ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року м. Ужгород№ 807/2409/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, третя особа - Регіональний ландшафтний парк "Притисянський" про зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2020 року.
Фермерське господарство "Колос" (далі - позивач, ФГ "Колос") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональний ландшафтний парк "Притисянський" (далі - третя особа, РЛП "Притисянський"), яким просить суд зобов`язати відповідача надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ "Колос" для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки: № 8 орієнтовною площею 62,7 га, № 9 орієнтовною площею 21,9 га, № 14 орієнтовною площею 42,5 га (згідно акту про право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії - відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою скасування судових рішень стало те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки спірному рішенню ГУ Держгеокадастру в контексті того, що відмова відповідача у наданні ФГ "Колос" згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва була мотивована, окрім іншого, відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування позивача вказаними земельними ділянками (договори оренди, державні акти на право постійного користування), а також тим, що земельні ділянки у міждамбовому просторі річки Тиса, на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку Притиснянський" віднесені до земель природно-заповідного фонду й мають особливий правовий статус, а також, не встановили обставин справи в аспекті зазначеного і не перевірили їх належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, хоча у позовній заяві ФГ "Колос" висловлювало незгоду з підставами прийняття відповідачем названого рішення.
Ухвалою судді від 13.09.2019 року адміністративну справу прийнято до провадження суддею Рейті С.І.
Предметом спору по даній справі є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати згоду ФГ "Колос" у складанні проектно-земельної документації на земельні ділянки: № 8 орієнтовною площею 62,7 га, № 9 орієнтовною площею 21,9 га, № 14 орієнтовною площею 42,5 га (згідно акту про право колективної власності на землю від 29.11.1996 року серії ІІ-ЗК №000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса.
Разом з тим, з метою виконання постанови Верховного Суду від 07.08.2019 року в частині надання правової оцінки спірному рішенню ГУ Держгеокадастру в контексті усіх наведених у ньому мотивів відмови в наданні позивачу згоди на складання проекту землеустрою, встановлення обставин справи в аспекті зазначеного і перевіркою їх належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, судом, в тому числі, витребувано картографічні матеріали об`єкта природно-заповідного фонду по м. Виноградів щодо земельних ділянок, які знаходяться у міждамбовому просторі річки Тиса та включені до складу регіонального ландшафтного парку "Притисянський".
Згідно рішення двадцять п`ятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку "Притисянський", створено регіональний ландшафтний парк "Притисянський" на території Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського районів загальною площею 10330,66 га без вилучення площ від постійних землекористувачів згідно з додатком.
Так, ухвалою суду від 24.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональний ландшафтний парк "Притисянський".
Також, ухвалою суду від 09.07.2020 року провадження у даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Закарпатській області у справі № 907/29/19 за позовом Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222 кадастровий номер - 2121210100:06:001:0003 площею 19,4942 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 573791821212, дата реєстрації - 10 лютого 2015 року, індексний номер 19322281 від 13 лютого 2015 року; на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур № НОМЕР_1 , кадастровий номер - 2121282100:03:001:0014, площею 14,6939 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733422, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574731221212, дата реєстрації 13 лютого 2015 року індексний номер 19348867 від 14 лютого 2015 року; на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур № НОМЕР_1 , кадастровий номер - 2121282100:03:001:0010, площею - 4,8951 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574715321212, дата реєстрації - 13 лютого 2015 року, індексний номер 19348430 від 14 лютого 2015 року.
Позов мотивовано тим, що рішенням державних реєстраторів Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та діями Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що незаконно заволоділо зазначеними земельними ділянками, порушено права та інтереси ФГ "Колос" як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "8 Березня" та законного правонабувача на земельні ділянки, які знаходилися у власності КСП "8 Березня" на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 00005, виданого Виноградівською районною радою 29 листопада 1996 року та згідно з рішенням зборів уповноважених членів КСП "8 Березня" (протокол від 30 грудня 1998 року № 7) були передані ФГ "8 Березня" відповідно до акта прийому-передачі матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26 червня 2000 року.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 6 червня 2019 року у позові відмовив, зазначивши про те, що реєстрація ФГ "Колос" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП "8 Березня", не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП "8 Березня" відповідно до вищезгаданого державного акта.
