Рішення

від 23.11.2020 по справі 175/833/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/833/19

Провадження № 2/175/222/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

23 листопада 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Агрополіс , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання права на проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою , -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила суд, постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3200 га, кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача; припинити за ТОВ Фірма Агрополіс право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3200 га, кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка виділена відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №003171 від 24 листопада 1997 року; надати право ОСОБА_1 провести державну реєстрацію права постійного користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та територіальною громадою м. Підгородне; зазначити, що дане рішення є підставою для державної реєстрації за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3200 га, кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; стягнути з ТОВ Фірма Агрополіс на користь позивачки судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Агрополіс у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося за закінченням терміну зберігання (а.с.40-41,55-56,148-149,159-160,227-228); відзив на позов не подавав.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення (а.с.194-196).

Представник третьої особи Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за довіреністю Волок Ю.В. позовні вимоги підтримала частково тільки в частині припинення за ТОВ Фірма Агрополіс право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в задоволені решти позовних вимог просила відмовити , про що надала письмові заперечення (а.с.207-209).

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими сторонами доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, про що зазначено в ч. 2 ст. 158 ЗК України.

Встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 14 квітня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2032 (а.с.9), ТОВ Фірма Агрополіс продав ОСОБА_3 нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , та розташовані на земельній ділянці площею 0,3200 га, яка була передана у постійне користування на праві виданого Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №003171 виданого 24 листопада 1997 року (а.с.20-23). В подальшому, ОСОБА_3 продав вищевказане нерухоме майно ОСОБА_4 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 30 травня 2006 року (а.с.13).

16 травня 2008 року ОСОБА_4 продала нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці площею 0,3200 га, ОСОБА_5 , що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16 травня 2008 року (а.с.15).

Рішенням ХХІ сесії V скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №2338-ХХІ/V від 19 червня 2008 року, Приватному підприємцю ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі, яка розташована на території Підгородненської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 для передачі в довгострокову оренду (49 років), загальною площею 0,32 га, та зобов`язано ПП ОСОБА_5 : технічну документацію із землеустрою земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду оформити у відповідності до вимог земельного законодавства, та подати на розгляд сесії Підгородненської міської ради (а.с.213). Рішенням ХХV сесії V скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №3098-ХХV/V від 26 грудня 2008 року було внесено доповнення до вищевказаного Рішення міськради, а саме: п. 1 доповнено словами …для комерційного використання (виробництво та зберігання будівельних матеріалів) (а.с.214). Однак, ОСОБА_5 не виконала вимог визначених у вищевказаному Рішенні міськради, та не скористалась правом належного оформлення користування спірною земельною ділянкою.

11 липня 2014 року ОСОБА_5 передала в дар, своїй неповнолітній доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці площею 0,3200 га, що підтверджується Договором дарування нерухомого майна від 11 липня 2014 року (а.с.18) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24129928 від 11 липня 2014 року (а.с.19).

Посилаючись на ст. 120 ЗК України, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою, це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. В усіх інших випадках надання земельних ділянок у користування оформлюється договорами оренди земельних ділянок.

Таким чином приписи вказаної статті Кодексу не передбачають набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності фізичною особою внаслідок набуття нею права власності на будівлі і споруди, що розташовані на цій земельній ділянці.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України ).

Водночас згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Схожі приписи закріплено і в ч. 1 ст. 377 ЦК України, де зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою згідно з п. е ч. 1 ст. 141 ЗК України є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У пп. ґ п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ зазначено, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 вищевказаної статті ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Таким чином, аналіз положень ст.ст. 120, 123 ЗК України дає підстави для висновку про те, що вказані положення унормовують порядок переходу при відчуженні об`єкта нерухомого майна до його набувача права користування земельною ділянкою і не встановлюють автоматичного переходу права на користування земельною ділянкою до нового власника об`єкта нерухомого майна поза межами встановленої ст. 123 ЗК України процедури, а тому суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельної ділянки у користування фізичній особі.

Натомість матеріали цивільної справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до повноважних органів із клопотанням щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а тому в суду не має повноважень на визнання за ОСОБА_1 право користування земельної ділянкою площею 0,32 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Окрім цього, ст. 121 ЗК України, визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, серед яких відсутній класифікатор: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, який є цільовим призначення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203359362016 від 18 квітня 2016 року (а.с.24-26). Отже, вирішення даного питання зумовлюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 та перебуває у комунальній власності.

Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Агрополіс вих. №5 від 13 травня 2008 року (а.с.28), ТОВ Фірма Агрополіс підтвердив факт відмови від земельної ділянки площею 0,32 га, розташованої в АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні Товариства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №003171 виданого 24 листопада 1997 року на користь ОСОБА_5 у зв`язку з продажем останній нерухомого майна . Окрім цього, згідно гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Агрополіс від 02 листопада 2015 року (а.с.27), ТОВ Фірма Агрополіс підтвердив факт відмови від земельної ділянки площею 0,32 га, розташованої в АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні Товариства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №003171 виданого 24 листопада 1997 року на користь ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що остання є власником вищевказаного нерухомого майна на підставі Договору дарування від 11 липня 2014 року .

Колегія суддів судової палати у цивільних справа Верховного Суду України у своїй постанові від 12 жовтня 2016 року по справі №6-2225цс16 дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, яким припинив права користування юридичної особи на земельну ділянку правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Що стосується позовних вимог про надання права ОСОБА_1 провести державну реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою за Територіальною громадою м. Підгородне, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про Державний земельний кадастр , відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) ; замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та не обґрунтованістю.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ст. 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглянув справу по наявних у ній доказах, та прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині припинення за ТОВ фірма Агрополіс право постійного користування земельною ділянкою 0,3200 га, кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка виділена відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №003171 від 24 листопада 1997 року підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ Фірма Агрополіс на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 768,40 грн., інші судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Конституції України, ст. 393 ЦК України, ст. 81, 92, 116, 118, 120, 121, 125, 141, 152 ЗК України, ст. 12, 13, 76, 89, 130, 133, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Агрополіс (ідентифікаційний код юридичної особи 13419812) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3200 га, кадастровий номер 1221411000:02:015:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ДП №003171 від 24 листопада 1997 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ТОВ Фірма Агрополіс на користь ОСОБА_1 судовий збір 768,40 грн., інші судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.