Постанова

від 22.12.2020 по справі 910/3398/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/3398/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Жданова В.П., на підставі довіреності №1437-12/19-00380 від 13.12.19

від відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року (повний текст складено 31.07.2020 р.)

у справі № 910/3398/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум"

про стягнення 5 145 688,24 грн., -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ПЕТРОЛІУМ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5145688, 24 грн., з яких 3172998,40 грн. основного боргу, 525 263, 98 грн. пені, 1 409 499, 84 грн. штрафу, а також 37 926, 02 грн. 3% річних /з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки/ (т.І, а.с. 8-13, 95).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2016 року між позивачем і відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу № ПГ08-12-16, а також Додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких позивач зобов`язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його. Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 у справі №910/3398/19 позовні вимоги ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" до ТОВ "Газ Петроліум" про стягнення 5 145 688, 24 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Газ Петроліум" на користь ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ 3 172 998,40 грн. основного боргу, 513 650,78 грн. пені, 1 409 499,84 грн. штрафу, 37 926,02 грн. 3% річних та 77 011,13 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено (т.ІІ, а.с. 163-182).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. ТОВ "Газ Петроліум" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить "скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/3398/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум" про стягнення заборгованості відмовити".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. Відповідач зазначає про те, що Додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору укладено представником відповідача з перевищенням повноважень в порушення п. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України тягне недійсність правочину, з огляду на що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі.

4.2. Судом першої інстанції безпідставно відхилено позицію Відповідача щодо нарахування штрафу у розмірі 10 % відповідно п. 5.2 Договору.

4.3. Відповідач вважає, що нарахування одночасно пені і штрафу є подвійним притягненням Відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення.

4.4. Також, на переконання відповідача, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення неустойки.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач здійснив частковий розрахунок у розмірі 10 922 000,00 грн. та те, що позивач не міг знати про обмеження повноважень особи, якою підписано додаткові угоди №18 та №19. Разом з тим, відповідач, не надав доказів того, що Позивачу був наданий текст статуту, з якого можливо було б дізнатись про обмеження, щодо сум на які дозволено укладати договори без погодження, або повідомлення про обмеження вчиняти правочини директором па суму що перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, чи балансову довідку про чисті активи, які б могли свідчити про обізнаність Позивача в обмеженні повноважень директора Відповідача на укладання додаткових угод та отримання продукції за вказаними ними.

5.2. Верховний Суд вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарські зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими га самостійними видами юридичної відповідальності, а тому, у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Таким чином. ВС підтримав правову позицію, викладену у постановах № 911/2811/17 від 09.02.1018, №911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018.

5.3. Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть, відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це. а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені га штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі. Наведена правова позиція викладена v постанові Верховного Суду України № 3-24гс12. Таким чином, Сторони в договорі передбачили господарсько-правову відповідальність зa порушення умов договору (порушення строків розрахунків) у вигляді сплати пені, три проценти річних та штрафу.

5.4. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020 року, матеріали судової справи № 910/3398/19 разом з апеляційною скаргою ТОВ "Газ Петроліум" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

6.3. 17.09.2020 ТОВ "Газ Петроліум" звернулось із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі № 910/3398/19 та повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 20.10.2020 р.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 розгляд справи № 927/141/19 відкладено на 10.11.2020 р.

6.6. Судове засідання, призначене на 10.11.2020 р. не відбулось, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Чорногуза М.Г. на лікарняному.

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи апеляційним судом відбудеться 01.01.2020 р.

6.8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для розгляду справи № 910/3398/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Тищенко А.І.

6.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному протоколом від 01.12.2020 р. складі та призначено до розгляду на 22.12.2020 р.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. 22.12.2020 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване з посиланням на припинення повноважень представника, який брав участь у судових засідання.

7.2. У судовому засіданні 22.12.2020 р. представник позивача протии задоволення клопотання про відкладення заперечував.

7.3. Розглянувши клопотання про відкладення колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд "відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1)неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними ; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження."

