Ухвала

від 22.12.2020 по справі 815/1474/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/1474/18 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шляхтицького О.І.

суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В.

секретар - Цехмейстренко Ю.В.,

за участю:

представника апелянта - Голодняк Д. М.,

представника позивача - Турута Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 815/1474/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал-Сервіс Юг" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0048041401, 0048051401 від 18.12.2017, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Індустріал-Сервіс Юг звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0048041401, № 0048051401 від 18 грудня 2017 року.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків контролюючого органу, про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, за наслідками яких формувалися дані податкового обліку та розраховувалася база оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Також, на переконання позивача, контролюючим органом протиправно внесено доповнення до акта перевірки листом, складеним за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, яким фактично викладено частину акта у новій редакції та сформульовано висновки про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток у загальній сумі 302 080,00 грн. Такі висновки зроблені без дослідження первинних документів, чим позбавлено позивача права надання заперечень та документів щодо вказаного висновку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2018 року позов задовольнив повністю, визнав протиправними і скасував податкові повідомлення рішення, вирішив питання про розподіл судових витрат у справі.

12.07.2018 ГУ ДФС в Одеській області в апеляційному порядку оскаржило вищенаведене рішення.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.07.2018 зазначену апеляційна скарга залишив без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір за її подачу. Апелянту надав 5-тиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.09.2018 вказану вище апеляційну скаргу повернув апелянту у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення без руху.

10.06.2019 ГУ ДФС в Одеській області повторно подало апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 червня 2019 року в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовив.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишив без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.

5 липня 2019 року від апелянта надійшло до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору, у якому, посилався на відсутність та/або обмежене фінансування установи для сплати судового збору.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2019 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року.

Визнав поважними причини пропуску Головним управлінням ДФС в Одеській області строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Поновив Головному управлінню ДФС в Одеській області строк звернення до суду з апеляційною скаргою.

Клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі - задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ Індустріал-Сервіс Юг подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень зроблені без належного (повного і всебічного) з`ясування обставин справи, а докази не були належним чином досліджені. Зазначені обставини призвели до скасування судового рішення, яке відповідає закону. На переконання позивача, суд першої інстанції з`ясував усі важливі для справи обставини, надав правильну правову оцінку кожному наданому позивачем доказу окремо та у їх сукупності, а відтак, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Верховний Суд постановою від 19 жовтня 2020 року по справі № 815/1474/18 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал-Сервіс Юг задовольнив частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року скасував.

Справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога касаційної скарги про залишення в силі рішення суду першої інстанції, то ці вимоги не можуть бути задоволені, адже у силу статті 352 КАС України передумовою для такої процесуальної дії є констатація відповідності рішення суду першої інстанції вимогам закону та його безпідставного скасування за результатом апеляційного перегляду, тоді як у випадку, що розглядається, підставою для скасування рішення апеляційного суду є власне безпідставність апеляційного перегляду.

Верховний Суд вважає доречними доводи скаржника, що ГУ ДФС не виконало вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині виявленого недоліку - невідповідність апеляційної скарги вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, що також свідчить про порушення судом норм процесуального права, який не звернув на це уваги і в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не зазначив, чому впротивагу ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху визнав належним її оформлення, натомість, враховуючи вищевикладене, такі доводи не мають вирішального значення. Отже, у ситуації, що склалася, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а залишення його в силі буде порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18.11.2020 від представника позивача надійшло до суду клопотання, в якому позивач зазначив, що оскільки відповідачем, як було встановлено судом касаційної інстанції, не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме: не сплачено судовий збір, не повідомлено поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження, тому це є підставою для повернення апеляційної скарги відповідачу. Враховуючи обов`язковість вказівок суду касаційної інстанції щодо врахування вищезазначених висновків, наведених у постанові від 19.10.2020, а також що лише після усунення виявлених судом касаційної інстанції процесуальних порушень суду апеляційної інстанції апеляційний перегляд у цій справі буде вважатись таким, що відбувся незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 815/1474/18 (№К/9901/28863/19) від 19.10.2020 зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал-Сервіс Юг ) при зверненні до суду з позовом, судовий збір було сплачено у повному обсязі, а тому відстрочення відповідачу сплати судового збору за практикою Європейського суду з прав людини може буде розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - юридичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означає звуження його права на звернення до суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Строк на апеляційне оскарження та необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлені законом, а тому відповідач подаючи апеляційну скаргу за дев`ять днів до закінчення граничного (присічного) річного строку звернення до суду з апеляційною скаргою і до того ж без надання документа про сплату судового збору достеменно розумів про допущення ним порушень норм процесуального права.

В ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження не наведено підстав для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, не наведено обґрунтованих мотивів визнання причин пропуску строку поважними, враховуючи той факт, що причини пропуску строку, зазначені в клопотанні про поновлення цього строку є повністю ідентичними до тих, які суд апеляційної інстанції вже визнав неповажними. Крім того, в поданому 10 червня 2019 року клопотанні також містилося клопотання про відстрочення сплати судового збору, натомість в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції вказав на необхідність сплати судового збору протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження не містить обґрунтованих причин зміни судом апеляційної інстанції своєї правової позиції, викладеної в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, що суд касаційної визнає порушенням норм процесуального права, оскільки поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, не відповідає принципу правової визначеності як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права. Зазначені обставини свідчать про порушення судом апеляційної інстанції як принципу рівності сторін так і завдань адміністративного судочинства.

Так, аналогічно обставинам справи Устименко проти України , у цій справі апеляційний суд задовольнив клопотання, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження. У світлі цих обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд поновив пропущений строк оскарження остаточного рішення суду першої інстанції, ухваленого на користь позивача, не вказавши чітких причин такого рішення. Отже, суд, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточного рішення у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушив принцип правової визначеності та право позивача на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

Колегією суддів встановлено, що апеляційну скаргу подано після закінчення строків.

На пропозицію суду подати додаткові обґрунтування для поновлення строку оскарження, представник Головного управління ДПС в Одеській області повідомив про те, що всі підстави поновлення строку були викладенні раніше, інших підстав для обґрунтування пропущення строку на апеляційне оскарження не має.

Врахувавши наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повинен відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Також, суд вважає, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал-Сервіс Юг" належить частковому задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів акцентує на тому, що було прийнято справу та призначено на розгляд, з огляду на те, що Верховний Суд не вказав з якої саме стадії направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано після закінчення строків та наведена підстава відсутність та/або обмежене фінансування установи визнана судом неповажною.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подано після закінчення строків, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України є підставою для закриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 305, 321, 325 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал-Сервіс Юг" - задовольнити частково.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку - відмовити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 815/1474/18 - закрити як помилково відкрите.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 28 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.