Ухвала

від 28.04.2021 по справі 914/2756/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2756/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Случа О. В., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (колегія суддів: Желік М. Б., Орищин Г. В., Мирутенко О. Л.) і рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 (суддя Козак І. Б.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Львівської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим

за участю представників:

позивача - Красюк Н. І.,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Укранафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі - поновленим.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 22.07.2010 ПАТ "Укрнафта" звернулося до Львівської міської ради з листом, в якому повідомило міську раду про намір продовжити дію договору на новий строк та долучило три примірники додаткової угоди для підписання. У відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив про необхідність подання пакету документів для поновлення дії договору. Вважаючи, що законодавством не передбачено необхідності подачі таких документів, в подальшому позивач неодноразово звертався з відповідними листами про поновлення дії договору, однак, як зазначило ПАТ "Укрнафта", відповідач ухилявся від укладення додаткової угоди, мотивуючи це неподанням відповідного пакету документів, відсутності рішення міської ради про поновлення дії договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 позовні вимоги задоволено частково, визнано додаткову угоду № 2, до договору оренди землі від 22.07.2010 укладеною в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою і відповідач письмово не повідомив його про відмову в поновленні договору оренди, тому наявні підстави для поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". До того ж, за змістом абзаців 6-8 статті 33 Закону передбачено, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

6. Львівська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

7. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням норм чинного законодавства, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 911/3225/17, від 01.08.2019 у справі № 615/593/18, від 28.02.202 у справі № 913/169/18, постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Відзиву на касаційну скаргу від іншої сторони не надходило.

Позиція Верховного Суду

9. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов виходив з такого.

11. 22.07.2010 року між ПАТ "Укрнафта" та Львівською міською радою на підставі Ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 №2824 "Про користування ВАТ "Укрнафта" земельною ділянкою на вул. Липинського, 27- а" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 4610137500:05:001:0020, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27-а, строком на 10 (десять) років, до 09.07.2019, для обслуговування автозаправної станції.

12. За три місяці до закінчення строку дії договору ПАТ "Укрнафта" направило Львівській міській раді лист від 04.04.2019 № 01/01/12/01/03/19-195 про поновлення договору оренди до якого додало проєкти відповідної додаткової угоди, тобто орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про свої наміри продовжити користування спірною земельною ділянкою не пізніше ніж за 90 до закінчення строку дії договору, відповідно Львівська міська рада після отримання листа позивача зобов`язана була протягом місяця розглянути це повідомлення, прийняти рішення та укласти додаткову угоду або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору.

13. У листі від 25.04.2019 № 2403-1773 (вх. №107/1-03/3 від 02.05.2019) Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача, що для вирішення питання поновлення договору, ПАТ "Укрнафта" необхідно подати Львівській міській раді ряд додаткових документів (перелік документів - пункти 1-9 листа).

14. У зв`язку із завершенням 09.07.2019 дії договору і відсутністю протягом місяця заперечення відповідача щодо поновлення договору, позивач надіслав відповідачу лист від 15.08.2019 № 01/01/12/01/03/19- 489, в якому просив виконати вимоги частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" шляхом підписання і скріплення печаткою Львівської міської ради наданої позивачем додаткової угоди про поновлення договору без прийняття рішення (ухвали) Львівської міської ради, або надати додаткову угоду про поновлення договору в редакції відповідача.

15. Управління земельних ресурсів Львівської міської ради у листі від 02.09.2019 № 2403-3665 повідомило позивача про необхідність подання для поновлення договору оренди землі переліку додаткових документів, неможливість підписання додаткової угоди про поновлення договору без відповідного рішення Львівської міської ради, а також про те, що продовження терміну оренди землі шляхом укладення додаткової угоди не передбачено ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372.

16. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

17. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

18. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

19. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

20. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

21. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

22. Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

23. Заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

24. Водночас частиною 6 статті 33 зазначеного Закону передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

25. Судами встановлено, що в листах, які надсилалися Львівською міською радою позивачу, не містилося ні пропозицій щодо зміни умов договору, ні заперечень щодо продовження строку дії договору. При цьому вимоги орендодавця щодо надання додаткових документів, перелік яких встановлено ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська", не відповідає приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки у цій правовій нормі не передбачено обов`язку орендаря надавати такі документи.

26. Судами також встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди позивач надалі продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою і відповідач письмово не повідомив його про відмову в поновленні договору оренди. Тому, є всі юридичні факти для поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

27. Суд першої інстанції також відхилив доводи відповідача, наведені у відзиві, щодо розміру орендної плати та зазначив, що умовами договору розмір орендної плати визначено у межах законодавства (10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при тому, що граничний розмір, встановлений Податковим кодексом України - 12 %), а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду. Нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди землі. При цьому в листах, які надсилалися Львівською міською радою позивачу, не міститься жодних пропозицій щодо зміни умов договору в частині розміру орендної плати.

28. У постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. При цьому зазначила, що відмовляючи в задоволенні повних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проєктом додаткової угоди та з урахуванням вимог Закону України "Про оренду землі" дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

29. У справі № 911/3225/17 Верховний Суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах. Позивачем при зверненні до суду з цим позовом проекту додаткової угоди про поновлення договору не викладено, тому суд виключає можливість задоволення позову.

30. У справі № 615/593/18 на постанову Верховного Суду від 01.08.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, судами розглядалися вимоги про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та зазначив, що наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, не порушено.

31. Зазначені вище постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається. тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

32. У справі № 6-824цс16 предметом позову є визнання недійсним та скасування розпорядження Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області, визнання недійсним договору оренди землі. Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору оренди та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову зазначив, що договір в частині визначення орендної плати суперечить приписам чинного законодавства, оскільки при укладенні договору оренди земельної ділянки між Теофіпольською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку.

33. У справах № 3-476гс15 та № 3-476гс15 розглядалися позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі, оскільки розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач за договором, не відповідає положенням пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 01 січня 2013 року" та від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року".

34. Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

35. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

36. Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається.

37. Аргумент скаржника про те, що позивач просив укласти додаткову угоду на "дещо змінених умовах" не приймається до уваги, оскільки як у листі від 04.04.2019 так і у додатковій угоді № 2, доданій до вказаного листа, а також у тексті прохальної частини позову зазначено про продовження дії договору оренди земельної ділянки на тих же умовах і на той же строк. Водночас прохання читати в тексті договору, додаткових умовах Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" як Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у зв`язку зі зміною найменування не є зміною умов договору в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".

38. Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

39. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

41. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

42. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

43. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

44. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2020 у справі № 914/2756/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя О. В. Случ

Суддя Ю. Я. Чумак