Тобто положеннями вказаної статі визначено, що розгляд справи може бути відкладено у випадку неможливості явки представника сторони у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.

Ухвалою від 01.12.2020 р., якою розгляд справи призначено на 22.12.2020 р. доведено до відома учасників апеляційного провадження, що їх участь у судовому засіданні не є обов`язковою , про те, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також про необхідність завчасно повідомити суд про бажання сторін обов`язкової участі їх представників у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що розгляд справи неодноразово відкладався, відповідачем надавались пояснення по суті спору у попередніх судових засіданнях, станом на момент проведення судового засідання 22.12.2020 р. відсутні законодавчі обмеження щодо участі представників сторін у судових засіданнях, відповідачем не надано доказів неможливості залучення для участі у судовому засіданні 22.12.2020 р. іншого представника, або здійснення самопредставництва, а також враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача, з огляду на що відмовляє у задоволенні поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

7.4. У судовому засіданні 22.12.2020 р. представник позивача надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1 16.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір № ПГ08-12-16 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач - оплатити і прийняти природний газ на умовах цього Договору (т.І, а.с. 18-19зворот).

8.2 Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Договору, якість газу повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87, а обсяги та місяці поставок газу визначаються Додатковими угодами, які є невід`ємними частинами даного Договору.

8.3 Згідно з п.п. 2.1, 2.3 Договору ціна та загальна вартість газу визначаються в Додаткових угодах, строки та порядок розрахунків за газ визначаються на кожен місяць поставок газу окремо, та також зазначаються у Додаткових угодах.

8.4 У відповідності до п. 3.3 Договору кількість газу, яка повинна передаватися позивачем та прийматися відповідачем, визначається у відповідності з обсягами, що вказані у додаткових угодах до Договору, передача фактичних обсягів газу за звітний період оформлюється Актами прийому-передачі.

8.5 Пунктом 8.1 Договору передбачається, що договір вступив в силу з моменту підписання та діяв до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

8.6 29.12.2017 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 12 до Договору, відповідно до пункту 1 якої досягнуто взаємної згоди продовжити термін дії Договору до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (т.І, а.с. 20).

8.7 19.09.2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 18 до Договору, відповідно до пункту 1 якої позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити природний газ видобутку жовтня 2018 року в обсягах 700 000 тис. м. куб. на суму 9135000 грн. (з ПДВ) (т.І, а.с. 212).

8.8 Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 2 визначено порядок оплати вартості природного газу:

- 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 10.10.2018 року;

- 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 19.10.2018 року;

- 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 29.10.2018 року.

8.9 Відповідно до акту приймання-передачі природнього газу від 31.10.2018 Покупець отримав від Продавця природний газ, видобутий у жовтні 2018 року в кількості 700, 000 тис. м. куб. на загальну суму 9 135 000, 00 грн (з ПДВ) (т.І, а.с. 23).

8.10 19.10.2018 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 19 до Договору, відповідно до пункту 1 якої позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити природний газ видобутку листопада 2018 року в обсягах 400, 000 тис. м. куб. на суму 4 959 998, 40 грн. (з ПДВ) (т.І, а.с. 22).

8.11 Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 19 було визначено порядок оплати вартості природного газу:

- 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 09.11.2018 року;

- 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 20.11.2018 року;

- 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 28.11.2018 року.

8.12 Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 позивач передав відповідачу природний газ, видобутий у листопаді 2018 року в кількості 400,000 тис. м. куб. на загальну суму 4 959 998, 40 грн (з ПДВ) (т.І, а.с. 23).

8.13 Проте, взяті на себе зобов`язання з оплати придбаного газу відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 3172998,40 грн.

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

9.1. Укладений сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.

9.2. До Договору купівлі-продажу природного газу № ПГ08-12-16 від 16.12.2016, між сторонами були укладені додаткові угоди № 18 від 19.09.2018 та № 19 від 19.10.2018 на поставку природного газу у жовтні 2018 року на суму 9135000,00 грн. та у листопаді 2018 року на суму 4959998,40 грн.