Західний апеляційний господарський суд, пославшись на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та врахувавши висновки Верховного Суду у справі № 299/3439/16-ц, постановою від 3 грудня 2019 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 6 червня 2019 року скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив; визнав незаконним та скасував рішення про державну реєстрацію права власності та записи про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 3 грудня 2019 року у справі № 907/29/19 скасовано. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 6 червня 2019 року у справі № 907/29/19 змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 6 червня 2019 року у справі № 907/29/19 залишено в силі.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року провадження у справі поновлено та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони по справі не з`явилися, натомість представниками позивача та відповідача подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та вбачається із позовної заяви, ФГ "Колос" є правонаступником КСГП "8 Березня". На підставі рішення загальних зборів КСГП "8 Березня" від 30 грудня 1998 року та згідно акту прийому передачі залишкових матеріальним цінностей (земельних ресурсів) КСГП "8 Березня", фермерському господарству "Колос" від 26 червня 2000 року було передано земельні ділянки, які належали на праві колективної власності на землю КСГП "8 Березня", згідно державного акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №000054. У зв`язку з необхідністю оформлення документів про право власності на землю на дані ділянки для ФГ "Колос" 20 липня 2015 року за № 35 ФГ "Колос" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області зі зверненням в якому просило надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ "Колос" для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки: №8 орієнтовною площею 62,7га, №9 орієнтовною площею 21,9га, №14 орієнтовною площею 42,5га (згідно акту про праве колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса. Однак, 07 жовтня 2015 року ФГ "Колос" отримало відповідь Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, якою відповідач відмовив у наданні згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва ФГ "Колос".
Як уже зазначено раніше, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не є компетентним органом, до відання якого відноситься надання згоди на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельних ділянок у власність, якщо такі землі не відносяться до державної форми власності.
Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зі змісту рішення суду касаційної інстанції вбачається, що земельна ділянка, з приводу якої позивач звертався до ГУ Держгеокадастру знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому колегія суддів не може погодиться із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність відмови відповідача у наданні згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.
Разом з тим, відмова відповідача у наданні ФГ "Колос" згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва була мотивована, окрім іншого, відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування позивача вказаними земельними ділянками (договори оренди, державні акти на право постійного користування), а також тим, що земельні ділянки у міждамбовому просторі річки Тиса, на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07 серпня 2009 № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку Притиснянський" віднесені до земель природно-заповідного фонду й мають особливий правовий статус.
Відтак, підставою скасування судових рішень стало те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки спірному рішенню ГУ Держгеокадастру в контексті того, що відмова відповідача у наданні ФГ "Колос" згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва була мотивована, окрім іншого, відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування позивача вказаними земельними ділянками (договори оренди, державні акти на право постійного користування), а також тим, що земельні ділянки у міждамбовому просторі річки Тиса, на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07 серпня 2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку Притиснянський" віднесені до земель природно-заповідного фонду й мають особливий правовий статус, а також, не встановили обставин справи в аспекті зазначеного і не перевірили їх належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, хоча у позовній заяві ФГ "Колос" висловлювало незгоду з підставами прийняття відповідачем названого рішення.
Що стосується віднесення земельних ділянок у міждамбовому просторі річки Тиса до земель природно-заповідного фонду на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07 серпня 2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку Притиснянський" - судом встановлено що вказаним рішенням створено регіональний ландшафтний парк "Притисянський" на території Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського районів загальною площею 10330,66 га без вилучення площ від постійних землекористувачів згідно з додатком. Пунктом 2 даного рішення зобов`язано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області у тримісячний термін затвердити Положення про регіональний ландшафтний парк "Притисянський" та протягом 2009-2011 років забезпечити виготовлення проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів із врахуванням будівництва міжнародного автотранспортного коридору об`єктів соціально-економічної інфраструктури згідно з вимогами чинного законодавства.
