоги про покладення на голову Верхньодніпровської районної ради ОСОБА_2 обов`язку покрити шкоду, заподіяну Верхньодніпровській районній раді у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу відповідно до вимог статті 237 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 237 Кодексу законів про працю України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Так, у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз`яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону.

Водночас, у відповідності до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Частиною третьою статті 233 КЗпП України встановлено річний строк для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, який починає обраховуватися з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Конструкція статті 237 КЗпП України дає підстави для висновку, що результати розгляду трудового спору щодо незаконного звільнення працівника, можуть мати наслідком покладення на службову особу, винну у його незаконному звільненні, обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації після оплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто у підприємства, організації, установи з часу виплати сум незаконно звільненій особі, виникає право регресної вимоги до працівника, винного в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Такі вимоги не можуть бути вирішені одночасно у справі за позовом працівника до власника чи уповноваженого ним органу.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 та пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхньодніпровської районної ради (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м.Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21; код ЄДРПОУ 04052258), Голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м.Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21; код ЄДРПОУ Верхньодніпровської районної ради - 04052258) про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради №5-ос від 03.01.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » .

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради з 04 січня 2020 року.

Стягнути з Верхньодніпровської районної ради (код ЄДРПОУ 04052258 місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, 21) на користь ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2020 року по 17 грудня 2020 року у розмірі 164 755,20 гривень (сто шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Боженко