9.3. Слід зауважити, що як на момент розгляду справи судом першої так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, як сам Договір № ПГ08-12-16 від 16.12.2016, так і Додаткові угоди № 18 та № 19 до нього у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не були. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

9.4. Враховуючи викладене, а також з огляду на встановлений положеннями ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, Договір № ПГ08-12-16 від 16.12.2016 та Додаткові угоди № 18 та № 19 до нього є підставами у розумінні норм статті 11 ЦК України для виникнення у сторін такого правочину взаємних цивільних прав та обов`язків.

9.5. На виконання Додаткової угоди № 18 від 19.09.2018 позивач поставив відповідачу природній га в обсяг 700, 00 м. куб. на суму 9135000, 00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі від 31.10.2018.

Крім того, на виконання Додаткової угоди № 19 від 19.10.2018 позивач поставив відповідачу природній га в обсяг 400, 00 м. куб. на суму 4 959 998, 40 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.11.2018.

9.6. Вказані акти прийому-передачі природного газу є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а відповідно є належними документами, що підтверджують факт поставки природного газу позивачем відповідачу.

9.7. Пунктом 2 Додаткової угоди № 18 передбачено порядок оплати вартості природного газу: 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 10.10.2018 року; 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 19.10.2018 року; 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 29.10.2018 року.

9.8. Пунктом 2 Додаткової угоди № 19 визначено порядок оплати вартості природного газу: 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 09.11.2018 року; 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 20.11.2018 року; 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 28.11.2018 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем сплачено на користь позивача "за газ природній зг. дог. №ПГ08-12-16 від 16.12.2016 р. та ДУ №19 від 19.10.2018" 10 922 000 грн., з яких за додатковою угодою №18, - 7102000 грн. та Додатковою угодою №19, - 3820000 грн (т.І, а.с. 25-54).

9.9. У постанові Верховного Суду у справі №910/8794/16 викладено правову позицію, відповідно до якої: "відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання . Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину."

9.10. Таким чином, факт прийняття від позивача природного газу за актами прийому-передачі від 31.10.2018 та 30.11.2018, а також здійснення часткової оплати такого газу на суму 10 922 000 грн. свідчать про наступне схвалення правочину (додаткових угод №18 та №19) відповідачем, а відповідно і те, що такі правочини створюють та змінюють цивільні права та обов`язки відповідача, як особи, яку представляв директор, яким такі додаткові угоди підписано.

9.11. Також вказані обставини свідчать про те, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань отриманий від позивача газ оплатив частково, тоді як залишок боргу в сумі 3 172 998, 40 грн. до теперішнього часу залишився неоплаченим. Доказів зворотного до матеріалів справи не надано, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу.

9.12. Щодо вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 525 263, 98 грн. та штрафу в сумі 1 409 499, 84 грн., слід зазначити наступне.

9.13. Відповідно до п. 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

9.14. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а також додатково штраф у розмірі 5% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

9.15. Враховуючи принципом свободи договору, колегія суддів зазначає, що сторони у пункті 5.2. Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

9.16. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, як визначили сторони у п. 5.2 вищевказаного Договору, колегія суддів вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства і становить 1 409 499, 84 грн.

9.17. Відповідно до умов Додаткової угоди № 18 передбачено порядок оплати вартості природного газу: 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 10.10.2018; 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 19.10.2018; 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 29.10.2018.

9.18. Пунктом 2 Додаткової угоди № 19 визначено порядок оплати вартості природного газу: 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 09.11.2018; 40% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 20.11.2018; 30% вартості - у вигляді попередньої оплати, терміном до 28.11.2018.

9.19. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 525 263,98 грн. за період з 10.10.2018 по 11.03.2019 від суми прострочених платежів, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтованою стягнено пеню у розмірі 513 650, 78 грн.

9.20. Щодо вимог в частині стягнення суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 37926,02 грн. слід зазначити наступне.

9.21. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту його майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 6-2829цс16), тобто не є штрафною санкцією.

9.22. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 37 926, 02 грн. за період з 10.10.2018 по 11.03.2019, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтованою стягнено 3% річних у визначеному позивачем розмірі.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх доведеність та обґрунтованість.

10.2. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки (т.ІІ, а.с. 42-50), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів зазначає, що про помилковість тверджень відповідача про те, що Додаткові угоди № 18 та № 19 до Договору є недійсними в силу того, що їх укладено представником відповідача з перевищенням повноважень з огляду на те, що шляхом прийняття таких правочинів до виконання в т.ч. шляхом прийняття природного газу у визначеному у них обсязі та здійснення його часткової оплати, - свідчить про наступне схвалення такого правочину та відповідно про те, що такі правочини в силу ст. 241 ЦК України створює та змінює цивільні права та обов`язки відповідача, які виникли з такого правочину, що відповідає правову позицію викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №910/8794/16.

Зазначене свідчить про те, що наявні у матеріалах даної господарської справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що виключає існування визначеної п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстави для зупинення провадження до розгляду справи про визнання Додаткових угод №18 та №19 недійсними, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

11.2. Також колегія суддів зазначає про помилковість тверджень відповідача щодо безпідставності відхилення судом позиції Відповідача щодо нарахування штрафу у розмірі 10 % відповідно п. 5.2 Договору, а також про те, що нарахування одночасно пені і штрафу є подвійним притягненням Відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення з огляду на наступне.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а також додатково штраф у розмірі 5% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

Враховуючи принципом свободи договору, колегія суддів зазначає, що сторони у пункті 5.2. Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

В даному випадку, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такий висновок відповідає правовій позицій, викладеній у постановах Верховного Суду у справі №911/2813/17 від 09.02.2018, у справі №911/1351/17 від 22.03.2018, у справі №922/1720/17 від 25.05.2018, у справі №917/194/18 від 02.04.2019 та у справі №904/5770/18 від 19.09.2019.

11.3. Також колегія суддів зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення неустойки з огляду на наступне.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України, статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки, зокрема, не надано доказів, що підтверджують його скрутне фінансове становище, а також щодо вжиття ним заходів до належного та повного виконання своїх зобов`язань.

При цьому, наведена відповідачем у клопотанні обставина щодо відсутності у позивача збитків внаслідок наявної заборгованості за поставлений природний газ, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для зменшення розміру штрафу за відсутності інших істотних обставин, які б свідчили про таку необхідність.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 ГК України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

Посилання відповідача на те, що позивач не зазнав збитків з огляду на зниження ціни на газ самі по собі не є достатньою правовою підставою для зменшення розміру неустойки відповідно до приписів статей 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України оскільки зміна ринкових цін відноситься до господарських ризиків сторін.

Так само, не є достатньою правовою підставою для зменшення розміру заявленої позивачем неустойки посилання відповідача на те, що він намагався врегулювати питання та знизити настання будь-яких негативних наслідків для обох сторін правочину шляхом направлення позивачу листів про повернення залишку придбаного газу.

При цьому, позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України та статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, доказів того, що порушення строків розрахунків за поставлений природний газ сталось не з вини відповідача до матеріалів справи не надано.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках, врахувавши заявлений до стягнення розмір неустойки, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення неустойки, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано нараховану неустойку такою, що, є розумним стимулюванням боржника виконувати основне грошове зобов`язання, зазначено про те, що її розмір не є несправедливо непомірним тягарем та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, а також з огляду на викладене, - відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення неустойки.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:

12.1. Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання оплати за поставлений газ.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13.2. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 74 ГПК України).

13.3. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.4. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.5. Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

13.6. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.7. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12.

13.8. Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

13.9. Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

13.10. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

13.11. Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

13.12. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

13.13. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

13.14. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

13.15. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

13.16. Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

13.17. Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

13.18. Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

13.19. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

13.20. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

13.21. У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі №927/467/17.

9.23. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 6 ст. 3 ЦК України).

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі №910/3398/19 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі №910/3398/19 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі №910/3398/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі №910/3398/19 залишити без змін.

4. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Петроліум".

5. Справу №910/3398/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 28.12.2020 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.І. Тищенко

О.В. Агрикова