Рішення

від 16.12.2020 по справі 440/3795/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3795/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Куць А.С.

представника позивача - Радченка С.О.,

представника відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Геологія" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2020 року Приватне підприємство "Геологія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 27.05.2020 №15097-51, рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2020 №611/16-31-51-10-22.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що контролюючим органом протиправно винесено оскаржувану податкову вимогу та безпідставно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу з огляду на відсутність у товариства податкового боргу.

Ухвалою від 20 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято рішення розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 07.09.2020.

Відповідач з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за даними ITC Податковий блок станом на 27.05.2020 у ПП Геологія обліковувався податковий борг на загальну суму 149 438,12 грн, у т.ч. з податку на додану вартість у сумі 148 928,12 грн та адміністративних штрафів та інших санкцій - 510,00 грн. Зазначав, що податковий борг з ПДВ виник у результаті несплати самостійно задекларованих платником податкових зобов`язань за січень 2015 року у розмірі 21 549,00 грн та за лютий 2015 року у сумі 8 064,00 грн, які неперераховано до бюджету через АТ Банк Фінанси та Кредит . Пояснював, що Кодекс звільняє платника податків від сплати пені і штрафних санкцій, але не звільняє від обов`язку сплатити основну суму узгодженого податкового зобов`язання у випадках, коли така сума не надійшла до бюджету, у тому числі з вини банку. Незважаючи на причину несплати податкових зобов`язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання або невиконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов`язку сплатити суму податкового зобов`язання або податкового боргу, а контролюючий орган, відповідно, від стягнення такого податкового боргу та/або від зарахування платежів, здійснених через установи інших банків, у передбаченій п. 87.9 ст. 87 Кодексу, черговості погашення податкових зобов`язань та податкового боргу. Тому, в подальшому протягом 2015 - 2020 років податковий борг погашався відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Кодексу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року витребувано від сторін додаткові докази.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, ГУ ДПС у Полтавській області, у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Приватне підприємство "Геологія" (код ЄДРПОУ 31160669) зареєстроване як юридична особа 26.10.2000, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1 584 120 0000 000306.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкову вимогу від 27.05.2020 №15097-51, відповідно до якої загальна сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями за платежем "податок на додану вартість" та за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" станом на 27.05.2020 становить 149438,12 грн.

Крім того, податковим органом 27.05.2020 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №611/16-31-51-10-22.

Підприємством, у встановлений законом строк, в порядку ст. 56 ПК України було подано скаргу до Державної податкової служби України на вимогу від 27.05.2020 №15097-51 та рішення відповідача №611/16-31-51-10-22 від 27.05.2020.

На адресу підприємства надійшло рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 03.07.2020 за вих. №20951/6/99-00-13-05-06, відповідно до якого оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу ПП "Геологія" - без задоволення.

Вважаючи вказану податкову вимогу і рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно приписів пункту 38.1. та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 38.1 і 38.3 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок є тим документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Також, механізми формування та форми податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за N 902/30770).

Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно положень статей 88, 89 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Отже, умовою для винесення керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, першопричиною утворення недоїмки з ПДВ, розмір якої станом на 27.05.2020 становить 149438,12 грн з урахуванням штрафу та пені, стало несвоєчасне, з вини банківської установи, надходження до державного бюджету своєчасно сплачених позивачем сум на погашення самостійно задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ за січень-лютий 2015 року. У зв`язку з цим усі наступні здійснені позивачем поточні платежі з 2015 року по 2020 рік, відповідно до приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, в автоматичному режимі зараховувалися відповідачем на погашення недоїмки у порядку календарної черговості з нарахуванням штрафу та пені.

Податкові вимоги, які випливають з вищенаведених обставин несвоєчасної або не в повному обсязі сплати платником податкової заборгованості з ПДВ, надсилалися позивачу і раніше, а тому неодноразово були предметом судового розгляду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №816/749/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, позов ПП "Геологія" до Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області №35-15/53 від 05.04.2015 за узгодженими грошовими зобов`язаннями з ПДВ на суму 20 860,99 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі 440/4192/18, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, позов Приватного підприємства "Геологія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги і рішення задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Ю" від 18.09.2018 №31569-17/1602. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 18.09.2018 №80/1602.

В межах вищевказаних справ судом були встановлені наступні обставини.

18.03.2015 ПП "Геологія" подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 8064,00 грн.

26.02.2015 ПП "Геологія" було подано до Комсомольського відділення № 30 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 26.02.2015 № 40 на суму 21549,00 грн з визначеним призначенням платежу "сплата ПДВ за січень 2015 року" та 30.03.2015 - платіжне доручення від 30.03.2015 № 53 на суму 8 064,00 грн з визначеним призначенням платежу "сплата ПДВ за лютий 2015 року". Вказані платіжні доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученнями з відмітками банку від 26.02.2015 та 30.03.2015.

ПП "Геологія" повідомило контролюючий орган листами про не проведення Комсомольським відділенням № 30 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" платежів з податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року.

05.04.2015 Кременчуцькою ОДПІ винесена податкова вимога №35-15/53 за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість на суму 20 860,99 грн.

При цьому судом було також встановлено, що відповідно до банківських виписок ПП "Геологія" станом на 26.02.2015, тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 26.02.2015 № 40 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов`язання з ПДВ на суму 21549,00 грн, залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаного зобов`язання (271212,66 грн), станом на 30.03.2015, тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 30.03.2015 № 53 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов`язання з ПДВ на суму 8 064,00 грн, - залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаного зобов`язання (31998,06 грн).

Разом з тим, перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбулося, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжними дорученнями від 26.02.2015 № 40, від 30.03.2015 № 53.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що подання до установи банку платіжних доручень на перерахування грошових зобов`язань здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов`язок позивача щодо сплати таких грошових зобов`язань у вказаній сумі припинився.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим обставини, встановлені судом у справах №816/749/16, №440/4192/18 не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи і мали би бути враховані відповідачем під час винесення спірної податкової вимоги з урахуванням сплачених позивачем поточних грошових зобов`язань з ПДВ.

Враховуючи викладене, облік податкової заборгованості з ПДВ починаючи з 2015 року є безпідставним, оскільки у відповідача були відсутні фактичні підстави стверджувати про факт несвоєчасної чи не в повному обсязі сплати ПП "Геологія" власних грошових зобов`язань з ПДВ за період січень-лютий 2015 року з урахуванням висновків суду, сформульованих у 2016 році у справі №816/749/16.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з фактом подання платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов`язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно у відповідача відсутні й правові передумови, визначені пунктом 87.9 статті 87 ПК України, для зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашення існуючої податкової заборгованості з ПДВ.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 07.02.2018 у справі №808/9458/14 (ЄДРСР №72089383), від 03.05.2018 у справі №826/11432/17 (ЄДРСР №73811358), від 26.06.2018 у справі №826/18513/16 (ЄДРСР №74992457), від 04.12.2018 у справі 826/3671/17 (ЄДРСР №78325917).

Отже, податкову вимогу від 27.05.2020 №15097-51 було прийнято відповідачем лише за наявності формальних підстав без урахування фактичних обставин сплати позивачем власних грошових зобов`язань до бюджету.

Відповідно до відомостей з інтегрованих карток платника податків, позивачем було сплачено суму в розмірі 149438,12 грн згідно з платiжними дорученням та уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2019 року, чим фактично погашено суму боргу, визначену у оскаржуваній податковій вимозі.

Суд наголошує, що за відсутності факту існування податкової заборгованості, підтвердженої відповідною податковою вимогою, відсутні й правові передумови для виникнення у податкового органу права податкової застави, визначені статтею 89 ПК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення ГУ ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №611/16-31-51-10-22 від 27.05.2020 також підлягає скасуванню, як протиправне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної податкової консультації покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним оскаржуваних позивачем рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4343,57 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4343,57 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Геологія" (вул. Будівельників,16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 31160669) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Ю" від 27.05.2020 №15097-51.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 27.05.2020 №611/16-31-51-10-22.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Геологія" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4343,57 грн (чотири тисячі триста сорок три гривні п`ятдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва