Постанова

від 14.12.2020 по справі 914/2756/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа №914/2756/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/2860/20 від 15.10.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020)

у справі № 914/2756/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» , м. Київ,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

про: визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 у справі №914/2756/19 позовні вимоги задоволено частково. Визнано Додаткову угоду №2, до Договору оренди землі від 22.07.2010 року, зареєстрованого у Львівській міській раді 22.07.2010р. за №Ш-1902 та в Управлінні Держкомзему у місті Львів 09.12.2011 року за №461010004000602 - укладеною в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 у цій справі скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно з витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б.- головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Мирутенко О.Л.

09.11.2020 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2756/19 поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2020, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 02.12.2020.

В судовому засіданні 02.12.2020 представники сторін надали пояснення щодо обставин спору, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї. В засіданні оголошено перерву до 14.12.2020.

В судове засідання 14.12.2020 сторони явки повноважних представників не забезпечили.

Врахувавши те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, клопотань про відкладення справи на адресу суду не надходило, позивач у встановлений судом строк подав відзив на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення щодо своїх доводів та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

ПАТ Укрнафта звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі - поновленим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 22.07.2010, ПАТ Укрнафта звернулося до Львівської міської ради з листом, в якому повідомило міську раду про намір продовжити дію договору на новий строк та долучило три примірники додаткової угоди для підписання. У відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив про необхідність подання пакету документів для поновлення дії договору. Вважаючи, що законодавством не передбачено необхідності подачі таких документів, в подальшому позивач неодноразово звертався з відповідними листами про поновлення дії договору, однак, як зазначає ПАТ Укрнафта , відповідач ухилявся від укладення додаткової угоди, мотивуючи це неподанням відповідного пакету документів, відсутності рішення міської ради про поновлення дії договору та вказівки в ухвалі ЛМР від 14.09.2017 №2372 про продовження договору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що реалізація переважного права добросовісного орендаря на поновлення договору є не можливою, так як сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням. Крім того, відповідно до Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові (затвердженого ухвалою міської ради від 25.05.2017 №1995), підставою для укладення договору оренди земельної ділянки чи додаткової угоди до договору є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду. Станом на сьогодні рішення про продовження договору оренди землі на вул. Липинського, 27-а міська рада не приймала. Твердження ПАТ Укрнафта , що договір вважається поновленим згідно п.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі не відповідає дійсності, оскільки це буде суперечити ч.5 ст.33 Закону України Про оренду землі , а отже, вважати автоматично продовженим договір немає підстав.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про часткове задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідач вважає оскаржене рішення необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що укладений між сторонами договір оренди землі припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Для продовження договору оренди земельної ділянки орендарю слід надати пакет документів, передбачений ухвалою Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017, такого пакету документів позивач не надав. Апелянт звертає увагу, що з 01.01.2017 введено в дію нову нормативно-грошову оцінку земель міста Львова. Відповідно до Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у місті Львові, затвердженого ухвалою ЛМР від 25.05.2017 №1995, підставою для укладення договору оренди землі є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки (її частини) в оренду, а також те, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування автозаправних станцій, встановлюється в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки землі. Натомість у спірному договорі орендна плата встановлена в розмірі 10%, зо суперечить вказаному Порядку. Вирішення питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належить до виключної компетенції міської ради. Ні положеннями спірного договору оренди, ні в ст.33 Закону України Про оренду землі не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі державної чи комунальної власності у разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору. Сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, відтак реалізація переважного права добросовісного орендаря на поновлення договору не є можливою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує, що ним дотримано порядок поновлення договору оренди землі, передбачений ст.33 Закону України Про оренду землі , а вимога відповідача надати пакет документів відповідно до переліку, визначеного ухвалою Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017, не відповідає приписам ст. 33 Закону України Про оренду землі . Окрім того, в судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача просив застосувати до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.11.2020 у справі №914/1218/19 за позовом ПАТ Укрнафта до Львівської міської ради про визнання договору оренди землі від 02.08.2010 поновленим, а додаткової угоди - укладеною.

Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

22 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Укрнафта орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) на підставі Ухвали Львівської міської ради №2824 від 09.07.2009 Про користування ВАТ Укрнафта земельною ділянкою на вул.Липинського, 27- а укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер №4610137500:05:001:0020, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27-а, строком на 10 (десять) років, до 09.07.2019, для обслуговування автозаправної станції.

Договір оренди зареєстровано у Львівській міській раді 22.07.2010 за №Ш-1902, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш -З вчинено запис, а також в Управлінні Держкомзему у місті Львів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2011 року за №461010004000602.

Відповідно до пункту 2 ухвали Львівської міської ради №2824 від 09.07.2009 та пункту 8 зазначеного Договору, строк дії договору становив 10 (десять) років і закінчився 09.07.2019.

Листом №2403-вих-1117 від 18.03.2019 управління земельних ресурсів повідомило позивача про необхідність подання пакету документів для продовження терміну дії договору оренди землі.

Листом від 04.04.2019 №01/01/12/01/03/19- 195 (вхідний №2-11035-24 (вх.) від 08.04.2019) повідомив відповідача про намір поновити Договір на той самий строк (на десять років) та на тих самих умовах та проханням прийняти відповідне рішення (ухвалу). Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , до свого листа-повідомлення позивачем було додано три примірники оригіналу Додаткової угоди №2 до Договору для подальшого узгодження та підписання зі сторони Львівської міської ради і прийняття відповідного рішення (ухвали) про поновлення на новий строк Договору оренди землі.

Листом Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 25.04.2019 р. № 2403-1773 (вх. №107/1-03/3 від 02.05.2019) повідомило позивача, що для вирішення питання поновлення Договору, ПАТ Укрнафта необхідно подати Львівській міській раді ряд додаткових документів (перелік документів - п.п.1-9 листа), надання яких не передбачено як порядком поновлення договорів оренди землі так і жодною правовою нормою чинного законодавства.

Позивач повторно звернувся до Львівської міської ради листом від 11.05.2019 №01/01/12/01/03/19- 273 (вхідний № 2-14607-24 від 14.05.2019) з проханням поновити Договір на новий строк, в якому наголосив, зокрема, на незаконності вимог управління земельних ресурсів щодо подання документів, не передбачених нормами Закону, на необхідності безумовного виконання Відповідачем вимог закону. Також цим листом Позивач просив прийняти відповідне рішення і підписати Додаткову угоду про поновлення Договору або надати Позивачу для узгодження проект Додаткової угоди №2 до Договору в редакції Львівської міської ради.

Цей лист Позивача був скерований департаментом містобудування ЛМР директору юридичного департаменту ЛМР листом від 16.05.2019 № 4-2403-1076 (2403-2026) для надання роз`яснень. В свою чергу, юридичний департамент надіслав (на бланку юридичного управління ЛМР) Позивачу відповідь від 28.05.2019 р. № 2591-474, суть якого звелась до необхідності виконання Позивачем попередніх вимог управління земельних ресурсів про надання додаткових, не передбачених вимогами Закону, документів, на що Позивач надав юридичному департаменту обґрунтовані нормами Конституції та Закону України Про оренду землі заперечення листом від 10.06.2019 №01/01/12/01/03/19- 350, в якому також просив вчинити усі необхідні юридичні дії як профільний департамент Львівської міської ради, щоб забезпечити безумовне виконання Львівською міською радою вимог закону в питанні поновлення Договору на новий строк.

У зв`язку із завершенням 09.07.2019 дії Договору і відсутністю протягом місяця по завершенні строку Договору (з 09.07.2019 по 10.08.2019) заперечення відповідача щодо поновлення Договору, Позивач надіслав Відповідачу листа від 15.08.2019 №01/01/12/01/03/19- 489, в якому просив виконати вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі шляхом підписання і скріплення печаткою Львівської міської ради наданої позивачем Додаткової угоди про поновлення Договору без прийняття рішення (ухвали) Львівської міської ради, або надати Додаткову угоду про поновлення Договору в редакції відповідача.

Управління земельних ресурсів ЛМР у листі від 02.09.2019 №2403-3665 повідомило позивача про необхідність подання для поновлення Договору оренди землі переліку додаткових документів, неможливістю підписання додаткової угоди про поновлення договору без відповідного рішення Львівської міської ради, а також тим, що продовження терміну оренди землі шляхом укладення Додаткової угоди не передбачено ухвалою ЛМР від14.09.2017 №2372.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписом ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 09.07.2019) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Суд звертає увагу відповідача на те, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору; повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №912/3810/16, від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Разом з тим, ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору; повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.6 ст.33 Закону викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та від 07.06.2019 у справі №709/433/17.

Позивач скористався своїм переважним правом на поновлення Договору, адже за 3 місяці до закінчення строку його дії, ПАТ "Укрнафта" направило Львівській міській раді лист від 04.04.2019 №01/01/12/01/03/19-195 про поновлення договору оренди із проектом відповідної додаткової угоди. Таким чином, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 90 до закінчення строку дії Договору, відповідно Львівська міська рада після отримання листа позивача зобов`язана була протягом місяця розглянути це повідомлення, прийняти рішення та укласти додаткову угоду або повідомити орендаря про відмову в продовженні Договору.

Листами Управління земельних ресурсів Львівської міської ради повідомило позивача про те, що для вирішення питання про поновлення дії Договору ПАТ "Укрнафта" слід надати додатково ряд перелічених в листах документів; розмір орендної плати в Договорі (додатковій угоді), який становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає вимогам положенням Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, оскільки така повинна становити 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду, натомість поновлення дії Договору на підставі додаткової угоди не передбачено ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017р. №2372.

Проте, вимоги орендодавця щодо надання додаткових документів, перелік яких встановлено ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017р. №2372 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська", не відповідають приписам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки у даній правовій нормі не передбачено обов`язку орендаря надавати такі документи.

Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №914/1218/19.

Із матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди позивач надалі продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою і відповідач письмово не повідомив його про відмову в поновленні договору оренди. Тому, є всі юридичні факти для поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до ч.6 ст.33 Закону. До того ж, за змістом абзаців 6-8 статті 33 Закону передбачено, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Тому, належним способом захисту порушеного права в цьому випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським у складі Верховного Суду в постановах від 15.01.2019 у справі №922/1464/18 та від 12.06.2019 у справі №910/11518/18.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц.

Суд першої інстанції також вірно звернув увагу на момент набрання чинності договору, укладеного за рішенням суду, в порядку статті 187 ГК України, та відсутність передбаченої законом можливості укладення договору за рішенням суду в декількох оригінальних примірниках.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 22.07.2010, та часткове задоволення позовної вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №2 до Договору оренди землі від 22.07.2010, виключивши із зазначеної позивачем редакції додаткової угоди положення про те, що додаткова угода №2 набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації речового права оренди в порядку, визначеному законом, а також те, що додаткова угода №2 складена в трьох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Відповідно до вимог ч.5 ст.240 ГПК України у зв`язку з відсутністю сторін в судовому засіданні датою ухвалення постанови є дата складення повного тексту судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог Львівської міської ради б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/2860/20 від 15.10.2020) - відмовити.

2. Рішення Львівської області від 12.08.2020 у справі №914/2756/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.12.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Мирутенко О.Л.