Як вбачається із наданого ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області на виконання протокольної ухвали суду від 28 січня 2020 року про витребування картографічних матеріалів об`єкта природно-заповідного фонду по м. Виноградів щодо земельних ділянок, які знаходяться у міждамбовому просторі річки Тиса та включені до складу регіонального ландшафтного парку "Притисянський" листа від 31 січня 2020 року № 9-7-0.71-998/2-20, згідно з листом від 30.01.2020 року № 118/405-20-0.19 відділу у Виноградівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області оригінал картографічних матеріалів об`єкта природно-заповідного фонду щодо земельних ділянок у міждамбовому просторі річки Тиса та оригінал проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання територій ландшафтного парку "Притисянський" складений відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 07 серпня 2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку "Притисянський" у відділу відсутні. При цьому в матеріалах справи міститься лист Відділу у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 22.10.2019 року № 1243/405-19-0.19 (Т.1 а.с.246) про надання відділом картографічних матеріалів об`єкта природно-заповідного фонду по м. Виноградів щодо земельних ділянок, які знаходяться у міждамбовому просторі річки Тиса та включені до складу регіонального ландшафтного парку "Притисянський". Також, на звернення адвоката ФГ "Колос" від 08.11.2019 року до начальника відділу Головного управління Держгеокадастру Закарпатської області у Виноградівському районі про надання належним чином завірених копій документів, картографічних матеріалів, земельно-технічної документації проекту організації території регіонального ландшафтного парку "Притисянський" в межах Виноградівського району, останнім надано відповідь 13.11.2019 року № 29-7-0.19-534/105-19 (Т.2 а.с.16) згідно якої надати копії відділ не має можливості, так як технічна документація проекту організації території регіонального ландшафтного парку "Притисянський" в межах Виноградівського району у відділу відсутня.
В контексті наведеного суд зазначає, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року № 2456-XII.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища. Частиною 2 ст. 4 Закону № 2456-XII передбачено, що регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Статтею 5 Закону ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (у редакції Закону чинній станом на дату створення регіонального ландшафтного парку "Притисянський") встановлено, що завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму та характеру функціонування природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону і затверджуються: Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Завдання, особливості природоохоронного режиму пам`яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.
Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення є юридичними особами.
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 09 січня 2020 року № 53/02-01 у відповідь на запит адвоката ФГ "Колос" ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 08.01.2020 року в департаменту відсутня інформація щодо створення спеціальної адміністрації для управління регіональним ландшафтним парком місцевого значення "Притисянський", щодо його підпорядкування, щодо його реєстрації як юридичної особи, щодо призначення керівника, коду ЄДРПОУ та юридичної адреси.
Більше того, у відповідності до ст. 1 "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
При цьому, пп. "в" ст. 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.
Статтею 47 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Згідно ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
З системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи суд констатує, що відповідачем не доведено, а судом не здобуто доказів створення у визначеному законодавством порядку регіонального ландшафтного парку "Притисянський", виготовлення чи затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, відтак, безпідставними є посилання відповідача на викладені у відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ "Колос" для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса доводи щодо віднесення земельних ділянок у міждамбовому просторі річки Тиса до земель природно-заповідного фонду згідно рішення Закарпатської обласної ради від 07 серпня 2009 року № 908.
Разом з тим, що стосується такої підстави для відмови відповідача у наданні ФГ "Колос" згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва як відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування позивача вказаними земельними ділянками (договори оренди, державні акти на право постійного користування), суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом досліджено рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2018 року (справа № 299/3113/16-ц), залишеного без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Колос", Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання актів прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК № 000054 від 29.11.1996 року, та в контексті спірних правовідносин суд вважає доречним зазначити про встановлені даним судовим рішенням обставини.
Як вбачається із Листа відділу Держкомзему у Виноградівському районі за №31-7-0.19-7/235-18 від 18 червня 2018 року матеріали технічної документації на земельні ділянки колишнього господарського двору КСГП "8-го Березня", які розташовані в АДРЕСА_1 , зокрема на земельні ділянки, згідно до Акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від КСГП "8-го Березня" м. Виноградів - Фермерському господарству "Колос" від 26.06.2000 року, не виготовлялися, не погоджувалися.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи Довідки наданої Арбітражному суду Закарпатської області Управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 07.06.2001 року за №01-7/134, завіреної підписом керівника ФГ "Колос" ОСОБА_4 , встановлено, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8-березня "в 1998 році 30 грудня" при організації фермерського господарства Колос в червні 2000 року передаточний баланс не складався.
Наявність вищезазначеного передаточного балансу могла б підтвердити, обсяг правонаступництва та визначити, що яке саме майно та земельні ділянки отримало ФГ "Колос" від КСГП "8-го Березня", в тому числі чи отримало ФГ "Колос" від КСГП "8-го Березня" будь-яку земельну ділянку, поскільки документи, які наявні у відповідача ФГ "Колос", а саме Акт прийому-передачі майна та земельних ресурсів від 26.06.2000 року, Державний акт на право колективної власності на землю КСГП "8-го Березня"), щодо отримання ним майна та земельних ділянок (земельних ресурсів) від КСПП "8-го Березня" є суперечливими без наявності вищезазначеного передаточного балансу.
В актах прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП "8 Березня" м. Виноградів фермерському господарству "Колос" від 26.06.2000 року зазначено, що комісія КСГП "8 березня" на основі рішення загальних зборів КСГП "8 Березня" від 30.12.1998 року, провела прийом-передачу залишкових матеріальних цінностей та земельних ресурсів з балансу КСГП "8 Березня" фермерському господарству "Колос".
Як вбачається із Державного Акту на право колективної власності на землю, починаючи із моменту видачі такого - 29.11.1996 року та на час розгляду справи в суді, в такому не відображені зміни площі та меж земельної ділянки колективної власності, після виділення з нього часток (земельних паїв) колишнім працівникам КСГП "8-го Березня", які можна було вносити до 02.07.2003 року, тобто до внесення змін до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року за № 43.
Згідно інформації, наявної в відділі Держкомзему у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, станом на 26.06.2000 року та в подальшому межі земельних ділянок господарського двору КСГП "8-го Березня", зокрема на земельні ділянки, перелік яких зазначено в Акті прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від КСГП "8-го Березня" м. Виноградів - Фермерському господарству "Колос" від 26.06.2000 року, які розташовані в АДРЕСА_1 , не відображені на плані земельних ділянок, посвідчених Державним актом на право колективної власності на землю, серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 року, поскільки для їх відображення, необхідним було подати зацікавленим особам, а саме ФГ "Колос" відповідні матеріали технічної (землевпорядної) документації на земельні ділянки колишнього господарського двору КСГП "8-го Березня", які розташовані в м. Виноградів по вул. Партизанська б/н, з відповідними погодженнями.
Таким чином, у зв`язку з тим, що вказані зміни по площі та межах земельної ділянки колективної власності не були внесені, вказаний Акт на право колективної власності у зв`язку із неодноразовою зміною меж та площі земельної ділянки, після 02.07.2003 року, не може вважатися належним доказом порушення прав позивача.
Як встановлено в судовому засіданні ФГ "Колос" своє право на землю не оформило в установленому законом порядку та не одержав державного акту на право колективної власності на землю на своє ім`я, а оскаржуваний позивачем Державний акт на право колективної власності на землю, що видавався на іншу юридичну особу (КСГП "8-го Березня"), не може доводити наявність прав на користування земельною ділянкою відповідача ФГ "Колос".
Як Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992р.), так і Земельний кодекс України (в редакції від 25.10.2001р.) не передбачає жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів, а тому ФГ "Колос" може набувати таке право тільки на загальних засадах.
Позивачем не наведено достатніх аргументів, які б свідчили про невідповідність оскаржуваного Державного акту на право колективної власності на землю КСГП "8-го Березня" серії ІІ-ЗК № 000054 від 29.11.1996 року вимогам законодавства, чинного на момент його видачі. Під час розгляду справи також встановлено, що відповідач ФГ "Колос" не здійснив дій та заходів з метою набуття права власності на земельні ділянки, які згідно оскаржуваного державного акту надавались КСГП "8 березня".
Більше того, як вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 907/29/19 за позовом ФГ "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управління Держгеокадастру у Закарпатській області на земельні ділянки з кадастровими номерами 2121210100:06:001:0003 площею 19,4942 га, 2121282100:03:001:0010 площею 4,8951 га та 2121282100:03:001:0014 площею 14,6939 га, які є частинами земельних ділянок № 8 площею 62,7, № 14 площею 42,5 га зазначені в Державному акті на право колективної власності на землю серії ІІ- ЗК № 000054 від 29.11.1996 року розташовані за межами населених пунктів в міждамбовому просторі річки Тиса, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що неспроможними є посилання на протокол № 7 зборів уповноважених та на акт приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26 червня 2000 року, складений на підставі протоколу № 7, як на підтвердження передачі ФГ "Колос" як правонаступнику КСП "8 Березня" земельних ділянок, оскільки прийняття від імені юридичної особи рішення органом, який не передбачений статутом цієї юридичної особи, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Відповідно й акти приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів), складені на підставі такого рішення, не спричиняють і не підтверджують перехід права власності до ФГ "Колос".
Крім того, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, який, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зробив висновок, що ФГ "Колос" є правонаступником КСП "8 Березня". Зазначений висновок суд апеляційної інстанції обґрунтував, зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі №299/3439/16-ц за позовом ФГ "Колос" до Виноградівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення міської ради, визнання права власності на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Верховний Суд у справі № 299/3439/16-ц підтвердив правильне встановлення судами попередніх інстанцій обставин у справі, в тому числі що ФГ "Колос" є правонаступником КСП "8 Березня", що підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ "Колос".
З даного приводу Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 300 ГПК України), а отже суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиційне значення, є помилковим. Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення, а відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Велика Палата Верховного Суду також відхилила довід про те, що ФГ "Колос" є правонаступником КСП "8 Березня", оскільки це підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ "Колос". Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Таким чином, на момент державної реєстрації за Держгеокадастром права власності на спірні земельні ділянки ФГ "Колос" не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19, висновків Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року, якою скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав не надання судами жодної правової оцінки спірному рішенню з мотивів відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування позивача вказаними земельними ділянками (договори оренди, державні акти на право постійного користування), а також тим, що земельні ділянки у міждамбовому просторі річки Тиса, на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 року № 908 "Про створення регіонального ландшафтного парку Притиснянський" віднесені до земель природно-заповідного фонду, з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для винесення ГУ Держгеокадастру спірного рішення про відмову у задоволенні клопотання ФГ "Колос" про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 62,7 га, орієнтовною площею 21,9 га, орієнтовною площею 42,5 га у власність для ведення сільськогосподарського виробництва (сінокосіння і випас худоби) за межами населеного пункту м. Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до приписів ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем доведено наявність правових підстав для відмови позивачеві у задоволенні клопотання про надання дозволу на складання проекту землеустрою, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог не має.
При цьому, суд констатує, що в зв`язку з перебуванням головуючого у справі - судді Рейті С.І. на лікарняному в період з 11.12.2020 року по 24.12.2020 року, повний текст судового рішення виготовлено 28.12.2020 року.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Колос" (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 48/1 код 03747509) до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код 39766716), третя особа - Регіональний ландшафтний парк "Притисянський" (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Гандери, 7) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті
Суд | Закарпатський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.11.2020 |
Оприлюднено | 29.12.2020 |
Номер документу | 93846351 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Закарпатський окружний адміністративний суд
Рейті С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні